 |
|
Нормативні і квазісімейні моделі сім'ї та шлюбу
ТЕМА: ВИТОКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СІМ'Ї В СУЧАСНОМУ СВІТІ
ПЛАН:
Еволюція форми організації шлюбу та сім'ї
Язичницька сім'я
Давньоєврейська сім'я
Шлюб у Стародавньому світі
Європейський шлюб в Середньовіччі
Християнська модель сім'ї
Взаємовідносини подружжя в християнському шлюбі
Діти в сім'ї
Патріархальна сім'я та її трансформація
Нормативні і квазісімейні моделі сім'ї та шлюбу
1. Еволюція форми організації шлюбу та сім'ї
Вступ у шлюб та створення сім'ї нині здається наскільки пересічне явище, що здається, що так було завжди.
Європейський тип шлюбності виник понад 300 р. однак історія виникнення моногамної сім'ї нараховує багато тисячоліть. Вважається, що в первіснообщинному ладі існував проміскуїтет, тобто неупорядковані статеві стосунки, коли самці злучаються по черзі з різними самками. Хоч і діяли такі порядки як спільність дружин і безладне статеве спілкування, проте абсолютно нерегульовані статеві відносини навряд чи існували коли-небудь.
Прямоходіння і перехід до м'ясної їжі, якої завжди не вистачало, ускладнювали взаємини в общині, що неминуче вело до бійок та вбивств. Про це свідчать знахідки черепів пралюдей, на яких є сліди численних переломів. Зрештою, протистояння проти проміскуїтету є аргументом для прояснення еволюції шлюбно-сімейних відносин. Повна спільність дружин і майна існувала лише у народностей, які жили на багатій природними дарами землі, де всього вистачало. Жінки жили общинами разом із своїми дітьми, не завжди чоловік дбав про ту чи іншу дружину-маму, оскільки не впевнений, що саме він батько цієї дитини. Жінки не в силі були самостійно прогодувати дітей, що загрожувало б вимиранню людства. Одним із фактів перешкоди знищення первісних людей, стало створення стійких парних зв'язків, при цьому самка поступово втрачала якості, що привертали самців (набухання статевої шкіри, збуджуючі запахи та ін.).
З появою пологів статеві зносини ставали впорядкованими, але вважати цей період настанням шлюбних відносин зарано. Статеві відносини існували і до шлюбу і поза ним; шлюб несе в собі певні права та обов'язки. Вперше такі обов'язки виникли з появою групового шлюбу, що представляє собою союз двох родів, який забезпечував статеві стосунки між ними. В умовах такого групового шлюбу діяли певні права й обов'язки щодо харчування і виховання дітей. Всі діти знаходилися в жіночій групі, і лише подорослішавши, хлопчики переходили у групу чоловіків. Отже, провідна роль стала належати жінці, тобто настала епоха матріархату.
У багатьох народів у основі всіх сімейних прав є походження від матері, а не від батька; право племінника (по материній ліній) на успадкування тощо. Отже, спочатку існував так званий матріархат, який проявлявся в багатофункціональності жінки, а не в її верховенстві.
Групи жінок і чоловіків жили поруч, маючи спільне господарство. Спочатку не існувало шлюбу як такого, отже, не було й сім'ї, існували лише родові союзи, в яких панував «комунальний шлюб». Кожен чоловік належав невеликій групі жінок і тому вважав себе їх чоловіком. Такі статеві відносини у первісних народів називають гетерізмом.
У первіснообщинному ладі були такі види шлюбно-сімейних відносин:
1. Неподільна сім'я, що складається з групи родичів, жінки і діти не мають конкретного чоловіка і батька, вони належать усім чоловікам групи.
2. Сегментарна родина – глава сім'ї має окремих дружин, у братів – спільні дружини, а всі сестри мають кілька загальних чоловіків.
3. Індивідуальна сім'я – спільність дружин не існує, кожен чоловік має одну або кілька дружин (моногінія, полігінія), або жінка має декілька чоловіків (поліандрія).
Полігамія закріпилася в тих країнах, де панівною релігією є іслам, дівчаток там народжувалося більше, ніж хлопчиків, до того ж через постійні війни забирали чоловіків. За законами шаріату мусульманин може мати не більше 4 дружин, кількість наложниць не обмежувалася. Полігамні відносини не свідчать про відсутність кохання, до того ж це почуття не завжди притаманне моногамним шлюбам.
Поліандрія виникла, по-перше, внаслідок пережитків матріархату, коли жінка вибирала собі чоловіка (або чоловіків) за своїм смаком, по-друге, у деяких народів були прийняті величезні викупи за наречену, от і доводилося батькам декількох братів «купувати» їм одну дружину на всіх, по-третє, значне перевищення числа жінок над кількістю чоловіків у шлюбному віці.
Наступним етапом розвитку шлюбних відносин є моногамний шлюб в його сучасному вигляді. З виникненням приватної власності та торгівлі поступово на перший план висувається чоловік. Якщо раніше і чоловік, і жінка брали участь у створенні матеріальних і побутових благ, то тепер жінка поступово втрачає своє становище, і чоловік захоплює кермо правління в свої руки. Завдання жінки зводиться до народження дітей, які будуть успадковувати майно батька. На перший план ставиться і дотримання подружньої вірності. Оскільки, материнство завжди достовірно відомо, а от батьківство – ні. Єдиний і надійний спосіб для чоловіка отримати в спадкоємці свою власну дитину - жорстко контролювати і обмежувати дружину. Н-д: Згадаймо хоча б народні казки, де дружина (дівчина, царівна, принцеса) перебувала у високому теремі, до якого на простому-то коні й не доскачеш, та ще й оточена няньками, мамками, у функції яких входило крім усього іншого стежити й доглядати за підопічною.
Патріархат по своїй психологічній суті відображав не стільки владу чоловіка, а владу батька, оскільки пов'язаний зі спадковим правом. У цьому сенсі, моногамний союз варто було б розуміти як односторонньо-парний зв'язок, в якому жінка до моногамії перейшла (перевели), а чоловік - ні.
За кілька тисячоліть до нової ери в кодексі вавилонського царя Хаммурапі було закріплено нерівність подружжя - кодекс визнає моногамію, але дозволяє чоловікові брати наложниць, а за невірність особливо суворо карає дружину. Подібні закони видавалися і в Середні віки в усіх країнах.
Не уникло їх і наше суспільство, де жінка була в повній залежності від чоловіка, і ця залежність закріплювалася законодавством. Проте, все частіше зустрічі чоловіків і жінок стали носити вибірковий характер, що поступово стало мати форму як подружжя по вибору. Ймовірно, велику роль зіграла й жінка. Якщо ж вже її обмежують, «прив'язують» до домашнього вогнища, по суті передають у власність чоловіка, за яким закріплюються ролі годувальника, здобувача і спадкодавця, то нехай це буде «любий» чоловік. Поступово моногамія з домінуючої поведінки становиться домінуючою цінністю. У моногамних парах велике значення має вибір, сім'ї будуються на основі симпатії та любові, цінується подружня вірність.
Уперше в історії рівність чоловіків і жінок перед законом проголосила Французька революція 1793 р., коли було введено шлюб за взаємною згодою, система розлучень, скасовано розрізняти дітей на законних і незаконних.
Таким чином, шлях до моногамної сім'ї був довгим і складним. Відносини між статями постійно зазнавали змін. Відбуваються вони й нині: змінюються погляди на поло-рольову поведінку чоловіка й жінки, трансформуються сімейні функції.
У всіх країнах рівень урбанізації впливає на структуру сім'ї. Рідше Зменшується чисельність дітей у сім'ї, різко зростає вільний вибір партнера, збільшується вік молодих людей, що вступають у шлюб, знижується влада батьків над дітьми і влада чоловіків над жінками тощо.
1.1. Язичницька сім'я. Відносини чоловіка і дружини в сім'ї в ті часи будували не на відносинах «домінування-підпорядкування», а на початковій конфліктності». Дружина мала свободу як до шлюбу так і в шлюбі. Влада чоловіка, батька була обмежена. Жінка мала право на розлучення та повернення до батьків. У сім'ях головну роль відігравала «большуха» - старша, найбільш працездатна й досвідчена жінка, зазвичай дружина батька чи старшого сина, їй підпорядковувалися всі молодші чоловіки великої родини. При цьому чоловік відповідав за зовнішні проблеми, а жінка домінувала у внутрішньому просторі - в будинку й сім'ї.
Аналогічна ситуація була в більшості язичницьких цивілізаціях, наприклад у давньогрецькій. В античній міфології дотримується паритет статей: чоловічі і жіночі божества рівноправні, а відносини між ними складні й неоднозначні, включаючи й боротьбу.
Нормативна дохристиянська модель сім'ї описується таким чином: батьки (батько і мати) можуть перебувати в різних відносинах: «домінування-підпорядкування» або «конфлікту», боротьби. Батьки (як ціле) протистоять дітям, одне покоління бореться з іншим. Діти завжди у підпорядкуванні.