 |
|
Антропологічний склад укр. народу
За підсумками Української антропологічної експедиції 1956— 1963 рр. В. Дяченко виділив на теренах України п’ять антропологічних областей, населення яких характеризується певним поєднанням найважливіших соматологічних. ознак: центральноукраїнську, карпатську, нижньодніпровсько-прутську, валдайську, або деснянську, та верхньодніпровсько-ільменську.
Центральноукраїнська область (без поліського та волинського варіантів) охоплює всю Середню Наддніпрянщину, Поділля, Слобо-жанщину та інші регіони, сільським жителям котрих притаманні високий зріст (близько 170 см), брахікефалія, відносно широке обличчя, переважання прямої форми носа, досить темний колір очей і особливо волосся, середній розвиток третинного волосяного покриву.
Поліський варіант центральноукраїнської області охоплює північну частину Житомирщини та Рівненщини. Характерними рисами зовнішності поліщуків є середній зріст (167,5— 168 см), яскраво виражена брахікефалія, дуже низьке і водночас широке обличчя з доволі масивним надбрів’ям, досить темний колір очей та відносно світлий — волосся. Крім того, їм властивий середній і слабкий розвиток третинного волосяного покриву.
Волинський варіант представлений на теренах Волинської області, півдня Рівненщини та північних районів Галичини. Мешканці цих регіонів характеризуються масивним надбрів’ям, значним нахилом чола, низьким і широким, слабо профільованим обличчям, а головне — чітко окресленим носом із високим переніссям. Крім того, їм властиві середня пігментація волосся та очей, середній розвиток третинного волосяного покриву, слабо розвинута складка верхньої повіки.
Карпатська область обіймає північні схили Карпат та Закарпаття. Їм властиві найвищий в Україні головний показник, темноокість та відносна темноволосість. Крім того, пересічний мешканець даної області характеризується сильним третинним волосяним покривом). Як правило, він має середньовисокий зріст — понад 167 см, досить високе обличчя, відносно довгий вузький ніс.
За багатьма ознаками до мешканців Карпат близькі носії прутського варіанта нижньодніпровсько-прутської області, який охоплює Східну Буковину. Вони характеризуються темною пігментацією волосся та очей, більш видовженою формою голови, видовженим обличчям, чітко окресленим носом, дуже значним розвитком третинного волосяного покриву, високим зростом (близько 170 см).
Деснянська, або валдайська, область охоплює північні райони Чернігівщини та Київщини. Тут мешкає близько 4 % сільської людності України, яка характеризується невисоким зростом (166,5—167 см), брахікефалією, середніми розмірами голови та обличчя і досить світлим кольором волосся і очей.
Що ж до верхньодніпровсько-ільменської області, то до неї в межах України входить лише Ріпкинський район Чернігівщини, де мешкає менше половини одного відсотка сільської людності. Воно має ще світліший, ніж носії попереднього комплексу ознак, колір очей і волосся. Це — найбільш депігментована територіальна група в Україні. Крім того, тут найвищий відсоток довгоголових. На відміну від поліщуків Правобережного Полісся нащадки будаків характеризуються доволі прямим лобом зі слабо Зріст середній — 167 см.
Усі наведені системи морфофізіологічних ознак свідчать про те, що українці належать до типових представників великої європеоїдної раси. Згідно зданими соматології, сучасній українській людності загалом властиві відносно високий зріст, брахікефалія, доволі темний колір очей та волосся, середня ширина обличчя, пряма форма носа, середній розвиток третинного волосяного покриву.
Певні регіональні відмінності зафіксовані за підсумками одонтологічних, дерматогліфічних та гематологічних досліджень.
А. в Україні у 18-19 ст.
А. дослідження в Україні були започатковані в ІІ пол. 18 ст.
Михайло Максимович – перший ректор Київського університету. В 1831 р. написав статтю про людину і скорочення системи тваринного царства, де вказав на спільні та відмінні риси в будові людини і тварини. Відмічав, що тілесною будовою людина схожа з твариною.
Франц. Дослідник Де ля фліз у 1854 р. написав книгу «Етнографічний опис селян Київської губернії, де описав Центральноукраїнський та Деснянський антропологічний тип, мешканців відносив до білої раси, яку називав кавказькою.
Павло Чубинський – був етнографом, приймав участь в експедиціях, трактат «Праця етнографо-статистичної експедиції в Західно-руський край». На підставі даних експедиції розрізнив у Наддніпрянщині 3 антропологічні типи населення, отримав золоту медаль на виставці в Париж.