Главная | Обратная связь

Основні показники оцінки проекту

Упровадження сучасних інформаційних технологій пов’язане зі значними витратами коштів. Тому без ретельного аналізу, без розрахунку очікуваних результатів та оцінки економічної ефективності й доцільності інвестицій в ІТ, немає сенсу займатися інформатизацією жодного об’єкта управління.

Отже, оцінка економічної ефективності проекту інформатизації є ключовою при прийнятті рішення про доцільність інвестування в нього коштів. Це зумовлене двома основними причинами. По-перше, втрати у випадку прийняття помилкового рішення можуть бути досить значні. По-­друге, економічні вигоди від упровадження ІТ-проектів можуть бути отримані лише у випадку, коли вони виявлені ще на етапі проектування і закладені у цільові установки проекту, оскільки найбільшого успіху можна досягти, якщо цілі проекту тісно пов’язані з показниками оцінки результатів.

На практиці оцінка ефективності вкладень в інформаційні технології найчастіше здійснюється або на рівні інтуїції, або взагалі не здійсню­ється. З одного боку, це пояснюється небажанням постачальників рішень докладати значних зусиль до проведення попереднього аналізу щодо доцільності їх впровадження, а з іншого боку, має місце недовіра споживачів до результатів таких досліджень. Однак, джерелом обох цих проблем є відсутність зрозумілих і надійних методик оцінки економічної ефективності ІТ-проектів.

Слід зазначити, що в економічній теорії і на практиці розрізняють поняття економічної ефективності та економічного ефекту.

Економічна ефективність визначається як відношення результату до витрат і часто використовується як якісна характеристика результативності будь-яких нововведень, у тому числі і впровадження нової чи удосконалення вже існуючої ІС підприємства.

Економічний ефект визначається як різниця доходу від діяльності та витрат на її здійснення, виражена в грошовій формі. Цей показник використовується для розв’язування задач вибору оптимального варіанта дій і по суті конкретизує поняття ефективності.

Отже, визначення економічної ефективності проекту в ІТ-сфері - це не що інше як співставлення результатів, отриманих від використання ІС, з витратами (у грошовому вимірі) на її впровадження й експлуатацію.

Проблема оцінки економічної ефективності ІС не нова, вона існує вже досить давно. Про це свідчать чисельні роботи дослідників і практиків з усього світу. Останнім часом дискусії навколо цієї теми пожвавилися і набули нового забарвлення.

Щодо нашої країни, то проблема оцінки ефективності впровад­ження ІС виникла з появою перших автоматизованих систем управління (АСУ). Перші методичні розробки з’явилися в 1965-1969 рр. У 1975 р. була затверджена постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР та президії Академії наук СРСР "Методика определения экономической эффективности автоматизированных систем управления предприятиями и производственными объединениями" [2]. В основу цієї методики була покладена методика розрахунку економічної ефективності від упровад­ження нової техніки у виробництво.

Схема розрахунку базувалася на традиційному визначенні еконо­мічної ефективності капітальних вкладень. Розраховувався річний еконо­мічний ефект шляхом порівняння вихідних показників за собівартістю і витратами, які пов’язані зі збільшенням виробничих основних і оборотних фондів з показниками, отриманими після впровадження заходу щодо нової техніки, і множення отриманих результатів на річний обсяг виробництва.

Економічна ефективність (ЕЕ) оцінюється за допомогою групи показників загальної (абсолютною) і порівняльної ефективності.

Загальна ефективність відображає співвідношення витрат і доходу або прибутку на гривню вкладень, при реалізації прийнятого до впровадження варіанта нової техніки. Визначається за допомогою фондовіддачі, рентабельності фондів, витрат на гривню реалізації та ін.

Порівняльна ефективність відображає економію витрат, що отримується при реалізації якнайкращого варіанта нової техніки порівняно з технікою, прийнятою за базу. Характеризується наведеними витратами, терміном окупності додаткових капітальних вкладень, економічним ефектом нової техніки.

Абсолютна ЕЕ створення характеризується відношенням резуль­тату (економії), який утворюється в економіці за рахунок удосконалення системи управління (СУ) при використанні в контурі управління ІТ- проектами, до всіх одноразових витрат, що викликали цей результат.

Основним показником ЕЕ створення ІТ-проектів є термін окупності одноразових витрат на створення ІТ-проекту:

Економія, від ІТ-проекту визначається наступними характеристиками:

 

 

‒

‒

 

Основна складність розрахунку елементів економії полягає в знаходженні коефіцієнтів, що визначають зміни економічних показників користувачів у результаті використання послуг ІТ-проекту. Коефіцієнти визначаються на основі аналізу впливу автоматизації управлінської праці на конкретні резерви поліпшення господарської діяльності користувачів; цей розрахунок виконується зазвичай на рівні експертних оцінок. При цьому слід зважати на те, що на ІТ-проект може бути віднесена тільки частина ефекту, отримуваного в результаті вдосконалення управління на підприємствах-користувачах.

Визначення ЕЕ функціонування ІТ-проектів.

ЕЕ функціонування ІТ-проекту слід розглядати в наступних аспектах:

‒ з позицій ІТ-підрозділу як госпрозрахункової одиниці (при оцінці ефективності ІТ-проекта в цілому);

‒ з погляду аналізу ІТ-проекта (за окремими показниками для оцінки ефективності використання ресурсів ІТ-проекту).

Основними показниками ЕЕ роботи ІТ-проекту є:

1. Сума інвестицій – це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту впродовж його “життєвого циклу” капітал, вкладений у такі активи, повертається у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по закінченні “життєвого циклу” проекту має залишатися в інвестора у незмінних вигляді й розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи є номінальною сумою витрат на створення цих активів.

2. Грошовий потік – дисконтований або недисконтований дохід від здійснення проекту, який містить чистий прибуток та амортизаційні відрахування, що надходять у складі виручки від реалізації продукції. Якщо у завершальний період “життєвого циклу” проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

3. Чиста теперішня вартість проекту – Net Present Value (NPV). Це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі трапляються й інші його назви: чиста зведена вартість, чиста зведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигод від вкладених інвестицій). Чиста теперішня вартість проекту – це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної ставки дохідності, та сумою інвестицій. Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту, звичайно, є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NРV додатна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NРV менша нуля – проект не приймається.

Розрахунок NPV проводиться за такою формулою:

 

 

де Р_t – вигоди проекту в рік t;

В_t – витрати на проект у рік t;

і – ставка дисконту;

n – тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки провадяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Крім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка дає змогу використовувати NPV як основний критерій під час аналізу проекту.

Основним недоліком NPV є те, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.

4. Термін окупності інвестицій – це час, упродовж якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності.

Термін окупності проекту – Payback Period (РВР) використовується переважно в промисловості. Один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці зі зведенням коштів, які інвестуються в інновації, та суми грошового потоку до теперішньої вартості. Критерій прямо пов'язаний із відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і несприяє проектам, які дають великі вигоди згодом. Він не може служити за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після терміну окупності не враховуються. Критерій найменших витрат (НВ) використовується тоді, коли оцінка вигод проекту складна й ненадійна. При цьому по­рівнюють наведені витрати за різними варіантами проекту і вибирають той, який за найменших витрат забезпечує най­кращі результати.

Критерій прибутку в першийрік експлуатації дає змогу перевірити, чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту "достатню" дохідність. За ним порівнюється чистий дохід за перший рік експлуатації з капітальними витратами проекту, враховуючи відсотковий дохід у період робіт з будівництва (береться накопичена сума відсотків, а не наведені відсотки). Якщо відношення вигод до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, запізнився.

 

 

де m – номер розрахункового року (тобто року, що передує тому, в якому результати зрівняються з витратами або перевищать їх);

Т – період життєвого циклу проекту.

 

Строк окупності може бути розрахований і таким чином:

 

 

де І – загальні інвестиції;

NP_t – чистий прибуток за час t;

Д_t – амортизація;

P_t – відсотки за кредит (позика капіталу).

 

5. Внутрішня норма рентабельності – Internal Rate of Return (IRR).У літературі трапляються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста зведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. ІRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто ІRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. ІRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки виконуються за формулою

 

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:

 

де – величина ставки дисконту, при якій NPV додатна;

– величина ставки дисконту, при якій NPV від’ємна;

– зведена вартість при ставці дисконтування ;

–зведена вартість при ставці дисконтування

 

При застосуванні ІRR виникають такі труднощі:

· неможливо дати однозначну оцінкуIRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу;

· під час аналізу проектів різного масштабу ІRR не завжди уз­годжується з NPV;

· застосування ІRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків.

 

6. Коефіцієнт вигод (витрат) – Benefit/Cost Ratio (BCR) – є відношенням дисконтованих вигод до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має такий вигляд:

 

 

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або такими, що дорівнюють одиниці. Під час застосування цього критерію необхідно пам'ятати, що коефіцієнт BCR має такі недоліки:

· може давати неправильні ранжування за перевагою навіть незалежних проектів;

· не придатний при виборі взаємовиключних проектів;

· не показує фактичної величини чистих вигод.

BCR має кілька варіантів розрахунку:

1. При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як за капіталом, так і за поточними витратами:

 

де ПВ – поточні витрати;

КВ – капітальні витрати.

 

2. За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

 

 

де R – вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта.

Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний рахунок, якого необхідно уникати.

Критерій ВСR може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий. Основна перевага критерію полягає в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків та непевностей.

6. Індекс прибутковості – Profitability Index (РІ) – є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигод і поточних витрат) до величини інвестицій:

 

 

РІ тісно пов'язаний з NРV. Якщо NPV додатна, то й РІ > 1, і навпаки, якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 – неефективний.

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності (Ке) за такими формулами:

 

де Е – ефект, результат від реалізації проекту;

В – витрати, пов'язані з реалізацією проекту.

Критерієм відбору може бути мінімізація витрат на реалізацію проекту. За наявності кількох варіантів проектів найефективніший вибирається за мінімумом зведених витрат:

 

 

де В_i – зведені витрати для кожного варіанта;

С_і – собівартість (витрати виробництва) з того самого варіанта;

Е_n – норматив ефективності капітальних вкладень;

K_i – інвестиції з того самого варіанта.

 

У плановій економіці величина Е_n встановлювалася централізовано, у ринковій економіці кожна окрема фірма встановлює такий норматив або на рівні відсоткової ставки, або як норматив рентабельності інвестицій R_n.

Виходячи з цього, зведені витрати можна подати таким чином:

 

 

Після цього розраховується строк окупності додаткових інвестицій в інновації, який становить період, упродовж якого додаткові інвестиційні витрати на дорожчий варіант інновацій можуть окупитися завдяки приросту економічних результатів, зумовлених реалізацією інновацій.

Розрахунковий строк окупності Т_р визначається за формулою

 

 

де К₁, К₂ – інвестиції в інноваційні проекти за порівняльними варіантами;

С₁, С₂ – річні витрати відповідних варіантів.

При виборі варіанта розрахункове значення строку окупності порівнюється з його нормативним значенням Т_н = 1 / Е. Ефективним буде варіант, коли Т_р < Т_н. Величина, обернена строку окупності, називається коефіцієнтом ефективності додаткових інвестиційних вкладень в інновації, або коефіцієнтом порівняльної ефективності – Е_р. Він розраховується за формулою

 

Розрахункові значення коефіцієнта ефективності порівнюють з нормативною величиною Е_н. Якщо E_р > Е_н, то додаткові інвестиції в інноваційний проект ефективні.