 |
|
Основні види торгівлі на ринках, класифікація ринків
Торгівля на ринках поділяється на такі види:
– індивідуальна торгівля всіх категорій продавців на ринку;
– стаціонарна торгівля постійних учасників (аграрних, виробничих і торговельних організацій);
– сезонно-ярмаркова.
Індивідуальна торгівля всіх категорій продавців на ринку представлена товаровиробниками і приватними підприємствами, які реалізують товари і продукти власного виробництва, виготовлені на державних, колективних, приватних, кооперативних виробництвах, попередньо закуплені від різних виробників або посередників. Ця діяльність на ринках здійснюється шляхом короткотермінової оренди ринкового місця, торговельного обладнання та інвентарю для реалізації товару.
Стаціонарна торгівля на ринках представлена наявністю постійних, стаціонарних продавців, які реалізують раніше закуплену продукцію або товари власного виготовлення через орендовані або самостійно споруджені за згодою дирекції ринку магазини, павільйони, кіоски.
Сезонно-ярмаркова торгівля на ринках має виражений сезонний, перервний характер. Вона поєднує особливості організації індивідуальної і стаціонарної торгівлі. Для сезонних і тематичних ярмарок характерне збільшення числа продавців шляхом залучення додаткової кількості аграрних, промислових, індивідуальних виробників і певна тематична спрямованість.
Класифікація ринків
1. Залежно від типу населеного пункту, в якому розташований ринок:
– міські, розміщені в обласних центрах і райцентрах;
– міські, розміщені в селищах міського типу;
– сільські, розміщені в кущових і звичайних селах.
2. Залежно від району обслуговування (зони діяльності):
– загальноміські (центральні) ринки;
– районні ринки, що обслуговують один або декілька районів міста;
– мікрорайонні ринки міста;
– сільські ринки міжрайонного, районного, кущового і власне сільського значення.
3. Залежно від ступеня концентрації торгівлі і торговельно-побутових послуг:
– ринкові комплекси, які здійснюють у найповнішому обсязі торговельні функції і всебічне обслуговування ринкових продавців і населення;
– ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу;
– відокремлені структурні підрозділи головного ринкового комплексу, які виконують обмежену кількість функцій.
4. Залежно від ступеня господарської самостійності:
– самостійні підприємства господарської діяльності з правами юридичної особи;
– філії ринків для ведення дрібнороздрібної і роздрібної торгівлі з власною діяльністю під керівництвом основних ринків.
5. Залежно від типу влаштування і видів ринкових споруд:
– криті ринки;
– ринки павільйонного типу;
– відкриті ринки;
– комбіновані ринки.
6. Залежно від масштабу і потужності:
– дрібні ринки;
– середні ринки;
– великі ринки;
– дуже великі ринки.
7. Залежно від спеціалізації або товарного профілю:
– спеціалізовані (продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, квіткові);
– змішані (продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні).
8. Залежно від сезонності ведення ринкового торгу:
– цілорічні – ті, що функціонують протягом року;
– сезонні – такі, що діють відповідно до сезону виробництва продукції або відповідно до певних кліматичних умов;
– одноразові ярмарки – базари – одномоментні комерційно-торговельні заходи, що мають тематичний характер.
9. Залежно від режиму роботи, підприємства ринків поділяють:
– на щоденні;
– ті, що працюють з одним–двома вихідними;
– такі, що працюють кілька (один–чотири) днів на тиждень.