 |
|
КОГО СЛУХАТИ, УКРАЇНЦІ?
«Шанс у нас є!»
Навесні на Луганщину вже удруге завітав голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, народний депутат і письменник-патріот Володимир Олександрович Яворівський. Нагадаємо, що минулого року пан Володимир вже відвідував Луганськ з метою мати живий діалог з активістами громадських організацій, студентами, представниками місцевої преси. Оскільки нардеп є симпатиком просвітянських організацій, зокрема Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, то цього разу для поважаного гостя знову радо відкрив свої двері Українсько-канадський центр «Відродження» на території Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, де політика зустрічали голова Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» Володимир Семистяга, представники громадських організацій та політичних партій, студентська й просвітянська молодь.
Народний депутат розпочав свій виступ з новинного повідомлення: незабаром вийде продовження його роману «Найдовша ніч президента», який був надрукований у 2011 році і користується великим попитом серед патріотично налаштованих українців. Новий міні-твір матиме назву «Лежати: суд іде!», в якому залишаться ті ж самі персонажі: Алігатор – той, хто став президентом, Павло – екс-президент та ще, як зазначив письменник, на авансцені з’явиться Янаконда – жінка, яку судять. «Я ще сам чітко не уявляю сюжету до кінця, бо дуже часто герої самі підказують, що потрібно зробити, але розпочинається роман тим, що дуже красиву дівчину, студентку міліцейської академії, яка здобула титул «Міс МВФ – 2011», викликають в кабінет міністра внутрішніх справ, який дуже хоче зробити подарунок своєму діючому президенту, хоче подарувати йому дівчину на день Незалежності України, і умовляє її на це, обіцяючи великі гроші, перспективи, каже, що вона швидко отримає квартиру… А вона відповість йому, що, мовляв, за те, що швидко квартиру отримав, водій он сидить на лаві підсудних! Побачите, якщо прочитає, що вона видасть, ця дівчина, на день Незалежності. Мені так хочеться, щоб вона йому може від імені українського простолюду таке щось видала… (посміхається). Зараз я працюю над цим романом. І думаю, що до кінця літа, може, до осені я вже закінчу», – заінтригував Яворівський.
Письменник розказав також про особливості законопроектів, які наразі має ухвалити уряд, а також про беззаконня, яке відбувається у політичних верхах через ідейне протистояння двох політичних кланів: влади і опозиції. Саме через це нещодавно було закрито його радіопрограму «20 хвилин з Володимиром Яворівським», але політик не здається, гадає, що невдовзі її знов відкриють і вона стане ще потужнішою. Програму для свого радіовиступу він збирав за певними темами, ретельно відбирав те, про що говорити в ефірі, словом, робив дуже велику роботу.
Та, як виявилося завдяки питанням, які ставили Яворівському присутні, не лише політика цікавила луганців, а й мистецтво. Через це багато питань лунало саме про літературно-мистецький світ, до якого так тісно прив’язана постать Яворівського, на які, зрештою, він радо відповідав задоволеній публіці. Маючи при цьому власне бачення дійсності. «Говорити про літературу сьогодні у білих рукавичках, говорити про епітети, підмети, присудки і таке інше, я думаю, було б просто аморально. Тому що ніколи ще, принаймні за ці останні 20 років, Україна не була в такому двигтінні, в такому якомусь гнітючому, а з іншого боку, і протестному настрої. І не говорити про це, я, як представник української інтелігенції і української політики, просто не маю право і ніхто мені рота не закриє! Те, про що сьогодні простолюд український говорить і говорить вже абсолютно відкрито, вже нікому не зробити таємницею!»
Політик також торкнувся нині болючого питання щодо арешту політичних в’язнів – Юрія Луценко та Юлії Тимошенко, які, За словами пана Володимира, винні лише в тому, що прагли відродження української України, а не прообразу Малоросії.
Наприкінці зустрічі, політик сказав декілька слів про майбутні президентські вибори «Я переконаний, що шанс у нас є! Якщо цей шанс не вдасться – тоді все буде залежати тільки від вас! Ми, депутати, політики готові не очолювати, а бути разом з вами, якщо треба буде цю владу усунути. Масовий народний страйк – це дуже нормально, це цивілізовано і це наша конституційна норма».
«Будуймо українське!»
Кожна країна світу представлена не тільки етнічною нацією, а й величезною кількістю діаспор, що тимчасово чи постійно перебувають в тій чи іншій країні. Власне українська діаспора не є виключенням. На сьогодні українська нація багаточисельно розпорошена за кордоном, по всіх континентах світу. В таких умовах безперечно гостро постає питання збереження своєї «українськості», національної свідомості та ідентичності. На жаль, дехто забуває про своє походження, покидаючи межі Батьківщини, перетворюючись у масовій кількості на другорядну верству населення в чужій країні, навіть якщо посідають там визначні місця в соціальній ієрархії. А ті, хто пам’ятає вкорінене змалечку зернятко «українства», ніколи не мають проблем з розвінчанням моралі і набувають душевної гармонії, в які б умови не кидало їх життя на чужині.
Але є й ті, хто потребує підтримки з боку своїх „одноплемінників-однодумців”, які також опинилися поза рідним кордоном і так само плачуть-квилять за Україною. На щастя, вони мають змогу бути українцями всюди і шукати себе, так би мовити, у витоках. Для цього світовою українською діаспорою був створений Світовий конгрес українців.
Представники конгресу час від часу відвідують Україну для того, щоб поставити питання єдності українців на своїй землі і тих українців, для яких «рідна земля» – лише абстрактне уявлення, але з тим і стан душі, невід’ємний від їх особистої моралі.
Так, 10 вересня, на час святкування Дня міста в до нас завітав генеральний секретар Світового конгресу українців, Стефан Романів разом зі складом делегатів з Австралії. На час його візиту в Луганськ, а саме в Українсько-канадський центр «Відродження», в головній залі зібралися представники українського націоналістичного руху Луганської області, представники різних політичних партій та громадсько-політичних організацій, представники місцевої преси та студентства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка і Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Власне пан Романів приїхав з промовою-закликом українців України до єднання і спільної праці над відродженням основних атрибутів української нації: мови, культури, традицій, церкви, ідеології тощо.
Після вступного слова голови Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Тараса Шевченка – Володимира Семистяги і молитви пароха української церкви у місті Луганськ – отця Михайла, пану Стефану було надано слово, в якому він нагадав про таке: „Мене дуже тішить, що ми маємо в Україні стільки молодих людей, які готові не тільки критикувати й демонструвати, але також і працювати аби подати нам істотні надії на краще. Зі мною приїхали декілька моїх помічників-патріотів, для того, щоб подивитися на цей Луганськ! Адже коли ми чуємо про Луганськ чи Донецьк, одразу виникає думка про штучний поділ. Я хочу відразу це відкинути, оскільки чи в Луганську, чи в Донецьку або чи в Рівному, чи в Тернополі є українці, які люблять цю Україну, змагаються за майбутнє цієї України і не облишать своєї справи, тому цей штучний поділ ми відкидаємо. Власне чому ми приїхали? Ми приїхали, тому що хочемо мати цей живий діалог. А чому ця розмова важлива? Тому що в цей час існує така ситуація, коли українському відродження загрожує небезпека і з боку українофобко налаштованої влади, і з боку байдужих українців, які не усвідомлюють катастрофічності сучасного стану речей. Сьогодні тяжко доводиться українському студентові або учневі в українській школі. В Україні ми маємо право бути українцями!
Світовий конгрес українців об’єднує українську діаспору у більш ніж 30 країнах світу. Тут є українці, які виїхали з рідних міст за різних життєвих обставин, але не загубили свою українську душу. І за кордоном так само шанують українців як, наприклад, в Києві чи в будь-якому місті України. Цього року Бразилія святкує 120-ліття свого поселення поза Україною. Світовий конгрес українців не тільки об’єднує українську діаспору по всьому світу, але активно обстоює їх права.
Ми ставили питання перед Президентом України по ОУН-УПА, але відповіді й досі нема, питання свободи слова, питання про вирішення долі Тимошенко і Луценко тощо. Ми піклуємося про збереження демократії в Україні, яка на сьогодні переживає не абиякий занепад. Постає важливе питання стосовно Голодомору 1932-1933 років в Україні, який вся Європа визнала геноцидом, майже весь світ визнав геноцидом!
І що є найнебезпечнішим, на мою думку, це те, що нас ділять! Нас штучно ділять! Але ми вважаємо, що є одна Україна і нам не потрібно відокремлюватися, членуватися на Південь і Північ, на Схід і Захід. Нас також ділять на бандерівців, мельніківців, націоналістів. Це штучний поділ! Він нам не потрібний! Ці проблеми вони є актуальні. Якщо ви будете знати, як ви працюєте і заради чого, ми зможемо допомогти вам у цій боротьбі! Ми не є політична партія. Ми не прийшли, щоб об’єднувати політичні партії, бо якщо вони до цього не об’єдналися, це їхня біда! Ми маємо створити конкретні способи дії в Україні, ми маємо міняти закони, перетворювати їх на народні!”
Після промови пана Стефана до трибуни було запрошено його помічників – представників молоді, Андрія Вальчишина та Олексія Кляшторного, які виступили з доповіддю про надбання Світового конгресу українців відносно учнів та студентів вищих навчальних закладів задля підвищення їхнього культурно-освітнього рівня.
Далі Тарас Ронзістий – представник Центру національного відродження коротко розповів про свою власну діяльність у цьому національно-патріотичному осередку, назва якого говорить сама за себе, а також Володимир Вінник – член Старобільського комітету порятунку України, зачитав відкритий лист-звернення до громадських організацій, який потому попрохав надрукувати і розповсюдити серед найменш активного населення з метою достукатися до їхньої свідомості і змусити прокинутися від блаженного сну незнання й темноти, оскільки жодна місцева газета не візьметься друкувати цей матеріал. Як наголосив сам пан Володимир, що страх перед покаранням з боку можновладців призводить до страху й небажання відкривати правду, висвітлюючи дійсний стан речей в Україні.
Під час доповідей присутні ставили питання та отримували якісні вичерпні відповіді.
У середині заходу, початок якого, по суті, був вступним словом, Віктор Рог – видавець, редактор газети „Шлях перемоги” презентував унікальний доробок історичної літератури – двотомник „Ідеологія українського націоналізму” умовно від доби Міхновського аж до початку нового тисячоліття.
Наприкінці зустрічі, представники міських націоналістичних організацій, політичних партій та місцевої преси мали змогу виступити перед аудиторією і звернутися до гостей зі своїми пропозиціями активного просування спільної справи. Цією можливістю однією з перших скористалася Ольга Борисова – викладач історії України, яка звернулася до делегатів і пана Стефана зокрема з пропозицією створити Інтернет-сайт, на якому можна розміщувати новини про стан української діаспори, патріотичні лозунги-заклики, зорієнтовані, перш за все, на молодь, яка майже весь вільний час проводить в Інтернеті і таким чином спонукати її до активної співпраці з патріотично налаштованими структурами та вчити, як наполегливо домагатися справедливості, вимагаючи своє власне право жити в українській Україні.
Окрім пані Ольги з пропозицією виступили викладач Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, член партії „Свобода” – Ірина Магрицька, яка наголосила на терміновій потребі створити художній фільм, заснований на реальних подіях про Голодомор 1932-1933 років в Україні. Проект цього фільму відмовилися фінансувати в Україні і тому пані Ірина звернулася з цим проханням до пана Стефана, розтлумачивши нагальну потребу зробити це якомога швидше, щоб відкрити „голу” правду про Голодомор-геноцид кожному українцю, якому намагаються нав’язати легенду радянсько-соціалістичної доби, коли люди щиро вірили у „власть народа”. На це звернення пан Стефан відповів досить абстрактно і неоднозначно, мабуть, тому, що цей проект потребує детальної розробки і витрачання певного часу.
Власне „чистих” пропозицій висунули небагато, а потому почалися виступи присутніх і нагородження активістів. Так, Валентин Кравченко – голова українського козацького блоку „ЛугаКий” нагородив козацьким універсалом пана Стефана Романіва за активну участь у розбудові української національної ідеології, палкий патріотизм та радикальні дії задля підвищення культурно-освітнього та соціального рівня української нації по всьому світу. Універсал цей пан Валентин зачитав привселюдно і урочисто привітав пана Стефана з нагородою.
Цією хвилюючою миттю пан Стефан завершив зустріч фінальною промовою, в якій висловив свою подяку луганцям за теплий й відкритий прийом та щиру розмову, яка послугувала визначним кроком до співпраці заради розквіту української національної ідеї. Для того, щоб, так би мовити, не втрачати одне одного з кола однодумців-побратимів, бажаючим надали можливість залишити свої координати та мінімум необхідної інформації у вигляді анкети-роздруківки для подальшого спілкування.
Будучи глибоко віруючою людиною та справжнім патріотом своєї нації, пан Стефан Романів завершив захід афористичним висловом патріарха Святослава: „Будуймо українське!” і скоро мав відбути з Луганська в інші міста України для того, щоб нести своє і Боже слово межі люди, поширювати ідеї відродження історичного тяжіння української нації до свободи і справедливості.