Главная | Обратная связь

VІ Отримання личинок, їх витримування

ВИРОЩУВАННЯ РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ

Широке впровадження осетроподібних у відповідні напрямки рибного господарства значною мірою стримується відсутністю достатньої кількості посадкового матеріалу відповідної якості, отримання якого є відносно складним компонентом сучасної технології навіть за наявності достатньої кількості плідників. Поряд з цим створення сучасної адаптованої технології виробництва життєстійкого рибопосадкового матеріалу для потреб різних за профілем рибних господарств залишається достатньо актуальним. Вирішення багатьох проблем реакліматизації і забезпечення відповідних підприємств рибопосадковим матеріалом для товарного вирощування осетроподібних дозволить у реальній перспективі суттєво підвищити ефективність рибальства і рибництва. Рибничі господарства характеризуються різним складом акваторій, які використовуються для отримання життєстійкої молоді осетроподібних, що потребує різного підходу при виборі технології її вирощування.

Технологія культивування осетроподібних базується на сталому відтворенні і отриманні життєстійкого посадкового матеріалу відповідної кількості за умови відповідності рибничо-господарським параметрам. На переважній більшості сучасних рибничих підприємств майже вся молодь осетроподібних вирощується до життєстійких стадій з використанням відповідних категорій ставів. Вирощування в ставах є завершальним етапом отримання рибопосадкового матеріалу осетроподібних і в цьому плані є завершальним етапом, що визначає загальний ефект технології штучного відтворення. Важливим резервом підвищення ефективності роботи діючих осетрових рибничих заводів є збільшення чисельності вирощуваної молоді з одиниці площі ставу, для чого необхідно поліпшити умови вирощування мальків осетрових і застосовувати ущільнені посадки в ставах з підготовленою кормовою базою. На підставі багаторічного досвіду роботи осетрових заводів установлено, що основні рибничі показники - виживаність, чисельність і рибопродуктивність - змінюються в самих широких межах в залежності від різних факторів, багато з яких можуть і повинні бути керованими у відповідному напрямку.

Різке скорочення запасів осетрових в межах територіальних вод України викликало низку проблем, які потребують досить інтенсивного і, в той же час, раціонального вирішення. Для відновлення об’ємів продукції осетрових на внутрішньому ринку необхідне суттєве зростання обсягів як промислового видобутку, так і росту продукції аквакультурних господарств. Поряд із тим загальновідомо, що широке впровадження осетрових в аквакультуру України значною мірою стримується відсутністю достатньої кількості посадкового матеріалу, одержання якого є досить складним навіть при наявності необхідної кількості плідників. У господарствах, що займаються вирощуванням осетрових, чітко просліджується висока залежність результатів діяльності від екологічних і технологічних факторів культивування, що обумовлює необхідність детального вивчення зв'язку цих факторів з потребами вирощуваної молоді.

Розглядаючи сучасний стан одержання життєстійкої молоді осетроподібних, а це виключно актуально, необхідно виходити з концепції про те, що рибопосадковий матеріал залежно від цільового призначення має відповідати різним вимогам. Для цілей реакліматизації, товарного вирощування, формування ремонту молодших вікових груп необхідні різні особини за лінійними розмірами і масою. Керуючись тим, що сьогодні домінує комбінований метод вирощування життєстійкої молоді в умовах комплексів по відтворенню і вирощуванню життєстійкої молоді осетроподібних, який передбачає використання басейнів і ставів, необхідно розглядати цей процес в якості двох своєрідних, але взаємопов’язаних технологічних циклів. Комбінованим способом одержання життєстійкої молоді осетроподібних передбачається вирощування отриманих в результаті інкубації вільних ембріонів в басейнах. Цей процес є найбільш складним етапом технології. Саме в цей час в організмі молоді відбуваються кардинальні зміни морфології систем та органів, фізіології життєвих процесів. Такі зміни роблять молодь в цей час досить вибагливою до умов існування. Спостерігається підвищена вразливість об'єктів культивування з тої причини, що системи органів знаходяться в стані формування, початку діяльності та первинної адаптації до умов середовища. З цим пов'язана велика трудомісткість технологічних операцій, громіздкість обладнання, відносно високі вимоги до дотримання біотехнологічних параметрів. Узагальнюючи концепцію, необхідно наголосити на тому, що процес вирощування життєстійкої молоді пов'язаний з відносно високими втратами, що знайшло відображення в прийнятих нормативах.

Вільних ембріонів витримують на личинкових вирощувальних базах до стадії переходу на активне живлення. Показником цього слугує момент викидання меланінових корків (першородного калу, що накопичується у передличинок в кінцевих дільницях травного тракту і помітних навіть неозброєним оком у вигляді чорних цяток перед анальним отвором) для білуги на 10-20%, для російського осетра і севрюги - на 80- 100%. Однак рядом дослідників показано, що початок екзогенного харчування в личинок відбувається раніш, ніж спостерігають випадання меланінового корку. Тому співробітники КаспНДІРГу вважають, що немає прямого зв'язку між личинками, що харчуються, і їхньою кількістю без меланінового корку. Разом з тим ці дослідники вважають, що на даному етапі розвитку не зовсім виправдано шукати спеціальні морфологічні критерії для визначення переходу личинок до активного харчування через видові й індивідуальні особливості осетрових, виведених у заводських умовах. Найбільш надійним показником вони вважають регулярне вивчення наповнення шлунків у личинок і виявлення у них їжі.

Способи вирощування личинок, мальків-покатників, цьоголітків

В існуючій технології штучного відтворення та вирощування осетроподібних виділяють три головні методи вирощування молоді до життєстійких стадій: ставовий, басейновий та комбінований.

Басейновий метод передбачає витримування та подальше вирощу­вання молоді тільки в басейнах. Молодь вирощують в басейнах на протязі 50 - 55 діб. За цей період молодь досягає середньої маси в 1,0 - 1,5 г, спостерігається стабілізація етологічних, рефлекторно - рухальних та гематологічних показників, що свідчить про готовність молоді до інтродукції в природні водойми. Перевага цього методу в порівнянні із ставовим та комбінованим лежить в площині можливості вирощування великої кількості молоді на невеликій площі при незначних витратах води. При цьому, на думку окремих авторів, молодь осетрових, яка була вирощена в басейнах, має більш високі показники темпу росту і не відрізняється фізіологічно від молоді, вирощеної в ставах.

Позитивні якості методу:

Посадковий матеріал знаходиться під постійним спостереженням рибоводів. Змінюючи параметри зовнішнього середовища і технологічної води, можна керувати процесом вирощування, а саме прискорити його і виростати матеріал необхідної середньої маси.

Негативні якості методу:

Молодь знаходиться в інформаційно-збідненному середовищі, що різко гальмує розвиток її рецепторного комплексу, а отже, центральної нервової системи, знижуючи в значній мірі її адаптивні якості.

Для створення в басейнах адекватної обстановки необхідні спеціалізовані пристрої, спрямовані на стимуляцію фізіологічних функцій організму риб при його розвитку в ранньому онтогенезі.

Басейновий метод витримування передбачає годівлю молоді природними і штучними кормами, що, по-перше, сприяє їх одомашненню (у природному середовищі молодь пристосована до пошуку їжі); по-друге, вимагає створення комплексу розведення живих кормів і запасів штучних кормів, по-третє - догляд за молоддю стає досить трудомістким.

Суть ставового методу полягає у вирощуванні молоді осетрових від вільних ембріонів до покатних стадій безпосередньо в спеціалізованих ставах. Передличинок у даному випадку спочатку витримують в сітчастих садках розміром 2,0 х 1,5 х 0,5 м. Стінки садків обтягають металевою сіткою із розміром отвору 1 мм. Оптимально є, на думку окремих авторів, латунна сітка. Садки-виростники встановлюють в стави, де буде відбуватись подальше вирощування молоді. Молодь осетрових вирощують в ставах при щільності посадки 100 - 110 тис. екз./га. Площа таких ставів може бути 2 - 4 га, інколи до 5 га. При тривалості вирощування 2 місяці молодь осетрових досягає маси тіла 1 - 3 г, вихід з вирощування становить 65 - 75 % . Підвищення щільності посадки вище 120 тис.екз./га призводить до зменшення у два рази середньої маси молоді на фоні значного розбігу у індивідуальній масі окремих екземплярів, зменшується виживаність молоді до 45-38 % при різкому погіршенні головних фізіологічних показників молоді.

Позитивні якості методу:

Якість посадкового матеріалу істотно вища, ніж при басейновому методі підрощування.

Метод пов’язаний із значно меншими витратами коштів та праці.

Негативні якості методу:

Посадковий матеріал виходить з під контролю рибоводів відразу ж після викльову.

З метою усунення недоліків обох методів групою співробітників ВНІРО під керівництвом М.І. Кожина був розроблений комбінований метод вирощування: басейново-ставовий. Він передбачає витримування вільних ембріонів і вирощування личинок здійснюють у басейнах, де створюють сприятливі умови для росту та виживання риби на ранніх стадіях її розвитку. Потім підрослих і зміцнілих у басейнах личинок пересаджують у стави, де і вирощують цьоголітків осетрових до запланованої маси. Такий метод отримання життєстійкої молоді дає можливість використовувати переваги басейнового методу і наряду з цим дозволяє скоротити потребу в кормах та зменшує ступінь одомашнення молоді. В сучасності комбінований метод є найбільш поширеним на осетрових заводах у тому числі і на єдиному в Україні спеціалізованому Виробничо-експериментальному Дніпровському осетровому рибничому заводі.

 

Підготовка ставів до зариблення

 

Для мальків осетроподібних протягом вирощування в ставах характерна висока екологічна пластичність, що дозволяє з успіхом реалізовувати наявну потенцію росту за рахунок адаптивних властивостей організму. Для здобування природної їжі в умовах ставів молодь витрачає багато енергії і повсякчасно знаходиться в русі що сприяє формуванню поступової реакції на відповідні групи харчових гідробіонтів. Відповідний процес має виключне значення при вирощуванні покатної молоді. Важливість формування і розвитку відповідних рефлексів, фіналом яких є досконала пошукова реакція, полягає в можливості покатної молоді шукати і споживати корми в природних умовах. Наслідком такого функціонального навантаження є висока злагодженість всіх органів та систем, що забезпечує формування пристосованості до швидкозмінних умов навколишнього середовища, що поєднується зі становленням механізму інстинкту самозахисту. Не викликає сумніву доцільність застосування ставів в якості технологічної ланки, а вирощування в ставах на природній кормовій базі молоді осетроподібних має суттєві переваги відносно готовності їх до життя в природних гідроекосистемах. При цьому головним є наявність загальних умов середовища, більш близьких до природних, ніж можливо створити в басейнах. В основі переваг застосування ставів дуже важливо те, що за вирощування в ставах молодь не годують, вона шукає кормові гідро біонти, в процесі чого відбувається ефективне формування всіх органів і систем, становлення рефлекторних механізмів, які є основою поступових процесів адаптації.

Розглянуте теоретичне обґрунтування процесів і явищ є справедливим і вельми бажаним для виробництва покатної молоді. Одночасно з цим при вирощуванні посадкового матеріалу це є фактичною складовою, яка безпосередньо передує отриманню цьоголітків.

Технологія вирощування цьоголітків осетроподібних в ставах включає в себе наступні процеси: підготовку та залиття ставів водою, зариблення ставів життєстійким посадковим матеріалом і вирощування цьоголітків, спуск вирощувальних ставів і вилов цьоголітків. Основною задачею вирощування молоді в ставах є отримання цьоголітків певної маси та вгодованості, що забезпечить сприятливе проведення зимівлі і достатній темп росту на наступний вегетаційний сезон. Умови вирощування і насамперед наявність сприятливого гідрохімічного режиму й високі біомаси кормових організмів багато в чому визначаються підготовкою ставів.

Стави, що використовуються для вирощування молоді осетроподібних, мають особливості, властиві тільки цьому типу водойм. Вони характеризуються значним водним об'ємом (30 - 40 тис.м³ води в кожному ставу), слабким розвитком берегової лінії, постійним рівнем води незалежно від фільтрації, випаровування і транспірування. Площа ставів - 2 - 3 га із співвідношенням сторін 1 (ширина): 2 (довжина) і максимальною глибиною не менше 1,8 - 2,0 м. Внутрішні укоси гребель 1:2,5 вважаються максимальними. Ложе має ухил 0,0005 - 0,0008. Всі стави мають транспортні з'їзди для трактора. Разом з ставами наведених площ добрі результати вирощування молоді осетроподібних одержують в ставах площею 4 - 6 га. У великих за площею ставах термічний режим відрізняється більшою стабільністю; температура води в них змінюється поступово, плавно. Кисневий режим в таких ставах сприятливіший, ніж в 2-гектарних водоймах, а кормова база, за рідкісним виключенням, характеризується високими біомасами кормових організмів. За основними показниками вирощування ці водойми не поступаються ставам, що ма­ють площу 2 га, а в більшості випадків перевершують їх, стави даної категорії є біологічно цілком керованими.

В процесі вирощування цьоголітків осетроподібних велике значення має підготовка вирощувальних ставів, яку розпочинають іще восени. Після облову очищують рибозборні канави, які утворюють осушувальну мережу ставу, вилучають рослинність, проводять підготовку ґрунту. Осушувальна мережа у вирощувальних ставах в комплексі по вирощуванню осетроподібних представлена меліоративною мережею ялинкового типу, яка складається із магістральної канави, яка прокладається із вершини ставу до водоспуску, і до якої радіально прилягають мілкі осушувальні канави, що забезпечують повне осушування дна водойми.

Осушувальну мережу систематично очищають від мулу та проводять вапнування згідно існуючих нормативів. Ширина головної магістральної канави повинна складати 0,5 - 1,0 м, глибина 0,4 - 0,6 м; ширина бокових канав по дну - 0,3 м, глибина 0,3 - 0,5 м. Кількість і глибина бокових канав залежить від площі ложа ставу та його рельєфу.

Восени продовжують роботи по підготовці вирощувальних ставів до наступного зариблення, яка передбачає ремонт та підготовку мережі водопостачання, здійснюється підготовка ложа ставу, проводяться профілактичні заходи, вносяться органічно - мінеральні добрива. Мережа водопостачання вирощувальних ставів складається з ставу накопичувана, каналу, лотків або напорного трубопроводу, водовипусків. Одночасно проводять перевірку стану та виконують поточний ремонт гідротехнічних споруд, очищають від мулу, встановлюють, ремонтують і обши­вають фільтри. Водоподаючі і водоскидні споруди, враховуючи відносно малі площі, забезпечують наповнення або спорожнення кожного ставу протягом 1 -2 діб, що дозволяє забезпечити відповідні технологічні процеси в оптимальні терміни. Розміри каналу, лотків та трубопроводу для подачі води визначають розрахунковим шляхом керуючись тим, що пропускна здатність мережі складає 0,5-1,8 м/с. Водовипуски з каналів та лотків встановлюють таким чином, щоб вода з них падала з висоти не менше 0,25 м до горизонту води у ставах. Для запобігання потрапляння у стави малоцінної та хижої риби, сміття личинок хижих комах на водовипусках встановлюють сміттєвловлювачі різних конструкцій, найбільш зручним з них є капроновий рукав з млинарського газу № 19-25.

Ложе ставу просушують і проводять боронування дисковою бороною на глибину 5 см. Наступним етапом є вапнування ложа та осушувальної мережі ставів. Використання вапна або вапнування ставів має багатоплановий характер. Цей захід сприяє поліпшенню фізико-хімічного режиму середовища, може розглядатись як удобрення і в якості профілактики певних хвороб осетроподібних. Проте головне значення вапнування ґрунтів орієнтоване на меліорацію, яка сприяє облагороджуванню води і ґрунтового покриву ложа ставів.

Процес вапнування, орієнтований на діюче начало - переважно не- гашене вапно (СаО), гашене вапно, або гідроксид кальцію (Са(ОН)₂). вапняк або аналогічні породи, основою яких є карбонат кальцію (СаСОз). Практики віддають перевагу гашеному вапну, дотримуючись при цьому доз і контролюючи результати.

Вапнування ставів найефективніше восени і навесні після спускання води і осушення ложу ставу. Вапно вносять на вологу поверхню ложа ставів за 15-25 днів до заповнення водою, рівномірно розсипаючи по дну, або на пониження ложа, в яких затримується вода з метою профілактики та знищення небажаної фауни.