Главная | Обратная связь

Логічні основи експертної діяльності

 

Загальна методологія експертології потребує розроблення гно­сеологічних, логічних і психологічних основ експертної діяль­ності. Використанню законів і методів логіки та психології в екс­пертних дослідженнях присвячено багато спеціальних наукових праць, особливо таким питанням, як психологічна структура діяльності експерта, психологія роботи зі слідами, внутрішнє пе­реконання експерта під час проведення досліджень, типові екс­пертні версії, помилки в їх дослідженнях, оцінка висновків (Ю.К.Орлов, А.І.Вінберг, О.О.Ейсман, А.В.Дулов, М.Я.Се­гай, В.О.Коновалова, М.Г Костицький та ін.).

Особливе значення для розумової діяльності експерта мають закони і категорії формальної логіки. Формальна логіка розглядає форми зв'язків побудови висновків і процесу доказування.

У спеціальній літературі аналізуються такі поняття, як то­тожність, подібність, індукція, дедукція, аналогія різних типів ро­зумових висновків і силогізмів, структура експертного висновку, експертна інтуїція, вірогідність і достовірність висновку. Методи логіки забезпечують правильний розумовий процес. Знання, яке суб'єкт отримує за допомогою цих категорій, є логічно правиль­ним, проте воно не обов'язково є істинним. Діалектичний процес пізнання, тобто діалектична логіка, вимагає використання в екс­пертній практиці сучасних інститутів імовірної логіки, правиль­них розумових висновків. Цей розділ логіки розвивається в сучас­ний період досить активно.

Вже в перших працях про використання логіки в кримі­налістичній експертизі (А.І.Вінберг, О.О.Ейсман, Р.С.Бєлкін та ін.) було показано можливість застосування експертом законів логічного мислення.

Критикуючи висловлювання деяких вчених про експертне дослідження як про формально-логічний процес побудови си­логізму, Я. Яковлєв писав: «...процес експертного дослідження - глибоке і складне пізнання конкретного у всіх аспектах його при­чинних зв'язків, що виключає аналітичну і синтетичну діяльність, і він не вкладається в примітивну форму силогізму» [1, с. 130-131]. Такого ж погляду дотримується і Ю.К.Орлов, підкреслюючи, що експертне дослідження є не тільки розумовою діяльністю, але й емпіричною, формально-логічний аналіз експертної діяльності дає змогу з'ясувати один із її аспектів [9]. Дослідницька діяльність експерта, як і будь-який інший пізнавальний процес, ґрунтується також на законах діалектичної логіки, які використовуються в експертній практиці:

Закон тотожності(всякий об'єкт рівний тільки самому собі). На цьому законі ґрунтуються всі ідентифікаційні та діагностичні експертні дослідження. У цьому законі категорія тотожності за­стосовується тільки в розумовій діяльності, а не потребує встанов­лення об'єкта.

Закон протиріччя(за наявності двох зовсім протилежних розу­мових висновків істинним може бути тільки один — або той, або інший) допускає протилежні судження, які враховують різний якісний стан об'єкта в різні періоди часу, за різних обставин, проте не Допускає протиріч у судженнях — про те ж саме в тому ж відношенні.

Закон достатніх підставстверджує, що будь-який розумовий висновок може бути визнаний істинним лише за наявності до­статніх підстав. Отже, необхідна логічна обґрунтованість вис­новків експерта, яка виглядає як їх доказування.

Закон виключення третього(з двох тверджень, зовсім проти­лежних за змістом і розумінням, правильним може бути тільки од­не) реалізується в експертній практиці так: якщо відсутні ознаки, достатні для встановлення певного факту (наприклад, факт відкриття замка відмичкою), правильним буде висновок про те, що при відкритті замка відмичка не застосовувалася.

Розвиток логічних основ експертної діяльності пов'язаний з логічними прийомами і методами всього процесу експертного дослідження. До таких прийомів і методів слід віднести аналіз і синтез, абстрагування, формалізацію, узагальнення, розумові вис­новки (аналогія, індукція, дедукція), експертну інтуїцію, віро­гідність і достовірність суджень експерта, його внутрішнє переко­нання тощо. Сюди слід віднести і закони логіки, суть яких полягає не в механічному перенесенні їх в галузь судової експертизи, а в самостійному розробленні логічних методів щодо практики судо­вої експертизи,

А.І.Вінберг зазначав, що для якісного проведення будь-якої науково-дослідної роботи або експертного дослідження необхідно також пізнати вчення логіки про закони тотожності, закон протиріччя, закон виключеного третього і закон достатньої підстави [4, с. 13].

Наведемо коротку характеристику основних прийомів і методів формальної логіки, які експерту слід використовувати в експертному дослідженні.

Логічний аналіз і синтез— це метод, за допомогою якого послі­довно виділяються, а потім роздільно вивчаються окремі сторони, і якості предметів і явищ. За допомогою аналізу з'ясовуються і якісна характеристика досліджуваного предмета або явища, їхні і походження і зв'язки. Синтез — це розумове поєднання і узагаль­нення результатів аналітичного розгляду предметів, явищ або їх якостей. «Дослідницька діяльність експерта, — зазначала В.О.Коновалова, — має у своїй основі логічне мислення з метою вирішен­ня поставленого завдання шляхом аналізу і синтезу» [2, с. 17]. Прикладом є стадійність процесу експертного дослідження. На І стадії роздільного дослідження проводиться аналіз ознак об'єктів, виділення з них найбільш значущих ознак. На цій же стадії від­бувається і логічний синтез, тому що порівнюються не окремі іден­тифікаційні ознаки, а їх сукупності.

Абстрагування— це мислене виділення з сукупності ознак яко­стей і відношень, притаманних досліджуваному об'єкту чи явищу на даному етапі вирішення експертного завдання. Експерт зосере­джує свою увагу на окремих ознаках (сторонах) предмета чи яви­ща, одночасно відволікаючись від усіх інших груп ознак того ж предмета чи явища, щоб найбільш повно і всебічно вивчити цей предмет чи явище.

Прикладом абстрагування є виділення з об'єкта необхідних для отримання криміналістичне значущої інформації ознак і якостей з метою визначення питання про тотожність.

Узагальнення— це перехід від знання про одиночне до знання дро загальне, від знання про менш загальне до знання про більш загальне, а також результат таких переходів, що фіксується у відповідних поняттях і судженнях. Узагальнення становить собою інтеграцію добутих у процесі експертного дослідження відомо­стей, які виступають у формі експертних висновків.

Узагальнення — це необхідний елемент створення будь-якої ок­ремої категорії судової експертизи.

Кожному узагальненню передує формалізація. Формалізаціяіснує і в судово-експертній діяльності. Формалізація — це метод на­укового дослідження, прикладом його застосування в судово-екс­пертній діяльності є використання математичних методів під час вирішення її завдань. Формальні методи дають можливість узагаль­нення різних за змістом матеріалів, розкриття структурних зв'язків. Розумовий висновок за аналогієюподібний до прецедента. На підставі прийнятого за своєрідний еталон висновку за наявності достатньої схожості з досліджуваним явищем робиться висновок про суть, природу цього явища. Саме розумовий висновок за ана­логією ліг в основу теорії експертної ідентифікації. Він зустрі­чається і в діагностичних дослідженнях.

Розумовий висновок, побудований на основі вивчення деякої сукупності фактів для пояснення їхнього походження, і є гіпоте­зою.Отже, гіпотеза — це припущення про невідоме на основі вже відомого, і воно завжди має імовірну форму. Гіпотеза може пода­ватися й у формі догадки.Догадка формується у випадку, якщо накопичених емпіричних і теоретичних даних недостатньо для ви­сунення науково обґрунтованої гіпотези.

Гіпотеза будується для пізнання взаємозв'язків між явищами, і ці взаємозв'язки не залежать від нашого розуму. Гіпотеза використовується як у процесі пізнання загальних причинних зв'язків і явищ, так і в процесі пізнання одиночних, конкретних подій, фактів, явищ. Перша називається загальною гіпотезою, друга — окремою або робочою. Під час вирішення експертного завдання екс-к правило, висуває експертну гіпотезу, логічна структура відповідає логічній структурі версії. Існують також такі парні логічні категорії, як індукція і дедукція,що є засобами як дослі­дження, так і побудови висновків експерта. При індукції дослі­дження висновки базуються на тому, що експерт із суми окремих розумових висновків шляхом їх складання або інтеграції робить спочатку проміжні висновки, а потім — загальний висновок. Де­дукція має протилежне значення. У процесі дослідження експерт підводить окремий випадок під загальне правило і на цій підставі робить свій висновок. Індукція і дедукція взаємно доповнюють од­на одну, пов'язані між собою як аналіз і синтез.

Поняття ймовірності і достовірностіналежать до оцінки ходу і результатів експертного дослідження і виражають ступінь впевне­ності (або невпевненості) в істинності дослідження і висновків, ха­рактеризують знання з погляду його доведення. Такі поняття, як істинність і неправдивість,належать до знання, характеризують його з погляду об'єктивності змісту.

Вказуючи на ймовірність і достовірність у висновку експерта, виходять з того, що в першому випадку істина не досягнута, в дру­гому — навпаки, досягнута. Імовірності передує недостатньо певне обґрунтування знання, а достовірності - повне, обґрунтоване знання, яке виключає будь-які сумніви і можливість побудови протилежного висновку [9; 11].

З поняттями ймовірності і достовірності пов'язана і така психо­логічна категорія, як внутрішнє переконання експерта.Внут­рішнє переконання - це суб'єктивно-об'єктивна категорія. Його об'єктивність визначається всіма теоретичними положеннями, стандартними методиками експертних досліджень тощо. Суб'єк­тивність внутрішнього переконання залежить від багатьох фак­торів, включаючи особисті якості експерта, його психологію, рівень знань тощо.

Внутрішнє переконання — досягнення доведеності якогось по­ложення, коли експерт вважає вирішеним поставлене перед ним завдання, його переконання в істинності або неправильності от­риманих результатів ґрунтується на знанні достатньої підстави.

Внутрішнє переконання відповідно до закону є одним із прин­ципів оцінювання доказів. Оскільки висновок експерта — одне з джерел доказів, внутрішнє переконання експерта також слід роз­глядати як один із принципів оцінювання процесу і результатів

Формування внутрішнього переконання експерта і обґрунто­ваність зроблених ним висновків має свою змістовну природу.

Внутрішнє переконання експерта засноване не на інтуїції та припущеннях, а на повному, всебічному та об'єктивному дослі­дженні об'єктів і конкретних матеріалів, наданих експерту, на ана­лізі і синтезі виявлених внутрішніх зв'язків між явищами та озна­ками з використанням наукових методик, на основі спеціальних знань експерта з певних галузей знань.

Інтуїція— це стан, що межує з логікою і психологією. Вона про­являється на початковому етапі дослідження і, безумовно, теж відіграє значну роль у діяльності експерта, зокрема під час прове­дення експертизи. Це своєрідний спалах під час формування висновку, коли не використовуються проміжні ступені логічного судження. Насправді інтуїція це результат попереднього професійного розслідування або життєвого досвіду, а сам процес розумового висновку виступає тут в обмеженому вигляді, що нага­дує стрибок від незнання до знання.

Під час інтуїтивного сприйняття людина приходить до кінцево­го судження, минаючи весь шлях аналізу, синтезу та логічного мислення.

Інтуїція в експертній діяльності проявляється під час побудови експертних методів і методик дослідження ознак досліджуваних об'єктів.

Спираючись на свою інтуїцію, експерт повинен об'єктивно дослідити як те, що підтверджує його інтуїтивний висновок, так і те, що його спростовує. Тільки такий підхід до інтуїції робить її прийнятною і допустимою.

Зазначені категорії формальної логіки застосовуються з метою правильного процесу отримання знань і процесу правильного мис­лення.