 |
|
Психологія виховання студентської молоді
21 1
Третій складник якості особистості - дія (вчинок) людини, що має такі психологічні особливості:
1) Вчинок завжди діалогічний, а його сутність можна зрозуміти лише в контексті ставлення людини до людини - це дійова смислова позиція однієї людини до іншої. Якраз через учинки людина піднімається до своєї сутності як особистості.
2) Вчинок - акт вільного волевиявлення, який не потребує ніякої винагороди (І. Кант), він особисто сконструйований і реалізований особистістю. Актуалізація морального вчинку тому й можлива поза соціальним контролем.
3) Вчинок характеризується одиничністю, відповідальністю і аксіо-логічністю (ми оцінюємо не технічний бік учинку, а моральний).
За рівнем усвідомлення розрізняють учинки вольові (усвідомлені); свідомі, але з непередбачуваним результатом; афективні (образа, гнів, відчай та ін.), імпульсивні (неусвідомлені). За своєю спрямованістю вчинки поділяються на егоїстичні, прагматичні та альтруїстичні. За видом розрізняють учинки практичні, словесні та вчинки без зовнішнього вияву (умовчання, витримка, самообіцянка, самонаказ тощо).
У вчинках можуть виявлятися протиріччя між спонуканням (мотивом) та результатом (див. табл. 7.1).
Таблиця 7.1 Співвідношення між мотивом і результатом учинку
| Мотив | Результат |
| + | + |
| - | - |
| + | - |
| - | + |
Рівень усвідомлення людиною свого вчинку визначається моральною його оцінкою (вербалізація), осяганням розумом його смислу (навіщо?), адекватністю переживань його наслідків.
При аналізі й оцінці викладачем учинку студента не повинно бути упередженості, самовпевненості, емоційної збудливості. Оцінка вчинку залежить від того, які стосунки між викладачем і студентом. Вони повинні будуватися на принципі справедливості. Викладач має бути рефлексивним, оцінювати себе й бачити себе очима студентів.
Вчинки при повторенні в аналогічних ситуаціях стають звичками (друга натура людини). Наявність моральних звичок і моральних почуттів" є передумовою виконання моральних норм і протидії їх порушенню, вони визначають відмінну, внутрішню вихованість людини (див. табл. 7.2).
Таблиця 7.2 Рівні моральної вихованості людини (за К. К. Платоновим)
| Назва рівня | Структура | Прояв у поведінці | Завдання виховання |
| Внутрішня вихованість (відмінна) | Наявність моральних звичок і моральних почуттів як передумови виконання моральних норм і протидії їхньому порушенню | Здійснення моральних вчинків і протидія вчинкам, які суперечать моральним нормам | Зміцнення моральних звичок |
| Зовнішня вихованість: | |||
| а) добра вихованість | Наявність навичок застосування добре засвоєних моральних норм | Мимовільні дії, які відповідають моральним ситуаціям | Виховання моральних звичок поведінки |
| б) ситуативна вихованість | Ґрунтовні знання, але виконання в ситуаціях, які загрожують покаранням | Довільне виконання моральних дій. Можливе здійснення аморальних вчинків поза контролем | Вправляння в моральних вчинках і формування моральних навичок поведінки |
| в) погана вихованість | Знання моральних норм, але відсутність навичок і звичок | Поодинокий прояв невихованості в нових ситуаціях | Навчання моральним знанням і навичкам моральної поведінки |
| Невихованість | Неясне уявлення про моральні норми, відсутність моральних звичок | Частий прояв невихованості, аморальні вчинки | Навчання знанням про соціальні норми та про правила їхнього виконання. Вправляння у конкретних ситуаціях спілкування |
Отже, потрібно переходити до нової одиниці психологічного аналізу: від дії людини до її вчинку. Одночасно аналіз акцентують на моральному, соціальному і культурному аспектах, тому що у вчинку людини виявляється її ставлення до інших і самого себе, розкриваються особистісні якості суб'єкта.
Органічна єдність моральних знань і моральних почуттів, раціонального й емоційного складають моральну свідомість людини. За Л. Колбер-гом, є такі показники і рівні розвитку моральної свідомості в генезисно-му плані: