 |
|
Ситуаційна задача 2.6.
Лікар сільської амбулаторії сімейної медицини призначив обстеження хворому Н., 18 років, якого призвали на дійсну строкову військову службу. Під час забору крові з вени йому стало погано: з'явилось запаморочення, потемніло в очах, з'явився дзвін у вухах, посилилось потовиділення, оніміли кінцівки. Шкіра враз стала блідою, вкрилась рясним холодним потом. Пульс – 55 уд/хв, слабого наповнення. АТ – 70/40 мм.рт.ст. Зіниці широкі, реагують на світло, сухожилкові рефлекси в нормі.
Діагноз: Гостра судинна недостатність (ваго-вагальний колапс).
Еталон відповіді.
1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого на консультативний прийом до лікаря-терапевта або кардіолога.
2. Об’єм екстренної медичної допомоги:
2.1. Надати хворому горизонтального положення з припіднятими на 15-20 градусів ногами.
2.2. Забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів – розчепити гудзики верхнього одягу, послабити комірець, розпустити пасок, провітрити приміщення.
2.3.Скропити обличчя холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником, дати вдихнути парів різкопахучих рідин (нашатирний спирт, ефір, лосьйон).
2.4. Увести під шкіру 1-2 мл кордіаміну або 1-1,5 мл 10% розчину кофеїну-бензоату; через 15-20 хвилин хворому можна дозволити встати.
Ситуаційна задача 2.7.
В палату денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини поступила хвора З., 49 років, яка 15 років хворіє на дифузний токсичний зоб. Два дні тому назад стан її погіршився: посилились серцебиття, аритмія, задишка, збільшився набряк гомілок та стіп, ЧСШ – 170 уд/хв., АТ – 160/50 мм.рт.ст. Живіт м'який, нижній край печінки на 7 см виступає з-під краю реберної дуги по l.medioclavicularis dextra.
ЕКГ: фібриляція передсердь з прискореним проведенням на шлуночки – 170 імп/хв.
ЕхоКГ: діаметр лівого шлуночка – 8,3 см, правого – 4,5 см, лівого передсердя – 5,7 см; товщина задньої стінки лівого шлуночка – 0,57 см, міжшлуночкової перетинки – 0,6 см; ФВ – 20%.
Діагноз: Дифузний токсичний зоб, важка форма. Гіпертиреоїдна кардіоміопатія: пароксизм фібриляції передсердь. ХСН IIA, систолічна дисфункція лівого шлуночка, III ФК. Тиреотоксичний криз.
Еталон відповіді.
1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворуо в ендокринологічний стаціонар.
2. Об’єм екстренної медичної допомоги:
2.1. Забезпечити повний фізичний та психічний спокій, прикласти міхур з льодом на стопи.
2.2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів і зменшення їх синтезу призначити:
- мерказоліл 120 мг/добу (по 30 мг кожні 6 год всередину);
- внутрішньовенно увести один з йодвмісних препаратів – 10 мл 10% розчину йодиду натрію або 1 мл розчину Люголя на 100 мл 5% розчину глюкози (інфузію вводити повторно кожні 8 годин).
2.3. В якості інгібіторів тиреоїдних гормонів застосовувати ß-адреноблокатори – 5,0 мл 0,1% розчину обзидану внутрішньовенно, а відтак по 20 мг кожні 6 год всередину; в разі неефективності обзидану застосувати аміодарон (кордарон) – по 300 мг внутрішньовенно краплинно (розчинити у 200 мл 5% розчину глюкози).
2.4. Заспокійливі та жарознижувальні засоби: 2 мл 2% розчину седуксену внутрішньом'язево, всередину 1-2 г парацетамолу на добу.
2.5. Дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози з інсуліном (до 1,5-2 л).
2.6. Консультація хірурга щодо оперативного лікування зобу та кардіолога щодо трансплантації серця.