 |
|
Нетрадиційні (особливі) сім'ї
До теперішнього часу з'явилися такі сім'ї, опис яких у історичному контексті не відповідає традиційним уявленням. Дослідники називають такі сім'ї нетрадиційними.
У наш час багато дітей виховуються не тими дорослими, яким вони зобов'язані своєю появою на світ. Це ті сім’ї, де батьки розлучилися, померли, ніколи не вступали в шлюб або з якоїсь причини не можуть піклуватися про дітей.
Коли в родині є тільки один з батьків вона є неповною. До таких сімей висовуються особливі вимоги. Виділяють 3-и типи неповних сімей:
1. Коли один із розлучених батьків не вступив у повторний шлюб.
2. Коли незаміжня жінка одна виховує дитину.
3. Коли самотня людина офіційно усиновила дитину;
Найчастіше неповні сім'ї складаються з жінки-матері та її дітей. Проблема полягає в тому: чи зможе сім'я, що складається тільки з одного дорослого, створити умови для повноцінного особистісного росту дітей і дорослого?
Виховувати дітей у неповних сім'ях матерям допомагають у:
53% випадків - батьки матері;
7% - чоловік, близький друг матері;
4% - подруги;
4% - батько;
3% - сусіди;
3% - батьки батька дитини;
26% - ніхто не допомагає.
Питання про виховання дітей у неповній сім’ї не просте, як це іноді здається. Безумовно, неповна сім'ї не оптимізує розвитку дитини. Батько повинен займати свою нішу в психології дитини. Ми знаємо сім'ї, в яких роль існуючого батька зведена нанівець, і сім'ї, в яких фактично відсутній батько, але його образ незримо присутній в оселі, в свідомості дітей.
Н-д: показовою є історія про 2-х дітей 2,5 і 5 років (хлопчика та дівчину) з агресивно-розгальмованою поведінкою, в яких, при появі в будинку портрета батька така поведінка повністю нормалізувалося. Дитину травмує не сама по собі неповнота сім'ї, а негативний образ батька, який створюється (іноді штучно) дорослими, що живуть з дитиною або навіть і не представлення батька у свідомості, світосприйнятті дитини. Можна сказати, що для дитини є глибинно значимо не тільки те, чи присутній батько поруч із ним, скільки те, чи є у нього батько взагалі і чи «гарний» він.
Проблема неповної сім'ї в тому, що дитині важко самостійно створити цілісне уявлення про чоловіків і жінок. Родителю, що поряд, неважко створити у дитини негативне уявлення про відсутнього родителя, особливо якщо розлучення було складним травмуючим і заподіює сильний біль. Жінка, що залишається з дітьми без чоловіка, повинна докласти зусиль, щоб її дитина не прийшла до висновку, що «всі чоловіки погані». Хлопчик, який це чує, навряд чи впевниться, що бути чоловіком добре. А якщо він цього не відчуває, то як же він може вважати себе хорошим ?
Жінка може мати одностороннє негативне уявлення про те, що собою являють чоловіки. І це ускладнює її взаємини з ними. У той же час мати мимоволі може перекласти на старшого сина роль чоловіка, позбавляючи його синівської позиції.
Подібна ситуація дуже непроста; вона вимагає великого терпіння та розуміння з боку кожного її учасника. Оскільки діти в неповній сім'ї не можуть спостерігати за відносинами між чоловіком і жінкою, то вони виростають, не маючи цілісної уяви про модель таких відносин.
Хлопчики в неповній сім'ї стикаються з серйозною проблемою: обласкані матір'ю, вони переконалися в тому, що в суспільстві панують жінки, вони починають відчувати, що чоловіки – «мізерні». Дуже часто чоловіче прагнення оберігати безпорадну матір змушує його відмовитися від особистого, незалежного життя. У результаті багато хлопчиків залишаються зі своїми матерями і просто не уявляють своїх власних гетеросексуальних потягів; або ж вони повстають проти матері і тікають з дому з почуттям, що всі жінки - вороги. Змучений почуттям провини, вони або погано поводяться з жінками, або поклоняються їм, часто псуючи решту свого життя.
Дівчинка в неповній сім'ї теж може отримати спотворене уявлення про відносини між чоловіками і жінками. Її статева ідентифікація може бути дуже мінливою: вона або готова на роль прислуги, дає всю себе і нічого не отримує, або відчуває, що може все робити самостійно і бути абсолютно незалежною.
Проте всі ці проблеми вирішуються. Жінка-мати може мати адекватну, приймаючу установку по відношенню до чоловіків і бути достатньо зрілою, щоб не створювати у дітей негативного уявлення про них. Вона може допомогти своїм дітям встановити добрі і близькі стосунки з дорослими чоловіками, яких вона знає і поважає.
Зростає кількість дітей, яких виховують жінки. Коли в таких ситуаціях створюються нові сім'ї, їх називають сім'ї з прийомними (усиновленими) дітьми. Такі новостворені сім'ї називають змішаними. Виділяє 3-и типи таких сімей:
1. Жінка з дітьми виходить заміж за чоловіка без дітей.
2. Чоловік з дітьми одружується на жінці без дітей.
3. Обидва - і чоловік, і жінка - мають дітей від попередніх щлюбів.
Змішана сім'я живе і розвивається благополучно за умови, якщо кожен її член важливий і потрібний.
Змішана сім’я виникає, коли дві людини вступають у повторний шлюб після смерті одного (обох) подружжя.
Сім'я, що бере дитину на виховання, - ще одна форма змішаної родини. Вона може включати тільки одну прийомну дитину; одну прийомну дитини і декількох рідних дітей і навпаки. Від структури змішаної сім'ї залежить і те, з якими проблемами зіштовхнуться її члени.
Дитина стає прийомною в тому випадку, коли з якої-небудь причини її власні батьки не можуть про неї дбати. Часто батьки нехтують своїми обов'язками: б'ють, карають або ображають дитину, тому компетентні служби змушені забрати її з такої сім’ї. Всі прийомні діти потрапляють до дитбудинку за рішенням суду.
Іноді обидва батьки помирають, і дитина залишається сиротою. Родичі або опікуни, не бажають віддавати її в дитячий будинок, шукають сім'ю, здатну взяти її на виховання, що характерно для американської сімейної політики. У вітчизняній практиці дитина-сирота, відразу потрапляє в дитбудинок, усиновлення дитини здійснюється за погодженням опікунською ради.
Хоча змішані й неповні сім'ї своєрідні і тому відрізняються від інших, тим не менше, у них є багато чого, що зближує їх з будь-якими іншими сім'ями. Кожна з них може бути повноцінною і благополучною, якщо подружжя привносять у неї турботу і любов.
4. Психологічно благополучна і неблагополучна сучасна сім'я
Не можна зрозуміти й оцінити стан та перспективи сім'ї, ігноруючи кардинальні зміни, що відбуваються в ній. (Емансипація дітей від батьків, перехід від закритої до відкритої системи формування шлюбу, емансипація жінок, зростання особистої свободи кожного з членів спільноти і т.д.).
Сьогодні існують 2-і діаметрально протилежні точки зору.
Перша пов'язана з глобальними соціальними змінами XX ст. - індустріалізація, зростання мобільності населення, урбанізація і т.д.), з «розхитуванням» сімейних засад - відданість шлюбу на все життя, фізична безпека індивіда, емоційно позитивний домашня атмосфера, стереотипне неупереджене ставлення до виховання потомства та ін. Криза сімейних традицій спричиняє розлучення та розпад шлюбів, збільшення числа неповних сімей та сімей з нерідними батьками, широкому поширенню абортів і позашлюбних народжень, наростання насильства й інцесту.
Настільки ж прямолінійною виглядає й інша позиція, яка вбачає причини всіх соціальних і особистих проблем сім'ї. У сучасному світі існує 2-а типи сімей: зріла сім'я і проблемна. Кожна зріла сім'я живе своїм особливим і неповторним життям.
Атмосфера проблемної сім'ї відчувається дуже швидко. Вона характеризується незручністю, дискомфортом і холодністю: члени сім'ї надзвичайно ввічливі один з одним, і кожному дуже тоскно. Іноді відчувається якась нестійкість, або це може бути відчуття тяжкості, напруги і смутку. Іноді сімейна атмосфера сповнена таємничістю, це відбувається тому, що всі «канали життя перекриті». У проблемних сім'ях навіть обличчя і постаті людей говорять про їх страждання. Їхні тіла скуті та напружені або вони незграбно сутуляться. Їхні обличчя здаються похмурими, сумними з холодним поглядом, який нічого не висловлює, наче маска. Здається, що вони не бачать і не чують один одного. Важко помітити хоч якісь прояви дружнього взаємоставлення. Здається, що ці люди живуть разом виключно з обов'язку. Гумор у таких сім'ях частіше перетворюється на іронію, сарказм або навіть глузування. Дорослі без кінця диктують дітям і один одному, що хто повинен і не повинен робити, у них просто не залишається можливості для радісного спілкування. Нерідко члени проблемних сімей дивуються тому, що можна насолоджуватися товариством одне одного. У таких сім'ях люди просто уникають один одного: вони настільки поринають у свою роботу або в якісь справи поза домом, що все рідше і рідше спілкуються зі своїми близькими. Це ж дуже просто - жити з кимось під одним дахом і не бачитися цілими днями.
В одних сім’ях люди чіпляються за найменшу надію, вони можуть прискіпуватися один до одного, зводить своїх ближніх. В інших - люди махнули рукою і роками несуть свій хрест, страждаючи або приносячи страждання своїм рідним. Психологи зазначають, що цьому є альтернатива: сім'я може стати тим місцем, де кожен знайде любов, розуміння і підтримку, навіть якщо життя за межами дому складається не дуже вдало. У сім'ї можна відпочити і набратися сил, щоб відчувати себе впевненіше в навколишньому світі. Майже кожна людина відчуває на собі певний стресогенний тиск від взаємодії з негуманними соціальними інститутами. Для людей, що живуть у проблемних сім'ях такі ситуації стають особливо тяжкими.
У зрілих сім'ях панує зовсім інша атмосфера. Там відчувається природність, чесність і любов. Люди в таких сім'ях виражають відданість і повагу один до одного. У зрілій сім'ї завжди готові поділитися чимось своїм і з цікавістю вислухати іншого, члени сім'ї вміють рахуватися один з одним, там можна відкрито виявляти свою радість і біль, а розповідаючи про невдачу, не боятися, що будеш осміяний. У цій сім'ї розуміють, що разом із ризиком, зі спробами спробувати що-небудь нове в житті, обов'язково будуть і помилки, які означають, що людина росте і розвивається. Члени сім'ї відчувають себе повноцінними людьми: улюбленими, цінними, потрібними, від кожного чекають любові, визнання і поваги. У такій сім'ї легко з гумором ставитися до життя, сміятися і жартувати, коли це доречно.
У благополучних сім'ях легко побачити і почути прояви особливої життєвої сили. Люди, які щасливі навіть виглядають по-особливому. Їхні рухи вільні й граціозні, вираз обличчя умиротворений. Люди дивляться один на одного, а не крізь один одного; вони щирі й природні у відносинах. Діти, навіть немовлята, в таких сім'ях виглядають безпосередніми і доброзичливими, а всі інші члени сім'ї відносяться до них з повагою, як до повноцінних особистостей.
Будинок, в якому живе така сім'я, наповнений світлом і яскравими фарбами. Це дійсно місце для життя людей, призначене для радості і задоволення. Коли в родині спокій, це мирний спокій, а не тривожне мовчання або мовчання від страху. Коли в домі буря - це знак активності, а не спроба перекричати один одного. Кожен член сім'ї впевнений в тому, що вдома він може бути почутим. Якщо ж зараз в сім'ї чомусь не до нього, він чудово розуміє, що справа у нестачі часу, а не в браку любові.
Люди в таких сім'ях з задоволенням торкаються один до одного, відкрито висловлюючи при цьому свої почуття, абсолютно незалежно від віку. Докази любові і турботи не обмежуються тільки винесенням сміття, приготуванням їжі або заробітком. Люди проявляють свою любов, відкрито розмовляючи один з одним і дуже уважно слухаючи, вони можуть бути прямими, відкритими і чесними, можуть бути такими, які вони є, і насолоджуватися тим, що можуть бути разом. Члени зрілої сім'ї відчувають себе вільно, не соромляться говорити про свої почуття. Все, що вони відчувають, може бути висловлена - розчарування, страх, біль, гнів, критика, так само як жарт і похвала.
Зріла сім'я здатна до продуктивного і узгодженого планування свого життя, однак, якщо плани порушуються, вона може спокійно прийняти й оцінити ці зміни. Члени зрілої сім'ї здатні без паніки реагувати на життєві ситуації. Для зрілої родини людське життя і почуття людей - це найважливіше за будь-що.
Батьки відчувають себе лідерами-натхненниками, а не авторитарними керівниками. Своє завдання вони вбачають у тому, щоб навчити дітей залишатися людьми в будь-якій життєвій ситуації. Їх поведінка не розходиться зі словами.
У проблемних сім'ях усе відбувається навпаки: батьки закликають дітей не ображати і не засмучувати один одного, а самі безперестанку їх сварять, критикують навіть б'ють.
Батьки керуються важливою істиною, що хороший вихователь вміє вибрати потрібну ситуацію і час, щоб поговорити з дитиною тоді, коли та дійсно готова вислухати батьків. Коли дитина веде себе неправильно, вони намагаються зрозуміти причину такої поведінки і виявляють максимум уваги, щоб підтримати її. Дитині стає легше подолати свій страх і почуття провини, що значно зміцнює позицію батьків. Батьки в зрілих сім'ях знають, що діти не можуть бути поганими, а якщо це стається, це свідчить про непорозуміння між батьками та дітьми або про загрозливе зниження самооцінки дитини. Такі батьки знають, що навчитися чому-небудь можна лише в тому випадку, якщо в тебе висока самооцінка і ти відчуваєш, що навколишні також позитивно тебе оцінюють. Тому вони ніколи не реагують на поведінку своїх дітей через приниження їх гідності.
Коли потрібно виправити дитини, всі діти мають потребу в цьому, зрілі батьки запитують про те, що відбувається, вислуховують їх, намагаються зрозуміти і вникнути в їхні переживання. Все це допомагає бути успішними вихователями.
Сімейне життя - найважчий вид діяльності у світі. Коли доросла жінка і дорослий чоловік разом виховують дитину від дитинства до зрілості, вони стикаються з усіма проблемами, які коли-небудь знало людство. Неблагополучні сім'ї породжують неблагополучних людей з низькою самооцінкою, що штовхає їх на злочин, обертається душевними хворобами, алкоголізмом, наркоманією, злиднями та іншими соціальними проблемами. Якщо докласти всіх зусиль, щоб сім'я стала тим місцем, де людина може отримати справжнє виховання, то в результаті отримує більш людяний, безпечний і привітний світ навколо.
Всі люди, в чиїх руках сила і влада, коли-небудь були дітьми. Від того, як вони використовують свої можливості, багато в чому залежить, чому вони навчилися в дитинстві у своїй сім'ї. Якщо допомогти неблагополучній сім'ї стати зрілою, а зрілій підказати, як бути ще гармонічнішою, гуманістичний потенціал членів таких сімей значно зросте і разом з тим проникне в уряд, медицину, освіту, на підприємства в організації - словом, в усі соціальні інститути, що впливають на якість нашого життя.
Проте, досить багато людей, у яких низька самоцінність. Вони весь час чекають насмішки, обману, приниження, образи з боку оточуючих людей. У кінцевому підсумку вони стають жертвами. Чекаючи загрози, такі люди, як правило, саме це і отримують. Захищаючи себе, вони ховаються за стіною недовіри і поринають у болісний стан самотності та ізоляції. Відділяючись від решти людей, вони стають апатичними, млявими, байдужими як до самих себе, так і до всього, що їх оточує. Таким людям дуже важко бачити, чути, розуміти інших, чітко мислити і приймати самостійні рішення, тому вони або принижуються перед оточуючими, цілком і сліпо підкоряються їм, або ж грубо і деспотично пригнічують інших людей. Таким людям властивий постійний страх - незмінний супутник недовіри та самотності. Страх сковує і засліплює людину, заважає йому знайти нові рішення власних життєвих проблем. Людина з низькою самооцінкою не тільки охоплена страхами, але вона ще як би накопичує досвід неуспіху, помилок, поразок і поступово починає відчувати себе повністю безнадійною. Деякі люди рятуються тим, що починають пити, вживати наркотики або якось інакше намагаються піти від реальності та відповідальності.
Суть полягає в тому, що справжні причини проблем такої сім'ї залишаються як би невидимими для всіх, - і не тому, що хтось відмовляється їх бачити, а тому, що ніхто не знає, куди дивитися.
Американський психотерапевт К.Роджерс виділив такі позитивні характеристики благополучних сімейних відносин як:
• відданість і співробітництво;
• спілкування, що припускає відкрите самовираження;
• гнучкість відносин;
• самостійність.
Особливу роль у зміцненні сімейних відносин він відводив спільним переживанням радості, автентичності відносин та толерантності членів сім'ї.
Задоволеність сімейними відносинами пов'язана із взаємно заохочувальною поведінкою членів сім'ї по відношенню один до одного. Встановлено, що в дисгармонійних сім'ях позитивних актів взаємодії між членами сім'ї менше, ніж негативних. Причому, позитивних актів до сторонніх осіб зберігається більше, ніж до членів своєї сім'ї.
У дисгармонійних і благополучних сім'ях виникають одні і ті ж проблеми, але при наявності зрілих сімейних відносин взаємно позитивна поведінка в ситуаціях, що вимагають вирішення проблем, переважає. «Хороший фермер - не той, у якого на фермі не росте бур'янів, а той, хто збирає великий урожай».
Встановленню гармонійних сімейних відносин заважає ірраціональність мислення, яка виявляється в наявності якихось упереджень та «сімейних міфів» у членів сім'ї. Ось найпоширеніші з них:
• міф про вічну любов;
• міф про чарівну силу кохання;
• міф про «тяжку долю» та «злу волю»;
• міф про стабільність подружнього щастя;
• міф про те, що члени сім'ї досконально знають один одного;
• міф про необхідність жертвувати один для одного;
• міф про те, що подружжя - це «одне тіло і одна душа».
Для реального досягнення щастя в сімейному життя, гармонії сімейних відносин необхідна заміна міфологічного мислення - на практичне вирішення актуальних проблем. Як правило, в сімейних відносинах виникають 5-ть проблемних сфер, до яких відносяться домашнє господарство і розподіл бюджету, виховання дітей, організація і проведення дозвілля, сексуальне життя подружжя, спілкування.
Сучасна сім'я є найважливішим соціальним середовищем формування особистості її психологічної підтримки та виховання, що відповідає не тільки за соціальне відтворення населення, але і за відтворення певного способу життя, способу думок і відносин. Тому суспільство зацікавлене в міцній, духовно та морально здоровій сім'ї, а, отже, в благополучній.
5. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї
Найважливішою характеристикою сім'ї є її психологічне здоров'я.
Психологічне здоров'я сім'ї - це комплексний узагальнений показник соціально-психологічної активності її членів у внутрішньосімейних стосунках, в соціальному середовищі та у сфері професійної діяльності.
Це стан душевного психологічного благополуччя сім'ї, що забезпечує адекватну регуляцію поведінки і діяльності всіх членів сім'ї. Психологічне здоров'я це інтегральний показник функціонування сім'ї, що відображає якісну сторону всіх соціальних та психолого-педагогічних процесів, зокрема здатність сім'ї протистояти небажаним впливам соціального середовища.
Психологічне здоров'я сім'ї визначається багатьма факторами: соціальними, економічними, біологічними, психологічними і т.д. Найважливішим фактором, що основою – фізичне здоров'я членів сім'ї. Норма в здоров'ї окремої особистості або відхилення від норми адекватно відображаються на психічному здоров'ї сім'ї.
Виділяють 3-и ступеня психологічного здоров'я сім’ї: норма, відхилення від норми, відсутність психологічного здоров'я.
1. Норма психологічного здоров'я визначаєтьсятим, настільки сім’я здатна створити сприятливі умови для повноцінного і гармонійного розвитку кожного члена сім’ї; певна узгодженість і розумне задоволення потреб членів сім'ї; їх соціальна (внутрішньосімейна) активність. У такому випадку це психологічно здорова сім'я.
2. Відхилення від норми в психологічному здоров'я сім'ї характеризується домінуванням тенденції задоволення кожним членом сім'ї своїх особистісних потреб, мінімальною узгодженістю їхніх дій і частковою відсутністю соціальної (внутрішньосімейної) активності. Це характерно для сім'ї, яка потребує психологічного консультування і зазвичай піддається психокорекції.
3. Відсутність психологічного здоров'я сім'ї та її нездатність самостійно коригувати дезорганізуючі дії членів. Домінує внутрішньосімейний дискомфорт і часткова (повна) автономність дій її членів щодо задоволення суто індивідуальних потреб. Такі ознаки відносяться до психологічно нездорової сім'ї.
У комплексній оцінці психологічного здоров'я сім'ї найбільш значущими є: стилі особистісної та групової діяльності членів сім’ї; схожість сімейних цінностей, функціонально-рольова узгодженість, соціально-рольова адекватність, мікросоціальні відносини, емоційна задоволеність, спрямованість на сімейне довголіття.
Розглянемо особливості їх прояву.
1. Подібність сімейних цінностей відображає єдність поглядів, відносин членів сім'ї відповідно до загальнолюдських норм, правил, принципів функціонування сім'ї. Спостерігаються дві тенденції: перша - поляризація ціннісних орієнтації членів сім'ї (батьки – діти); друга - деформація сімейних цінностей та поява нових, відмінних від традиційно сформованих цілей, ідеалів, інтересів і переконань членів сім'ї. Кожна з цих тенденцій справляє дестабілізуючий вплив на психологічне здоров'я сім'ї.
2. Функціонально-рольова узгодженість являє собою динамічний показник психологічного здоров'я сім'ї і відображає рівень розвитку таких соціально-психологічних механізмів внутрішньосімейної взаємодії, як взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємодовіра, взаємотерпіння між членами сім'ї.
3. Соціально-рольова адекватність обумовлюється рольовою структурою сім'ї. Вона відображає рівень реалізації міжособистісних та внутрішньосімейних очікувань. Від кожного члена сім'ї очікують виконання певної ролі (батько - чоловік, лідер, захисник, здобувач, опора у важкій ситуації і т.п.; дружина - дбайлива мати, порадниця, господиня, берегиня домашнього вогнища і т.п.; діти - помічники батьків, опора в майбутньому, спадкоємці і т.д.). Однак, при засвоєнні соціального досвіду кожним членом сім'ї, сьогодні все більше виявляється протиріччя між його внутрішньою позицією щодо приписаної ролі та нормативно схвалюваним зразком поведінки.
4. Емоційна задоволеність відображає характер емоційного прийняття один одного і повагу в родині. Зрозуміло, що емоційні зв'язки між членами сім'ї опосередковані їх спільною діяльністю, завданнями, які стоять перед всім сімейним колективом. Емоційна задоволеність є найважливішим джерелом психологічної розрядки і підтримки всіх членів. Рейтинг цього показника у психологічному здоров'ї сім'ї визначається багатьма факторами: рівнем освіти батьків, мотивами укладення шлюбу, характером подружніх відносин, цілями виховання дітей, методами досягнення результату і т.д.
5.Адаптивність в сімейних відносинах характеризується здатністю дорослих членів сім'ї пристосовуватися до соціально-психологічної атмосфери сім'ї після трудового дня. Сім'я може успішно вирішувати одне з головних психологічних завдань – емоційну розрядку - лише в тому випадку, коли кожен член сім'ї буде прагнути зберегти традиційний характер міжособистісного спілкування, комфортність емоційних відносин. На адаптивність подружжя в сімейних відносинах істотний вплив мають проблеми, пов'язані з «синдромом вигорання». Будь-яке перевищення професійних контактів, що частіше спостерігається у представників професії типу «людина-людина» (лікарі, педагоги, менеджери, міліціонери, священики, громадські діячі, психологи, соціальні працівники і т.д.), призводить до комунікативного перенасичення, що супроводжується наростанням дратівливості, втоми, перехід на «силові методи» впливу на оточуючих (частіше дітей або чоловіка, дружину). Здатність члена сім'ї залишити всі ці стани (проблеми, негаразди) «при вході в сім'ю» і прийняти її закони життєдіяльності становить важливий показник психологічного здоров'я сім'ї.
6. Спрямованість на сімейне довголіття являє собою постійний потяг до нових сімейних цілей, розумне їх планування та підтримку активності всіх членів сім'ї у їх досягненні. Невід'ємним атрибутом здорової сім'ї є найближчі та перспективні (віддалені) сімейні цілі. У формуванні, виборі способів їх досягнення та передбаченому результаті відображаються потреби, наміри, інтереси, бажання й установки кожного члена сім'ї. Задоволеність їх реалізацією - найважливіша умова підтримки активності сім'ї у визначенні нових рубежів життєдіяльності. У цьому й полягає сенс основних механізмів спрямованості на сімейне довголіття. У свою чергу, психологічно здорова сім'я позитивно впливає на позасімейну діяльність її членів (професійну, навчальну, особистісну і т.п.), тобто є «сімейною підзарядкою».
7.Ідентичність і стабільність сім'ї. Один з засновників сімейної терапії Н.Аккерман увів 2-а поняття - «ідентичність сім’ї» і «стабільність сім'ї».
Сімейну ідентичність він визначав як зміст цінностей, устремлінь, експектацій (очікувань), тривог і проблем, які розділяються членами сім'ї, тобто вони є причетними до них. Сімейна ідентичність - це емоційне і когнітивне «Ми» даної сім'ї. Сімейна ідентичність пов'язана з самосвідомістю особистості і може характеризуватися різним ступенем включення або протиставлення «Я» у «Ми». Стабільність сім'ї зумовлена збереженням ідентичності, контролем над конфліктами і здатністю сім'ї до зміни й подальшого розвитку.
Всі ці особливості визначають впливають на психологічне здоров'я сім'ї і мають ряд специфічних властивостей. До найбільш важливих відносять:
· Гуманність (психологічне здоров'я сім'ї передбачає розвиненість гуманістичних начал, турботу й увагу до людини як вищої сімейної цінності);
· Гармонійність (психологічне здоров'я припускає високий рівень сумісності членів сім'ї, гармонійність їх відносин);
· Життєздатність (психологічне здоров'я сім'ї підкреслює міцність внутрішньосімейних зв'язків і взаємозалежності відносно впливу дезорганізуючих факторів);
· Динамічність (психологічне здоров'я є динамічним утворенням, процесу розвитку якого властиві певні етапи й свої специфічні закономірності).
Психологічне здоров'я сім'ї - це повсякденний її стан, реакція на поточні фактори життя. Психологічне здоров'я сім'ї визначається характером взаємин подружжя.
До основних умов, які визначають психологічне здоров'я сім'ї відносять:
1. Розвиток мотивації шлюбно-сімейних відносин;
2. Формування правильних уявлень про сім'ю та принципи її функціонування;
3. Володіння (прищеплення) навичками і вміннями внутрішньосімейної корекції руйнівної поведінки окремих членів сім'ї;
4. Своєчасне регулювання внутрішньосімейних (подружніх) відносин на основі розвитку всіх видів сумісності;
5. Актуалізація факторів стабілізації сім'ї;
6. Залучення сім'ї в активне життя соціуму.
Розглянуті показники психологічного здоров'я створюють загальний психологічний портрет сучасної сім'ї та характеризують ступінь її благополуччя.