 |
|
Експертиза тимчасової непрацездатності
Послідовність дій лікаря при проведенні експертизи тимчасової
непрацездатності.
1.З'ясування наявності чи відсутності втрати працездатності
2.Визначення за клінічним та трудовим прогнозом тимчасової чи стійкої втрати
працездатності
3.Визначення ступеня непрацездатності
4.Встановлення виду (причини) тимчасової непрацездатності
5.Призначення хворому режиму, який сприяє одужанню та поверненню до праці
6.Оформлення листка непрацездатності та при необхідності його продовження
7.Рекомендації хворому відповідно до умов його праці та професії.
Важливими завданнями при проведенні експертизи тимчасової непрацездат-
ності є призначення хворому режиму (амбулаторного, домашнього, стаціонар-
ного, санаторного), а також надання рекомендацій відповідно до умов праці
та професії.
До порушень режиму, вказаного лікарем у листку непрацездатності,
відносяться:
• відсутність хворого вдома при призначенні йому домашнього режиму;
• відсутність без поважних причин для відвідин лікарів ЛКК у призначений
день;
• прихід на прийом у нетверезому стані;
• вихід на роботу без санкції лікаря;
• виїзд до іншої місцевості без дозволу ЛКК.
Право видачі листків непрацездатності надано лікарям лікувально-профі-
лактичних закладів.
Не мають право їх видавати лікарі швидкої та невідкладної медичної
допомоги, госпрозрахункових поліклінік і медичних кооперативів.
Лікарі пунктів охорони здоров'я мають право видавати листок непрацездат-
ності на 1-2 дні з подальшим направленням хворого до поліклініки медико-
санітарної частини або поліклініки за місцем проживання.
Не видається листок непрацездатності:
• особам, які видають себе за хворих або навмисно заподіяли шкоду
своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків;
• особам, тимчасова непрацездатність яких пов'язана з травмою, отрима-
ною при скоєнні злочину;
• на час примусового лікування за рішенням суду (крім психічних хворих);
• на час перебування під арештом і на час проведення судово-медичної
експертизи.
Право продовження листка непрацездатності разом з лікуючим лікарем
надається:
• головному лікарю (заступнику головного лікаря з експертизи працездат-
ності);
• завідуючому відділенням;
• лікарсько-консультативній коміссії.
У лікувальних закладах з одним лікарем (у сільській місцевості, віддалених
районах тощо) йому надано право особисто видавати листки непрацездатності
протягом всього терміну захворювання.
Порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності при
захворюванні
Право видачі лікарняного листка при амбулаторному лікуванні надається
лікуючому лікарю на мінімальний термін 1 день і максимальний - 3, а потім
при необхідності продовжити його ще на 3 дні, тобто загалом на 6 днів.
З приводу захворювання на грип, що виникло під час епідемії, одномоментна
видача лікарняного листка може, становити 5 дата, але максимальний, тел^ш≫.
також не може перевищувати 6 днів.
Продовження листка непрацездатності після 6 днів амбулаторного лікування
(при наявності в штаті всіх осіб, які мають на це право) проводиться лікуючим
лікарем разом із завідувачем відділення.
При проведенні експертизи тимчасової непрацездатності завідуючий відді-
ленням поліклініки:
• продовжує листок непрацездатності до одужання (після 6 днів);
• консультує, вирішує спірні питання;
• продовжує листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною з 7 по
10 день (завідувач педіатричним відділенням).
При тривалих захворюваннях продовжити листок непрацездатності після
особистого огляду хворого можна не більше, ніж на 10 днів одноразово.
При стаціонарному лікуванні листки непрацездатності на весь час
госпіталізації хворого видаються лікуючим лікарем спільно з завідуючим
відділенням.
При безперервному захворюванні максимальний термін видачі ЛКК листка
непрацездатності становить 4 місяці, а при наявності перерв, якщо працівник
отримав декілька листків непрацездатності з одного й того ж захворювання
потягом року - 5 місяців.
При туберкульозі та професійному захворюванні ці терміни становлять
відповідно 10 і 12 місяців.
Після зазначених вище максимальних термінів лікарсько-консультативна
комісія направляє хворого на МСЕК з листком непрацездатності та відповідно
оформленим направленням.
Якщо МСЕК не має підстав вважати хворого інвалідом, то за її санкцією
листок непрацездатності продовжує лікувально-профілактичний заклад.
Листок непрацездатності в зв'язку зі штучним перериванням вагітності за
бажанням жінки видається на перші три дні. При наявності ускладнень його
продовжують, починаючи з 11-го дня перебування в стаціонарі. При аборті
за медичними показаннями та при мимовільному аборті листок видається та
продовжується, як при захворюванні.
Працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза межами їх
постійного місця проживання (наприклад, під час відрядження, на відпочинку),
листок непрацездатності видається за місцем їх тимчасового перебування
лікуючим лікарем лише за санкцією головного лікаря.
Якщо співробітник захворів під час відпустки за власний рахунок, лікарня-
ний листок він не отримує. Але якщо йому була надана така відпустка з вини
підприємства (і це оформлено наказом), то відповідно до ст. 26 Закону України
"Про відпустки" підприємство зобов'язане виплатити компенсацію в розмірі
2/3 тарифної заробітної плати.
Працюючим інвалідам лікарняний листок видають на термін не більше
двох місяців підряд і не більше трьох місяців загалом у календарному році.
Правила видачі листків непрацездатності при побутовій та виробничій
травмах дещо відрізняються.
При втраті працездатності у зв'язку з побутовою травмою на перші п'ять
днів видається довідка, а починаючи з шостого дня листок непрацездатності.
Якщо травма виникла внаслідок стихійного лиха (землетрус, повінь, пожежа
та ін.) або анатомічного дефекту постраждалого, лікарняний листок видається
на весь період непрацездатності за загальними правилами.
Що стосується виробничого травматизму, то він характеризується "Поло-
женням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворю-
вань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України № 623 від 10.08.93 р.
Згідно з ним, виробничими вважаються травми, що сталися з працівниками
під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі й у відряджен-
нях, а також під час:
• перебування на робочому місці, на території підприємства, в іншому
місці роботи протягом робочого часу;
• проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;
• проведення робіт в інтересах підприємства, де працює потерпілий;
• прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговування за затвер-
дженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням власника.
В усіх зазначених випадках травма підлягає розслідуванню та спеціальному
обліку, якщо вона:
1) призвела до втрати працездатності на один або більше робочих днів;
2) до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу, не
менш як на один робочий день;
3) до смерті на підприємстві.
При виробничій травмі листок видається з першого дня непрацездатності.
Такий же порядок передбачено і для травм невиробничого характеру
якщо:
• нещасний випадок трапився по дорозі на роботу чи з роботи;
• при виконанні донорських функцій;
• при виконанні громадського обов'язку з рятування людей;
• під час участі в спортивних іграх на офіційних змаганнях.
При тимчасовій непрацездатності внаслідок травми для вирішення питання
про оплату лікарняного листка необхідно скласти відповідний акт:
• при травмі, одержаній на виробництві - акт за формою Н-1;
• при травмах невиробничого характеру, які прирівнюються до вироб-
ничих - акт за формою НТ.
При виробничій травмі акт за формою Н-1 складається комісією, в складі
керівника служби охорони праці підприємства, керівника структурного підроз-
ділу, представника профспілкової організації.
Затверджений власником підприємства акт за формою Н-1 надсилається
потерпілому, керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу за місцем
нещасного випадку для здійснення запобіжних заходів.
Положення про визначення та облік нещасних випадків, травм невиробни-
чого характеру затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 421
від 5 травня 1997 року.
Ним, зокрема, передбачено здійснення їх розслідування як таких, що
прирівнюються до виробничих, за місцем праці потерпілого чи тією організа-
цією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність
людей на певній території. Результати розслідування використовують при
призначенні потерпілому допомоги.
Для відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-
транспортної пригоди, лікувальним закладом видається "Довідка про термін
тимчасової непрацездатності для подання до страхової організації" (ф. № 94-
1/0).
При тимчасовій непрацездатності від захворювання та травми внаслідок
зловживання алкоголем, сп'яніння чи дій, з цим пов'язаних, замість листка
непрацездатності видається довідка спеціального зразка. Якщо ж у період
звільнення від роботи за цією довідкою виникає нове захворювання, більш
тяжке та патогенетично не пов'язане з попереднім (наприклад, інфаркт, ін-
сульт, туберкульоз, онкологічне захворювання), то з 11-ого дня звільнення
від роботи видають листок непрацездатності.
Видача листків непрацездатності по догляду за хворим
По догляду за дорослим хворим членом сім'ї листок непрацездатності
видаться, якщо відсутність догляду загрожує його життю чи здоров'ю, якщо
при необхідності його не можна госпіталізувати через відсутність місць у
стаціонарі, а серед членів сім'ї немає іншої особи, яка могла б доглядати
хворого. Листок непрацездатності по догляду за дорослим хворим видається
не більше ніж на три дні, у виняткових випадках подовжується, але не більше
ніж на 7 календарних днів загалом.
Листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною у віці до 15 років,
видається на період не більший 14 календарних днів. При цьому на перші
6 днів - одноособово лікарем-педіатром, з 7 по 10 день - разом із завідувачем
відділення, а з 11 по 14 день - за рішенням організованої в дитячій поліклініці
лікарсько-консультативної комісії.
По догляду за дитиною, що проживає в зоні радіаційного забруднення
внаслідок аварії на ЧАЕС, листок видається на весь період її хвороби.
Слід зазначити, що в амбулаторно-поліклінічних умовах листок непраце-
здатності по догляду за хворою дитиною може видаватись не тільки матері, а
й іншому члену сім'ї, якщо мати з поважної причини не може його здійснювати.
Після максимального терміну 14 днів лікарем-педіатром видається довідка
по догляду за дитиною до її одужання при гострому захворюванні чи настання
ремісії при загостренні хронічного захворювання, яка оплаті не підлягає.
При захворюванні двох дітей в різний час видають листки непрацездатності
по догляду за кожною дитиною, якщо вони хворіють одночасно - один листок.
Якщо друга дитина захворіла на кілька днів пізніше, то по догляду за нею
видають листок непрацездатності на встановлений строк з першого дня її
захворювання (незалежно від тривалості догляду за першою).
Листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною до 6 років, а за
тяжко хворою і після 6 років при стаціонарному лікуванні, видається матері
на весь строк її перебування в стаціонарі разом з дитиною.
Листок непрацездатності може видаватись і по догляду за здоровою дити-
ною у віці до 3-х років у тому разі, якщо матір, перебуваючи в частково
сплачуваній відпустці по догляду, захворіла. В таких випадках його отримує
працююча особа, яка буде доглядати дитину під час хвороби матері.
При санаторно-курортному (амбулаторно-курортному) лікуванні листок
непрацездатності видається, якщо чергової та додаткової відпусток недостатньо
для лікування та проїзду до санаторію та назад. Листок видається на термін
лікування з урахуванням часу проїзду до санаторію та назад за вирахуванням
щорічної основної та додаткової відпусток. Але якщо працівник вирушає до
санаторію на долікування безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу
після деяких хвороб (гострий інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, аорто-
коронарне шунтування, виразкова хвороба шлунка чи дванадцятипалої кишки
та ін.) листок непрацездатності видається на весь час перебування в санаторії.
Для окремих категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь-
кої катастрофи, передбачено одержання лікарняного листка на весь період
лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням
проїзду туди й назад, з виплатою допомоги з державного страхування незалеж-
но від того, ким і за чий рахунок видано путівку.
Порядок видачі листків непрацездатності при карантині
Підставою для цього є відсторонення працівника від роботи органами
санітарно-епідеміологічної служби внаслідок заразного захворювання осіб,
які його оточували. Відсторонення від роботи та, відповідно, видача листка
непрацездатності проводиться, якщо працівник мав контакт з тими, хто захворів
на холеру, чуму, цереброспінальний менінгіт, дифтерію, черевний тиф і паратифи.
Листок непрацездатності з приводу карантину видає лікар-епідеміолог, а
в разі його відсутності - санітарний або лікуючий лікар на час термінового
відсторонення від роботи.
Стосовно осіб-бацилоносіїв, якщо вони можуть бути джерелом розповсю-
дження інфекції з врахуванням особливостей виробництва (підприємства
громадського харчування, дитячі, побутові заклади), їх тимчасово переводять
на іншу роботу, а в разі неможливості цього відсторонюють від роботи з
видачею листка непрацездатності.
Слід ще раз зазначити, що особі, яка доглядає дитину, звільнену від
відвідування дошкільного закладу, а також особі, звільненій від навчання,
видається довідка про карантин. Аналогічну довідку отримає також студент
для підтвердження в навчальному закладі об'єктивної причини пропуску
занять.
Якщо працівник у зв'язку з туберкульозом або професійним захворю-
ванням тимчасово переводиться на іншу роботу з нижчою оплатою, то на
весь час, але не більше двох місяців, ЛКК видає йому листок непрацездатності
(так званий доплатний або трудовий лікарняний листок).
Тимчасова непрацездатність при протезуванні
Листок непрацездатності для протезування видають лише тоді, коли
хворого госпіталізують до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства.
Його видає лікар стаціонару спільно з головним лікарем медичного відділу
протезно-ортопедичного підприємства на термін не більший ніж ЗО календарних
днів з урахуванням проїзду в обидва кінці. При протезуванні в амбулаторних
умовах або в звичайному лікувальному закладі листок непрацездатності не
видається.
В зв'язку з вагітністю та пологами листок непрацездатності видається
на 70 календарних днів до пологів і 56 — після. У випадках ускладнень і
народжень кількох дітей відпустка після пологів становить 70 календарних
днів. Працюючим жінкам, віднесеним до постраждалих від Чорнобильської
катастрофи, відпустка становить 90 календарних днів до та 90 - після пологів.__
2. На підставі наведеної нижче інформації необхідно:
а) Обчислити показники природного й механічного руху населення в районі за звітний період (коефіцієнти народжуваності, смертності, дитячої смертності, мертвонароджуванності, перинатальної смертності, ранньої неонатальної та неонатальної смертності, материнської смертності, природного приросту, міграції);
б) Дати санітарну оцінку показників природного руху населення району за звітний рік (низький, середній, високий);
в) Визначити структуру причин дитячої смертності.
В Арцизському районі Одеської області у звітному році:
Середньорічна чисельність населення - 59,2 тис. чіл.
Народилося - 790
Умерло - 829
У числі померлих:
· породіль - 1
· дітей у віці до 1 року - 10
до 1 міс. - 3
до 1 нед. - 2
· мертвонароджених - 8
Серед дітей, що вмерли у віці до 1 року, було:
· від хвороб немовлят - 3
· від пневмонії - 3
· від шлунково-кишкових захворювань - 2
Іммігрувало - 1100 чіл.
Емігрувало - 850 чіл.
А.
1) Коефіцієнт народжуваності = 790/59200*1000 = 13,34‰
2) Коефіціент смертності =829/59200*1000 = 14,00‰
3) Коефіціент дитячої смертності = 10/790*1000=12,658‰
4) Рівень неонатальної смертності= 3/790*1000= 3,797‰
5) Ранній неонатальний період= 2/790*1000=2,531‰
6) Рівень перинатальної смертності = (8+2)/790*1000=12,65‰
7) Коефіціент материнської смертності = 1/790*100000=126,58‰
8) Коефіціент природного приросту = 13,34-14,00=-0,66‰
9) Коефіціент міграції = (1100-850)/59200=0,004 ‰
10)Коефіціент мертвонародженності= 8/790*1000=10,12‰
Б.Санітарна оцінка показників природного руху населення району за звітний рік – низький.
В.
1) Від хвороб немовлят = 3/10*100=30%
2) Від пневмонії = 3/10*100=30%
3) Від шлунково-кишкових захворювань = 2/10*100=20%
3. На основі данних, приведенних нижче в ситуаційній задачі, вирахувати:
а) Загальні та підгрупові показники захворюваності та хворобливості.
б) Визначити структуру захворюванності.
в) Написати висновки.
В Одеській області із середньорічною чисельністю населення 2 млн. 634 тис. 700 чол. у звітному році зареєстровано2662446 первинних звернень, у т.ч. із приводу захворювань із уперше встановленим діагнозом 1707026;серед останніх із приводу: хвороб системи кровообігу - 39990, хвороб нервової системи й органів почуттів - 137370, хвороб шкіри й підшкірної клітковини - 81499.
А. Показники захворюваності
1) Первинна захворюваність=1707026/2634700*1000=647,9‰
2) Загальна захворюваність=2662446/2634700*1000=1010,5‰
Б. Структура захворюваності
1) Хвороби системи кровообігу= 39990/1707026*100=2,34%
2) Хвороби нервової системи й органів почуттів = 137370/1707026*100=8,04%
3) Хвороби шкіри й підшкірної клітковини = 81499/1707026*100=4,77%
Висновки: В Одеській області із середньорічною чисельністю населення 2 млн. 634 тис. 700 чол. у звітному році загальні показники захворюваності із приводу захворювань із уперше встановленим діагнозом склали 647,9‰; загальні показники хворобливості із приводу захворювань із уперше встановленим діагнозом склали 1010,5‰.
Структура захворюваності хвороб із уперше встановленим діагнозом серед населення Одесської обдасті складає: із приводу хвороб системи кровообігу склали 2,34%; із приводу хвороб нервової системи й органів почуттів склали 8,04%; із приводу хвороб шкіри й підшкірної клітковини склали 4,77%.
Білет 11 Омелянчук Р.А
Параметрами оцінки професійної працездатності є її збереження або втрата, можливість особи займатися трудовою діяльністю за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість особи до трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
Порушення професійної працездатності може бути первинним, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинним на підставі обмеження життєдіяльності.
Отож, інвалідність – це стійкий розлад функцій організму, який призводить до повної або часткової (значної) втрати професійної працездатності чи до суттєвих обмежень життєдіяльності особи.
Що ж до втрати професійної працездатності особи, то, в одному випадку, така втрата може бути складовим елементом інвалідності як стану особи, в іншому ж – встановлюється у особи первинно, не впливаючи на інші критерії життєдіяльності особи. В цьому випадку втрата працездатності є окремим видом стійкої непрацездатності та визначається у відсотках професійної працездатності, яку особа мала до ушкодження здоров'я.
Наступною ознакою досліджуваного нами поняття є те, що стійка непрацездатність встановлюється уповноваженими на це державою органами – медико-соціальними експертними комісіями самостійно або за участі представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Інвалідність у повнолітніх осіб визначають за допомогою експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями, підпорядкованими Республіканському в Автономній Республіці Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи.
Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних чинників. При цьому враховують характер захворювання, ступінь вираження порушених функцій організму, в тому числі тих, що значно впливають на професійну діяльність, ефективність лікування та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потребу в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіту та професійну підготовку, вік, необхідність і можливість працевлаштування.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або незворотний характер захворювання.
Ступінь втрати професійної працездатності потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлює МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У разі встановлення втрати професійної працездатності МСЕК керується постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83 "Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда", від 04.04.1994 р. № 221 "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212 "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків".
Ще однією ознакою, що свідчить про стійкий характер непрацездатності, є тривалість захворювання, яка передує підтвердженню стійкої втрати працездатності.
Зокрема, скерування хворого до МСЕК з метою його огляду здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування за наявності стійкого чи незворотного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців від дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням за останні дванадцять місяців, а у разі захворювання на туберкульоз – протягом десяти місяців від дня настання непрацездатності.
Ще однією ознакою стійкої непрацездатності є те, що тривалість її визначає МСЕК.
Стійкою втратою працездатності вважають будь-яку її втрату, визначену медико-соціальними експертними комісіями на обумовлений термін або безстроково.
У випадку нестійких, зворотних морфологічних змін і порушень функцій органів і систем організму, інвалідність встановлюється на певний визначений термін. Періодичний огляд інвалідів проводиться через 1-3 роки.
Законодавством передбачено три випадки, коли інвалідність встановлюють без зазначення терміну переогляду: 1) чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п'ятдесяти п'яти років; 2) інвалідам, у яких строк переогляду настає у чоловіків після досягнення шістдесяти років, у жінок – п'ятдесяти п'яти років; 3) при анатомічних дефектах і прирівняних до них станах (закріплених у розділі 4 Інструкції про встановлення груп інвалідності), стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда.
Звичайно, встановлення групи інвалідності на визначений термін (чи безстроково) не позбавляє особу права пройти освідування у МСЕК достроково. Переогляд інвалідів раніше від зазначених строків, а також громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку переогляду, проводять у разі зміни стану здоров'я і працездатності або у випадку виявлення фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.
Підсумовуючи запропонуємо наступне визначення стійкої непрацездатності: це соціально-фізіологічний стан людини, який визначається виключно передбаченими у законодавстві обставинами (інвалідність та/або ступінь професійної втрати працездатності); встановлюється уповноваженими на це державою органами – медико-соціальними експертними комісіями; характеризується об'єктивною втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової діяльності, а також триваючим характером цих захворювань; зумовлює нездатність особи матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі.
2. На підставі наведеної нижче інформації необхідно:
а) Обчислити показники природного й механічного руху населення в районі за звітний період (коефіцієнти народжуваності, смертності, дитячої смертності, мертвонароджуванності, перинатальної смертності, ранньої неонатальної та неонатальної смертності, материнської смертності, природного приросту, міграції);
б) Дати санітарну оцінку показників природного руху населення району за звітний рік (низький, середній, високий);
в) Визначити структуру причин дитячої смертності.
В Білгород Дністровському районі районі у звітному році:
Середньорічна чисельність населення - 53,5 тис. чіл.
Народилося - 921
Умерло - 620
У числі померлих:
2. породіль - 0
3. дітей у віці до 1 року - 7
до 1 міс. - 3
до 1 нед. - 2
· мертвонароджених - 5
Серед дітей, що вмерли у віці до 1 року, було:
· від хвороб немовлят - 3
· від пневмонії - 2
· від інших причин - 2
Іммігрувало - 490 чол.
Емігрувало - 801 чол.
Коефіцієнт народжуваності : 921*1000/53500=17,214
Коефіцієнт смертності :620*1000/53500=11,588
Коефіцієнт мертвонароджуаності: 5 *1000/(921+5)=5,39
Коефіцієнт перинатальної смертності : (5+2)/921*1000=7,06
Коефіцієнт ранньої неонатальної смертності: 2/921*1000=2,17
Коефіцієнт неонатальної смертності :3/921*1000=3,25
Коефіцієнт материнської смертності : 0/921*1000=0
Коефіцієнт природного приросту : 17,214-11,588=5,626
Коефіцієнт міграції: (490-801)/53500= - 0,0058
Санітарна оцінка показників природного руху населення району за звітний рік – низький.
Структура причин дитячої смертності:
від хвороб немовлят – 3:7* 100 = 42,8%
від пневмонії – 2:7* 100 = 28,5%
від інших причин – 2:7* 100 = 28,5%
3. На основі данних, приведенних нижче в ситуаційній задачі, вирахувати:
а) Загальні та підгрупові показники захворюваності та хворобливості.
б) Визначити структуру захворюванності.
в) Написати висновки.
В Одеській області із середньорічною чисельністю населення 2 млн. 634 тис. 700 чол. у звітному році зареєстровано 150435 первинних звернень із приводу хвороб органів травлення, у т.ч. із уперше встановленим діагнозом 36149; серед останніх: з виразковою хворобою шлунка й 12-палої кишки - 2463, з жовчнокам'яною хворобою й холециститом - 3006, із хронічним гастритом — 277.
Показники захворюваності:
Первинна захворюваність 36149/2 млн. 634 тис. 700* 1000 = 13,72‰
Загальна захворюваність 150435/2 млн. 634 тис. 700* 1000 = 57,09‰
Структура захворюваності :
виразка шлунка та 12-палої кишки: 2463/ 36149*100 = 6,81%
жовчнокам'яна хвороба та холецистит – 3006/36149 *100 = 8,31%
хронічний гастрит: 277/36149 *100 = 0,77%
Висновок:В Одеській області із середньорічною чисельністю населення 2 млн. 634 тис. 700 чол. у звітному році загальні показники захворюваності з приводу хвороб органів травлення 13,72‰ , загальні показники хворобливості з приводу хвороб органів травлення 57,09‰. Структура захворюваності хвороб ЖКТ серед населення Одесської обдасті складає : виразка шлунка та 12-палої кишки 6,81%, жовчнокам'яна хвороба та холецистит 8,31%, хронічний гастрит 0,77%