 |
|
Шифр МКХ – 10 – К 11 –Хвороби слинних залоз.
Назва захворювання - Хронічний сіалоаденіт (паренхіматозний та інтерстиційний).
Зазвичай, уражаються привушні залози. Інтерстиційний сіалоаденіт у дітей виникає вкрай рідко, у віці 13-15 років.
Діагностичні критерії:
- скарги на збільшена, з гладенькою поверхнею (у разі інтерстиційного паротиту) або з горбистою (у разі паренхіматозного), помірно болюча слинна залоза, підсилення болю у залозі під час їди, підвищення температури тіла, порушення сну та апетиту.
-у стадії ремісії збільшена горбиста, щільна, безболісна залоза, з вустя протока прозора чи мутнувата слина, кількість якої зменшена; слизова оболонка навкруг вустя вивідної протоки, яка зіяє, ціанотична з відбитками зубів у разі паренхіматозного сіалоаденіту;
-збільшена, з гладенькою поверхнею, неболюча залоза та незмінена салівація у разі інтерстиційного сіалоаденіту;
-у стадії загострення паренхіматозного чи інтерстиційного паротиту точно відповідає клінічним ознакам гострого бактеріального (неепідемічного) паротиту.
Допоміжні
- нерівномірність контрастування тканини залози, сіалоектазії, ділянки розширення проток, нечіткі контури їх розгалужень, паренхіма у вигляді грона винограду – на контрастній рентгенограмі у разі паренхіматозного паротиту;
- звуження проток ІІІ-V порядків на початковій стадії, а в подальшому - ІІ-ІV порядків, контури проток рівні, чіткі, щільність паренхіми зменшена; у пізній стадії всі протоки звужені – на контрастній рентгенограмі у разі інтерстиційного паротиту.
Лікування.
Хірургічне лікування:
- проводиться тільки при ускладненні хронічних паротитів абсцесами та флегмонами і полягає у розтині їх з подальшим дренуванням.
Медикаментозне лікування:
-у період ремісії - антигістамінні засоби, вітаміни груп С, В, спазмолітики перед їдою; неспецифічні біогенні стимулятори (продигіозан, ліковір, нуклеїнат натрію); електрофорез 5% розчину КI, фонофорез на ділянку залози;
-у стадії загострення – лікування як при гострому бактеріальному (неепідемічному) паротиті.
Масаж залози перед їдою та після неї проводиться для попередження загострень.
Шифр МКХ – 10 – К 11.5
Назва захворювання -калькульозний сіалоаденіт (сіалолітіаз)
Слинокам`яна хвороба частіше спостерігається у 10-12 річному віці тільки у підщелепних слинних залозах і, зазвичай, камінь локалізується у передньому та середньому відділах протоки.
Діагностичні критерії:
- скарги на болюче збільшення слинної залози під час їди (особливо солоної чи кислої), а потім повільне зменшення її.
- наявність пухлиноподібного утворення з гладкою поверхнею під кутом нижньої щелепи (у проекції слинної залози) на стороні ураження, відкривання рота вільне, вустя протоки розширене, слизова оболонка гіперемована, слина прозора або з домішками гною – у разі локалізації каменя в залозі; наявність ущільнення частини протоки, яке можна виявити під час бімануальної пальпації – у разі локалізації каменя в протоці.
Допоміжні
- наявність тіні з чіткими межами на рентгенограмі за Коваленко В.С. у разі рентгенконтрастного каменя;
-наявність гіперехогенної зони (камінь) з “доріжкою поглинання” за нею у разі нерентгенконтрастного каменя;
-дефект наповнення з чіткими контурами позаду конкремента на контрастній рентгенограмі у дітей старшого віку з локалізацією каменя у задньому відділі протоки.