Культурна однорідність
Починаючи з 25 тис. до н. е. європеоїди пережили демографічний вибухі протягом кількох тисячоліть заселили величезні простори Євразії, а також, меншою мірою, Африку. Про це свідчать не лише залишки їхніх скелетів, а й мистецтво. Дивовижно, але печерний живопис і скульптури цього періоду, незважаючи на величезні відстані, творилися за одними канонами і неначе несуть на собі відбиток руки одного майстра, однієї школи (прояв расової психології другого, нормативного рівня розвитку). Узагалі, європеоїди-кроманьйонці 25-го тисячоліття до н. е. були значно розумнішими, ніж нам здається. Відомо, що в ті часи вони вже мали розвинену систему магічних обрядів, для здійснення яких будували спеціальні святилища, оздоблені витворами первісного мистецтва. Треба визнати, що деякі палеолітичні малюнки виглядають цілком сучасно і навіть професійно. На той час вже існували музичні інструменти: духові (флейти), ударні (барабани) і струнні. Наприклад, на стоянках Подніпров’явідкрито чотири флейти, одна з яких мала дуже складну на той час конструкцію з шістьма отворами для видобування цілої гами звуків[182]. Видатний антрополог Хведір Вовку Мізинінад Десною розкопав селище, де знайшов кістки мамонта, північного оленя, багато крем’яного знаряддя та виробів з мамонтової ікловини. Між останніми особливо цікаві орнаментовані ритим меандром[183] браслети, а також єдині такого роду у світі стилізовані фігурки пташок і тварин. Знахідка датована 25—20 тисячоліттями до н.е. (“Енциклопедія українознавства”, том IV, с. 1514)[184]. У районі Сунгиря (200 км на схід від Москви)знайдено кісткові рештки вождя одного з бореальних родів. “Це було багате поховання 24-го тисячоліття — мабуть, одне з перших воістину царсько-княжих поховань, що поклало на багато тисячоліть вперед традицію поховання правителів родів і держав древніх русів (європеоїдів-бореалів. — І. К.) та їх наступників”[185]. У Костенкахпід Воронежем знайдено залишки величезного приміщення площею 600 кв. м, датованого 18—15 тис. до н.е. (періоду часткового потепління і розквіту Оріньяко-Солютрейської археологічної культури); приміщення мало 9 вогнищ для обігріву, святилище (прикрашене скульптурами жінок, мамонта, ведмедя, печерного лева), склади для продуктів та зброї, майстерню з примітивними верстатами з великих кісток мамонтів. Мешканці поселення вже добре вміли шити одяг — зі знайдених статуеток видно, що вони одягалися в добре припасовані хутряні комбінезони з капюшонами[186]. Таким чином, європеоїди 25—15 тис. до н. е. вже мали достатньо розвинену культуру і непогано облаштовані поселення. Сучасні дослідники звертають увагу на те, що “у Північній Африці і на Близькому Сході постійних і довготривалих поселень, які належать до цього періоду, не знайдено, тамтешні мешканці продовжували вести чисто кочове життя — що не зайве врахувати тим, хто звик вважати цей регіон єдиним і унікальним вогнищем людської культури”[187]. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|