 |
|
Робота з документом
Документ 1
«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але на-
віть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.
Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Ні-
меччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну
роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього догово-
ру, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на
Німеччину.
Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було
висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закін-
чуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем,
а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може за-
лишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського
договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання,
адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною,
і вона мала визнати свою моральну поразку…»
Запитання до документа
1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріван-
ні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?
2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського до-
говору мав таке значення для Німеччини?
У ч и т е л ь. 31 липня 1919 р. Установчі збори схвалили консти-
туцію Німецької республіки, яка одержала назву Веймарської.
У Німеччині було ліквідовано монархію і встановлено республіку.
Уся країна поділялася на землі, які мали власне законодавство
і парламенти (ландтаги). Центральний уряд мав набагато більші
повноваження порівняно з тими, що надавала Конституція 1879 р.
Особливі повноваження отримав президент, який міг видавати над-
звичайні закони, застосовувати збройні сили у випадку внутріш-
ньої політичної кризи. Важливим пунктом Веймарської конститу-
ції стало положення про недоторканність приватної власності.
Після об’єднання в 1990 р. Німеччина мала продовжити сплату
53 млн марок репараційних платежів, передбачених Версальським
миром (1919).
164 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Складне економічне становище посилювало напруження в сус-
пільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які
сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих
«добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств:
бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россба-
ха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офі-
церів та унтер-офіцерів.
Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали
основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції.
Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні
1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі сто-
лиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не
вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони
Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.
Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страй-
ку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду
Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені
у нейтральну зону.
Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською арміє ю
Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще біль-
ш е погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко
скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричини-
ло за криття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції при-
звел о до робітнич их страйків по усій країні. Цим вирішили
скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звину-
ватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали органі-
зацію «червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р.
розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимуше ний
піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який
репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш
запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі
з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати
бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд ки-
нув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придуше-
ні. Комуністичну партію заборонили.
У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-
соціалістична ро бітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада
1923 р. у Мюнхені нацисти орга нізували путч і захопили уряд Ба-
варії, закликавши до походу на Берлін. Але час тини рейхсверу ро-
зігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років
ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.
Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)165
Робота зі схемою