Главная | Обратная связь

Податок з прибутку підприємств

 

Податок з прибутку підприємств є прямим, внутрішнім податком з сукупного доходу, введеним з 1997 року. //Правовою базою для нарахування податку є Закон України “Про оподаткування прибутків підприємств” в редакції від 22 травня 1997 року зі змінами, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 року, 4 листопада 1997 року, 18 листопада 1997 року і ЗО грудня 1997 року, Постановами Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1998 р., 16 лютого 1998 р. № 162, 19 березня 1998р. № 335, від 27 липня 1998р. № 1137.

Суб'єктом — платником податку з прибутку є:

 

— резиденти — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства і організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку на території України і за її межами;

— нерезиденти — фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують до­ходи з джерел в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет відповідно до міжнародних договорів України або Закону;

— філії і відділення резидентів, інші відокремлені підрозділи платників податків, що не мають статусу юридичної особи, що розташовані на іншій відносно платника податків території;

— постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерел походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції для нерезидентів або їх засновників. Постійні представництва до початку своєї діяльності стають на облік в податковому органі за місцезнаходженням у порядку, що встановлений центральним податковим органом України. Господарська діяльність, розпочата до реєстрації у податковому органі, розглядається як ухилення від оподаткування, а отримання прибутку розцінюється як приховування його від оподаткування.

 

В особливому порядку визначені суб'єкти — платники податку:

 

— Управління залізниць з господарської діяльності залізничного транспорту. Доходи з залізниць, отримані від гос­подарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах прибуткових надходжень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Підприємства залізничного транспорту і їх структурні підрозділи по прибутках, отриманих не від господарської діяльності залізничного транспорту, є платниками податку з прибутку на загальних підставах;

 

— Національний банк України і його установи сплачують у державний бюджет України суму перевищення валових доходів над валовими витратами і частиною валових витрат попередніх років після закінчення фінансового року за умо-

 

ви, що витрати в ці роки не були відшкодовані валовими доходами. У випадках, коли валові доходи Національного банку України не покривають затверджені банку витрати за підсумками року, дефіцит покривається за рахунок коштів державного бюджету України. Госпрозрахункові підприємства Національного банку України обкладаються податком на загальних підставах;

 

— установи пенітенціарної системи і їх підприємства, що використовують працю спецконтингентуДотримані від їх діяльності доходи направляють у порядку, що визначений Міністерством внутрішніх справ України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств, у тому числі суми доходів за кошторисом доходів і витрат, що затверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Об'єктом оподаткування є прибуток, обчислений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

 

Валовий дохід — це сума доходу платника податків, отримана від усіх видів діяльності у звітному періоді у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) еко­номічній зоні і за її межами.

 

Усі витрати платника податків, виходячи із змісту Закону, складаються з 4-х груп:

 

1. Валові витрати виробництва і обігу — це витрати платника податку у грошовій, матеріальній і нематеріальній фор­мах, здійснюваній як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбав (виготовив) платник податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

 

2. Друга група представлена витратами, що мають подвійне призначення, тобто на валові витрати відноситься тільки частина витрат. До них відносяться:

 

— суми витрат на проведення поточного, капітального ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів покра­щення основних фондів, що не перевищують 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на поча­ток звітного періоду, відносяться на валові витрати виробництва, а витрати, що перевищують ці суми, відносяться на збільшення вартості основних фондів; битрати на придбання ліцензій, дозволів^дтередбачені законодавством на валові витрати виробництва, а на придбання торгових патентів — на зменшення суми обчисленого податку.

 

3. Третю групу витрат складає амортизація. Це особлива група фінансових ресурсів підприємств і організацій усіх форм власності, яка складається з амортизації основних фондів і нематеріальних активів.. Амортизація нараховується на обумовлені законом види витрат, зменшуючи балансову вартість. У той же час списання витрат на проведення поточних і капітальних ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів покращення основних фондів здійснюється на збільшення їх балансової вартості.

 

Нарахування амортизації не включається в суму валових витрат виробництва, але при визначенні об'єкта оподатку­вання вона відноситься на зменшення скоригованого валового доходу платника податку.

 

4. Четверта група — це витрати, які не включаються у склад валових витрат виробництва (обернення) продукції (робіт, послуг). Вказані витрати проводяться за рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків. Перелік таких витрат встановлений обмеженнями п.п. 5.3—5.8 ст. 5 вказаного Закону. До них відносяться:

 

— придбання подарунків, проведення презентацій, організація розваг і відпочинку, сплата податків за фізичних осіб, витрати на навчання фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податків; оплата штрафів, неустойки і пені за рішенням сторін договору чи за рішенням суду, арбітражного суду;

 

утримання органів управління об'єднань платників податку, у тому числі утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами; виплата емісійного доходу, виплата дивідендів; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

 

Для визначення об'єкта оподаткування із скоригованого валового доходу крім валових витрат податку виключаються суми амортизації.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — це поступові віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Правила ведення податкового обліку. В основу податкового обліку за Законом покладені податкові періоди — календарний звітний (податковий) рік і звітний (податковий) квартал, а також правила здійснення першої операції, з дати якої виникають зобов'язання по сплаті податку і включення витрат у склад валових витрат. Так, валовий дохід платника податку збільшується з дати зарахування коштів від покупця (замовника) в оплату товарів, виконаних робіт або наданих послуг, що підлягають реалізації, на його рахунок у банку з дати оприбуткування готівки у касу, а за відсутності такої — з дати інкасування грошей у банк чи з дати відвантаження (відпуску) товарів, а для робіт (послуг) — з дати фактичного виконання робіт, наданих послуг платником податку, залежно від того, яка з операцій здійснюється раніше.

 

У разі торгівлі продукцією (валютними цінностями) за допомогою торгівельних автоматів та іншого подібного ус­таткування, що не передбачає використання касових апаратів, які контролюються уповноваженою особою, датою збільшення валового доходу вважається дата, коли грошову виручку вийняли з таких апаратів (порядок інкасування такої виручки встановлюється Національним банком України); при використанні у розрахунках жетонів, карток та інших замінників гривні — дата їх продажу; у розрахунках з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного розрахунку (товарного чека). //Ст. 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Постанова Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1998 р.

За бартерними операціями датою збільшення валових доходів вважається будь-яка з подій, що здійснюється раніше: дата відвантаження товарів, а по роботах і послугах — дата фактичного надання результатів послуг і виконання робіт платником податку; дата оприбуткування товарів, отриманих по бартеру, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

При продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою збільшення валового доходу є дата надходження цих коштів на розрахунковий рахунок платника податку чи дата отримання відповідної компенсації у будь-якому вигляді, у тому числі зменшення заборгованості перед бюджетом.

Датою збільшення валових витрат платника податку вважається дата операції, що сталася раніше. Це дата списання коштів з рахунку платника податка в банку — оплата за товари (роботи, послуги), дата видачі готівки з каси; чи дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів виконання робіт, надання послуг. При розрахунках за допомогою кредитних, дебетових карток, комерційних та інших чеків — дата оформлення відповідного розрахунку (товарного чеку).

При бартерних операціях списання на валові витрати проводиться здати здійснення заключної операції, здійснюваної після першої. При часткових поставках товарів (робіт, послуг) в рахунок заключної бартерної операції валові витрати платників податків відповідного податкового періоду збільшуються на вартість таких часткових поставок товарів (робіт, послуг).

Платники податку — резиденти, які мають у звітному податковому кварталі збитки за результатами своєї діяльності, мають право відносити їх на майбутні податкові періоди протягом 5 податкових років, наступних за кварталом їх ви­никнення. Зменшення об'єкта оподаткування має здійснюватися за результатами податкового періоду, наступного за звітним. Якщо ж недостатньо валових доходів для покриття

 

збитків, відшкодування їх переноситься на наступний період доки мине 20 звітних квартальних податкових періодів. Після цього непогашена сума на зменшення об'єкта оподаткування не відноситься.

 

Ставки податку. Прибуток платника податку всіх форм власності, у тому числі підприємства, заснованого на влас­ності окремої фізичної особи, оподатковується за базовою ставкою ЗО відсотків від суми оподаткування.

 

Платник податку, що здійснює виплату виграшів по лотереї та інших видах ігор і розиграшів, що передбачають прид­бання права на участь у таких іграх і розиграшах до їх проведення, зобов'язаний відрахувати і внести в бюджет ЗО відсотків суми такого виграшу.

Крім того, особа, яка здійснює виплату виграшів у казино, бінго та в інших видах ігор в ігорних місцях (будинках), зобов'язана відрахувати в бюджет ЗО відсотків від суми прибутку особи, яка виграла, що визначається як різниця між його доходами за відповідний робочий день і витратами, пов'язаними з розиграшем, понесеними фізичною особою протягом такого робочого дня, але не більше суми виграшу. (Порядок податкового обліку виграшів і обліку витрат визначається центральним податковим органом України).

Якщо особа отримує виграш з ігрових автоматів, що не контролюються уповноваженою фізичною особою, оподат­кування проводиться з вартісної різниці залишку жетонів (або їх замінників) на початок робочого дня і на кінець ро­бочого дня за ставкою ЗО відсотків.

Не підлягають оподаткуванню виграші за державними грошовими лотереями, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України з умовою: наявність призового фонду у розмірах не менше 50 відсотків від суми доходів, а також відрахувань у державний бюджет не менше ЗО відсотків доходів, що залишаються після виплати призового фонду.

 

Характерні особливості оподаткування окремих видів діяльності і операцій особливого виду. Оподаткування інших видів діяльності (крім перерахованих) і операцій особливого виду здійснюється в іншому порядку. При цьому враховується конкретна галузева діяльність, терміни її здійснення, види нестандартних операцій.

 

Залежно від цього визначається об'єкт оподаткування, ставки і механізм обчислення, податковий період і термін сплати податку.