Зв’язне мовлення (діалогічне, монологічне)
- стимулювати і підтримувати бажання до спілкування з дорослими і однолітками з приводу спільних дій, ігор з іграшками; - вчити звертатися до дітей на ім’я, до дорослих – на ім’я по батькові, у процесі спілкування використовувати ввічливі слова, звертання; - залучати до участі у невимушеній розмові, бесіді; вчити звертатися до дітей і дорослих із запитаннями, відповідати на запитання реченнями; - вчити відповідати на запитання за змістом сюжетних картин , оповідань, казок; - розвивати ініціативне мовлення, заохочувати до висловлювання свого ставлення до герої художніх творів, поведінки однолітків; - стимулювати діалог між двома дітьми; розвивати вміння почергово вислуховувати один одного, пристосуватися до співрозмовника, своєчасно змінювати ролі мовця і слухача; - після двох із половиною років розвивати зв’язне контекстне мовлення, стимулювати розповіді про побачене, пережите, за змістом сюжетної картини чи казки за допомогою запитань вихователя. Показники мовленнєвого розвитку Перше півріччя (2 роки – 2 роки 6 місяців) - розуміє смисловий зміст мовлення: тексти забавлянок, віршів, інсценівок, казок, оповідань у супроводі наочності; -розуміє теперішній і майбутній час, якщо те, про що йдеться, було відоме їй раніше; -зростає роль слова дорослого як засобу виховання; -розуміє запитання дорослого, відповідає на його запитання окремими словами, діями. Звертається до дорослих з простими запитаннями: «Що це?», «Як?», «Де?», «Чому?»; -легко повторює фрази, що чує; -речення стають багатослівними, з'являються складні речення, хоча вони ще граматичні; -започатковується вживання сполучників і прийменників; -мовлення стає головним засобом спілкування не лише з дорослими, а й з дітьми; -багато розмовляє в різних ситуаціях з власної ініціативи і відповідає на запитання; -у відповідній ситуації словом може наперед визначити свої дії та наміри. Друге півріччя (2 роки 6 місяців - 3 роки) - розуміє смисл мовлення дорослого про події та явища, яких не було в її особистому досвіді, за винятком окремих елементів; - розуміє повідомлення, художні тексти, вірші без супроводу наочності; - легко запам'ятовує коротенькі вірші й пісні; - знає напам'ять кілька народних пісень, забавлянок, віршів; - до складу словника входять усі частини мови, крім дієприслівника та прислівника. Словник дитини налічує 1000-1200 слів; - з'являються запитання «Для чого?», «Коли?»; - вимовляє правильно всі звуки, крім шиплячих і р, л. Мовлення емоційне й виразне; - розмовляє складними фразами, з'являються підрядні речення, хоча й аграматичні; - розповідає про бачене кількома реченнями; - за запитаннями розповідає зміст знайомої казки чи оповідання. Поради батькам -активізуйте знання дитини про довколишнє різними запитаннями: «Що це таке? Як називається?» – «Скажи словом». «Якого кольору сорочка? – Скажи, сорочка червона, красива»; -поповнюйте словник дитини новими словами, не тільки іменниками, а й дієсловами, прикметниками, прислівниками, займенниками; -проводіть різноманітні ігри: з метою розвитку мовленнєвого слуху: «Що звучить?», «Що ти чуєш на кухні?», «Які звуки ти чуєш на вулиці (у парку, сквері)?»; для розвитку артикуляції звуків: «Конячка», «Хто як кричить?», «Що в кошику?», «Що в торбинці?»; для розвитку мовленнєвого дихання: «Дмухни на кульбабку» (кульки вати, папір, у пляшку і т. ін.); з метою збагачення словника «Що як називається?», «Скажи красиві слова», «Хто що робить?», «Скажи, який?»; - промовляйте з дитиною чистомовки, наприклад: са-са-са – полетіла оса, ку-ку-ку – дай мені руку, ву-ву-ву – бачу траву; - у вільний час (не перед сном) читайте дітям оповідання, розповідайте казки, розглядайте ілюстрації; обов’язково проводьте бесіди-обговорення за їх змістом, вводіть у словник нові слова; - залучайте до спільного розповідання знайомих казок (дорослий починає речення, дитина продовжує); - заучуйте з дітьми короткі віршики про тварин, явища природи, свята; - спонукати до розповідей про свою діяльність, відгадування легких за змістом загадок. Ø Художньо-естетичний розвиток Вікові особливості Спільне з дітьми розглядання зрозумілих дітям проявів краси у природі, яскраво виражене захоплення дорослого під час споглядання маленького пухнастого кролика, квітучої галявини, заходу сонця викликають у дитини відповідні емоційні переживання і поступово формують у неї вибіркове ставлення до довкілля, розуміння прекрасного, розвиваються естетичні почуття. У цьому віці дитина починає сама виділяти в довкіллі красиві явища: «мамо, подивися, які гарні квіти дівчинка несе». Образотворча діяльність дитини у віці від 2 до 2,6 років ще не має конкретно визначеної мети. Малюк діє з художнім обладнанням, отримує якійсь результат, у якому вже потім намагається впізнати образ знайомого предмета. Після 2,6 років він вже більш впевнено ідентифікує створені у ліпленні або малюванні образи (круглі форми – м’ячики, вишеньки тощо). Виникає інтерес до результату власної образотворчої діяльності. З’являється прагнення до самостійної образотворчої діяльності: ліплення, малювання, конструювання. Музичні заняття (слухання інструментальної музики, спів, танець), а також широке використання музичного матеріалу в повсякденній діяльності дітей приносять їм багато радості й естетичних переживань, дають яскраві художні музичні враження. Дитина цього віку сприйнятлива до читання художніх творів, зокрема до поезії малих форм та творів, дійовими особами яких виступають діти і тварини. Емоційно реагує на вірші, казки; з радістю сприймає різні форми театралізованої діяльності (ігри-імпровізації, показ настільного театру, театру іграшок).
Основні завдання ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|