 |
|
Фінансової оренди (фінансового лізингу)
| № з/п | Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Облік у орендодавця | |||
| Відображено балансову вартість об'єкта, переданого в фінансову оренда | 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів" | 10 "Основні засоби" | |
| Нараховано заборгованість орендарю за об'єкт, переданий в фінансову оренду | 161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову орендує" | 742 "Доходи від реалізації необоротних активів" | |
| Відображено суму частини вартості орендованого об'єкта, яка підлягає відшкодуванню орендарем в кінці чергового періоду погашення | 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" | 161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду" | |
| Відображено заборгованість орендаря по сплаті відсотків, яка виникає в кінці чергового періоду за користування майном, переданим в фінансову оренду | 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" | 733 "Інші доходи від фінансових операцій" | |
| Отримано кошти від орендаря в оплату вартості об'єкта фінансової оренди та відсотків за користування орендованим майном | 30 "Каса" 31 "Рахунки в банках" | 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" | |
| б | Віднесено на фінансові результати виручку за об'єкт, переданий у фінансову оренду | 742 "Доходи від реалізації необоротних активів" | 793 "Результат іншої звичайної діяльності" |
| Віднесено на фінансові результати відсотки за користування орендарем переданим йому майном | 733 "Інші доходи від фінансових операцій" | 792 "Результат фінансових операцій" | |
| Відображено суму ПДВ із нарахованих доходів від передачі об'єкта у фінансову оренду | 64 "Розрахунки за податками й платежами" | 742 "Доходи від реалізації необоротних активів" | |
| Віднесено на фінансові результати балансову вартість об'єкта, переданого у фінансову оренду | 793 "Результат іншої звичайної діяльності" | 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів" | |
| Облік у орендаря | |||
| Введено до складу основних засобів об'єкт, отриманий у фінансову оренду | 10 "Основні засоби" | 531 "Зобов'язання з фінансової оренди" | |
| Нараховано амортизацію по орендованому об'єкту | 23 "Виробництво" 91 "Загальновиробничі витрати" 92 "Адміністративні витрати" 93 "Витрати на збут" 94 "Інші витрати операційної діяльності" | 131"Знос основних засобів" | |
| Нараховано належну до сплати в кінці кожного періоду суму частини вартості об'єкта фінансової оренди | 531 "Зобов'язання з фінансової оренди" | 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" | |
| Відображено заборгованість за відсотками за користування об'єктом, переданим у фінансову оренда | 952 "Інші фінансові витрати" | 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" | |
| Відображено ПДВ із суми, належної до сплати орендодавцю | 64 "Розрахунки за податками і платежами" | 531 "Зобов'язання з фінансової оренди" | |
| Погашено заборгованість по фінансовій оренді перед орендодавцем | 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" | 30 "Каса" 31 "Рахунки в банках" | |
| Віднесено на фінансові результати витрати, пов'язані з орендою об'єкта | 792 "Результат фінансових операцій" | 952 "Інші фінансові витрати" |
Зворотня оренда (лізинг)— це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотнім отриманням таких основних фондів фізичною чи юридичною особою в операційний або фінансовий лізинг.
Тема: Облік запасів.
План
1. Визнання й оцінка запасів.
2. Документування господарських операцій.
3. Бухгалтерське відображення з руху запасів.
-1-
З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами. Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів.
Запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу, або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу, або утримуються для споживання під час виробництва.
Згідно із П(С)БО 9 "Запаси" до запасів належать:
· Сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
· Незавершене виробництво;
· Товари;
· Малоцінні і швидкозношувальні предмети;
· Молодняк тварин.
Запаси поділяють на виробничі і товарні.
Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві.
Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого продажу.
Запаси визнаються активом за таких умов:
— якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
— їх вартість може бути достовірно визначена.
Якщо хоч одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі.
Згідно з П(С)БО 9 оцінку запасів за їх окремими видами слід розглядати:
· при надходженні запасів;
· при вибутті запасів;
· на дату складання звітності.
Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:
— придбання за грошові кошти;
— виготовлення;
— внески засновниками підприємства;
— внески до статутного капіталу;
— безкоштовні передачі;
— обміну та інші запаси.
| Шляхи надходження запасів | Формування первісної вартості запасів |
| Придбання | Собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат |
| Виготовлення власними силами | Собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 "Витрати" |
| Внесення до статутного капіталу | Справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства |
| Безоплатне одержання | Справедлива вартість запасів |
| Придбання в результаті обміну на подібні активи | Балансова вартість переданих запасів, якщо ж вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива |
| Придбання в результаті обміну на неподібні активи | Справедлива вартість переданих активів |
При відпуску запасів у виробництво, продажу, та іншому вибутті згідно з п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), нормативних затрат, ціни продажу.
Оцінка запасів при їх вибутті:
1. Ідентифікована собівартість. Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці певного виду запасу, собівартість витраченого запасу і вартість запасів, що залишилася.
2. Середньозважена собівартість. Проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початку звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці.
3. ФІФО. Базується на принципі, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
4. ЛІФО. Базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання.
5. Нормативні затрати. Полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих змін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат, та ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.
6. Ціна продажу. Заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.
Оцінка запасів на дату складання звітності. При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін, запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картинки їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу.
Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об’єктивної оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліці і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації.
| Ситуація | Порядок |
| Первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації | Різниця списується на витрати звітного періоду |
| Запаси повністю втрачено (зіпсовано) | Вартість таких запасів списується на витрати звітного періоду |
| По сумах нестач і втрат від псування цінностей | Такі суми відображаються на позабалансових рахунках |
| Особи, які повинні відшкодувати втрати встановлені | Належно до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду |
| Чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів | На суму такого збільшення, але не більше суми попереднього зменшення вартості цих запасів |
-2-
Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 р. “Про затвердження типових документів з обліку сировини та матеріалів” затверджено і введено в дію з 01.07.1996р.
Для надходження виробничих запасів, які можуть:
— виготовлятись власними силами;
— внесені до статутного капіталу;
— одержані безплатно;
— придбані в результаті обміну тощо
найчастіше використовують наступні документи.
М-1. “Журнал обліку надходження вантажів”. Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов’язаних з отриманням вантажів з залізниць, водних шляхів та оприбуткуванням їх на склад підприємства. Записи в журнал виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товаротранспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання. У журналі також роблять відмітки про запитання, що пов’язані з розшуком вантажів, які не надійшли. У графі “примітка” записують дані про оплату рахунків, відмову від акцепту або суми часткового акцепту та інші.
М-2, 2б “Довіреність”. Призначено для оформлення права та окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отримані запасів. Якщо запаси отримують в кількості до шести найменувань доцільно використовувати форму М-2, при більшій кількості форму М-2б. Наказом міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. затверджена “Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”. Бланки довіреностей є документами суворої звітності, тобто
· нумерація проставляється друкарським способом;
· обліковується на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку”;
· нумерується, прошнуровується і скріплюється печаткою та підписом керівника і головного бухгалтера журнал реєстрації довіреностей;
· списується бланк довіреностей актом.
Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання цінностей, але не більше, ніж на 10 календарних днів.
М-2а. “Акт списання бланків довіреностей”. Призначений для списання використаних довіреностей.
М-3 “Журнал реєстрації довіреностей”. Застосовується для реєстрації довіреностей, виданих під розписку довіреній особі. В журналі вказується:
— номер довіреності;
— дата видачі;
— посада і прізвище особи, якій видано довіреність;
— найменування постачальника;
— номер документа, за яким надходять цінності;
— підпис особи, що одержала довіреність;
— відмітка про використання довіреності.
М-4. “Прибутковий ордер”. Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки, складається матеріально-відповідальною особою у день надходження цінностей на склад у разі, якщо не виявлено якісних і кількісних розбіжностей з документами постачальник, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Графа “Номер паспорта” заповнюється у випадку надходження дорогоцінних металів та каміння.
М-5, 6 “Товарно-транспортна накладна”. Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Даний документ складається у двох примірниках, спираючись на дані із заключних договорів купівлі-продажу та інформації, вказаної у довіреності. Один примірник із підписом одержувача залишається у постачальника, а другий із завіреним підписом комірника підприємства-постачальника, передається одержувачу матеріальних цінностей.
М-7. "Акт про приймання матеріалів". Застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, а також при прийманні матеріалів, які прийшли без документів. Після приймання цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються: один – до бухгалтерії, другий – відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа претензії постачальнику. Акт у 2-х примірниках складається приймальною комісією, призначеною керівником з обов’язковою участю матеріально-відповідальної особи та представника постачальника. Акт затверджується керівником підприємства чи особою, на те уповноваженою, при цьому прибутковий ордер не заповнюється.
М-13. “Реєстр приймання-здачі документів”. Оформлюється поряд із звітом про рух матеріальних цінностей та застосовується для реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються до бухгалтерії. Реєстр складається в одному примірнику матеріально-відповідальною особою та здається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами та необхідними додатками.
М-14. “Відомість обліку залишків матеріалів на складі”. Відомість обліку залишків заповнюють матеріально-відповідальні особи за даними карток складського обліку, перевірених бухгалтерією. Вірогідність перенесення залишків до відомості підтверджується підписом особи, яка перевіряє. Відомість матеріально-відповідальною особою складається кожен день.
Виробничі запаси відпускаютьсязі складів підприємства в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні. Основні первинні документи, якими оформлюються операції відпуску наступні:
М-8, 8а, 9, 9а “Лімітно-забірна картка”. Призначена для відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є підтверджуючим документом про списання матеріалів зі складу. Лімітно-забірні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом. На одне (М-8, 8а) або декілька найменувань матеріалів (М-9, 9а) у двох примірниках для багаторазового відпуску. Один примірник до початку місяця передається цеху-споживачу матеріалів, другий – складу. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред’явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Завідувач складу (комірник) відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. В картці цеху розписується комірник, а в картці складу – представник цеху. Ліміт може встановлюватись на кожне найменування окремо.
По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві. Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника, головного інженера. По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.
М-10, 10а “Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів”. Використовується для обліку відпуску матеріалів понад встановленого ліміту або при заміні і списанні матеріалів зі складу. Акт-вимога виписується на один вид матеріалів та його багаторазовий відпуск в межах ліміту у двох примірниках: один – для одержувача, другий – для складу. Комірник відмічає у двох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок. В акті одержувача розписується комірник, в акті складу – представник одержувача (цеху). Здача актів-вимог здійснюється після видачі всієї кількості матеріалу, що вимагається.
М-11 “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів”. Використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску підрозділам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. У випадку відпуску матеріалів підрозділам свого підприємства накладна-вимога виписується у двох примірниках і підписується головним бухгалтером. У випадку переміщення всередині підприємства накладну складає матеріально відповідальна особа складу у двох примірниках і підписується комірником, що прийняв цінності. У випадку відпуску матеріалів стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів. Перший примірник залишається у складі, а другий – одержувачу. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу, підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію.
М-12 “Картка складського обліку матеріалів”. Застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом, розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою на підставі первинних документів у день коли відбувається операція.
Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів відповідно безпосередньо в картках складського обліку. В цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписуються в одному примірнику та не мають характер бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в самій картці.
М-20 “Накладна на відпуск товаро-матеріальних цінностей”. Застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям об’єднанням чи стороннім організаціям. Виписується у двох примірниках.
Крім перерахованих типових форм, для надходженя і для відпуску запасів використовують:
— товарно-транспортну накладну;
— накладну;
-3-
Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”. Даний рахунок активний, по дебету відображається надходження виробничих запасів, їх дооцінка, по кредиту – витрачання на виробництво, переробка, відпуск на сторону, уцінка тощо. Рахунок має 9 субрахунків.
Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку виробничих запасів
| № | Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Облік надходження виробничих запасів | |||
| 1. | Оприбутковано на склад запаси, виготовлені власними силами | 20 “Виробничі запаси” | 23 “Виробництво” |
| 2. | Оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітними особами | 20 “Виробничі запаси” | 372 “Розрахунок з підзвітними особами” |
| 3. | Оприбутковано запаси як внесок до статутного капіталу | 20 “Виробничі запаси” | 46 “Неоплачений капітал” |
| 4. | Відображено суму дооцінки виробничих запасів | 20 “Виробничі запаси” | 423 “Дооцінка активів” |
| 5. | Надішли запаси від постачальника | 20 “Виробничі запаси” | 631 “Розрахунки з вітчиз. постачальниками” |
| 6. | Відображено суму ПДВ | 641 “Розрахунки за податками” | 631 “Розрахунки з вітчиз. постачальниками” |
| 7. | Відображено дохід від безоплатно одержаних запасів | 20 “Виробничі запаси” | 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” |
| Облік вибуття виробничих запасів | |||
| 8. | Витрачено запаси на виробництво | 23 “Виробництво” | 20 “Виробничі запаси” |
| 9. | Переведено запаси до складу товарів з метою їх подальшої реалізації | 28 “Товари” | 20 “Виробничі запаси” |
| 10. | Списано запаси на загальновиробничі витрати | 91 “Загальнови-робничі витрати” | 20 “Виробничі запаси” |
| 11. | Списано запаси на адміністративні витрати | 92 “Адміністра-тивні витрати” | 20 “Виробничі запаси” |
| 12. | Списано запаси на витрати, пов’язані зі збутом продукції | 93 “Витрати на збут” | 20 “Виробничі запаси” |
| 13. | Відображено собівартість реалізованих запасів | 943 “Собівартість вироб. реалізованих запасів” | 20 “Виробничі запаси” |
| 14. | Відображено суму уцінки виробничих запасів | 946 “Втрати від знецінення запасів” | 20 “Виробничі запаси” |
Тема: Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).
План
1.Поняття та класифікація МШП.
2.Документальне оформлення господарських операцій з руху МШП.
-1-
Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” до складу запасів віднесено МШП, які використовуються не більше одного року такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.
Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереження натуральної (речової) форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.
МШП класифікуються наступним чином:
1. Оборотні МШП – строк корисного використання менше одного року (рахунок 22 “ МШП”).
2. Необоротні МШП – строк корисного використання більше одного року (рахунок 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”).
На МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію МШП виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів.
Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активі і амортизують. Необоротні малоцінні активи обліковуються згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”, на такі активи не розповсюджуються дії П(С)БО 9 “Запаси”.
З метою посилення контролю за збереженням МШП проводиться маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни тощо. Маркування проводять фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів. Обов’язковим при маркуванні є зазначення назви підприємства (цеху, відділу).
-2-
Для обліку руху МШП Міністерством статистики України від 22.05.1996р. було видано наказ №145 "Про затвердження типових форм первинних типових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів".
МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)".Використовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) у роздавальних кладових на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного (обмінного) фонду. Відомість складається у двох примірниках начальником цеху разом із начальником планового чи інструментального відділу при необхідності зміни норми постійного запасу інструментів (пристроїв). Один примірник відомості знаходиться в інструментальному відділі, другий – в цеху. На підставі даних відомості вносяться зміни до картки складського обліку матеріалів (форми М-12) інструментально-роздавальної кладової.
МШ-2 "Картка обліку МШП". Використовується для обліку МШП виданих під розписку робітнику чи бригадиру із роздавальної кладової цеху для тривалого користування. Картка заповнюється в одному примірнику комірником на кожного робітника, що одержав ці предмети. Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із складової цеху для короткострокового користування, застосовується інструментальна марка, яка при здачі інструментів комірнику, повертається комірникові. На кожну інструментальну марку, в якій вказується номер інструментальної роздавальної кладової, номер цеху, табельний номер робітника, комірник видає тільки один інструмент.
МШ-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)". Використовується для обліку інструментів (пристроїв), переданих на заточування або ремонт на тих підприємствах, де заточування та ремонт інструментів проводиться у централізованому порядку. Замовлення виписується у примірниках комірником роздавальної кладової. Один примірник залишається у комірника з розпискою виконавця, другий передається разом із інструментом до цеху виконання (заточувальну майстерню). Після заточування чи ремонту інструмента (пристрою) комірник робить відмітку у своєму примірнику про повернення інструмента (пристрою) і розписується у примірнику цеху-виконавця.
МШ-4 "акт вибуття МШП" Використовується для оформлення поломки та втрати інструментів (пристроїв) й інших МШП. Акт складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці) на одного або декількох робітників. При поломці, псуванні та втраті МШП з вини робітника акт складається у двох примірниках. Один примірник залишається у цеху (на дільниці), а другий направляється у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи втраченого предмета. При пред’явленні робітником актом вибуття йому замість непридатного чи втраченого предмета видається придатний і записується до картки обліку МШП (МШ-2). Акти вибуття потім додаються до актів списання (форми МШ-5, МШ-8).
МШ-5 “Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні”. Використовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного (оборотного) фонду. Складається в одному примірнику комісією цеху на підставі разових актів вибуття МШП (форма МШ-4). Непридатний інструмент за актом здається до кладової для утилю. Акт візується начальником інструментального чи планового відділу і подається до центрального інструментального складу, який видає цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру за актом без виписки вимог і лімітних карток. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де, згідно з цим актом, проводиться списання інструментів (пристроїв) зі складу без відображення їх руху по роздавальних кладових цехів. Виданий складом інструмент (пристрій) в порядку обміну за актами у картці обліку роздавальних кладових не відображається.
МШ-6 “Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів”. Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. Картка ведеться в одному примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці). У випадках втрати взятих предметів спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів в особовій картці і рядку загубленого предмету робиться запис: “Акт вибуття № ____ і дата”. Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби колективного використання, видані робітникам та службовцям тільки на час виконання тих робіт, на які вони передбачені, повинні знаходитися у коморах і видаватися під відповідальність майстрів та інших робітників, перелік яких затверджується керівником підприємства. Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби записуються на окремі картки з поміткою “Чергова”. При автоматизованій обробці даних з обліку МШП особова картка не ведеться.
МШ-7 “Відомість обміну видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів”. Використовується для видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів працівникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами. Відомість заповнюється в двох примірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів і оформляється відповідними підписами. Один примірник передається бухгалтерії, другий залишається у комірника цеху (відділу, дільниці). За цією формою ведеться облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та на літнє зберігання.
МШ-8 “Акт на списання МШП”. Використовується для оформлення списання морально-застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів після закінчення строку носіння, інших МШП і здачі їх у комору для утилю. Акт складається у одному примірнику комісією на підставі разових актів вибуття МШП (форма МШ-4). Після здачі списаних предметів до комори для утилю акт із розпискою комірника здається до бухгалтерії. На різні види МШП акти на списання складаються окремо.
Для обліку руху МШП також застосовують форми М-4, М-8, М-9, М-11, М-12 та відвантажувальних документів постачальника. На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (М-11).
Тема: Облік товарно-матеріальних цінностей.
План
- Визначення запасів та їх значення. Класифікація запасів.
- Визнання і оцінка запасів.
- Документальне оформлення товарно-матеріальних цінностей.
- Облік товарно-матеріальних цінностей.
- 1 -
З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами. Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою частиною оборотних активів підприємства.
Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі — Положення (стандарт) 9), яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Згідно Положення (стандарту) 9 запаси— це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси поділяють на виробничі і товарні.
Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві.
Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого продажу.
Під товарами розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товарами можуть бути продукти як фізичної так і розумової праці, результати послуг, сама здатність до праці, земля та її надра - все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.