Охарактеризувати конституціональні типології людської психіки є Кречмера та у Шелдона
В сучасній психології велика увага приділяється визначенню зв’язку між морфологічними особливостями тіла індивіда і його психі- кою. Найбільшу популярність набули конституціональні типології людської психіки Е. Кречмера і У. Шелдона. Німецький психолог Е. Кречмер (1888-1964) у своїй відомій робо- ті “Будова тіла і характер” спробував знайти ті зв’язки, які існують між будовою тіла людини і її психологічним складом. На основі великого об’єму клінічних спостережень він дійшов висновку: тип статури зу- мовлює не лише форми психічних захворювань, але і наші основні особистісні (характерологічні) особливості. На думку Е. Кречмера, існують лише три основні варіанти людсь- кої анатомії, що зустрічаються, звичайно, не лише в чистому вигляді, але і в різних комбінаціях. Астенічний тип– худі, з вузькими плечима і тонкими руками, з блідою шкірою і плоскою грудною кліткою люди. З дитинства дуже слабкі і ніжні, вони швидко ростуть, не виявляючи протягом всього життя ні найменшої схильності до збільшення об’єму м’язів або жирового прошарку. Атлетичний тип– характеризується сильним розвитком скелету і мускулатури, пружною шкірою, могут- ньою грудною кліткою, широкими плечима, упевненою поставою. Пі- кнічний тип– відрізняється розвитком внутрішніх порожнин тіла (голови, грудей, живота) і схильністю торса до ожиріння при слабкому руховому апараті. Середній зріст, кремезна фігура, м’яка широка голо- ва на короткій масивній шиї, що сидить між плечима, масивний живіт. Система Е. Кречмера призначалася, насамперед, для діагностики психічних захворювань, вона дозволяла передбачувати напрям і форми негативних змін психіки індивіда. У психологічній практиці набув найбільшого поширення варіант цієї системи, запропонованої амери- канським психологом У. Шелдоном. В основі цього варіанту лежать системи антропометричних показників (“компонентів статури”), відпо- відність яких оцінюється за семибальною шкалою: одиниця – мінімум, сімка – максимум їх вираженості у конкретного індивіда. Як і Е. Кречмер, У. Шелдон дійшов висновку про існування трьох “соматотипів”, тобто основних моделей будови людського тіла, макси- мально не схожих одна на одну. Перший тип (“ендоморфний”)відрізняється круглою головою, великими розмірами внутрішніх органів, сферичною формою тіла, м’я- кістю тканин, тонкими руками і ногами, нерозвиненими кістками і м’язами, яскраво вираженими відкладеннями жиру. Для другого (“мезоморфного”) типухарактерні широкі плечі і грудна клітка, мускулясті руки і ноги, мінімальна кількість підшкірно- го жиру, могутня голова. Третій тип (“ектоморфний”)втілює худа людина, з довгастим обличчям, тонкими довгими руками і ногами, слабкою мускулатурою і добре розвиненою нервовою системою. Міра адекватності вигляду конкретної людини кожній з цих моде- лей статури і оцінюється за семибальною системою. Наприклад: 1-1-7, отже, даного індивіда можна упевнено назвати ектоморфним. Трьом основним соматотипам відповідають, за У. Шелдоном, три варіанти психічної конституції людини. Ендоморфному типу статури відповідає вісцеротонічнийтемперамент (лат. viscerа – внутрішності, тобто функціональна перевага органів травлення); мезоморфному – соматотонік(з грецьк. somа – тіло); ектоморфний соматотип передба- чає церебротонічнийтемперамент (з лат. сеrеbrum – мозок). Великий інтерес викликає і питання про вплив статевої диферен- ціації на психіку. Про це написано безліч книг, одна з яких “Стать і характер” О. Вейнінгера, недавно перевидана у нас в країні, залиша- ється бестселером вже майже 90 років. Наявність істотних (деякі на- віть кажуть – принципових) психологічних відмінностей між чоловіка- ми і жінками ні у кого не викликає сумнівів. І міркувати про це можна багато. Але якщо не зводити ці міркування до психологічних аспектів статевого життя і дітородження, то необхідно відповісти на 3 основні питання. 1. Які психологічні відмінності між статями (поза сексуаль- ною сферою) встановлені суворо науково, на відміну від поширених думок і стереотипів масової свідомості? 2. Яка міра цих відмінностей, наскільки жорстко розмежовуються чоловічі і жіночі якості? 3. Яка природа цих відмінностей: біологічна або соціокультурна? Критичний аналіз достовірних даних (проф. І.С. Кон) дозволяє визнавати доведеними вельми небагато фактів: дівчатка перевершують хлопчиків у вербальних здібностях; хлопчики відрізняються більшою агресивністю, а також математичними і візуально-просторовими здіб- ностями. Причому факт більшої чоловічої агресивності, за даними но- вітніх досліджень, викликає все більше сумнівів. Дійсно, виявлені деякі відмінності в будові мозку у чоловіків і жінок. Наприклад, недавно з’ясували, що у жінок в деяких дільницях мозолястого тіла (важливої частини мозку) більше нервових волокон, ніж у чоловіків. Це може означати, що міжпівкулеві зв’язки у жінок багаточисленніші і тому у них краще відбувається синтез інформації, що є в обох півкулях. Даний факт може пояснити деякі статеві відмін- ності у психіці і поведінці, в тому числі і відому жіночу “інтуїцію”. Крім того, виявлені у жінок більш високі показники, пов’язані з лінгві- стичними функціями, пам’яттю, аналітичними здібностями і тонким ручним маніпулюванням, можна зв’язати з більшою відносною актив- ністю лівої півкулі їх мозку. Навпаки, творчі художні здібності і можливість упевнено орієнту- ватися в просторових координатах помітно кращі у чоловіків. Певно, вони зобов’язані цими перевагами правій півкулі свого мозку. Жіноче начало (в рамках людської популяції) покликане забезпе- чувати незмінність потомства від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження ознак, що вже є. Звідси велика психічна стійкість жінок і усереднені параметри їх психіки. Чоловіче начало пов’язане з необхідністю адаптації до абсолютно нових, незнаних умов, що і пояснює велику психологічну індивідуалізованість чолові- ків, серед яких частіше зустрічаються не тільки талановиті, але і пси- хічно хворі або абсолютно нікчемні особи. Отже, можна стверджувати, що особливості як чоловічої, так і жіночої психіки визначаються ево- люційно-генетичною доцільністю. Жінки відрізняються філогенетичною ригідністю і онтогенетич- ною пластичністю, тобто легко пристосовуючись на індивідуальному рівні до зовнішнього світу, вони в той же час більш схильні до дій по- пуляційних і видових закономірностей, їх поведінка більшою мірою біологічно детермінована. Специфіка чоловічої психіки зумовлена її філогенетичною плас- тичністю та онтологенетичною ригідністю. Це передбачає більшу різ- номанітність типів чоловічої психіки при значно меншій здібності до виживання в несприятливих умовах. Тому ознаки виродження в будь- якій популяції виявляються передусім у чоловічих особинах. Найочевиднішим чином зв’язок органічного і психічного виявля- ють неминучі для кожного з нас процеси фізіологічного старіння. Змі- ни при цьому відбуваються хоч і повільно, мало помітно, але неухиль- но. Акуратність і любов до порядку перетворюються у дріб’язкову педантичність, бережливість – у скупість, твердість – в тупу упертість. Нівелюються індивідуальні межі, вужчає кругозір, втрачаються зв’яз- ки із зовнішнім світом і афективна чуйність, погляди і висловлювання приймають шаблонний характер, ростуть егоцентризм, черствість, пі- дозрілість, недовірливість, злісність і нетактовність, тобто все те, що психіатри називають сенильними рисами, ознаками безповоротного регресу особистості. Людину, як вважає X. Дельгадо (один з найбільших сучасних фа- хівців-нейропсихологів), можна розглядати як тимчасову матеріально- інформаційну структуру. Мембрани, клітки й інші елементи живого виникли внаслідок з’єднання хімічних елементів. Живий організм – тільки тимчасове поєднання хімічних сполук. Кожний іон, який вхо- дить до складу нашого тіла, до цього існував у природі, і всі елементи, які створюють наш організм, повернуться назад, в ту ж природу. Ато- ми, організація і час – це єдині чинники, які створюють організм. Це не можна, звичайно, сказати про зміст наших психічних процесів. Але раніше, ніж перейти до їх аналізу, необхідно визначити роль того орга- ну, який безпосередньо відповідає за вищі психічні функції і який но- сить назву головного мозку. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|