Главная | Обратная связь

Кореспонденція бухгалтерських рахунків за результатами інвентаризації каси

 

№ п/п	Зміни господарської операції	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит
1.	Виявлено надлишки грошових коштів в результаті інвентаризації	30 "Каса"	719 "Інші доходи від операційної діяльності"
2.	Відображено суму нестачі грошових коштів у касі, яку не відшкодовує матеріально-відповідальна особа	947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"	30 "Каса"
3.	Відображено суму, яка підлягає відшкодуванню винною особою	375 "Розрахунки за відшкодуван­ням заданих збитків"	30 "Каса"
4.	Внесено до каси суму недостачі грошових коштів матеріально відповідальною особою	30 "Каса"	375 "Розрахунки за відшкодуванням заданих збитків"

- 2.1 -

Безготівкові розрахунки -це розрахунки, що здійснюються пе­рерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Організація безготівкових розрахунків в Україні має сприяти прискоренню обігу коштів, забезпечувати неперервну реалізацію продукції.

В організації безготівкових розрахунків важливо, щоби момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відван­таження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного фун­кціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахун­ків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвер­дженій постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується від­повідним принципам:

• кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готів­ки в їхніх касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;

• суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;

• кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списують­ся за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;

• розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передба­чено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостат­ності коштів на цих рахунках;

• якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахун­кові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку»;

• банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, від­повідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготів­кових розрахунків;

• клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обира­ють платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх під час укладання господарських договорів.

Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструментиу формі:

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

Використання банківських платіжних карток і векселів як пла­тіжних інструментів регулюється окремими нормативно-правови­ми актами Національного банку України.

 

- 2.2 -

Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям в банках відкривають поточні рахунки. Основним нормативним документом, який врегульовує питання відкриття поточних рахунків є „Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті” від 12 листопада 2003 року № 492.

Поточні рахунки — це рахунки, які відкриваються в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Поточний рахунок може бути відкритий:

ü Юридичним особам - резидентам України

ü Фізичним особам (підприємцям) - резидентам України

ü Представництвам юридичної особи - нерезидентам

ü Дипломатичним, консульським, торгівельним та іншим представництвам іноземних держав.

ü Іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам).

ü Фізичним особам (не підприємцям) - нерезидентам України.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні і фізичні особи в банківських установах.

Обслуговуючим банком називають банк, у якому відкрито рахунок підприємства, та який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг передбачену Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Для відкриття поточних рахунківпідприємства подають установам банків такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво.

3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення) засвідчену нотаріально чи органом який реєструє.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку.

5. Картку з зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахункам та підписане розрахункових документів, завірену нотаріально. У картку включається також зразок відбитку печатки підприємства.

6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України. В обов'язковому порядку в зазначеній довідці має бути вказана установа банку. Уповноважений працівник банку, який приймає документи на відкриття рахунку, зобов'язаний відповідним чином оформити відривну частину довідки та повернути її для подання до органів Пенсійного фонду України.

7. Копію довідки про внесення підприємства до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку.

8. Копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань засвідчену нотаріально.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство подає такі ж самі документи. Якщо в даному банку вже відкритий поточний рахунок в національній валюті то подавати пакет документів не обов'язково (крім заяви на відкриття рахунку та картки із зразками підписів).

Під час реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також у разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності рахунок закривається.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. Якщо, будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того в документах, що подаються до банку не допускаються різного роду виправлення незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк..

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити:

1. назва документу.

2. номер документа, число, місяць, рік його виписки. Число і рік вказують цифрами, місяць - літерами.

3. назва та коди платника й одержувача коштів.

4. назви банків платника та одержувача, їх місце знаходження та код банку (МФО).

5. сума платежу цифрами та літерами.

6. призначення платежу.

7. відбиток печатки та підписи відповідальних осіб.

8. коди бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету).

9. сума ПДВ (цифрами) або надпис "без ПДВ".

Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей та технічних можливостей банку, в якому він відкрив рахунок, може подавати в банк розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування. Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу.

Операційний час - регламентований внутрішнім режимом роботи банківської установи час роботи з клієнтами (в межах операційного дня), особливість якого полягає в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банком протягом цього часу, мають бути виконані в той же день.

На розрахункових документах банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючи документів. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник поточного рахунку підприємства відкритого банком. У різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній

обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер при отримані виписки проводить наступні операції:

1. Виписка нумерується.

2. Перевіряється наявність виправдовуючи розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти.

3. Перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючи документів.

4. Проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставиться штамп "погашено".

При готівкових розрахунках банківськими документами є:

Ø Грошові чеки.

Ø Заява на переказ готівки.

Ø Супровідна відомість.

Грошовий чек використовується для отримання готівки із банку в касу підприємства. Для одержання чекової книжки (як грошової так і розрахункової) підприємство до установи банку подає "заяву на отримання чекових книжок", яка може бути оформлена як рукописно так із використанням технічних засобів, підписується керівником і головним бухгалтером, а також ставиться печатка підприємства. На всіх чеках, які входять до чекової книжки установою банку проставляється відповідна нумерація і назва того підприємства, якому вона видається. Отримуючи зазначені чекові книжки, касир підприємства власноручно підписується на поданій ним до банку заяві. По грошових чеках встановлення різного роду грошового ліміту не передбачено, оскільки вона використовується лише з метою отримання підприємством готівки з банку до каси підприємства. Для отримання готівки з банку до каси підприємства головний бухгалтер оформляє вручну грошовий чек, який касир передає до банку. Отримані гроші оприбутковуються у касі прибутковим касовим ордером, в якому зазначають, що підставою до здійснення надходження до каси готівки став чек №__. Коли в чековій книжці закінчуються грошові чеки до банку подається нова заява на одержання чекових книжок до якої додають корінці попередньої.

Для передачі готівки до банку касиром підприємства оформляється вручну "заява на переказ готівки"яка готівки складається з двох частин:

1. Перша частина залишається в банку.

2. Друга (квитанція) - передається касиру.

В заяві зазначають наступне:

Ø Підписи керівника, головного бухгалтера і печатка підприємства не ставлять.

Ø Касир підприємства підписується лише один раз на першій частині заяви.

Ø Нумерацію заяви на переказ готівки і квитанцію проставляють під одним номером

Відразу після здачі грошей у банк касиру підприємства видається на руки квитанцію, яка містить відмітки банку про зарахування внесених коштів на поточний рахунок. Представлення на підприємстві квитанції є безпосереднім свідченням здачі грошей до банку, на підставі чого у бухгалтерії оформляється видатковий касовий ордер, в якому зазначають, що підставою для здійснення операції стала квитанція №__.

У заяві на переказ готівки вказують:

• Дату операції і дату валютування.
• Код та найменування валюти
• Суму цифрами і прописом.
• Хто здає кошти і через кого.
• Призначення внеску.
• Банк та назву одержувача.
• Номер власного рахунку.

Здача грошей до банку через інкасатора оформляється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) складають в інкасаторську сумку та опломбовують сумку. Пломбувач знаходиться на підприємстві у особи, що здає готівку інкасатору. Інкасатор привозить на підприємство пусту інкасаторську сумку, інкасаторські сумки мають свої номери, які закріплені за даним підприємством. Другий примірник (накладна) – віддають інкасатору разом із сумкою в якій знаходиться готівка, третій (копія супровідної відомості) залишається у касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи (касир) заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

У випадку безготівкових перерахувань використовують наступні документи:

Ø Платіжне доручення.

Ø Платіжна вимога.

Ø Платіжна вимога – доручення

Ø Акредитив.

Ø Вексель.

Ø Інкасове доручення.

Ø Розрахункові чеки.

Ø Через систему „клієнт-банк”

 

Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення — це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з до­рученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вка­заної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися по товарних і нетоварних операціях: за куплені то­вари, послуги, виконані роботи, по зобов'язаннях перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), по зо­бов'язаннях перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюють­ся платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.

Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись уста­новлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і за­раховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкри­тий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть за­раховані на кореспондентський рахунок банку платника і подальший їх рух здійснюється згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

Приймаючи платіжне доручення від клієнта, працівник банку по­винен звернути особливу увагу на такі моменти:

— чи заповнені всі реквізити;

— чи відповідають назва платника назві в реєстраційних доку­ментах, а підписи осіб — зразкам підписів у картці;

— чи правильно вказано призначення платежу та посилання на документ — підставу для платежу.

Якщо платник та одержувач коштів є учасниками системи елект­ронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їх­німи банками пересилаються по каналах електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхні­ми банками доставляються кур'єрською поштою. Якщо банк одер­жав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов'я­заний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур'єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійш­ли після операційного дня — то наступного дня.

В окремих випадках платіжні доручення попередньо гарантуються банком для забезпечення гарантії оплати. Гарантованими дору­ченнями здійснюються розрахунки з підприємствами зв'язку за пе­реказ через них коштів:

— окремим громадянам належних їм сум заробітної плати, пен­сій, аліментів, витрат на відрядження, гонорарів, стипендій тощо;

— іншим підприємствам чи своїм окремим структурам на видат­ки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції, якщо в місці їх роз­ташування нема установ банків.

Підприємство-платник при оформленні гарантованого доручення вказує підприємство зв'язку, через рахунок якого здійснюватиметь­ся переказування, і додає до нього список одержувачів переказів із зазначенням мети одержання коштів.

Гарантія доручення полягає в тому, що банк указану в ньому су­му коштів списує з рахунку платника і бронює її на окремому ра­хунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» та ро­бить відповідні надписи на двох примірниках доручення, скріплюю­чи підписами двох працівників банку та відбитком гербової печатки. у На суму гарантованого доручення не може бути накладений арешт та звернено стягнення за претензіями.

Перший примірник гарантованого доручення платник передає підприємству зв'язку разом із заповненими бланками переказів на конкретних одержувачів коштів. Підприємство зв'язку передає га­рантоване доручення своєму банку, який зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані кошти, відкритий у тому самому банку, то одночасно сума доручення буде списана з цього рахунку платника. Якщо ж він відкритий в іншому банку, то списання коштів здійснюватиметься згідно з чин­ним порядком міжбанківських розрахунків.

Розрахунки платіжними вимогами.

Платіжна вимога — це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути (ін­касувати) вказану суму коштів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Зараз ця форма розрахунків застосовується рідко — лише у випадках безспірного стягнення та списання кошті без згоди (акцепта) з рахунків їх власників. Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, господарського суду, виконавчими надписами нотаріусів. У всі і таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, в якій має бути посилання на підставу платежу — назва і статі закону, постанова суду тощо. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість і правильність посилань у платіжній вимозі на підставі для безспірного та безакцептного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обґрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжну вимогу до виконання.

Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній установі банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів. Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостат­ності коштів на основному рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, залучаючи для її оплати кошти з додаткових рахунків платника. Для цього банк не пізніше наступного дня мусить повідо­мити платника про необхідність перерахування коштів з додаткових рахунків на основний для оплати платіжних вимог до основного ра­хунку, або про оплату їх безпосередньо з додаткового рахунку. Платіжні вимоги приймаються банком стягувана протя­гом десяти календарних днів з дня виписки.День заповнення платіжної вимоги не враховується.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передба­чаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця оплатити наді­слані йому комерційні документи на відвантажені товари; 2) дору­чення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю. Це не дуже поширена форма розрахунків. Звичайно вона застосовується в розрахунках за відванта­жену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами переси­лає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані докумен­ти на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо пого­джується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, встановлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти ка­лендарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача в порядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови.