 |
|
Проаналізувати найзначніші школи (напрями) психологічної науки хх ст.
Основні напрямки в психології XX століття
На початку XX ст. в психології виникає кризова ситуація: не дав помітних результатів метод інтроспекції; не вдалося уточнити специфіку психічної реальності, вирішити проблему зв’язку психічних явищ з фізіологічними, виявився значний розрив між психологічною теорією і даними експериментальної роботи. Спроби подолання цієї кризи призвели до формування декількох впливових шкіл (напрямів) в психологічній науці.
Розкрити сутність біхевіоризму, його переваги та недоліки
Біхевіоризм
Основоположником даного напряму є американський вчений Д. Уотсон (1878-1958). Психологія як наука повинна займатися не свідомістю, душевними явищами, які недоступні науковому спостереженню, а поведінкою. Уотсон вважає, що основне завдання біхевіоризму (з англ. bеhаviour – поведінка) полягає в накопиченні спостережень за поведінкою таким чином, щоб можна було сказати наперед, яка буде реакція людини на відповідну ситуацію (стимул). Поведінка є або результатом навчання – індивідуально надбаного шляхом сліпих проб і помилок, або завченого репертуару навичок. Е. Толмен, К. Халл і Б. Скіннер, послідовники Уотсона, дійшли висновку, що все-таки зв’язки між стимулами і реакціями не є прямими. Вони опосередковані “проміжними змінними” – знаннями, контролюючим механізмом тощо. Однак трактуються ці механізми аналогічно з рахунково-вирішальним пристроєм ЕОМ, тобто непсихологічно. Проте ідеї біхевіоризму сприятливо вплинули на лінгвістику, антропологію, соціологію, стали одним з джерел зробили, зробили внесок у розробку проблеми навчання.
Охарактеризувати гештальтпсихологію та її заслуги у розвитку психологічних знань
Гештальтпсихологія
Виникла в Німеччині завдяки зусиллям Т. Вертгеймера, В. Келера і К. Левіна, які висунули програму вивчення психіки з точки зору ці-лісних структур (гештальтів). Гештальтпсихологія виступила проти асоціативної психології В. Вундта і Е. Тітченера, яка трактувала складні психічні феномени як вибудовані з простих за законами асоціації. Поняття про гештальт (з нім. – форма) зародилося при вивченні сен-сорних утворень, коли виявилася “первинність” їх структури по відношенню до вхідних в ці утворення компонентів (відчуття). Наприклад, хоч мелодія при її виконанні в різній тональності і викликає різні відчуття, вона впізнається як одна і та ж. Аналогічно трактується і мислення: воно складається з усвідомлення структурних вимог елементів проблемної ситуації і з дій, які відповідають цим вимогам (В. Келер). Побудова складного психічного образу відбувається в інсайті – особливому психічному акті миттєвого схоплювання відносин (структури) в полі, що сприймається. Свої положення гештальтпсихологія протиставила також біхевіоризму, який пояснював поведінку організму в проблемній ситуації перебором “сліпих” рухових проб, що лише випадково приводять до успіху. Заслуги гештальтпсихології полягають у розробці поняття психологічного образу, в затвердженні системного підходу до психічних явищ.