Главная | Обратная связь

Економічна сутність податкового контролю та основи його здійснення

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, щоб податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого — їх було достатньо для виконання своїх функцій.

Ефективний податковий контроль - необхідна умова успішного функціонування самої податкової системи в цілому, оскільки він охоплює всю систему оподаткування, а також здійснюється в розрізі кожного окремого податку, податкових груп, груп платників податків і територій.

У вітчизняній економічній літературі податковий контроль розглядається або як державний фінансовий контроль, або ж його функції звужуються до функцій податкової служби - контроль за дотриманням податкового законодавства.

У Податковому кодексі України [1] дано визначення податкового контролю як єдиної системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль характеризується такими особливостями, що розкривають його зміст:

1) це спеціальний державний контроль, аналіз якого передбачає два аспекти:

а) здійснюється спеціальними суб’єктами, наділеними державою особливою компетенцією саме в галузі оподаткування;

б) здійснюється відносно спеціального об’єкта – централізованих і децентралізованих грошових фондів;

2) він включає контроль за дисципліною в сфері оподаткування, що припускає широкий підхід до змісту податкового контролю;

3) податковий контроль характеризується чіткою цілеспрямованістю;

4) податковий контроль пов’язаний не тільки із грошовими, але й з матеріальними ресурсами. Беруть участь останні в даному процесі побічно, опосередковано:

а) як об’єкт визначення грошових обов’язків (наприклад, в основі обчислення й сплати майнових податків лежить предмет оподаткування – певний майновий комплекс або його частина);

б) як кошти забезпечення грошових зобов’язань, коли відбувається реалізація певного майна, а за рахунок виручених коштів здійснюється погашення податкових боргів;

5) податковий контроль відображає відносини влади й підпорядкування, що базуються на фіскальних функціях держави, особливістю реалізації яких є чітко виражений імперативний характер;

6) податковий контроль реалізується через сукупність активних дій як зобов’язаних, так і владних суб’єктів [2].

Форми податкового контролю визначаються вимогами державної податкової політики, що залежно від стану еконо­мічної кон'юнктури можуть бути або стимулюючими, або стримуючими.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

-інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин [3].

Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних процедур і контрольованого об'єкта.

Контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) - юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.

Підконтрольний об’єкт (об'єкт контролю) - фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.

Предмет контролю - конкретний вид діяльності підконтрольного суб'єкта, на який спрямовано контрольні дії.

Об’єкт контролю - доходи суб'єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

На сьогоднішній день Податковим кодексом України [1] встановлено 18 видів загальнодержавних податків і зборів та 5 видів місцевих податків і зборів, за якими здійснюється податковий контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування і сплати до бюджету та до державних цільових фондів.

Метод податкового контролю являє собою сукупність специфічних принципів, шляхів, способів і засобів у процесі вивчення законності, достовірності податкової звітності та повноти, правильності і своєчасності сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів на основі використання облікової, звітної, нормативної та іншої економічної інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єкта контролю.

Основні методи встановлення і документування правопорушень в системі податкового і валютного законодавства можна об'єднати в дві групи (рис.1.1).

Рис. 1.1. Методи податкового контролю

Під терміном «непрямі методи» розуміється визначення сум податкових зобов’язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту з їхніх активів, кількості осіб, що перебувають з ними у відносинах найму, а також за оцінкою інших складових податкової бази, що беруться для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) згідно із законом.

Непрямі методи застосовуються виключно податковими органами для визначення податкових зобов’язань щодо:

- податку на додану вартість;

- податку на прибуток підприємства;

- рентних платежів;

- екологічного податку;

- податку на доходи фізичних осіб (щодо суб’єктів підприємницької діяльності);

- акцизного податку.

Непрямі методи застосовуються при перевірці правильності визначення сум податкових зобов’язань щодо перерахованих вище податків:

- юридичними особами, їхніми філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

- суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, на яких згідно із законами покладено обов’язок сплачувати податки, збори.

Використання непрямих методів при визначенні сум податкових зобов’язань фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, не передбачено.

Непрямі методи застосовуються податковими службами у випадках якщо:

1.Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації до податкового органу і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;

2.Платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання даних, передбачених законодавством;

3.Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації і не веде податкового обліку або не надає первинні документи;

4.Платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, наведені в декларації, наявними документами обліку;

5.Відсутні належні документи обліку та первинні документи.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов’язки.

Джерелом інформації для документального контролю служать: первинні бухгалтерські документи, включаючи технічні носії інформації; реєстри бухгалтерського обліку (машинограми, накопичувальні роздробні таблиці, журнали-ордери, допоміжні відомості до них тощо); реєстри податкового обліку; дані оперативно-технічного обліку; податкова, фінансова, статис­тична та оперативно-технічна звітність; планова, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна й інша документація.

Виходячи з цього критерію, серед основних способів документального контролю варто виділити наступні ( рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Основні способи документального контролю

При перевірці правильності оформлення первинних документів встановлюються:

- заповнення необхідних реквізитів;

- наявність необумовлених виправлень, підчищень, дописування тексту і цифр;

- дійсність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

При арифметичній перевірці з’ясовується правильність таксувань і підрахунків у документах, наприклад, правильність розрахунку податкових зобов’язань, податкового кредиту та інших розрахунків зборів і обов’язкових платежів.

Мета юридичної оцінки документально оформлених господарських операцій - це визначити економічну доцільність, відповідність відображених у документах операцій існуючому законодавству. Господарська операція вважається правомірною, якщо її зміст не суперечить чинним законам і виданим на їх основі підзаконним актам. Якщо даний вид господарської діяльності передбачено статутом суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадку ліцензування юридичної чи фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності існують спеціальні дозволи (ліцензії).

Логічна перевірка являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних зіставлень взаємопов’язаних показників.

Розкриття в процесі податкових перевірок логічних зв’язків між фінансовими і виробничими показниками діяльності платника податків, дозволяє оперативно виявляти порушення податкового законодавства і запобігати приховуванню податків від сплати [4].

Необхідно чітко розмежувати області й умови застосування суцільного та не суцільного вивчення при комплексній перевірці.

За суцільного способу перевіряються всі документи і записи в реєстрах бухгалтерського і податкового обліку.

Вибірковий метод належить до прийомів математичної статистики, за якого характеристика всієї сукупності одиниць дається за результатами обстеження деякої їхньої частини, відібраної у випадковому порядку.

У ревізійній практиці поширені два варіанти не суцільного спостереження при ревізії масових господарських операцій: перевірка частини документів за всі місяці періоду, що ревізується, перевірка всіх документів даного виду за кілька місяців.

Зустрічна перевірка являє собою звірку первинних документів або облікових записів платника податків, що перевіряється, з однойменними або взаємопов’язаними даними в підприємств, установ і організацій, з якими суб’єкт підприємницької діяльності, що перевіряється, має господарські зв’язки.

Спосіб зворотного рахунка ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст (убуток) запасів, покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. Він полягає в попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення (зворотним рахунком) величини необґрунтованих списань запасів на виробництво визначених видів продукції, які на час перевірки наявні на складах підприємства-виробника або у його покупців Способом зворотного рахунка визначають кількість і вартість матеріалів, надміру віднесених на виробничі витрати.

Фактичний контроль являє собою вивчення фактичного стану об’єктів, що перевіряються, за даними огляду їх у натурі. Повноцінність і незаперечна доказовість первинних документів і облікових записів в разі потреби встановлюється за допомогою спеціальних прийомів фактич­ного контролю.

Прийоми фактичного контролю можна поділити на три групи: інвентаризацію, експертну оцінку та візуальне спостереження.

Інвентаризація - це спосіб перевірки фактичних залишків основних засобів, запасів, коштів і стану зобов’язань, їхньої відповідності даним бухгалтерського обліку на визначену дату [5].

Залежно від рівня охоплення господарських засобів розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Перша охоплює усі види господарських засобів (необоротні активи, оборотні активи, власний капітал, зобов’язання, доходи та витрати майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів), що знаходяться на балансі підприємства; друга - тільки певні види цих засобів або об’єкти, що є у підприємства.

Експертна оцінка являє собою спосіб фактичного контролю, що ґрунтується на проведенні кваліфікованими фахівцями експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо акцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини та ін.

Візуальне спостереження – це спосіб фактичного контролю, що включає обстеження на місці перебування об’єктів контролю. До цього способу належить і метод контрольних закупівель.