Главная | Обратная связь

Врегулювання міжнародного конфлікту

Не викликає сумніву, що загальновживане значення терміна «врегулювання конфлікту» відсилає нас до стадії його позитивно­го завершення. Термінологія, яку використовують для позначен­ня завершального етапу в динаміці конфлікту, не є сталою в науці. У конфліктології найбільш загальним терміном, що позначає за­вершальний етап в динаміці конфлікту, називають «розв’язання конфлікту». Він означає усунення або мінімізацію проблем, що розділяють сторони, і досягнення згоди між учасниками. У цьому випадку поняття «розв’язання конфлікту» розуміють у широкому сенсі. У вузькому сенсі цей термін вживаємо у значенні «усунення суперечності учасниками конфлікту». Воно відрізняється від вре­гулювання і є одним із способів завершення конфлікту. Завершен­ня — це будь-яке завершення, припинення конфлікту. Воно може бути результатом як взаємного примирення сторін, досягнення пев­ного порозуміння між ними, так і поступового загасання протистояння чи переростання його в інший конфлікт. Основна передумо­ва завершення конфлікту — усунення об’єктивних і суб’єктивних причин, що породили конфліктну ситуацію.

Випадкове завершення конфлікту трапляється, коли включа­ються випадкові механізми, тобто дії, які не можна передбачити заздалегідь. Наприклад, серйозне стихійне лихо в країні, що веде агресивні військові дії, завершує конфлікт, після чого держава зму­шена кидати всі сили на порятунок життя власних громадян. Вирі­шальне значення у випадковому завершенні конфлікту також мо­же відіграти смерть або хвороба лідера однієї зі сторін конфлікту.

Згасання конфлікту — це тимчасове припинення протидії за умов збереження основних суперечностей, що лежать в основі кон­флікту. Причинами згасання можуть бути: виснаження ресурсів обох сторін, втрата мотиву до боротьби, переорієнтація інтересів і мотивів, що сперечаються. Згасання конфлікту може відбуватися як через об’єктивні причини, тобто без участі або особливого воле­виявлення сторін, так і через суб’єктивні, тобто залежні від волі сторін, за їх участі (наприклад, сторони поступово втрачають мо­тиви до боротьби, переорієнтовуючи свої зусилля на більш значущі цілі).

Як уже зазначалося, розв’язування конфлікту в широкому ро­зумінні передбачає врегулювання конфлікту, а у вузькому — пе­редбачає діяльність його учасників, спрямовану на припинення протидії і розв’язання проблеми, яка призвела до зіткнення.

Під час врегулювання конфлікту в усуненні суперечностей бере участь третя сторона. Суттєвою ознакою у розв’язанні та врегулю­ванні конфлікту є активність сторін конфлікту або третьої сторони щодо зміни умов взаємодії та усунення причин конфлікту. Третьою стороною у врегулюванні конфлікту можуть виступати будь-які суб’єкти та їх представники: держави, народи і нації, що борються за свою незалежність, міжнародні організації та ін., наділені відпо­відною компетенцією (особливо це стосується меж правоздатності міжнародних організацій та її органів).