 |
|
Гендерні стереотипи. Гендерні ролі та їх різноманіття
Чоловіки і хлопчики не народжуються такими, як у цьому списку: вони починають виконувати ґендерні ролі в процесі соціалізації.
Дівчата, як і хлопці, вчаться підкорятися специфічним рольовим очікуванням упродовж дорослішання.
Соціальна роль — це набір норм, що визначають, як мають поводитися люди у даній соціальній ситуації.
Кожна людина виконує безліч ролей. Виділіть ролі, виконання яких залежить від статі.
| Чоловічі ролі | Жіночі ролі |
| Чоловік | Дружина |
| Батько | Мати 1 |
| Син | Дочка |
| Керівник | Домогосподарка |
| Шанувальник (коханець) | Коханка (утриманка) |
| Брат | Сестра |
| Друг | Подруга |
Ролі, виконання яких залежить від статі (гендеру), називають статеві, гендерні ролі. Гендерна роль — одна з соціальних ролей людини.
Гендерна роль — набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з гендером, а також поведінки у вигляді мовлення, манер і жестів.
Визначеність поведінки, пов’язаної з гендерними ролями, особливо очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу.
Гендерна роль — диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності. Гендерні ролі — вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності. Гендерні ролі завжди пов’язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці.
Гендерні ролі можна об’єднати за сферами. Усі описані в літературі гендерні ролі можна умовно розділити на:
1) загально-професійні, або професійні, розпорядчі, які сфери діяльності більш прийнятні для чоловіків, а які — для жінок (водій, міліціонер, вихователь, вчитель, шахтар, продавець, лікар і т. д.);
2) сімейні, які, у свою чергу, діляться на подружні і батьківські; вони визначають норми відносин, поведінку партнерів, батьків і дітей (чоловік, дружина, мати, батько, брат, сестра, дядько, тітка, бабуся, дідусь);
3) сексуальні, які диференціюють сексуальну поведінку чоловіків і жінок, визначають відносини між ними в сексуальній сфері (коханка, коханець, альфонс, утриманка і т. ін.).
Висновок. Основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини, і, відповідно, обмежують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід, взагалі будь-яка принципово нова думка — це подолання будь-якого стереотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива.
Тема. Поняття «конфлікт». Типи конфліктів. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання
План
1. Поняття конфлікту.
2. Міжнародний конфлікт.
3. Врегулювання міжнародного конфлікту
4. Мирного способу врегулювання міжнародних конфліктів.
5. Поняття солідарності.
1. Поняття конфлікту.
Конфлікт — це зіткнення окремих людей чи соціальних груп, що виражають різні, часом протилежні цілі, інтереси і погляди.
У конфліктології вироблена певна модель конфлікту.
| Конфлікт | ||
| ↓ ↓ | ||
| Конфліктна ситуація | Інцидент | |
| ↓ ↓ | ↓ | |
| Наслідки конфлікту (вихід з конфлікту) |
— Якими можуть бути шляхи розв’язання конфлікту?
Три шляхи виходу з конфлікту:
· Конструктивний (гумор, поступки, компроміс, співробітництво, усвідомлення позиції сторін).
· Деструктивний (погроза, насильство, брутальність, приниження, перехід на особистості, розрив відносин).
· Ігнорування (відхід від розв’язання проблеми).
Розв’язуючи конфлікт, люди беруть на озброєння певну стратегію.
Існує три шляхи розв'язання конфлікту.
1.Переговори — це процес, під час якого сторони намагаються розв’язати конфлікт шляхом безпосереднього обговорення між собою. Сильна сторона переговорного процесу полягає в тому, що все залежить від самих сторін — як процес, так і результат
безпосереднього обговорення.
2. Медіація.Під час медіації в процес вступає третя сторона — посередник, мета якої — допомогти першим двом домовитися. Вислуховуючи з боку і допомагаючи їх спілкуванню, медіатори намагаються сприяти пошуку сторонами рішення типу «виграш — виграш». І хоча медіатор бере на себе відповідальність за процес, опоненти все ж контролюють предмет дискусії та її результат.
3. Арбітраж.У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але й результат. Арбітри вирішують, що саме сторонам необхідно зробити для розв’язання їх конфлікту, і зазвичай наділені владою, здатною примусити сторони виконати відповідне рішення. У суперечках між дітьми арбітрами часто виступають батьки.
Конфлікт— це і руйнування, і творення водночас, оскільки суперечності, що лежать в його основі, мають бути, усунуті, а замість них мають бути створені нові відносини. Замість того, щоб боятися і прагнути уникнути конфлікту, слід сміливо опановувати його суть, управляти його творчою силою.