Главная | Обратная связь

В)Збірка «Сад божественних пісень» Г.Сковороди.

Викладач використовує образну розповідь для розкриття творчості Г.С.Сковороди та значення збірки «Сад божественних пісень». Розповідь супроводжується демонстрацією слайдів на мультимедійній дошці.

Григо́рій Са́вич Сковорода́

(1722— 1794 рр.)

Григорій Сковорода (1722—1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог, здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світською та духовною владою, з 1770-х рр. був мандрівним філософом. У його філософських діалогах і трактатах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму, стверджується зміст людського існування — подвиг самопізнання. Г. Сковорода був обдарованим музикантом, грав на багатьох інструментах. Із музичної спадщини митця збереглися канти «Пастирі милі» та «Ангели, знижайтеся».

Збірка «Сад божественних пісень». У цій збірці відбилися життєві події та роздуми автора. Увага зосереджена на думці. що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Автор наголошує, що свобода — це вищий дар і благо для людини.

За жанром «Сад божественних пісень» можна віднести до духовної лірики. Збірка містить 30 пісень та заключний вірш під назвою «Мелодія». Ліричний герой збірки перебував у пошуках правди, добра і щастя. В основі кожної пісні — «зерно» зі Святого Письма. Кожна з пісень звірки мала виконуватися на мелодію, складену автором. Основу збірки становлять сатиричні алегоричні пісні соціальної спрямованості. До них належить і найвідоміша, 10-та пісня-кант «Всякому городу нрав й права», в якій Сковорода виділив усіх тих, хто заслуговує на осуд.

Його мелодії дійшли до нашого часу в різноманітних усних версіях бандуристіві лірників як «сковородинські пісні». Чимало творів філософа-просвітителя, яким притаманні прості мелодичні звороти, поступово стали народними, тобто фольклоризувалися (наприклад: «Ой ти, птичко жовтобоко», «Стоїть явір надводою», «Про правду і кривду»). Сатиричний кант «Всякому городу нрав і права» використали у своїй творчості І. Котляревський і М. Лисенко («Наталка-Полтавка»).

Театральна культура.

А) Шкільний театр. Вертеп.

Викладач формує уявлення про розвиток театрального мистецтва доби бароко використовуючи конспективну розповідь і демонструє відповідний слайд на мультимедійній дошці із зображенням схеми «Різновиди театрального мистецтва доби бароко» .Студенти під час розповіді замальовують схему

Українське театральне мистецтво епохи бароко формувалося в поєднанні традицій національної те європейської культур.У цей період розвинулись два основні різновиди театрального мистецтва — шкільна драма в освітньому середовищі (в школах, колегіумах) та вертеп у народному. Обидва різновиди мели власні естетичні норми, мову, особливості постановки й акторського виконання.

Робота з історичним словником. Студенти занотовують визначення поняття:

«вертеп» - (у перекладі зі старослов'янської — печера) — явище театральної творчості, яке можна водночас визначити і як перший народний ляльковий театр, і як ранній народний музичний театр, і як варіант драматичного театру.