Главная | Обратная связь

Договір про франшизу (франчайзингу).

Даний договір одержав свою назву від англійського "franchise" -"франшизи" або "привілеї"". Він почав застосовуватись у США на початку 30-х років, але в світову господарську практику увійшов в середині 70-х.

Договір франчайзингу являє собою довгостроковий договір, в силу якого одна сторона, яка надає франшизу (правоволоділець), зобов'язується за винагороду послідовно здійснювати поставки товарів і надавати певні послуги, передавати досвід, знання, навики у господарській діяльності, а також наділяти іншу сторону (користувача) правом використання комплексу виключних прав шодо об'єктів інтелектуальної власності. Оскільки надання з боку право­володільця користувачеві виключних прав інтелектуальної власності є основним зобов'язанням, яке визначає особливості договору, цей договір часто розглядають як різновид ліцензійних договорів. Він в основному укладається з метою створення нових господарських комплексів (магазинів, ресторанів і т.п.), розширення мережі ринків збуту товарів і послуг під фірмою правоволодільця. Це відрізняє його від звичайних ліцензійних договорів, які дозволяють ліцензіату використовувати деякі окремі об'єкти охорони інтелектуальної власності, права на які належать власнику даного нововведення. За українським законодавством (ст. 1115 ЦК України) за договором франчайзингу (комерційної концесії) одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог
комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або)
продажу певного виду товару та (або) надання послуг, в тому числі право на фірмове найменування і (або) комерційне позначення правоволодільця, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором об'єкти виключних прав - знак для товарів і послуг тощо.

Договір про франшизу можна розглядати як різновид договору про виключний продаж товарів, сторонами якого є дві особи: постачальник товарів і/або послуг і "привілейований покупець". За договором передбачається поставка товарів, за якої покупець набуває їх у власність для перепродажу на ринку чи для надання послуг.

Як і в договорі про виключний продаж товарів, тут вводиться умова про виключний продаж і покупку сторонами товарів у певному обсязі для подальшої їх комерціалізації на монопольній основі в межах встановленої в контракті території.

За договором про франшизу продавець зобов'язується надавати покупцеві комерційну інформацію про раціональні методи реалізації товарів і/або надання послуг, ведення промислу, які складають "ноу-хау" постачальника. Використання таких відомостей спрямоване на надання допомоги покупцеві в "просуванні" товарів і послуг.

На досягнення цієї ж мети спрямоване і надання продавцем на ліцензійній підставі прав використання об'єктів промислової власності. До промислових прав, які надаються покупцеві за ліцензією, відноситься право використання товарного знаку (знаку обслуговування) продавця і його фірмової назви (найменування) в ринкових операціях, тобто роботи під фірмою постачальника. Покупцеві забезпечується за договором також можливість застосування й інших елементів підприємства продавця, які індивідуалізують його як комерсанта на ринку, зокрема, вивіски, фірмового стилю, абревіатури фірми і т.п. Вказані обставини, безумовно, розширюють можливості успішної комерційної діяльності покупця, до того ж ефективність застосування вказаних елементів безпосередньо залежить від впізнаваності продавця на ринку. Класичними прикладами договору франшизи є договори, що укладаються юридичними чи фізичними особами, які бажають відкрити ресторани системи MacDonalds, супермаркети типу KEYMarket і т.п.

Крім того, продавець нерідко бере на себе обов'язки по обладнанню торговельних закладів покупця, підготовці його персоналу до роботи з обладнанням, шо поставляється, і т.п. Встановлення за договором про франшизу багатосторонніх організаційно-господарських зв'язків його учасників, за якими фірма-покупець практично стає ланкою розгалуженої комерційної мережі продавця, визначає і договірну умову про право контролю останнього за продажами контрагента, і, зокрема, перевірки його комерційної документації - торговельних книг, рахунків і т.п. Внаслідок ефективності використання договору про франшизу значна частина фірм роздрібної торгівлі організовує свої комерційні зв'язки з фірмами-постачальниками на основі цього договору.

Крім умов про "виключність", специфіка договору визначається умовами про комерційну, технічну і організаційну допомогу привілейованому покупцеві продавцем при продажу покупцем товарів і/або наданні послуг третім особам. У здійсненні такої допомоги зацікавлені, по суті, обидві договірні сторони з метою ефективного розвитку співробітництва.

Оскільки міжнародно-правових засобів регулювання в даній сфері суспільних відносин не існує, певні їх елементи регулюються з допомогою національно-правових інструментів (статті 1115-1129 ЦК України), а також з використанням рекомендаційних норм, розроблених в рамках міжнародних організацій і органів.

Специфічною особливістю даного договору є його припинення. Оскільки предметом договору служить володіння особою виключними правами на об'єкти інтелектуальної власності, договір франчайзингу (франшизи) припиняється, коли відпадають основні елементи комплексу таких прав, наданих за договором, серед яких право на товарний знак, знак обслуговування, промисловий зразок, літературний твір, програму ЕОМ, базу даних і т.п., фірмове найменування, комерційне позначення. Останні елементи переважно припиняють свою дію з ліквідацією юридичної особи чи підприємця.

Договір про франшизу слід відрізняти від договорів комісії чи агентських договорів. Незважаючи на зовнішню схожість даних видів договорів, а також збіг їх цілей - забезпечити максимальний збут продукції, -за юридичним змістом вони кардинально відрізняються, оскільки комісіонер і агент діють в інтересах і за рахунок принципала, надаючи йому послуги і одержуючи за це винагороду. А ліцензіат у цивільно-правових відносинах діє за договором комерційної концесії (як цей договір легально позначається у законодавстві Російської Федерації, Франції) самостійно, проте використовує за винагороду одержані виключні права від правоволодільця. Отже, якщо дистриб'ютор за агентським договором одержує від виробника товарів винагороду за збут товарів, то одержувач комерційної концесії сам платить виробникові за право працювати під його фірмою.