 |
|
Сутність, структура і рушійні сили навчання
Зовнішньо навчальний процес постає перед нами як спільна діяльність педагога і учнів, у ході якої педагог націлює, інформує, організує, стимулює діяльність, коректує й оцінює її, а той, якого навчають, опановує зміст, види діяльності, що відображені в програмах навчання. Очевидний двосторонній характер навчання, що завжди містить взаємозалежні і взаємообумовлені процеси – викладання і учіння.
Учитель у навчальному процесі виступає як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, він створює умови, за яких учні можуть найбільш раціонально і продуктивно вчитися.
Учіння – це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально-виховних завдань.
Ефективність засвоєння знань багато в чому залежить від мотивації учіння.
Оволодіння знаннями, засобами діяльності (уміннями) може відбуватися в двох основних варіантах побудови навчального процесу:репродуктивному і продуктивному (творчому).
Репродуктивний варіант містить у собі сприйняття фактів, явищ, їхнє наступне осмислення (установлення зв'язків, виділення головного і т.д.), що призводить до розуміння. Основне з матеріалу (вихідні положення, теза, аргументація, доказ, висновки) студент повинен утримати в пам'яті, що вимагає спеціальної мнємічної діяльності. Запам'ятовування зрозумілого призводить до засвоєння матеріалу.
Продуктивний варіант побудови навчального процесу містить ряд нових елементів. Він складається з орієнтувального, виконавчого і контрольно-систематизуючого етапів. Здобування, застосування знань тут носить пошуковий, творчий характер. Стимулюються самоаналіз, саморегулювання, ініціатива.
Виходячи з цього, можна визначити логічні ланки навчального процесу. Навчальний процес у цьому контексті - це ланцюг навчальних, ситуацій, пізнавальним ядром яких є учбово-пізнавальні задачі, а змістом - спільна діяльність педагога учнів у вирішенні задачі з залученням різноманітних засобів пізнання і навчання.
Таблиця 1. Етапи продуктивного варіанту навчання
| 1. Сприйняття, або самостійне формулювання умов задачі. 2. Аналіз умов задачі. 3. Відтворення (або поповнення) необхідних для рішення знань. 4. Прогнозування процесу і результатів, формулювання гіпотези. 5. Упорядкування плану (проекту, програми) рішення. | Орієнтувальний етап |
| 6. Спроби рішення задачі на основі відомих засобів. 7. Переконструювання плану рішення, побудування нового засобу. | Виконавчий етап |
| 8. Рішення задачі новими засобами. 9. Перевірка рішення. 10. Введення отриманого знання (засобу) у наявну в студента систему. 11. Вихід на нові проблеми. | Контрольно-система-тизуючий етап |
Будь-яка пізнавальна задача суперечлива за своєю природою. Вона синтезує досягнуте і націлює на оволодіння ще не пізнаним, на формування нових підходів і прийомів. Рішення й подолання цього протиріччя між досягнутим і непізнаним викликає інтерес та прагнення до діяльності, до активності й є рушійною силоюнавчального процесу. Вирішується, вичерпується задача, створюються нові умови і відношення – виникає нова навчальна ситуація.