Главная | Обратная связь

Прагнення до щастя: значення мети в житті

1. Прагнення до задоволення є... загальний термін, під яким ми повинні розуміти незліченну безліч усякого роду бажань... Людина не може прагнути до задоволення, якого не знає і не уявляє собі. Вона прагне до насолоди після того, як випробувала її внаслідок задоволення якого-небудь іншого прагнення. До відшукування їжі людина спонукається не прагненням до насолоди, але муками голоду, і тільки вже потім, випробувавши насолоду задоволення голоду взагалі чи якою-небудь їдою особливою, людина вже прагне до їжі, спонукувана і муками голоду, і уявленнями насолоди<...>

Бажань, що не виникли з вроджених прагнень, не існує, і якщо яке-небудь бажання нам здається не природнім, а зовсім штучним, то, придивившись до нього ближче, ми завжди знайдемо, що воно виникло з вродженого прагнення душі до діяльності.

4. При цьому... варто відмітити, що більшість бажань у людині... бажання складні, які виниклі з різних прагнень, що з'єдналися разом яким-небудь одним великим уявленням чи обширною системою уявлень... Так, наприклад, в основі бажання почестей, що носить назву честолюбства, ми відкриваємо й
органічне прагнення до суспільства, супроводжуване почуттям сорому і самовдоволеної гордості, і прагнення до волі, що шукає видалення всяких утисків нашої волі, і особливе, хоча помилково зрозуміле, суто вже людське прагнення до самовдоскона­лення. Уявлення гарного обіду задовольняє не тільки орга- -
нічному харчовому прагненню... але і прагненню до
громадськості, от чому для гарного обіду необхідне гарне коло друзів і приятелів, задовольняє і естетичним прагненням,унаслідок чого людина подає обід у витончених судинах, прикра­шає кожну страву, прикрашає стіл квітами, супроводжує обід музикою і т.д. От чому можна сказати, що їдять і люди і
тварини, але обідають тільки люди<...>

5. ...Якщо... була б потрібна особлива назва для загального прагнення людини задовольняти свої прагнення, то ми пропонували б назвати це прагненням на щастя. Прагнення до щастя в такому розумінні... вроджене в людині. Але це вже ніяк не...прагнення до насолод, тому що людина... може прагнути до

Тільки та воля корисна людині,що прямо виходить
з потреб діяльності, яку полюбила людина.У цьому

найтіснішому з'єднанні з діяльністю прагнення до волі є основоюлюдського життя й основного людського достоїнства, відділене ж від неї прагнення до волі палить і губить...Само­стійна, улюблена діяльність є саме те з'єднання свідомості і волі, у якому прагнення до волі є коренем людського благополуччя.

15. Для морального життя людини воля так само необхід­на, як кисень для життя фізичного, але як кисень повітря, звільненого від азоту, спалив би легені, так і воля, звільнена від діяльності, губить моральну людину... Приймаючись за ді­яльність з любові до її змісту, до її ідеї, людина сама безупинно добровільно утискує свою волю і безупинно переборює ці утиски, накладені на неї цією ж її улюбленою працею.Таким чином, у будь-якій улюбленій праці людина робить постійні до­свіди насолоди свободою, коли відкидає... перешкоди, що тис­нуть на неї, і досвіди відмови від цих насолод, коли прийма­ється знову за захоплюючу гру праця, за подолання нових перешкод. У цих незліченних досвідах розвиваються і міцніють воля, прагнення до волі, уміння користуватися нею і необхідна для цього сила характеру... І немає нічого забавнішого, як чу­ти декламації про волю від таких людей, що не можуть і дня прожити без чужої допомоги. Такий вже неминучий психічний закон: воля є законна дочка вільної, завзятої, невтомної праці, а вільна праця широко розвивається тільки під покривом волі...

16.Усвідомивши вплив виховання і життя на правильний розвиток в людині прагнення до волі... ми... тим самим показали всю незмірну важливість обов'язків вихователя в цьому відно­шенні. Він повинний зірко відрізняти упертість, призму і необ­хідність вільної діяльності і боятися найбільше, щоб, утискаючи перші, не придушити останньої, без якої душа людини не може розвинути в собі ніякої людської гідності: словом, він повинний виховати сильне прагнення до волі і не дати розвину­тися схильності до свавілля чи сваволі<...>

От чому на обов'язку вихователя лежить зробити не тільки усе, що можливо, для розвитку у вихованців любові до самостійної, улюбленої, вільної праці, але і для того, щоб попередити розвиток свавілля і деспотизму, тим