Главная | Обратная связь

Різновиди спілкування

Спілкування яксоціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і можебути охарактеризоване за різними па­раметрами, а саме: залежно від контингентуучасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, завершеності, бажаності тощо.

Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілкування міжособистісне, особистісно-групове та міжгрупове.

Між особистісне спілкуванняхарактерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і спілкують­ся один з одним. Особливості спілкування визначаються змістом і цілямидіяльності, що їхреалізує група.

Особистісно-групове спілкуванняспостерігається тоді, коли одну із сторін спілкування репрезентуєособистість, а іншу — група. Таким є спілкування вчителя з класом, керівника — з колективом підлеглих, оратора — з аудиторією.

Міжгрупове спілкуванняпередбачає участь у цьому процесі двох спільнот, кожна зяких обстоює власну позицію, домагається влас­них цілей, або ж обидві групинамагаються дійти згоди щодо певного питання, досягти консенсусу. Через гострісуперечності щодо обго­ворюваного питання може виникнути міжгруповий конфлікт.У між-груповому спілкуванні кожна особистість постає як виразникколек­тивного інтересу, активно його обстоює, добираючи для цього засоби, щонайповніше відбивають колективну позицію.

Спілкування може відбуватись як взаємодія сторін, між якими вста­новлюється комунікативний зв'язок, коли співрозмовники безпо­середньо сприймають один одного,встановлюють контакти й вико­ристовують для цього всі наявні у них засоби. Такеспілкуванняхарактеризується як безпосереднє.У безпосередньомуспілкуванні функціонує багато каналів зворотного зв'язку, що інформують співроз­мовниківпро ступінь ефективності спілкування.

Опосередковане спілкування— це комунікація, в яку входить проміжна ланка — третяособа, технічний засіб або матеріальна річ. Опосередкування може бутирепрезентоване телефоном як засобом зв'язку, написаним текстом (листом), щоадресований іншій особі, чи посередником. Міра опосередкування у спілкуванніможе бути різною залежно від засобів, що використовуються для досягнення цієїмети.

На характерспілкування істотно впливає час, упродовж якого триває процес. Регламент —це своєрідний каталізатор змісту та спо­собів спілкування. Саме він створюєситуацію, коли необхідно вис­ловлюватися так, щоб "словам було тісно, адумці просторо". Корот­кочасним є спілкування,що виникає ізситуаційних потребдіяльності чи взаємодії й обмежується розв'язанням локальнихкомунікативних завдань. Такими різновидами спілкування є консультація з певногоконкретного питання, обмін враженнями з приводу актуальних подій тощо.

Довготривале спілкування— це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмінрозгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілку­вання. Тривалість комунікативних зв'язків визначається цілями спілку­вання, потребами взаємодіїта характером інформації, якою оперу­ють співрозмовники. Спілкування вважається завершеним,коли повністю вичерпано зміст теми, причому його учасникиоднозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні.

При незавершеному спілкуваннізміст теми розмови залишається не-розкритимдо завершення спілкування і не відповідає очікуванням сторін. Незавершеним спілкування може бути з об'єктивних причин, коли між співрозмовниками виникаютьпросторові проблеми (роз'єд­наність людей) або проблеми щодо засобів зв'язку тастосовно інших необхідних умов для підтримування контактів. До суб'єктивних при­чинналежать заборона, небажання комунікаторів продовжувати спілкування,усвідомлення необхідності припинити спілкування. Залеж­но від ситуації, характерута цілей спілкування його класифікують та­кож за іншими критеріями.