 |
|
Розвиток спілкування дитини з дорослими і однолітками
- створювати сприятливі умови для розвитку елементарних форм самосвідомості дитини; продовжити формувати уявлення про себе (зовнішній вигляд, власні бажання); розвивати прагнення до самостійного виконання дій (я сам - одягаюся, їм, граю);
- розвивати здатність адекватно емоційно реагувати на різноманітні життєві ситуації;
- виховувати позитивне ставлення до рідних; вчити виявляти свої почуття любові до мами, тата, інших членів сім’ї пестливими словами (мамочка, татусь, матуся), інтонацією, усмішкою, пропозицією допомогти, турботою (відпочинь бабусенько), ласкавими жестами і діями (погладити по голові, поцілувати, принести потрібну річ, зустріти, провести);
- сприяти розвитку соціальної поведінки та мовлення як засобу спілкування з дорослими та однолітками;
- розширювати уявлення про найближче соціальне середовище – сім’ю та стосунки у ній (зв’язок різних поколінь у родині – мама і тато, брати і сестри, бабусі і дідусі); виховувати повагу, взаємну турботу один одного;
- виховувати доброзичливе ставлення до однолітків, незнайомих дітей; вчити ініціювати встановлення контактів з однолітками; грати разом (грають з іграшками, виконуючи одну і ту ж дію), наслідувати ігрові дії іншої дитини;
- сприяти спілкуванню з незнайомими людьми різного віку; формувати уміння знайомитися з ними;
- залучати до відображення взаємовідносин між людьми в ігровій діяльності; вчити наслідувати дії своєї статі: дівчинка - мама, хлопчик - тато (у самостійній грі); відображати сюжет, виконувати дві-три послідовних дії (робить як мама, як лікар, не називаючи роль): за пропозицією дорослого, без показу, у самостійній грі;
- поглиблювати знання про правила спілкування, розвивати вміння дякувати за послугу, допомогу, відповідати на вітання, просити про послугу, не заважати іншим;
- створювати умови для орієнтування в поняттях «добре» і «погано»; прищеплювати звички культурної поведінки; формувати здатність до морально-етичних оцінок власних вчинків та вчинків інших людей.
Показники емоційно-соціального розвитку
- має елементарні уявлення про себе (називає своє ім’я, висловлює свої бажання); прагне самостійно виконувати дії - «я сам»;
- у різних життєвих ситуаціях виявляє різні емоції та почуття (ніжність, любов до ближнього, співчуття, жалість, образа, гнів, боязнь); здатна зрозуміти емоційні стани дорослих і дітей (радість чи сум);
- вирізняє в соціальному оточенні значимих рідних, близьких від незнайомих людей; використовує різні способи спілкування (мовлення, жести, міміка) з дорослими та однолітками;
- має уявлення про свою сім’ю, знає імена рідних (мами, тата, брата, сестри, бабусі, дідуся); ставиться до усіх членів родини з повагою та любов’ю;
- виявляє готовність грати з однолітками; доброзичливо ставиться до них;
- до незнайомих людей ставиться з інтересом, виявляє бажання познайомитися з ними;
- відображає в ігровій діяльності взаємовідносин між людьми; за пропозицією дорослого та у самостійній грі виконує дві-три послідовних дії (робить як мама, як продавець);
- усвідомлює, що дорослий є організатором спільних дій, помічником, взірцем;
- дотримується елементарних правил культурної поведінки (дякує за послугу, допомогу, просить про послугу); орієнтується в поняттях «добре» і «погано»;
- оцінює поведінку інших людей, героїв знайомих творів («хороший», «поганий»), виходячи із конкретної ситуації (Маша пригостила цукеркою – вона хороша; Сашко образив котика – він поганий).
Поради батькам
- вірте у власну дитину, допомагайте їй у подоланні труднощів, захищайте і поважайте її інтереси;
- виховуйте у дитини впевненість у власних силах; надавайте їй можливість задовольняти потреби у русі, грі; поважайте право на вияв позитивних і негативних емоцій;
- збагачуйте емоційний досвід дитини позитивними враженнями, але при цьому не перевантажуйте її психіку (відвідування ігрових атракціонів не має бути щоденним);
- вчіть розуміти настрій інших людей та адекватно реагувати на нього (засмучену людину – потрібно заспокоїти, пожаліти);
- розширюйте коло спілкування дитини, заохочуйте її до знайомства та спільних ігор з іншими дітьми, дорослими; грайте разом на ігровому майданчику, відвідуйте дитячі центри розваг;
- намагайтеся дотримуватися єдиних вимог у вихованні дитини (з боку усіх членів родини); будьте послідовними, врівноваженими, не використовуйте у практиці часті заборони. Якщо не дозволяєте чогось робити, обов’язково пояснюйте свою думку доступною дитині мовою;
- пам’ятайте, що Ваша поведінка має бути зразком для наслідування дитиною. Вона переймає як правильні, так і неправильні вчинки дорослих і відображає їх в іграх з лялькою, а в майбутньому - переносить на взаємостосунки з близькими та дітьми. Прикладом для наслідування є спокійний та лагідний тон дорослих, їхнє ввічливе звертання один до одного, привітне ставлення до оточення, справедлива оцінка вчинків та емоційне реагування на них (що добре, а що погано), поведінка, інтерес до дітей, доброзичливість у взаєминах з людьми;
- намагайтеся забезпечити легке проходження адаптаційного періоду до нових умов життя дитини в дошкільному навчальному закладі. Більш конкретні поради з цього приводи знаходяться у матеріалах попереднього розділу.
Ø Мовленнєвий розвиток
Вікові особливості
Третій рік життя характеризується швидкими темпами розвитку мовлення. Мовлення дитини стає засобом спілкування не лише з дорослими, а й з іншими дітьми. Збагачується смисловий зміст мови. Швидко збільшується запас слів.
Мовлення дитини стає зрозумілим для всіх, вона починає оформляти свої думки в речення. Поряд з правильним вимовлянням звуків багато хто з дітей цього віку ще не вимовляє звуків р, л і шиплячих, одні звуки заміняють іншими, не завжди влучно вживають слова, бо не розуміють їх змісту, не завжди правильно узгоджують слова в реченні.
Мовлення дорослого стає засобом організації поведінки дитини, а наприкінці третього року – засобом пізнання дитиною довколишнього середовища. На третьому році життя розвиток мовлення дітей продовжується у таких напрямах: розуміння мовлення дорослих, оволодіння активним мовленням, удосконалення звуковимови, засвоєння граматичної будови мови, розвиток зв’язного мовлення.
Основні завдання
Розуміння мовлення
-забезпечити подальшій розвиток розуміння мовлення дорослих;
-вчити розуміти:
запитання, пояснення, вказівки, зауваження; звернення дорослого до одного, двох, кількох дітей;
зміст розповіді, оповідань, казок, сюжетних текстів з використанням наочності (до 2 років 6 місяців) і без супроводу наочності; зміст мовлення про події та явища, яких не було в безпосередньому досвіді дитини, окремі елементи яких уже сприймалися дитиною;
розповіді про події у минулому і майбутньому часі; викликати в дітей спогади, розпитувати їх про спогади, про майбутню діяльність (свята, ранки, вистави, вихідні дні);
узагальнені поняття (меблі, квіти, іграшки);
назви властивостей, якостей, ознак предметів і явищ (м’який, твердий, солодкий), відношення між ними (просторові, часові, місцезнаходження);
- вчити:
відповідати на запитання за змістом знайомих текстів;
розрізняти й розуміти назви предметів за зовнішнім виглядом (формою, кольором, розміром): «принеси червоний великий м’яч і маленьку зелену кульку» і т. ін.;
управляти своєю поведінкою на основі розуміння мовлення дорослого (не можна туди йти, там вода, не можна пити холодну воду);
запам’ятовувати фрази, римовки, нескладні забавлянки, віршики, пісеньки; розуміти зміст доступних дітям морально-етичних понять (добрий, гарний, поганий, сміливий);
давати першу узагальнену оцінку позитивним і негативним героям одним словом: «гарний», «красивий», «поганий», співчувати позитивним героям, обурюватися поведінці негативних під час перегляду театралізованих дійств.