Главная | Обратная связь

Антропологічний склад населення Африки.

В антропологічному складі корінного населення Африки виокремлюються такі малі раси: індо-середземноморська, поширена на північ від Сахари; негрська, властива мешканцям Судану, центральних регіонів й більшої частини півдня континенту; негрильська, що трапляється у тропічних лісах басейну р. Конго; бушменська - на південному заході - й ефіопська, яка охоплює більшість населення Сомалійського півострова та Ефіопського нагір'я.

Риси індо-середземноморської раси - однієї з гілок південних європеоїдів - представлені серед землеробської арабської людності й кочових берберських племен, яких античні джерела називали "лівійцями". Між цими групами відзначені певні відмінності: бербери трішки нижчі на зріст, який у кабілів становить близько 165 см, більш широколиці. Крім того, вони характеризуються переважанням прямої спинки носа, яка в арабів часто має випуклу форму, й наявністю світлоокого й відносно світловолосого компонента, походження котрого не з'ясовано. Припускають, що його могли принести вандали - германське плем'я, що вторглося в Північну Африку під час Великого переселення народів. Однак ще на давньоєгипетських фресках траплялися зображення світлооких "лівійців".

Цікаві дані були отримані під час вивчення антропологічного складу сучасного населення Канарських островів, яке характеризується середнім зростом (близько 165 см) й дуже широким обличчям - ширшим, ніж в іспанців, арабів та берберів. За цією ознакою воно близьке до гуанчів - жителів островів, яких уперше побачили португальці, відкривши Канари на початку XIV ст. За даними палеоантропології, серед гуанчів виокремлювалося два типи - вузьколиций, властивий індо-середземноморцям, та широколиций, з розвинутими надбрівними дугами та низькими орбітами, схожий з мезолітичними вибірками Північної Африки. Отже, сучасні мешканці Канарських островів, які розмовляють іспанською мовою, успадкували деякі риси своїх попередників - гуанчів, які в свою чергує нащадками прадавньої людності Африканського континенту.

Негрська расазагалом характеризується темним забарвлення шкіри, волосся та очей, жорстким, спіральне закрученим волоссям, високим прямим і опуклим лобом зі слабко розвинутим надбрів'ям. Обличчя дещо сплощене, вузьке й досить низьке, очні орбіти високі. Ніс широкий, із низьким і сплющеним переніссям, губи товсті, нижня частина обличчя випнута вперед, тобто прогнатна. Третинний волосяний покрив розвинутий слабко.

Серед представників негроїдної раси розрізняють кілька типів, пов'язаних з кольором шкіри, який варіює від світло-коричневого до темно-шоколадного; рисами обличчя (насамперед товщиною губ та шириною носа) й довжиною тіла, міжгрупова мінливість котрої становить 162 - 180 см. Найбільш темношкірі та високорослі групи - суданці й нілоти, що визначаються також меншою довжиною й шириною носа.

Негрильська расапредставлена малочисельними пігмейськими племенами. Перші згадки про них містять твори античних авторів - Геродота, Гомера, Гесіода, які приписували їм зріст 50 см (саме слово "пігмей" давньогрецькою означає "лікоть", а ця міра приблизно складає 46 см). Однак знайомство європейців з пігмеями відбулося лише в 70-х роках минулого століття.

За багатьма ознаками (кучерява форма волосся, темний колір волосся та очей) представники негрильської раси близькі до сусідніх негрських груп, відрізняючись від них дуже низьким зростом, ще ширшим носом з опуклою спинкою, який помітно випинається з площини обличчя, сильним розвитком волосяного покриву на обличчі й тілі, дещо світлішою шкірою. Негрилям властиві також специфічні пропорції тіла, які характеризуються малою довжиною тулуба, короткими ногами й довгими руками. Між негрильською та негрською расами існує чимало перехідних типів, які сформувалися внаслідок шлюбних контактів.

Дуже своєрідний комплекс ознак властивий бушменській, або койсанській, расі, представленій бушменами і готентотами. Деякі з них (різко виражена кучерявість й мала довжина волосся на голові, слабко виражений третинний волосяний покрив) зближають їх з негрськими популяціями. Поряд із цим, згаданим групам властивий жовтувато-бурий колір шкіри, який у жінок світліший, ніж у чоловіків; відносно низьке дещо сплощене обличчя, більш сплощений і менш широкий ніс; зморщеність шкіри обличчя; наявність епікантуса й добре розвинутої складки верхньої повіки, малий зріст - трохи вище 150 см у чоловіків. Жінкам властиве характерне випинання сідниць, пов'язане з жировими відкладеннями (стеатопігія).

В минулому бушменська раса була поширена більше, ніж тепер. Починаючи із XVI! ст. її носії були поступово витіснені на південь континенту народами банту. В ХЇХ ст. велику частину бушменів і готентотів знищили європейські колонізатори.

Значні контингенти африканської людності належать до ефіопської раси. Сформувавшись на перетині індо-середземноморських і негрських типів, вона поєднує в собі їхні риси, а саме: темний колір шкіри, відтінки котрого варіюють від світло-коричневого до темно-шоколадного; темне забарвлення очей і волосся, що має кучеряву або дрібнохвилясту форму; слабкий розвиток третинного волосяного покриву. Обличчя вузьке, ніс здебільшого неширокий, із досить високим переніссям. Губи середньої товщини, прогнатизм виражений слабко. Форма голови, як правило, доліхокефальна. Зріст вищий за середній або високий (165 - 174 см), кінцівки видовжені. Різні варіанти цієї раси представлені серед сучасних сомалійських, суданських і кенійських груп.

Особливе місце на антропологічній карті Африки займає населення о. Мадагаскар - мальгаші, фізичний тип яких склався за участю негроїдних груп і популяцій південноазійського походження, що з'явилися тут у І тис. до н. е. На заході острова переважають негроїдні, в центральних і південних регіонах - монголоїдні риси.

У Південно-Африканській Республіці поряд з негроїдними народами нині мешкають великі групи європеоїдів - здебільшого нащадки колишніх колоністів - бурів (голландців) та англійців, а також багато вихідців з Індії та інших азійських країн.