 |
|
Пізнавальні процеси
Професіоналізація пізнавальних процесів.
Професійна діяльність вимагає певних вимог, задоволення яких є необхідною умовою ефективності праці. Наприклад, професії типу «людина техніка» потребують розвитку зорової, слухової, вібраційної, м’язової чутливості. Висока міра розвитку координації рухів, переключення уваги необхідні для професії водія. В умовах технічної діяльності, що потребує вирішення задач типу (оперування наочними образами технічних об’єктів, уява на основі креслень, схем, графіків) розвиває технічне мислення – проявляється у точності, легкості, швидкості створення образу. Оперування просторовими образами, гнучкість в установленні зв’язків між образним, понятійним і дієвим компонентами мислення пов’язані з рівнем освіченості суб’єкта діяльності.
Відзначається послаблення психофізіологічних функцій: знижується гострота зору, слуху. Зростає функціонування стабілізованого інтелекту, що проявляється у здатності встановлювати контакти, формулювати судження, аналізувати проблеми, використовувати засвоєні стратегії розв’язання, знижується функціонування динамічного інтелекту. Посилюється цілісність інтелекту, поява зрілості суджень, мудрості. Більше розвивається вербальний інтелект. Фактори, що впливають на пізнання – багатство життєвого досвіду, трудова діяльність, освіта, обдарованість.
Особливості емоційної сфери. Спостерігається загальне зниження емоційності в різних життєвих ситуаціях при виконанні різних видів діяльності. Джерелом емоцій є успіхи дітей і внуків. Часто можуть виникати негативні емоційні переживання, які є глибокими, менше піддаються регулюванню. Одинокі люди відчувають самотність, дефіцит родинного спілкування, одружені більше задоволені життям. Важливим джерелом емоцій є праця.
Особистісний емоційний розвиток може здійснюватися конструктивним – не конструктивним (невротичним) шляхом. Логіка конструктивного шляху розвитку особистості може бути віднайдена в роботах представників гуманістичної психології, наприклад, запропонована А. Маслоу ієрархія потреб. Не конструктивний (невротичний) шлях розвитку є предметом аналізу представників психотерапевтичної парадигми.
Криза середини життя (40 - 45 років) полягає в критичній оцінці та переосмисленні досягнутого в житті, порівнянні планів та реальності і коригуванні особистісних рис. Адекватна переоцінка цінностей призводить до оновлення особистості, генеративності. Якщо криза середини життя розвивається не конструктивно, спостерігаються депресивні розлади. Сила кризи визначається мірою реалізованості життєвих планів і мрій. Криза середини життя допомагає людині переосмислити прожиту частину життя і намітити подальшу перспективу так, щоб залишитися активним і потрібним для людей.