Главная | Обратная связь

Поняття, види, форми та концепції зайнятості населення.

Відповідно до законодавства України, зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і приносить заробіток, трудовий доход.

Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

· працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

· громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

· вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

· громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

· особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

· зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

· працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

За формами організації (тривалістю) робочого часу розрізняють:

повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах;

неповна зайнятість – це зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Її різновиди:

· вимушена зайнятість із скороченням заробітної плати у зв'язку з скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства;

· часткова зайнятість, абодобровільна неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами, необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров'я, вихованням дітей та іншими соціальними потребами;

· видима (явна) неповна зайнятістьзумовлена соціальними причинами. Неповну робочу зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень;

· прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами.

За статусом діяльності розрізняють:

· первинну зайнятість, тобто зайнятість за основним місцем роботи, що є основним джерелом доходів для працівника;

· вторинну зайнятість, добровільну додаткову постійну або тимчасову трудову діяльність осіб, уже залучених в трудову діяльність; трудову дiяльнiсть осiб, якi старшi або молодшi працездатного вiку; додаткову трудову дiяльнiсть осiб, якi зайнятi в домашньому або особистому пiдсобному господарствi.

За стабільністю трудової діяльності:

· постійна зайнятість;