Главная | Обратная связь

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

СУДОВИХ ОРГАНІВ

Вступ

Одним з головних підсумків сьомого Конгресу Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками, що проходив у Мілані (Італія) з 26 серпня по 6 вересня 1985 року, є прийняття Основних принципів не­залежності судових органів. У своїй резолюції про Основні принципи, яка наводиться нижче, Конгрес рекомендував їх для використання в межах національної, регіональної та міжрегіо­нальної діяльності і закликав Комітет з профілактики злочин­ності та боротьби з нею розглянути питання про ефективне впровадження їх у першу чергу. Конгрес просив Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй вжити належних за­ходів для забезпечення максимально широкого розповсюджен­ня Основних принципів і підготувати доповідь про їх здійснен­ня. В своїй резолюції 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральна Асамблея вітала Основні принципи і запропонувала урядам дотримуватися їх та брати до уваги в межах свого національно­го законодавства і практики.

За рекомендацією Комітету профілактики злочинності та боротьби з нею Економічна і Соціальна Рада запропонувала державам-членам кожних п'ять років, починаючи з 1988 року, інформувати Генерального секретаря про результати, досягнуті в здійснений Основних принципів (резолюція 1986/10 від 21 травня 1986 року). Сюди входили б інформація, що стосувала-

Ся ,_й б розповсюдження їх, включення в національне законодав­ство проблем, що виникають у ході діяльності по їх здійсненню на національному рівні, а також допомога, яка, можливо, буде потрібна з боку міжнародної спільноти. Генеральна Асамблея вітала цю рекомендацію Ради в своїй резолюції 41/149 від 4 груд» ня 1986 року про права людини при здійсненні правосуддя.

В Основних принципах підкреслюється, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в кон­ституції або законах країни. Правосуддя вимагає, щоб кожен мав право на справедливий і публічний розгляд в компетентно­му, незалежному та об'єктивному суді відповідно до принципів, проголошених в Загальній декларації прав людини (стаття 10), Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (стат­тя 14) та інших документах Організації Об'єднаних Націй. Для здійснення цього права необхідно мати незалежний судовий орган.

Основні принципи незалежності судових органів

Сьомий Конгрес Організації Об'єднаних Націй з профілак­тики злочинності та поводження з правопорушниками, посила­ючись на Каракаську декларацію, одностайно прийняту шостим Конгресом Організації Об'єднаних Націй з профілактики зло­чинності та поводження з правопорушниками і схвалену Гене­ральною Асамблеєю в її резолюції 35/171 від 15 грудня 1980 року,

посилаючись також: на резолюцію 16, прийняту шостим Конгресом Організації Об'єднаних Націй з профілактики зло­чинності та поводження з правопорушниками, в якій Конгрес звернувся до Комітету профілактики злочинності та боротьби з нею з проханням включити в число першочергових питань розробку керівних принципів незалежності суддів,

посилаючись далі на рішення 1984/153 Економічної Соціаль­ної Ради від 25 травня 1984 року, в якому Рада запропонувала міжрегіональній підготовчій нараді з питань розробки і засто­сування стандартів і норм Організації Об'єднаних Націй в га­лузі карного провосуддя завершити розробку проекту керівних принципів незалежності судових органів, сформульованого Комітетом профілактики злочинності та боротьби з нею на її восьмій сесії, і просила Генерального секретаря представити ос­таточний текст сьомому Конгресу для прийняття,

з задоволенням беручи до відома роботу, виконану в цьому напрямі Комітетом профілактики злочинності та бо-ротьби з нею і міжрегіональною підготовчою нарадою для сьомого Кон­гресу Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочин­ності та поводження з правопорушниками, який проходив у Варенні (Італія) з 24по 28вересня1984 року,

з задоволенням беручи далі до уваги детальне обговорення на сьо­мому Конгресі Організації Об'єднаних Націй профілактики злочин­ності і поводження з правопорушниками питання про проект кер­івних принципів незалежності судових органів, в результаті якого були сформульовані принципи незалежності судових органів,

1) приймає Основні принципи незалежності судових органів, викладені в Додатку до цієї резолюції;

2) рекомендує Основні принципи до виконання і вжиття заходів на національному, регіональному та міжрегіональному рівнях з урахуванням політичних, економічних, соціальних та культурних Змов і традицій кожної країни;

3) закликає уряди брати до уваги в межах їхнього національ­ного законодавства й шанувати Основні принципи;

4)закликає також держав-членів довести Основні принци­пи до відома суддів, юристів, співробітників виконавчих і зако­нодавчих органів, а також широкої громадськості;

5) нагально закликає регіональні комісії, регіональні та міжрегіональні установи, що займаються питаннями профілак­тики злочинності й поводження з правопорушниками, спеціа­лізовані установи та інші органи системи Організації Об'єдна­них Націй, інші відповідні міжурядові організації та неурядові організації, що мають консультативний статус при Економічній Соціальній Раді, брати активну участь у втіленні в життя цих Основних принципів;

6) закликає Комітет профілактики злочинності та боротьби з нею розглянути в першу чергу питання про ефективність ви­ конання цієї резолюції;

7) просить Генерального секретаря вжити належних заходів для забезпечення максимально широкого розповсюдження Основних принципів;

8) просить також Генерального секретаря підготувати до­повідь про здійснення Основних принципів;

 

9) просить далі Генерального секретаря надавати державам-членам, на їх прохання, допомогу у здійсненні Основних прин­ципів і регулярно представляти доповідь з цього питання Комі­тету профілактики злочинності та боротьби з нею;

10) просить довести цю резолюцію до відома всіх відповід­них органів Організації Об'єднаних Націй.

Додаток

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Враховуючи, що в Статуті Організації Об'єднаних Націй на­роди світу заявляють, зокрема, про свою рішучість створити умо­ви, за яких можна дотримуватися справедливості, щоб забезпе­чити міжнародне співробітництво в заохоченні і розвитку пова­ги до прав людини і основних свобод без будь-якої різниці,

враховуючи, що в Загальній декларації прав людини втілені, зокрема, принципи рівності перед законом, презумпції невин­ності і права на справедливий і відкритий судовий розгляд ком­петентним, незалежним і неупередженим судом, заснованим відповідно до закону,

враховуючи, що Міжнародний пакт про економічні, соці­альні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантують також право бути судженим без невиправданої затримки,

враховуючи, що все ще часто існує невідповідність між уяв­ленням про ці принципи і фактичним становищем,

враховуючи, що при організації і відправленні правосудця в кожній країні слід керуватися цими принципами і що треба докладати зусиль для повного втілення їх у життя,

враховуючи, що норми, які стосуються здійснення функцій судді, мають бути націленими на те, щоб забезпечувати судців можливістю діяти відповідно до цих принципів,

враховуючи, що на судців покладається обов'язок прийма­ти остаточне рішення з питань життя і смерті, свободи, прав, обов'язків і власності громадян,

враховуючи, що шостий Конгрес Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками

_в своїй резолюції 16 просив Комітет профілактики злочинності та боротьби з нею включити до першочергових завдань розробку ке­рівних принципів, що стосуються незалежності суддів та відбору, професійної підготовки і статусу судців та прокурорів,

враховуючи в зв'язку з цим, що потрібно в першу чергу роз­глянути питання про роль судів у системі правосуддя і важ­ливість їхнього відбору, підготовки й поведінки,

урядам слід було б брати до уваги і шанувати в межах свого національного законодавства і практики, доводити до відома судців, адвокатів, працівників виконавчих і законодавчих орга­нів і широкої громадськості такі основні принципи, сформуль­овані для того, щоб допомогти державам-членам у вирішенні завдань забезпечення і зміцнення незалежності судових органів. Принципи сформульовані головним чином для професійних судців, однак при необхідності вони рівною мірою можуть зас­тосовуватись і до непрофесійних судців, якщо такі є.

Незалежність судових органів

1. Незалежність судових органів гарантується державою і
закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та
інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових
органів і дотримуватися її.

2. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких об­межень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

3. Судові органи володіють компетенцією стосовно всіх питань судового характеру і мають виняткове право вирішува­ти, чи входить передана їм справа до їхньої встановленої зако­ном компетенції.

4. Не повинно мати місця неправомірне чи несанкціонова­не втручання в процес правосудця, і судові рішення, винесені судцями, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкод­жає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи пом'якшенню вироків, винесених судовими органами.

5. Кожна людина має право на судовий розгляд у звичайних судах або трибуналах, які застосовують встановлені юридичні процедури. Не повинні утворюватися трибунали, що не засто­совують встановлені належним чином юридичні процедури, з метою підміни компетенції звичайних судів або судових органів.

6. Принцип незалежності судових органів дає судовим орга-нам право і вимагає від них, забезпечення справедливого веден­ня судового розгляду і дотримання прав сторін.

7. Кожна держава-член повинна надавати відповідні засо­би, які давали б змогу судовим органам належним чином вико­нувати свої функції.

Свобода слова та асоціацій

8. Відповідно до Загальної декларації прав людини члени судових органів, як і інші громадяни, користуються свободою слова, віровизнання, асоціацій та зборів; однак, керуючись та­кими правами, судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неуперед­женість і незалежність судових органів.

9. Судді володіють свободою організовувати асоціації суддів чи інші організації та вступати до них для оборони своїх інте­ресів, удосконалення професійної підготовки і збереження своєї судової незалежності.

Кваліфікація, підбір і підготовка

10. Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і квалі­фікацію в галузі права. Будь-який метод підбирання судців му­сить гарантувати від призначення суддів за неправомірними мотивами. При підборі суддів не повинно бути дискримінації щодо даної особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі,релігії, політичних та інших переконань, національного чи соц­іального походження, майнового стану та ін.; однак вимога проте, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відпо­відної країни, не повинна розглядатися як дискримінаційна.

Умови служби та термін повноважень

11. Термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пен­сію повинні належним чином гарантуватися законом.

12. Судді, яких призначають чи обирають, мають гаранто­ваний термін повноважень до обов'язкового виходу на пенсію чи завершення строку повноважень там, де це встановлено.

13. Підвищення суддів на посаді там, де є така система, слід здійснювати на основі об'єктивних факторів, зокрема здібнос­тей, моральних якостей і досвіду.

14. Розподіл справ між суддями в судах, до яких вони нале­жать, є внутрішньою справою судової адміністрації.

Професійна таємниця та імунітет

15. Судді зобов'язані зберігати професійну таємницю щодо своєї роботи та конфіденційної інформації, отриманої в ході виконання ними своїх обов'язків, за винятком відкритих судо­вих розглядів, і їх не можна примушувати давати свідчення з таких питань.

16. Без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури чи яко­гось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відпо­відно до національних законів суддям слід користуватися осо­бистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали
місце при здійсненні ними своїх судових функцій.

Покарання, усунення від посади і звільнення

17. Звинувачення або скарга, що надійшли на суддю в ході виконання ним своїх судових І професійних обов'язків, повинні бути невідкладно і безсторонньо розглянуті згідно з відповідною процедурою. Суддя має право на відповідь і справедливий розгляд. На початковому етапі розглядання скарги має проводитись конфіденціальної, якщо суддя не звернеться з проханням про інше.

18. Судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або звільнені з причин їх нездатності виконувати свої обов'язки чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають.

19. Усі процедури покарання, усунення від посади і звіль­нення мусять визначатися відповідно до встановлених правил
судової поведінки.

20. Рішення про дисциплінарне покарання, усунення від
посади чи звільнення повинні бути предметом незалежної по­ведінки. Цей принцип може не застосовуватися до рішення
Верховного суду або рішень законодавчих органів, прийнятих
при розгляді справ у порядку імпічменту або при дотриманні
аналогічної процедури.

Схвалені резолюціями 40/2 та 40/146 Генеральної Асамлеї від 29листопада та 13 грудня 1985року

Друкується за: Юридичний вісник України. — 2002. — № 40 (380).

Зміст

ПЕРЕДМОВА............................................................................................. З

Розділ1

Єдність та відмінність моралі і права у життєдіяльності
суспільства, соціальних спільнот та особистості............ 5

Розділ2

Визначення змісту і завдань професійної етики
юриста......................................................................................... 13

РозділЗ

Соціальне призначення і моральний сенс
юридичної професії................................................................. 19

Розділ 4

Культура особистості юриста.............................................. 29

Розділ 5

Зміст моральної культури юриста...................................... 35

Розділ 6

Деформації моральної і професійної (правової)
свідомості у працівників юридичних професій................ 41

ПІСЛЯМОВА............................................................................................ 53

БІБЛІОГРАФІЯ........................................................................................ 55

ДОДАТКИ