 |
|
Варіанти конфліктів через нерівномірний розподіл обов’язків, відповідальності
| Вклад у спільну справу, відповідальність І-го опнента | m a x | Конфлікт у тому, що І-ий опонент робить занадто багато, несе всю відповідальність, тому що ІІ-ий опонент не виконує свою частку роботи. | Конфлікт полягає у боротьбі за лідерство, за право нести відповідальність, контролювати справу. |
| m i n | Конфлікт у зв’язку з тим, що ніхто не виконує роботу або не хоче брати на себе відповідальність. | Конфлікт у тому, що ІІ-ий робить занадто багато, а І-ий опонент робить занадто мало, не виконує свою частку обов’язків. | |
| m i n | m a x | ||
| Вклад у спільну справу, відповідальність ІІ-го опонента |
3. Іноді причина конфлікту полягає у наявностітаємних, підсвідомих, неявних, прихованих потреб, бажань, очікувань опонентів.Причому, ці дійсні причини конфлікту можуть не усвідомлюватися як однимопонентом, так і обома. Саме тому треба вміти відрізнити привідвід причини, з ’ ясувати, які бажання та потреби насправді мають опоненти,коли вони вступають у конфліктну взаємодію. Важливо також навчитися з ’ ясовувати ці потреби у самого себе та вчитися повідомлятипро них іншим.
4. Велика кількість конфліктів викликана неефективним спілкуванням, а саме:
1. людина висловлюється не досить чітко та ясно, є розходження між вербальною та невербальною частинами повідомлення;
2. опоненти мають неправильні судження промотивиповедінки, ставлення один до одного;
3. невміння слухати;
4. невміння дипломатично, без звинувачення виявитисвої почуття, бажання, ставлення;
5. порушення потреби у рівності, демонструванняпереваги над партнером.
Прояв знаків зверхності:
· прямі образи, грубі оцінки (“Ти дурний”);
· зневажливі вислови (“Та викинь ти, це дрібниці…”);
· пом’якшені знаки (“Ви не розумієте,що…”, “Ви розумна людина, а кажете такі речі”, “Не хвилюйтесь…”);
· прихований знак переваги – занадто великавпевненість у своїй правоті. Коли думку подають різко, її важко прийняти,навіть, якщо вона вірна. Тому краще використовувати фрази, які пом ’ якшують категоричність (“Мені близька інша точка зору…”; Чине помиляюся я, коли вважаю…”);
· гумор, спрямований на партнера, для того, щобвідчути перевагу над ним. У спілкуванні він корисний, коли: а)виконує функціюрозваги, інтелектуальної гри між друзями, які рівні за інтелектом; б)йдетьсяпро абстрактну ситуацію, він спрямований не на конкретну людину; в)спрямованийна самого себе – “Я смішний…”, або “Ми смішні…”).
Конфлікти, які виникають за суб ’ єктивними причинами, можуть вирішуватися як суб ’ єктивно, так і об ’ єктивно – розведення сторін, припинення спілкування. Треба завжди пам’ятати, що у реальному конфлікті звичайно є декілька причин, дуже рідко до конфлікту призводитьтільки одна єдина причина.
Розв’язання – це заключна стадія розвитку конфлікту. Воно можливе завдяки перетворенню самої об’єктивної ситуації, а також внаслідок зміни образівситуації, що є в опонентах.
Часткове розв’язання конфлікту відбувається,коли долається тільки конфліктна поведінка, взаємодія, але залишаєтьсявнутрішнє прагнення до конфлікту, яке лише стримується.
Повне розв’язання конфлікту –ліквідується як конфліктна поведінка, так і внутрішній образ конфлікту,прагнення до нього, формуються нові погляди, цінності, відношення.