Главная | Обратная связь

КОДЕКС ПОВЕДІНКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ У ПІДТРИМАННІ ПРАВОПОРЯДКУ

Генеральна Асамблея, враховуючи, що цілі, проголошені в Статуті Організації Об'єднаних Націй, включають здійснення міжнародної співпраці у сприянні і розвиткові поважання прав людини та основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії;

посилаючись, зокрема, на Загальну декларацію прав люди­ни та Міжнародні пакти про права людини; посилаючись також: на Декларацію про захист усіх осіб від тортур та інших жорсто­ких; нелюдських або принижуючих людську гідність видів по­водження та покарання, яку прийняла Генеральна Асамблея в її резолюції 1452 (XXX) від 9 грудня 1975 року;

беручи до уваги, що характер функцій у підтриманні право­порядку на захист громадського порядку й те, яким чином вони здійснюються, робить безпосередній вплив на стан життя ок­ремих осіб, а також усього суспільства в цілому;

усвідомлюючи важливість завдання, яке сумлінно і з гідністю виконує посадова особа у підтриманні правопорядку у відпові­дності до принципів прав людини;

пам'ятаючи, однак, про можливі зловживання, що пов'язані із виконанням цих обов'язків; визнаючи, що введення Кодексу поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку є лише одним з кількох важливих заходів для надання громадянам, які обслуговуються посадовими особами у підтриманні правопо­рядку, захисту їхніх прав та інтересів;

усвідомлюючи, що існують додаткові важливі принципи та передумови гуманного виконання функцій у підтриманні пра­вопорядку, а саме, що:

 

а) як і всі інші установи системи кримінального правосуддя, кожен орган охорони порядку повинен представляти громадськості у цілому, нести перед нею відповідальність та бути їй підзвітним;

Ь) ефективне дотримання етичних норм серед посадови: осіб у підтриманні правопорядку залежить від існування добрі продуманої, повсюдно прийнятої та гуманної системи законів:

с) кожна посадова особа у підтриманні правопорядку є час­тиною системи кримінального правосуддя, мета якої полягає І запобіганні злочинності та боротьбі з нею, і що поведінка кож­ної і посадової особи цієї системи робить вплив на всю систему:

й) від кожного органу збереження порядку у відповідності з основною передумовою будь-якої професії слід вимагати ви­конання самоконтролю у повній відповідності до принципів та норм, викладених у цьому документі, і що дії посадових осіб у підтриманні правопорядку повинні підлягати ретельній пе­ревірці з боку громадськості, яка може виконуватися або радою, міністерством, прокуратурою, судом, омбудсменом, комітетом громадян, або будь-яким поєднанням цих органів чи будь-яким іншим органом з нагляду;

є) норми як такі не можуть мати практичної цінності до тих пір, доки їх зміст та значення з допомогою навчання та підго­товки шляхом здійснення контролю не стануть частиною кре­до кожної посадової особи у підтриманні правопорядку;

приймає Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку, що міститься в додатку до цієї резолюції і ухва­лює надіслати його урядам з рекомендацією позитивно розгля­нути питання про його використання в межах національного законодавства або практики зводу принципів, яких повинні дотримуватися посадові особи у дотриманні правопорядку.

Додаток

КОДЕКС ПОВЕДІНКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ У ПІДТРИМАННІ ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 1

Посадові особи у підтриманні правопорядку постійно вико­нують покладені на них законом обов'язки, служачи громаді та

захищаючи всіх осіб від протиправних актів у відповідності до високого рівня відповідальності, що вимагає їхня професія.

Коментар:

а) термін «посадові особи у підтриманні правопорядку» включає всіх призначених або обраних посадових осіб, пов'я­заних із застосуванням права, які володіють поліцейськими повноваженнями, особливо повноваженнями на затримання правопорушників;

Ь) у тих країнах, де поліцейські повноваження виконують­ся представниками військової влади у формі або у цивільному одязі, чи силами державної безпеки, визначення поняття «по­садові особи у підтриманні правопорядку» охоплює співробіт­ників таких служб;

с) мається на увазі, що служба для суспільства включає в себе, зокрема, надання послуг та допомоги тим членам грома­ди, які з особистих, економічних, соціальних чи інших причин надзвичайного характеру потребують негайної допомоги;

сі) мається на увазі, що це положення не тільки охоплює всі насильницькі, грабіжницькі чи шкідницькі акти, але і поши­рюється на всі види заборон, встановлених у відповідності до кримінальних законів. Воно поширюється також на поведінку осіб, нездатних нести кримінальну відповідальність.

Стаття 2

При виконанні своїх обов'язків посадові особи у підтри­манні правопорядку поважають та захищають людську гідність; підтримують та захищають права людини стосовно всіх осіб,

Коментар:

а) вказані права людини встановлюються та захищаються національним та міжнародним правом. До відповідних міжна­родних документів належать Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Дек­ларація про захист усіх осіб від тортур та інших жорстоких, не­людських або таких, що принижують гідність, видів поводжен­ня та покарання, Декларація Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Міжнародна Кон­венція про припинення злочину апартеїду та покарання за ньо­го, Конвенція про запобігання злочинів геноциду та покаран-

ня за нього, Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями та Віденська конвенція про консульські відносини;

Ь) у національних коментарях до цього положення повинні вказуватися регіональні чи національні положення, що вста­новлюють та захищають ці права.

Стаття З

Посадові особи у підтриманні правопорядку можуть засто­совувати силу тільки у випадку крайньої необхідності і в такій мірі, в якій це вимагається для виконання їхніх обов'язків.

Коментар:

а) у цьому положенні підкреслюється, що застосування сили посадовими особами у дотриманні правопорядку повинно мати винятковий характер, хоча воно передбачає, що посадові осо­би у підтриманні правопорядку можуть бути уповноваженими на застосування сили, яка є розумно необхідною за даних об­ставин, з метою запобігання злочину або при проведенні пра­вомірного затримання правопорушників чи підозрюваних пра­вопорушників чи при наданні допомоги, при такому затриманні не може застосовуватися сила, що перевищує необхідні для цієї мети межі;

Ь) національне законодавство, як правило, обмежує засто­сування сили посадовими особами у ж підтриманні правопо­рядку у відповідності до принципів пропорційності. Це слід ро­зуміти таким чином, що при тлумаченні цього положення по­винні поважатися й національні принципи пропорційності. Це положення у жодній мірі не тлумачиться таким чином, що воно нібито уповноважує на застосування такої сили, яка є не спів-мірною із законною метою, якої треба досягти;

с) застосування вогнепальної зброї вважається крайнім за­ходом. Треба докласти всіх зусиль щоб виключити застосуван­ня вогнепальної зброї, особливо проти дітей. Як правило, вог­непальна зброя не повинна застосовуватися, за винятком ви­падків, коли підозрюваний правопорушник чинить збройний опір або іншим засобом ставить під загрозу інших і коли інші заходи, що мають винятковий характер, є недостатніми для осудження чи затримання підозрюваного правопорушника. Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї повин­но бути негайно повідомлено компетентній владі

Стаття 4

Відомості конфіденційного характеру, отримані посадови-_ми особами у підтриманні правопорядку, зберігаються в таєм­ниці, якщо виконання обов'язків або вимоги правосудця не ви­магають іншого.

Коментар:

За характером своїх обов'язків посадові особи у підтриманні правопорядку отримують інформацію, що може стосуватися особистого життя інших осіб або потенційно зашкодити інте­ресам таких осіб і особливо їх репутації. Слід проявляти вели­ку обережність при зберіганні та використанні такої інформації, яка розголошується тільки при виконанні обов'язків чи з метою правосуддя. Будь-яке розголошення такої інформації з іншою метою є цілковито неправомірним.

Стаття 5

Жодна посадова особа у підтриманні правопорядку не може здійснювати, підбурювати чи терпимо ставитися до будь-якої дії, що являє собою тортури або інші жорстокі, нелюдські або принижуючі гідність види поводження та покарання, і посадо­ва особа у дотриманні правопорядку не може посилатися на розпорядження вищих осіб чи інші виняткові обставини, як стан війни чи загроза війни, загроза національній безпеці, внут­рішня політична нестабільність або будь-яке інше надзвичай­не становище, для виправдання тортур та інших жорстоких, не­людських або принижуючих гідність видів поводження та по­карання.

Коментар:

а) ця заборона випливає з прийнятої Генеральною Асамб­леєю Декларації про захист усіх осіб від тортур та інших жорсто­ких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання, згідно з якою: «така дія є образою людської гідності і осуджується як порушення цілей Статуту Організації Об'єднаних Націй і порушення прав людини та основних сво­бод, проголошених у Загальній декларації прав людини та в інших міжнародних документах, що стосуються прав людини»;

Ь) Декларація визначає тортури таким чином: «...тортури означають будь-які дії, з допомогою яких людині навмисно

завдається сильний біль або страждання, фізичне або розумо­ве, з боку офіційної особи або за її намовою з метою отриман­ня від неї або від третьої особи інформації чи визнань, пока­рання її за дії, які вона вчинила або у скоєнні яких підозрюєть­ся, чи залякування нею інших осіб. До цього тлумачення не включається біль чи страждання, що виникають тільки через законне позбавлення волі, через стан, притаманний цьому, або в наслідок цього, в тій мірі, наскільки це поєднано з Мінімальними стандартними правилами поводження з ув'­язненими»;

с) Вираз «жорстокі, нелюдські або принижуючі гідність види поводження та покарання» не був визначений Генераль­ною Асамблеєю, але його слід тлумачити таким чином; щоб надавався по можливості найширший захист від зловживань як фізичного, так і психологічного характеру.

Стаття 6

Посадові особи у дотриманні правопорядку забезпечують охорону здоров'я затриманих ними осіб і, зокрема, вживають негайних заходів для забезпечення надання медичної допомо­ги у випадку необхідності.

Коментар:

а) «медична допомога», під якою розуміються послуги, що надаються будь-яким медичним ралом, включаючи лікарів-практиків, які мають відповідне посвідчення, та медичний до­поміжний персонал, надаються у випадку необхідності або у відповідь на прохання;

в) оскільки медичний персонал звичайно додається при діяльності у дотриманні правопорядку, посадові особи у дотри­манні правопорядку повинні враховувати думку цього персона­лу, коли він рекомендує надати затриманій особі відповідну медичну допомогу через або в консультації з медичним персо­налом, що не бере участі у дотриманні правопорядку;

с) зрозуміло, що посадові особи у дотриманні правопоряд­ку забезпечують надання медичної помоги також жертвам пра­вопорушень або нещасних випадків, що сталися під час право­порушень.

Стаття 7

Посадові особи у дотриманні правопорядку не чинять будь-яких актів корупції. Вони також всемірно перешкоджають та­ким актам та борються з ними.

Коментар:

а) будь-який акт корупції, як і будь-яке інше зловживання владою несумісні із службовим статусом посадової особи у дот­риманні правопорядку. До будь-якої посадової особи у дотри­манні правопорядку, яка вчинила акт корупції, закон повинен застосовуватися сповна, оскільки уряди не можуть очікувати від громадян дотримання ними правопорядку, якщо вони не мо­жуть або не хочуть забезпечити дотримання законності їх влас­ними посадовими особами і в межах їхніх власних установ;

Ь) хоч поняття корупції повинно визначатися у відповід­ності до національного права, слід розуміти, що воно охоплює скоєння або нескоєння якоїсь дії при виконанні обов'язків, але з причини цих обов'язків, в результаті одержання подарунків, що приймаються або вимагаються, обіцянок або стимулів кож­ного разу, коли має місце така дія чи бездіяльність;

с) вираз «акт корупції», про який говорилося вище, слід розуміти, що він охоплює і спробу підкупу.

Стаття 8

Посадові особи у дотриманні правопорядку поважають закон та цей Кодекс. Використовуючи всі свої можливості, вони також запобігають і всемірно перешкоджають усім порушенням їх.

Посадові особи у дотриманні правопорядку, які мають підстави вважати, що порушення цього Кодексу мало місце чи буде мати місце, сповіщають про це вищі інстанції і, у випадку необхідності, інші відповідні інстанції чи органи, що мають повноваження нагляду чи правового контролю.

Коментар:

а) цього Кодексу дотримуються у всіх випадках, коли він включається до національного законодавства або практики. Якщо законодавство або практика передбачає більш суворі по­ложення, ніж положення цього Кодексу, дотримуються перших;

Ь) ця стаття спрямована на збереження рівноваги між, з од­ного боку, необхідністю внутрішньої дисципліни в установі, від

якої у великій мірі залежить суспільна безпека, та, з другого боку, необхідністю боротьби з порушеннями основних прав людини. Посадові особи у дотриманні правопорядку повідом-ляють про порушення по інстанціях і вживають інших право­вих дій за межами інстанцій лише в тому випадку, коли всі інші можливості відсутні чи неефективні. Зрозуміло, що посадові особи у дотриманні правопорядку не піддаються адміністратив­ним чи іншим засобам покарання через те, що вони повідоми­ли, що мало місце порушення цього Кодексу або про можли­вості такого;

с) поняття «відповідні інстанції або органи, що мають по­вноваження нагляду чи правового контролю» включає будь-яку установу чи орган, що існують на основі національного права як у межах установи по дотриманню порядку, так і незалежно від нього, із статутними, звичайними чи іншими повноважен­нями розглядати скарги та претензії, що виникають у зв'язку з порушеннями у сфері дії цього Кодексу;

сі) у ряді країн засоби масової інформації можуть розгляда­тися як установи, що виконують функції розгляду скарг, под­ібно до описаних вище у підпункті «с». А тому посадові особи по дотриманню правопорядку можуть обгрунтовано, як крайній захід, у відповідності до законів та звичаїв своїх власних країн, а також положень статті 4 цього Кодексу, привернути до цих порушень увагу громадськості через засоби масової інформації;

є) посадові особи у дотриманні правопорядку, які дотриму­ються цього Кодексу, заслуговують пошани, повної підтримки і співпраці з боку суспільства та установи у дотриманні право­порядку, в якій вони служать, а також осіб, зайнятих дотриман­ням правопорядку.

Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї від 17 грудня 1979 року

Друкується за: Международная защита прав и свобод человека. Сбор-никдокументов. - М: Юридическая литература, 1990. - С. 319-325.

Додаток 7