Завдання до лабораторного заняття №2.
Тема: Методика оцінки компетентності експертів, які приймають участь в експертизі Мета: засвоїти методику оцінки компетентності з використанням прийомів самооцінки. Завдання: Розробити анкети для оцінки компетентності 5 експертів, які приймали участь в експертизі по визначенню ризиків в лабораторній роботі № 3. Розрахувати компетентність експертів. Теоретичні відомості Для проведення успішної групової експертизи до експертів висуваються наступні вимоги: 1. Компетентність – визначається освітою експерта, наявністю вчених ступенів і звань, стажем роботи на певних посадах в тій області, яка є предметом експертизи. 2. Об’єктивність – здатність експерта щиро висловити свою власну думку, вміння долати раніше сформовані погляди і з інших позицій подивитись на проблему. 3. Відсутність конформізму – відсутність пристосованості, пасивного прийняття рішень. 4. Прагматичність – здатність експерта давати не відірвані від життя, а практичні рішення, які враховують реальні можливості їх реалізації. 5. Самокритичність – вміння експерта оцінити свої можливості, здатність змінювати свою позицію під впливом нової інформації і нових доказів. Існує декілька способів оцінки експертів: - документальний; - експериментальний; - голосування; - самооцінка. Спосіб самооцінки полягає в тому, що кожний кандидат в експерти оцінює свою особисту компетентність в балах. Алгоритм проведення оцінки компетентності експертів методом самооцінки 1. Підібрана група з N експертів для участі в експертизі в якійсь предметній області. Вони повинні оцінити К параметрів (відповісти на К питань). 2. Кожному експерту пропонується для заповнення наступні таблиці (крім таблиці для безпосередньої експертизи з К питань) ÷ N × К таблиць всього:
Таблиця 1
Для кожного джерела в одній з 3 – х граф експерт ставить 1, в решті – 0, і – номер експерта. Кожний експерт заповнює К таблиць. N × К всього таблиць.
Таблиця 2
Оцінка джерел аргументації 0< аху<1. В кожній клітинці таблиці експерт ставить відповідне значення а1ху, і – номер експерта. Кожний експерт заповнює К таблиць. Ступінь знайомства експерта з проблемною областю (ПО) Вij і–тий експерт оцінює в балах за шкалою від 0 до 10 методом самооцінки. Причому максимальна оцінка Вij відповідає знайомству з проблематикою певного питання на рівні авторства (співавторства) в розробці деяких підходів до вирішення обговореної проблеми; мінімальна оцінка Вij = 0 відповідає відсутності знайомства з відповідною проблематикою.
Таблиця 3
Оцінка відносної важливості Сij вказується в балах від 0 до 100 і – м експертом для j – го параметра, який він оцінює в процесі експертизи. Причому 3. Проводиться розрахунок компетентності експертів за наступними формулами: Де Кij – ступінь компетентності і – го експерта при оцінці j – го параметра; Кkij коефіцієнт компетентності і – го експерта при оцінці j – го параметра, який враховує і ступінь знайомства експерта з j – ою проблемою, і аргументованість.
Де КЗіj – коефіцієнт ступеню знайомства і – го експерта з j – ою проблемою; КЗіj=0,1× Вij – отримується шляхом нормування оцінки Вij; Каіj – коефіцієнт аргументації, який враховує структуру аргументів, які були і – му експерту основою для оцінки j – го параметра. Де аху, dху треба брати з таблиці 1, 2, заповнених і – им експертом при оцінці j – го параметра. 4. Розраховується коефіцієнт активності експертів КЕj для j – го параметра, який ними оцінюється: Де Мj – кількість експертів, які оцінили j – ий параметр.
Таблиця 4 –можливість оцінки експертами параметрів (+ - оцінить, - - не оцінить)
Чим більше Кеj, тим більше експертів вважають себе компетентними в оцінці j – го параметра (цим параметром можуть бути ризики, що оцінюються в попередній лабораторній роботі). 5. Результати роботи представити в таблиці 5:
Таблиця 5
Зробити висновки про придатність експертів для участі в даній експертизі. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|