Здавалка
Главная | Обратная связь

Лекція на тему 9. Психологічний аналіз конфлікту



ПИТАННЯ:

1. Елементи аналізу конфлікту.

2. Психологічні класифікації видів конфлікту.

3. Поведінка людини в конфлікті.

Основна література

1. Ващенко І. В. До проблеми визначення поняття «конфлікт» / І. В. Ващенко // Наука і освіта. – 2008. – № 4/5. – С. 10–12.

2. Максименко С. Д. Загальна психологія +[Електрон. ресурс] : Навч. посібник / С. Д. Максименко. –Вид. 2-е. – К. : ЦНЛ, 2004. – С.70 – 73. – [ Електрон. ресурс ] . – Режимдоступу: http://lib.uccu.org.ua.

3. Психологія : підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. – К. : Либідь, 1999. – С. 495–510.

4. Винославська О.В. Психологія : Навчальний посібник / Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л., Апішева А.Ш., Васильєва О.С. – К.: Фірма "ІНКОС", 2005 / Глава 5.3. Міжособистісні стосунки і конфлікти .– [ Електрон. ресурс ] . Режим доступу: http://lib.uccu.org.ua.

Додаткова література

1. КорнелиусХ. Выиграть может каждый / Х. К орнелиус , Ш. Фэйр. – М: Стрингер, 1992. – С. 14–32, 142–156.

2. Бородкин Ф. М. Внимание: конфликт /Ф. М. Бородкин, Н. М. Коряк. – Новосибирск : Наука, 1989. –С. 11–41.

3. Скотт Дж. Г. Конфликты и пути их преодоления /Дж. Г. Скотт. – К. : Внешторгиздат, 1991. – С. 115–129.

4. Майерс Д.Социальная психология / Д. Майерс. – С.Пб. : Питер, 2000. – С. 631–672.

5. Межличностноеобщение / В. Н. Куницына, Н. В. Казаринова,В. М. Погольша. – С.Пб. : Питер, 2001. – С. 398–412.

Питання 1. Елементи аналізу конфлікту

Поняття “конфлікт” розуміється у дуже широкому плані і вживається у різних значеннях. З філософської точки зору конфлікт – це граничний випадок загострення суперечностей. У психології конфлікт – це зіткнення протилежне спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості однієї людини, у взаєминах індивідів або груп людей, яке пов’язане з гострими, негативними, емоційними переживаннями.

Конфлікт – це вже відкрите зіткнення сторін.

 

Складові структури конфлікту:

1. Учасників конфлікту називають опонентами (від лат. – той, хтозаперечує, супротивник у сперечанні). Сила, рангопонента визначається тим, чиї інтереси він захищає. Від рангу залежитьвірогідність перемоги опонента у конфлікті.

Опонент “0”-го рангу –людина, яка знаходиться у конфлікті самаіз собою.

Опонент “1”-го рангу –індивід, який виступає від свого імені, захищає свої інтереси.

Опонент “2”-го рангу –група або її представник, який захищає групові інтереси.

Опонент “3”-го рангу –організація із декількох груп і так далі- опонент “ n ”-го рангу.

Опонент вищого рангу –суспільні інститути або їх представник (наприклад, суддя), які виступають відімені держави.

2. Об ’ єкт конфлікту – те, за що борються, що відстоюютьопоненти. Об ’ єктом може бути місце у змаганні, ринокзбуту, посада, право контролю, групова норма, справедливість тощо.

3. Мотиви,цілі конфлікту – внутрішні причини, які підштовхують опонентів наконфліктну взаємодію. Це може бути потреба у повазі та самоповазі, захист “Я”та самооцінки, матеріальна вигода, кар ’ єра абовідстоювання власної гідності та престижу, прагнення затвердити принцип,вчинок, ідею, самоствердитись.

4. Образи конфліктної ситуації , які утворюються у кожного учасника конфлікту. За основним принципом когнітивного аналізу конфліктна ситуаціяскладається у душах людей, і зовнішня реальність – лише привід для їївиникнення. Ці внутрішні картини ситуації включають уявлення учасників просамих себе (свої мотиви, цілі, цінності тощо), уявлення про протилежну сторонуконфлікту та уявлення про ситуацію, умови конфлікту. Саме ці уявленнябезпосередньо впливають на поведінку у конфлікті. Причому можливі різніваріанти співвідношення між образом конфліктної ситуації та реальністю.

Варіанти співвідношення між образом конфліктної ситуації та реальністю :

1. Об’єктивно конфліктнаситуація існує, її учасники вважають, що їхні цілі, інтереси конфліктні, іправильно розуміють сутність себе, інших, ситуацію в цілому. Цеадекватноусвідомлений конфлікт.

2. Об’єктивно конфліктна ситуація існує, сприймається як конфліктна,але усвідомлюється з певними відмінностями від реального контексту. Ценеадекватноусвідомлений конфлікт.

3. Об’єктивно конфліктна ситуація існує, але не усвідомлюється. У цьому разі конфліктна взаємодія відсутня.

4. Об’єктивно конфліктної ситуації немає, але стосунки сприймаються як конфліктні. Цеудаваний, помилковий конфлікт.

5. Кожний конфлікт – це процес, який розгортається у часі, має певну послідовність стадій.

Головні стадії конфлікту : І.

Виникнення об’єктивної конфліктної ситуації. ІІ. Усвідомлення ситуації як конфліктної.ІІІ. Здійснення конфліктної поведінки. І V . Розв’язання конфлікту

6. Наслідки та функції конфлікту можуть бути досить різноманітними. Конфлікт виконує як деструктивну, так і конструктивну функції.

Негативні деструктивні наслідки конфлікту утому, що він породжує стан психологічного дискомфорту, напруги. У групі порушується інформаційний обмін, послаблюється єдність, знижується ефективність діяльності.

У той же час конфлікт може сприяти позитивному розвитку особистості тагрупи, стати причиною появи нових цілей, норм, ціннісних орієнтацій. Виявляючи та розв’язуючи внутрішні суперечності, група стає більш стабільною, розвинутою. Якщо група конфліктує із зовнішнім опонентом, цей конфлікт може виконувати інтегративнуфункцію, згуртовує групу перед зовнішньою небезпекою.

Джерелом будь-якого розвитку єсуперечність, зіткнення протилежне спрямованих сил, тенденцій, тому конфлікт єнеобхідним моментом розвитку особистості, групи, суспільства. Але, звичайно, некожен конфлікт виконує конструктивну функцію.

Питання 2. Психологічні класифікації видів конфлікту

Розумінню природи конфліктів сприяє їх класифікація, яка може спиратися на різні ознаки: типисуперечностей, які призвели до конфлікту; вертикальні або горизонтальнінапрямки конфліктних відношень, цілі, зміст, емоційний стан учасників,тривалість та форма прояву конфлікту, наслідки, можливість керуванняконфліктом.

Залежно від кількості учасників конфлікту виокремлюють такі різновидиконфліктів:

1. Внутрішньоособистісний конфлікт – зіткнення майже рівних за силою, але протилежне спрямованихмотивів,потреб, інтересів, бажань у свідомості людини. Найчастіше цей вид конфліктувиникає, коли людина знаходиться у таких ситуаціях вибору:

1. вимушений вибір одної із двох у рівній мірі привабливих альтернатив (подобаються два светра, а коштів тільки наодин);

2. коли одна й та ж ціль у рівній мірі іпритягує, і відштовхує (дуже гарна річ, але дуже дорога);

3. примусовий вибір одного з двох непривабливихваріантів (або звільнять, або переведуть на роботу, яка дуже не подобається).

 

До особистісних конфліктів також частопризводить протиріччя між

“треба” Та “не можу” ,
“хочу” “не можна”

а також, коли одна особа повинна виконувати ролі,які суперечать одна одній. Наприклад, як матір, жінка повинна бути вдома здитиною, як працівник – робити у вечірню зміну або їхати у відрядження – рольовий конфлікт.

2. Міжособистісний конфлікт – зіткнення двох осіб, які переслідують несумісні цілі, мають різніуявлення про шляхи їх досягнення, або одночасно у конкурентній боротьбіпрагнуть до одної цілі, яка не може дістатися їм обом, тому що є неподільною(здобути кредит з обмеженого джерела, зайняти вакантну посаду, статинеформальним лідером групи тощо).

3. Внутрішньогруповий конфлікт – зіткнення між членами групи з приводусуперечностей у ділових або емоційних відношеннях. У групах вищого рівнярозвитку частіше виникають ділові конфлікти, низького – навпаки.

Можливі наслідки конфлікту у групі :

· створення підгруп;

· усування інакомислячих членів групи;

· вибір “козла відпущення”;

· організаційні зміни у групі:

1. зміна цілі або поява спільної;

2. зміна плану дій;

3. реформування структури групи;

· поява або зміна керівництва, лідера;

· розпад групи.

Міжгруповий конфлікт – опонентами стають соціальні угрупування, які мають несумісні цілі та заважають одне одному їх досягати (наприклад, відділ контролю якості та бригада робітників, яким сплачують за кількість зробленого продукту тощо).

 

У залежності від того, яка причина – об’єктивна чи суб’єктивна призвела до конфлікту відокремлюють:

0. Об’єктивні ділові організаційні конфлікти виходять із особливостей організації,закладені в структурі підприємства, виникають за об’єктивною причиною незалежновід складу діючих осіб. Кожна організація має такі підрозділи, між якими існує потенціальна можливість конфлікту – через їх функцію контролю, або через розподіл фінансів, ресурсів, людей тощо.

Конфлікт цього типу, як правило, має конструктивну природу, стимулює удосконалення організації. Завершення конфлікту твердо пов’язано з його причиною.Конфлікт, який виник об ’ єктивно, не може закінчитися суб ’ єктивно за бажанням опонентів,закликами до злагоди “хлопці давайте жити дружно”, або зміною складу діючих осіб. Повністю вирішити такий конфлікт можуть тільки організаційні коріннізміни .

Якщо керівник вчасно не побачитьоб’єктивних причин конфлікту і не вирішить його, діловий конфлікт можедоповнитися емоційним, особистісним й тоді розв’язати його буде набагато складніше.

1. Джерелом суб ’ єктивних емоційних конфліктів є психологічні особливості опонентів,їх відношення один до одного, а не об ’ єктивніобставини.

Частіше за все бувають такі причини суб ’ єктивних конфліктів:

1. Порушення контролю над емоціями – страх, роздратування,недовіра, образа, гнів тощо.

2. Несправедливий, нерівний розподіл відповідальності,прав, обов ’ язків. Коли, наприклад, батьки хочуть контролювати кожний крок своїх дорослих дітей, вони тим самим порушують право дитини нестивідповідальність за свої вчинки. Або якщо у сім ’ ї хтось не хоче виконувати домашню роботу, інші змушені робити її за нього.

Усі ці конфлікти об ’ єднуються у “пастку відповідальності”, яка може призвести до великого напруження у ділових абое моційних стосунках.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.