ЛЕКЦІЯ № 9. ТОЧНІСТЬ І ДОРЕЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ. СКЛАДНОСКОРОЧЕНІ СЛОВА ТА АБРЕВІАТУРА. ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ.
Мета:ознайомити студентів із використанням абревіатури у діловому мовленні; розвивати уміння застосовувати засвоєні знання при складанні текстів; виховувати мовну культуру. План: 1. Абревіатура та її класифікація 2. Абревіатури за змістом 3. Вимоги до творення складноскорочених слів 4. Відмінювання абревіатур 5. Правила скорочення слів 6. Література: 1. Дьяконова І. Л. Лексичні характеристики електронного листування // Мовні і концептуальні картини світу: 36. наук, праць. - №7. - К., 2002. - СІ50-154. 2. Зінкевич-Томанек Б., Григор'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. - Краків, 1997. - С. 40.
3. Мацько О. М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах//Мовознавство. - 2000. - №1. - С. 33. 55 Див.: Зубков М. Зазнач, праця. - С. 156.
4. Стишов О. А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця XX ст. // Мовознавство. -200!.-№ 1.-С. 33-40.
Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур.33 Це явище поширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень. Отже, абревіатура (італ. аЬЬгеуіаШга від лат. аЬЬгеуіо - скорочую) - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та -як результат її - лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури34, напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООНтощо. Основні умови їхнього функціонування - доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають „лексичними скороченнями"35. Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд: 1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалеж- б) звукові - їх вимовляють як звуки: ЄШКО - Європейська школа — Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ — Відкрите акціонерне товариство; ДАІ - Державна автомобільна інспекція; ЗМІ -засоби масової інформації; ЦУМ — центральний універсальний магазин; СНІД — синдром набутого імунного дефіциту.
2.Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур 'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс. 4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ. Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне - повне, яке є словосполученням, інше скорочене - абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС-Європейська ваіютнаситема, ЄВБ-Європейськийвачют-ний банк, ЄБРР — Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄЄ — Європейський Союз.
За змістом абревіатури можна поділити на: - назви держав (ПАР, ФРН, США); - назви міжнародних організацій (МАУ - Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН); - назви партій (УРП, УНА, СДПУ(о), УХДП); - назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА); - назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ -Наукове товариство імені Шевченка; ДНД— добровільна народна дружина; ФФУ- Федерація футболу України; НБА-Національна баскетбольна асоціація; МОК - Міжнародний олімпійський комітет); - назви телевізійних агентств і програм ( УТ, УТН, УНІАН- Українське національне інформаційне агентство новин); - назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА - Національний університет "Києво-Могилянська академія "); - назви літературних об'єднань (ВАПЛІТЕ - Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу — Бурлеск — Балаган - Буфонада); - назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ- Бібліотека української літератури, СУМ — Словник української мови; "ПіК" — "Політика і культура"; "СіЧ" — "Слово і час", "ГУ"— "Голос України"); — назви відділів, відділень, факультетів (райвспоживспілка, обл-но, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак); -назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор); —назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан); - назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (лавсан.тикональ -титан+кобальт+нікель+алюміній, комол - кобальтемолібден, колінвал, апарат УЗД, ГАЗ —51, Ту-154, Ан-24) та ін. Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам: а) слово має легко "розгортатися" в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису. Невдалими можна вважати немилозвучні абревіатури (СЄХЛ - Східноєвропейська хокейна ліга; СФУ-ЖО - Світова федерація українських жіночих організацій; ЄФВС -Європейський фонд валютної співпраці; ТКЛТБ— Телекомпанія Львівського телебачення; ЗЗБВ — завод залізобетонних виробів), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО - Київський інститут народної освіти; УХО - Українська християнська організація; ЛАК-Ліга арабських країн), незрозумілі (молзавод, індпошив, промпродукти). Наслідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба - внз або виш, зво, ОМОН, а треба - ЗМОП, ін 'яз, а треба - інфак. Як релікти сприймаємо запозичені з російської мови абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определенного места жительства), спецназ (отряд специального назначения) та ін. Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному політичному житті українського суспільства, мова запозичила в готовому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТО (NATO - North Atlantic Treaty Organization) — Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО (UNESKO - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) -Організація Об 'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Частина абревіатур - назв країн і міжнародних організацій, фондів виникла вже на основі перекладених номінацій: UNO - ООН (Організація Об 'єднаних Націй); IMF - МВФ (Міжнародний валютний фонд); USA - США (Сполучені Штати Америки). Деколи трапляються розбіжності в скороченні відомих назв, зокрема в українських діаспорних джерелах. Наприклад, США в Америці й Канаді може звучати як ЗДА (3 'єднані Держави Америки) або ЗСА (3 'єднані Стейти Америки).гь Вживаються абревіатури й в електронному дискурсі: WWW (World Wide Web) — всесвітнє інформаційне середовище, PC — personal computer, IRC (Internet Relay Chat) - спілкування в реальному часі. Відмінна риса абревіації в електронних текстах - скорочення не тільки термінів, а й слів, які часто вживають у розмовній мові, словосполучень і окремих речень (аж до 30-ти знаків). Ця система спілкування дедалі більше привертає увагу мовознавців37. В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції - інформативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає документ. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політичних досліджень), потім тільки УЦЕПД. Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостійні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінними або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, напр.: НТР (ж. р.) - науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, напр.: Донбас, загс - чоловічого роду, бо закінчуються на приголосний. Відмінюються абревіатури: 1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу; 1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи; Не відмінюються абревіатури: 1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу; 2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ. Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.
Правила скорочування слів Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів: —крапкові (ім., див., с., м.); —дефісні (ін-m, р-н, б-ка, з-д); —із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч); —нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн); — комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень: а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., в) назви дат і календарних термінів: н. е., в., ст., м-цъ, p., pp.; г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд; д) форми звертання: п., гром.; е) фізичні, метричні величини: m, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл., іл. Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі правила користування скороченнями: - слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятками - о. - острів, отець, А - ампер); - слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос); - не можна скорочувати в тексті ключових слів; - написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту. Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис-топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. - роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (/.—Іван, М. - Михайло, а не їв., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно - с; писати правильно - напр., а не Н-д; чи Н: та ін. Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ 1. Українська мова на лінгвістичній карті світу. 2. Етапи становлення і розвитку української мови. 3. Національно-психологічні особливості та традиції ділової комунікації. 4. Культура і тактика ведення ділових переговорів. 5. Стандартні вислови як явище писемного ділового мовлення. 6. Типологія логічних помилок та способи їх уникнення в діловій мові. 7. Сучасні етикетні мовні формули звертання у професійному спілкуванні. 8. Національно-мовні особливості слів-звертань у європейських народів. 9. Мислителі давнього світу про мистецтво усного публічного мовлення. 10.Стиль сучасного ділового листування. 11.Види усного ділового спілкування. 12.Мистецтво говорити ( за працями Іржі Томана, Ольги Корніяки). 13.„Слова — теж вчинки" (А. Франс). 14.Культура ведення ділових дискусій. 15.Невербальні засоби ділової комунікації. 16.Соціально-психологічні чинники ділового діалогу. 17.Займенник у сфері ділового етикетного мовлення. 18.Вживання „по батькові": традиції та сучасний етикет взаємин. 19.Телефонний мовний етикет. 20.Інтонаційні засоби виразності усного ділового мовлення.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|