Главная | Обратная связь

ЛЕКЦІЯ № 7. СПЕЦІАЛЬНА ТЕРМІНОЛОГІЯ І ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ

Мета:ознайомити з термінами та професіоналізмами; розвивати уміння використовувати терміни при складанні текстів документів; виховувати інтерес до рідної мови.

План:

1. Сучасний етап розвитку термінології

2. Професіоналізми

3. Фразеологія

 

Література:

1. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. - X., 2004. - С. 306.

2. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібн. - К., 1999. - С. 38.

3. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О.

Сучасний етап розвитку термінології, зазначають мовознавці, пев­ною мірою подібний до періоду 20-х років саме пошуком того, як поєд­нати найкращі здобутки термінотворчості минулого, яка орієнтувалася не тільки на іншомовні джерела, а й на внутрішні ресурси української мови, із сучасною практикою широкого використання у науковій і тех­нічній мові інтернаціональних термінів, запозичених за посередництвом російської мови. „Вихід можна вбачати, - на думку Л. Масенко, - у тим­часовому паралельному використанні обох традицій із перспективою вибору єдиної норми після апробації варіантів у науковому обігу"¹⁸.

Термінологічні проблеми створення наукових засад конструюван­ня українських відповідників термінів на позначення нових понять, повернення термінів, заборонених у 30-х роках, збереження питомих в активному функціонуванні, є важливими у реалізації екології мови¹''. Хибною є думка про те, що, інтернаціоналізуючи термінологію, ми полегшимо собі шлях до економічного прогресу. Народи цивілізова­них країн (німці, поляки, чехи, французи та ін.) давно вже стали на продуктивний шлях опрацювання своєї термінології, nop.: у чеській мові - divadlo (театр), sluchadlo (радіо), letadlo (літак), vahadlo (маят­ник); у польській -plik (файл), wzor (формат), drukarka (принтер), wklad drukujqcy (картридж). Наявність власних відповідників до запозичених слів свідчить про багатство та самобутність наукової мови. На жаль, в пошуках відповідного терміна в різних галузях знань українці й сьогод­ні вдаються до перекладів російських слів та виразів. Це призводить до штучності багатьох термінів та термінологічних конструкцій, спричи­няє певну невідповідність окремих терміноодиниць означуваним по­няттям. Так, порушенням семантико-стилістичної відповідності мож­на вважати варіант перекладу російського юридичного терміна оговор українською мовою обмова. Термінологічного значення російського слова оговор „2. Показания, ложно изобличающие кого-н. (спец.) О. на допросе"²⁰ запропоноване як відповідник українське слово обмова не виражає. Зате внутрішній зміст терміна яскраво увиразнює німець­кий варіант перекладу falsche Bezichtigung¹^. Тому краще в такому ви­падку за аналогією до німецької мови використовувати описовий зво­рот неправдиве свідчення. До речі, описовий зворот як варіант пере­кладу в системі термінів, зокрема юридичних, досить поширений, напр.: рос. (не)движимость - укр. (не)рухоме майно¹².

Термінолексика - "каркасний словник" мови будь-якої спеціаль­ності. Знання економічної термінології - умова високої професійності економістів різних профілів. Будь-яка термінологічна система є дуже мобільною з погляду реагування на ті чи інші соціально-економічні та політичні зміни. Українська економічна термінологія становить чут­ливу, динамічну, широко розгалужену терміносферу, що, з одного боку, перебуває під упливом загальномовних тенденцій, а з іншого -має свої специфічні особливості. Незалежна Україна впевнено про­сувається до ринкових відносин. З'явилися такі явища, як підприєм­ництво, вільний обіг товарів, грошей і цінних паперів, приватизація, створення комерційних банків тощо. У зв'язку з цим стали активно розвиватися біржова, фінансово-кредитна, комерційна, банківська під­системи економічної термінології.

З 90-х років в українській економіч­ній термінології, за спостереженням Н. Жданової^, діють такі актив­ні процеси:

1) концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери "Планове народне господарство" провідною в україн­ській економічній термінології стала сфера "Ринкова економіка";

2) відбулася системна перебудова економічної термінології: замість термінів народне господарство, соціалістичне виробництво, госпроз­рахунок, капіталістична експлуатація ядро терміносистеми стали за­ймати терміни ринкові відносини, акція, купівля-продаж, прибуток, ризик, попит, інфляція, безробіття. Слова менеджер, бізнес-план, маркетинг перестали в словниках іншомовних слів трактувати як атри­бути капіталістичних країн;

3) різко зросла частотність вживання у мовленні таких економіч­них термінів, як ціна, клієнт, акціонер, акціонерне товариство, при­ватизація, торги та ін.;

4) значна кількість економічних термінів перейшла з активного слов­никового складу до пасивного (п ятирічка, госпрозрахунок, колгосп, соціалістичне змагання тощо) і, навпаки, з пасивного - до активного (фермер, біржа, акція, земельний наділ, банкрутство, банкрут);

5) значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загаль­новживаними словами, напр.: температура ринку, коливання цін, век­сельний курс, банківська таємниця, цінова буря, фінансова криза, про­тест векселя, стомленість ринку, формат переговорів та ін.;

6) з'явилася велика кількість нових економічних термінів, переваж­но запозичених з англійської мови: маркетинг, лізинг, спот, трайм рейт, спред, флет, демпінг, хайринг; українська мова не встигає їх засвоювати.

Виразною є тенденція до зростання термінів-інтернаціоналізмів (аваль, ажіо, стагфляція, вальвація, ретроцесія). Певну систематизу­ючу роль у запозичених термінах відіграють "інтернаціональні термі-ноелементи" - суфікси, які розподіляють ці терміни на семантичні групи, напр.: суф. -ер (значення особи за родом діяльності): менеджер, брокер, дилер, андерайтер, копірайтер, іміджмейкер, мерчендайзер; суфікси -инг, -інг, -ація (-яція) (значення процесу): факторинг, конса­лтинг, інжиніринг, кліринг, форфейтинг, пролонгація, дефляція, рек­візиція, девальвація тощо²⁴. Серед термінів функціонує багато комбіно­ваних сполук, тобто органічне поєднання українського та запозиченого слова, напр.: ощадний банк, масштаб цін, маса прибутку, грошова ілюзія, зустрічні векселі, золотий паритет.

Багато запозичених економічних термінів мають невідмінювану гра­матичну форму, зокрема у банківській сфері, напр.: ажіо, авізо, альпарі, банко, ембарго, інкасо, камбіо, лоро, ностро, манко, франка, сальдо, стор­но та ін. Важливо правильно узгоджувати з цими словами означення та дієслова-присудки, напр.: документальне інкасо, дебетове сальдо тощо.

Знання конкретного значення допомагає чітко розрізняти терміни одного широкого тематичного поля, напр.: монополія, картель, синди­кат, консорціум, трест, корпорація, концерн, конгломерат, холдинг; дилер, брокер, маклер, джобер, трейдер тощо. Незначна частина тер­мінів може вступати у синонімічні зв'язки, як-от: ажіо — лаж, брокер -маклер, дотація — субсидія. Частіше такими лексичними дублетами є запозичене та власне українське слово, напр.: аванс - задаток, клі­єнт — замовник, інвестор — вкладник, контракт — договір, дебітор — боржник, дивіденд — прибуток та ін. У синонімічні відношення всту­пають економічні терміни і на рівні словотвору, напр.: індексація -індексування, пролонгація — пролонгування, експорт — експортуванню, обмін товарами - товарообмін, кредитна спроможність - кредито­спроможність. Спостерігаються і терміни-антоніми - протилежного значення їм часто надають префікси, напр.: ліквіди - неліквіди, ажіо -дизажіо, приватизація — реприватизація, валютний — безвалютний, готівковий — безготівковий, централізований - децентралізований, конвертований — неконвертований, лістинг — делістинг, монопольний — антимонопольно; чи суфікси, напр.: адресат — адресант, жират — жирант, регресат -регресант, трасат — трасант.

Українська економічна термінологія перебуває у процесі відпрацю­вання та розвитку. Упорядкування системи понять і термінів пов'яза­не з об'єктивною потребою трансформації економіки, прискореного формування ринкової інфраструктури, формуванням та використан­ням грошових фондів. В українській термінографії з'явилася за остан­ній час чимала кількість спеціальних словників, довідників, які спри­яють врегулюванню процесів термінотворення. Метою багатьох та­ких україномовних видань є переконливо засвідчити, що „українська мова цілком спроможна гнучко й точно перекласти, відтворити, по-своєму осмислити і власними фонетико-морфологічними засобами обробити те чи інше запозичене поняття". Фіксуючи у словнику ре­альний стан сучасної економічної термінології, автори намагаються, не порушуючи змісту понять, коригувати окремі терміни і терміно-сполуки, узгоджувати їх зі словотвірними засобами української мови, уникати недоречних росіянізмів чи інших чужомовних впливів. Одно­часно залишають можливість користувачам, зацікавленим у розвитку української фінансово-економічної думки, самим більше експеримен­тувати і вдосконалювати термінологію на власній мовній основі, смі­ливіше впроваджувати нові відповідники, шукати розумної діалекти­ки між запозиченим і власним.

Виробничо-професійна лексика - це слова чи словосполучення, які пов'язані з певною сферою виробництва (назви процесів виробницт­ва, знарядь праці) та професії. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи, називають професіоналізмами. Виді­ляють науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні професіоналізми³. Звичайно вони виступають як неофіційні, розмов­ні, а тому часто емоційно забарвлені синоніми-еквіваленти до устале­ної професійної номенклатури чи слів-термінів і виходять за межі літе­ратурної мови. Наприклад, у мові працівників банківсько-фінансової сфери можна почути професіоналізми зняти касу, підбити (прикинути) баланс; користувачі персональних комп'ютерів материнську плату на­зивають мама, а клавіатуру клава; у друкарів та журналістів помилка - це ляп. Лише деякі з них часом входять у нормативне вживання, напр.: двірник „пристрій для очищення вітрового скла", ліхтарик, боковик „підзаголовок, винесений за поля тексту".

На думку деяких дослідників, „професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвинутої терміноло­гії''⁴ . Більш виваженою, однак, видається думка про те, що професіо­налізми вживаються у певному професійному середовищі з метою „де­тальнішого членування дійсності в сфері спеціальних інтересів"⁵. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони спри­яють кращому взаєморозумінню.

Професійна лексика тісно пов'язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, техніки, освіти. Вони мають велику кількість спільних елементів, але між ними є й істотні відмінності. При деталь­ній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видо­вих понять у професійній лексиці немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольовані від інших, виникають стихійно на власній мовній основі, не мають чіткого наукового визначення. У тер­мінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів, галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів.

Професіоналізми здебільшого застосовують в усному неофіційно­му мовленні, у писемній мові вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, поради). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях професіоналізми використовують з певним засте­реженням. Чим вищою буде мовна культура і більш організованим ко­лектив, тим рідше з'являтимуться професіоналізми, особливо в діло­вому мовленні.

 

У сучасній українській літературній мові є стійкі словосполучення, які називаються фразеологізмами.

Наприклад: бувати в бувальцях - мати досвід; за тридев'ять земель - далеко.

Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання слів.

Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (вдарити по ногах, по голові). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від кількості слів, які входять до його складу, виражає одне поняття і вживається в мові як одиниця мови (собаку з'їв - досвідчений, содом і гоморра - безпорядок).

У реченні фразеологізм виступає як один член речення.

Фразеологізми широко використовуються у мовленні, надаючи емоційності, вони можуть передавати відтінки жарту, іронії, насмішки, дорікання.

За злитістю компонентів, що входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності й фразеологічні сполучення.

До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, загальне значення яких не випливає із значень тих слів, які входять до словосполучення: за ніс водити - обманювати, зарубити на носі - запам'ятати.

До фразеологічних єдностей належать такі фразеологізми, переносне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: крапля в морі - небагато, замітати сліди - приховувати.

До фразеологічних сполучень належать такі стійкі звороти, які характеризуються деякою самостійністю компонентів. Центральне слово в них є стійким і не може бути замінене іншим, а залежні слова можуть мати взаємну заміну: порушити питання (справу); здобути перемогу (отримати, одержати).

В офіційно-діловому стилі мови фразеологізми позбавлені образності, емоційне забарвлення відсутнє, смислова насиченість незначна. Насамперед виділяється група фразеологізмів, що широко вживаються у повсякденному спілкуванні - у документах, на зборах, засіданнях, а також ще кілька груп, закріплених за певними галузями людської діяльності (торговельна, економічна, юридична та ін.)

Частина сполучень стандартизується, вони починають вживатися як готові формули в документах. Наводимо типові зразки офіційно-ділової фразеології: згідно з наказом, згідно з оригіналом, порядок денний, вжити заходів, оголосити догану, прийняти рішення, внести пропозицію, висловити довір'я, залишити за собою право, порушити питання, надати слово, взяти до уваги, накласти резолюцію, закликати до порядку, залишити питання відкритим.

фразеологія української мови дуже багата. Джерела розвитку українських фразеологізмів різноманітні:

 народні прислів'я та приказки (під лежачий камінь вода не тече);

 висловлювання виробничо-професійного походження (сім разів приміряй, а раз одріж);

 крилаті вирази українських письменників (вогонь в одежі слова - І. Франко);

 крилаті вирази російських та зарубіжних письменників (А судді хто? - О. Грибоєдов. Бути чи не бути? - В. Шекспір);

 біблійні та євангельські вислови (вавілонське стовпотворіння);

 античні вислови (розрубати гордіїв вузол).