 |
|
Організація контролю якості медичної допомоги.
Контроль в системі управління якістю медичної допомоги можна розглядати як функцію управління, як систему і як процес.
* Контроль як функція управління передбачає:
- визначення вповноваженими суб’єктами контролю фактичного стану об’єкту контролю на основі його моніторингу за встановленими характеристиками;
- вимірювання отриманих даних і оцінку їх відхилень від запланованих критеріїв, виявлення та аналіз причин відхилень;
- використання аналітичної інформації для прийняття управлінського рішення з поліпшення якості об’єкту контролю.
Таким чином реалізується зворотний зв’язок в системі управління.
* Контроль як система розглядається через сукупність взаємопов’язаних елементів: мети, завдань, ідентифікованих суб’єктів і об’єктів контролю, функцій, методів, засобів контролю, джерел інформації про функціонування системи якості, критеріїв і результатів контролю.
Метою контролю слід визначити удосконалення діяльності в сфері якості як всієї медичної установи, так і, зокрема, діяльності керівництва з управління якістю, поліпшення якості медичної допомоги і задоволеності нею усіх зацікавлених сторін: пацієнтів, медичних працівників, вищих органів управління, громади. Завдання контролю спрямовуються на досягнення поставленої мети і передбачають забезпечення дотримання співробітниками законодавчих і нормативно-правових вимог, повноти і точності виконання медичних процедур, маніпуляцій, технічних регламентів, належного ведення первинної медичної документації, забезпечення відповідності обґрунтованих очікувань пацієнтів отриманій медичні допомозі.
Суб’єктами контролю якості слід вважати як лінійних керівників (заступників керівника закладу, завідувачів лікувально-діагностичних відділень/структурних підрозділів і допоміжних служб), так і вповноважених керівником на виконання визначених контрольних функцій постійно діючих експертних груп професіоналів (лікувально-контрольна комісія, комісія з експертизи непрацездатності, летальна комісія, комісія з розгляду випадків внутрішньолікарняних інфекцій, гемотрансфузійна рада, протиракова комісія, медична рада закладу охорони здоров’я), груп внутрішніх аудиторів, груп самооцінки системи управління якістю. Зазначені групи набувають статусу суб’єктів – матричних структур контролю якості. Особливістю суб’єкту контролю слід вважати обов’язкове віднесення до нього лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою (рівень самоконтролю). Саме з рівня самоконтролю, на робочих місцях, де безпосередньо надається медична допомога пацієнту, слід розпочинати моніторинг і виміри якості за встановленими критеріями Керівником закладу охорони здоров’я делегуються суб’єктам контролю відповідальність, обов’язки та повноваження, які прописуються в посадових інструкціях персоналу та Положеннях про відповідні експертні групи, групи самооцінки, службу внутрішнього аудиту та медичну раду.
Об’єктами контролю слід визначити як функціонально-структурні елементи закладу охорони здоров’я (лікувально-діагностичні відділення, кабінети, підрозділи немедичних служб), так і процеси, що відбуваються для досягнення мети та виконання завдань, поставлених перед закладом (основні процеси – лікувально-діагностичний, профілактичної допомоги; процеси управління; допоміжні процеси, призначення яких – забезпечення якості медичної допомоги за рахунок ресурсної підтримки основних процесів). Основними методами регулярного збору, вимірювання і аналізу даних щодо результативності та ефективності діяльності окремих елементів або усієї системи слід вважати: статистичний, експертних оцінок, порівняльного аналізу, клініко-економічного аналізу, соціологічний, спостереження, системного підходу і системного аналізу, процесного підходу. Збір інформації здійснюється за допомогою контрольного листка, контрольної карти, гістограми, діаграми Парето, діаграми Ісікави, діаграми розсіювання, стратифікації даних.
*Контроль як процес призначений забезпечити відповідність функціонування об’єктів контролю прийнятим управлінським рішенням в сфері якості.
Досягнення максимально можливого ступеня об’єктивності контролю можливе за умови його проведення на основі розробленої та затвердженої керівником закладу охорони здоров’я інформаційної бази критеріїв якості медичної допомоги. Критерії якості повинні охоплювати складові (компоненти) якості з урахуванням потреб усіх зацікавлених в якості медичної допомоги сторін. Для пацієнтів такими компонентами вважають:
- спрямованість на пацієнта – надання медичної допомоги у відповідності до потреб пацієнта або групи населення, обумовлених станом здоров’я та справедливими очікуваннями; дотримання прав пацієнта: поінформованість про необхідні види медичних втручань, згода на їх проведення; дотримання конфіденційності інформації; реалізація права вибору лікаря та медичного закладу; доступ до соціальної підтримки під час лікування; повага до особистої гідності пацієнта, етична поведінка персоналу;
- результативність– отримання клінічних результатів у відповідності до науково обґрунтованих медичних технологій з урахуванням очікувань і побажань пацієнта;
- безпеку – убезпечення пацієнта від шкоди протягом отримання медичної допомоги; наявність безпечного середовища під час перебування в медичному закладі;
- доступність (географічну, економічну, організаційну; безперервність лікування; використання методик доказової медицини);
- ефективність – оптимальне використання ресурсів при застосуванні медичних технологій; уникання зайвих витрат включно з витратами оснащення та всіх видів ресурсів;
- своєчасність медичної і профілактичної допомоги.
2. а)Коефіцієнт народжуваності 657/43600*1000=15.06‰
Коефіцієнт смертності 387/43600*1000 = 8.87 ‰
Коефіцієнт дитячої смертності 7/657 * 1000= 10.65‰
Коефіцієнт мертвонароджуванності 1/657 *1000 = 1.52 ‰
Коефіцієнт перинатальної смертності (5+1)/657*1000 =9.13 ‰
Коефіцієнт ранньої неонатальної 5/657*1000=7.61‰
Коефіцієнт неонатальної смертності 6/657* 1000=9.13‰
Коефіцієнт материнської смертності 1/657*100000 = 152.2
Коефіцієнт природного приросту 15.06‰ – 8.87 ‰ = 6.19
Коефіцієнт міграції (2930-932)/43600=0.0458
б)Показник природного руху населення району за звітний рік середній
в) Питома вага дітей ,що вмерли від хвороб немовлят 6/7*100=85.7
Питома вага дітей, що вмерли від пневмонії 1/7*100=14.3
3.а) Загальна захворюваність 226119 /321708*1000= 702‰
б) структуру захворюванності з приводу:
-коклюшу 227/226119*1000=1.0038‰
-кору 22/226119*1000=0.0972‰
-скарлатини 805/226119*1000=3.56‰
Висновок: У сільських районах Одеської області із середньорічною чисельністю дитячого населення 321708 у звітному році загальні показники захворюваності 702‰. Структура захворюваності з приводу коклюшу 1.0038‰ ,кору 0.0972‰, скарлатини 3.56‰
Нагорна Дар′я Юріївна
Білет № 19
1. Значення експертних оцінок для аналізу стану медичної допомоги різним контингентам населення: сутність, методика проведення.
Оцінка якості в системі охорони здоров'я є однією з актуальних проблем удосконалення медичного забезпечення. Складність її вирішення обумовлена специфічністю галузі, діяльність якої спрямована на збереження та зміцнення здоров'я населення, яке підпорядковане та залежить у більшій мірі від обсягу та якості медичної допомоги. Зважаючи на необхідність постійної оцінки якості медичної допомоги, слід застосовувати деякі її проміжні показники, які не потребують значних зусиль і часу для визначення, відтворюють результати діяльності саме медичних пра- цівників і закладів, суттєво впливають на кінцеві результати.
Проміжні показники необхідно зіставляти з вибраними довгостроковими показниками. Так, у наведеному вище прикладі більш довгостроковим показ- ником буде частота ускладнень при хронічних хворобах або частота виходу таких хворих на інвалідність. Існують різні підходи до визначення поняття "якості медичної допомоги", її складових частин тощо. Вона визначається не тільки рівнем науково-технічного забезпечення та спеціалізації, а власне організацією всього лікувально-діагнос- тичного процесу, рівнем кваліфікації та професіоналізму медичного персоналу, дотриманням морально-етичних правил у його діяльності тощо. За даними деяких робіт, під якістю медичної допомоги слід розуміти її відповідність потребам пацієнта з урахуванням сучасних можливостей медичної науки та практики і за умови ефективного використання наявних ресурсів. Виділяють такі складові якості та підходи до її забезпечення та оцінки: • структурна якість, тобто умови надання медичної допомоги; • якість технології, при оцінці якої визначають оптимальність набору лікувально-діагностичних заходів, стосовно конкретного хворого; • якість результату - коли оцінюється співвідношення фактично досягну- тих і запланованих результатів. До останніх результатів відносять динаміку стану здоров'я пацієнта, результати лікування всіх хворих за звітний період, окремі показники стану здоров'я населення певної території. Оцінка якості медичної допомоги може грунтуватись на визначенні сукупності результатів профілактики, діагностики та лікування захворювань згідно з відповідними вимогами. Вона передбачає потребу оцінки своєчасності та повноти обстеження, наступництва в роботі поліклініки та стаціонару, обгрунтованості госпіталізації, застосування сучасних методів діагностики та лікування в певному обсязі, здійснення систематичного аналізу діяльності відповідних підрозділів, стану забезпечення медичною технікою, медикаментами тощо. Отже, необхідно оцінювати різні сторони лікувально-профілактичної діяль- ності за допомогою експертних оцінок.
Для визначення якості застосовують такі показники діяльності закладів охорони здоров'я: • частота ускладнень чи загострень хвороби; • результати лікування (покращання, погіршення стану, без змін); • летальність; • первинний вихід на інвалідність; • зміни в структурі диспансерних груп. Оцінка якості досить часто проводиться шляхом порівняння фактичних параметрів зі стандартами. Спеціалістами Європейського регіонального бюро ВООЗ запропоновано такі складові якості медичної допомоги: • ефективність (співвідношення між фактичною та максимальною дією, що можлива в ідеальних умовах); • адекватність (задоволення потреб населення); • економічність (співвідношення між фактичною дією та її вартістю); • науково-технічний рівень (ступінь застосування відповідних знань і техніки при наданні медичної допомоги). Складність проблеми оцінки якості та різноманітні підходи до її вирішення обумовили застосування різних методик.
Модель кінцевих результатів (МКР) - це узагальнений якісний показник, що характеризує ефективність діяльності та дефекти в роботі лікувально-про- філактичного закладу. Вона включає: • показники результативності (ПР) і показники дефектів (ПД); • нормативні значення (НЗ) показників; • шкалу оцінки досягнутих результатів Показники результативності (ПР) максимально відображають кінцевий результат (розповсюдженість окремих захворювань, смертність, відновлення працездатності, рівень якості лікування та ін.). Ними можна визначити ступінь досягнення цілей колективом і виконання основних функцій шляхом визначення ступеня відповідності реально досягнутих значень ПР до запланованих нормативних. Нормативи встановлюють з урахуванням: • багаторічної динаміки показників у місті, регіоні, області; • середнього рівня; • темпів передбачуваних змін показника в результаті виконання відповідних організаційних і лікувально-профілактичних заходів. Бажано, щоб норматив не менше ніж на 5 % перевищував найкращий попередній рівень. Це потребує значних зусиль і суттєвого поліпшення якості медичної допомоги. За нормативи беруть похідні величини (відносні чи середні). Відхилення від нормативних значень дозволяє оцінити досягнутий результат у відносних одиницях. Показники дефектів (ПД) нормативних значень не мають, оскільки повинні дорівнювати нулю (наприклад: наявність занедбаних випадків соціально- значущих захворювань; випадків раптової смерті осіб, які не знаходилися під спостереженням лікарів; обгрунтовані скарги та ін.). Враховуються грубі пору- шення в роботі установ. ПД вимірюють у відносних і абсолютних величинах. Показники результативності та дефектів підбирають з урахуванням специ фіки закладів.
2.
Коефіцієнт народжуваності : (465-2)/40200* 1000= 11,5‰
Коефіцієнт смертності: 798/40200*1000= 19,8‰
Коефіцієнт дитячої смертності: 6/ (465-2)*1000= 12,9‰
Коефіцієнт мертвонароджуваності: 2/465 * 1000 = 4,2‰
Коефіцієнт перинатальної смертності : (2+1)/ 465 * 1000 = 6,4‰
Коефіцієнт ранньої неонатальної смертності: 1/ (465-2)* 1000 = 2,1‰
Коефіцієнт неонатальної смертності: (1+1)/(465-2) *1000 = 4,3‰
Коефіцієнт материнської смертності:1/(465-2) * 100000= 215 (на 100 000 жінок)
Коефіцієнт природного приросту: 11,5‰ -19,8‰ = -8,3‰
Коефіцієнт міграції: 87‰ -23,6‰ = 63,4‰
-коефіцієнт іміграції: 3500/ 40200 * 1000 = 87 ‰
- коефіцієнт еміграції ; 950/40200 * 1000 = 23,6‰
Висновок: Коефіцієнт природного приросту з від’ємним знаком, це свідчить про скорочення населення. Коефіцієнт міграції 63,4‰( високий)
Структура причин дитячої смертності :
-від хвороб немовлят: 1/6 * 100% = 16,6%
- від пневмоній : 3/6 * 100% = 50%
- від ШК захворювань : 1/6 * 100% = 16,6%
-від інших причин: 1/6 * 100% = 16,6%
3.
а)Загальна захворюваність : 49981/35200*1000=1419,9‰
Первинна захворюваність: 46148/35200 * 1000 =1311‰
б) Структура захворюваності :
- скарлатиною: 9/46148 * 100%=0,01%
- коклюшем: 6/46148 * 100% = 0,01%
- травм : 2277/46148 * 100%= 4,9%
В Ізмаїльському районі Одеської області із середньорічною чисельністю дитячого населення 35200 у звітному році загальний показник захворюваності 1419‰, показник первинної захворюваності 1311‰. Структура захворюваності з приводу скарлатини 0,01%, коклюшу 0,01%, травм 4,9%.