 |
|
Залишки матеріальних цінностей або грошових коштів, показаних в обліку на відповідних рахунках, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.
Рахунки обліку власного капіталу призначені для обліку джерел власних ресурсів підприємства.
Вони показують форми їх утворення і цільове призначення, а також зміни (збільшення, зменшення) в процесі діяльності підприємства. До рахунків обліку власного капіталу належать: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Страхові резерви».
Рахунки обліку власного капіталу — пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідного джерела утворення активів; оборот по кредиту — виникнення або збільшення відповідного джерела, а оборот по дебету — зменшення
Рахунки обліку розрахунків призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках ведеться облік заборгованості, що виникає у процесі діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.
Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших юридичних і фізичних осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з різними дебіторами», «Векселі одержані» тощо.
Дебетове сальдо зазначених рахунків показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається по дебету, а зменшення — по кредиту рахунка.
Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за борговими зобов'язаннями даного підприємства перед іншими юридичними і фізичними особами. До таких рахунків належать: «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахунки за страхуванням», «Розрахунки з учасниками», «Довгострокові позики», «Короткострокові позики», «Довгострокові векселі видані», «Короткострокові векселі видані» тощо.
Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається по кредиту, а зменшення — по дебету рахунка. В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.
Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з такими юридичними і фізичними особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто по відношенню до даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До таких рахунків належать, зокрема, рахунок «Розрахунки за іншими операціями»
Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки активів підприємства або джерел їх утворення, облік яких ведеться на основних рахунках. Застосовуються ці рахунки у тих випадках, коли виникає необхідність по окремих об'єктах одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів, покупну і продажну вартість товарів, суму одержаного і використаного прибутку за звітний період тощо).
Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок відповідного рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.
Регулюючі доповнюючі рахунки завжди збільшують суму залишку відповідного рахунка, який регулюють. Прикладом регулюючого доповнюючого активного рахунка є субрахунок «Транспортно-заготівельні витрати», який ведуть в доповнення до рахунка «Виробничі запаси»
Регулюючі контрарні рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують вартість залишку відповідного рахунка, який регулюється. Вони поділяються на:
♦ кошпрактивні (тобто протиставлені активним рахункам);
♦ контрпасивні (тобто протиставлені пасивним рахункам).
Регулюючі контрактивні рахунки призначені для регулювання (уточнення) суми залишку на окремих рахунках активів у тих випадках, коли ці активи відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість.
До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:
§ рахунок «Знос необоротних активів» (субрахунки «Знос основних засобів», «Знос інших необоротних матеріальних активів», «Знос нематеріальних активів»);
§ субрахунок «Торгова націнка» до субрахунка «Товари в торгівлі»;
§ рахунок «Резерв сумнівних боргів» — до рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків відповідних джерел утворення активів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.
До таких рахунків належить, зокрема, субрахунок «Прибуток, використаний у звітному періоді» до субрахунка «Прибуток нерозподілений» (рахунка «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)». Функцію регулюючих контрпасивних рахунків виконують також рахунки «Вилучений капітал» і «Неоплачений капітал», призначених для уточнення величини власного капіталу в активах підприємства. Сальдо цих рахунків показує, на яку суму треба зменшити суму власного капіталу, а тому при визначенні в балансі підсумку власного капіталу вираховується.
Регулюючі контрарно-доповнюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, зокрема, аналітичний рахунок «Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової» до рахунка «Готова продукція», який має характер регулюючого доповнюючого активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактивного (при наявності економії).
Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.
За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на:
♦ збірно-розподільчі;
♦ бюджетно-розподільчі;
♦ калькуляційні;
♦ номінальні (тимчасові);
♦ порівняльні.
Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) виробничих непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням і управлінням окремими виробничими підрозділами (цехами, бригадами, дільницями тощо), з метою наступного їх розподілу між відповідними об'єктами.
До збірно-розподільчих рахунків належить, зокрема, рахунок «Загальновиробничі витрати».
Бюджетно-розподільчі рахункипризначені для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами) з метою рівномірного їх включення в результати діяльності того періоду, до якого вони відносяться (незалежно від часу фактичного здійснення). До них належать рахунки «Витрати майбутніх періодів», «Доходи майбутніх періодів».
Калькуляційні рахункипризначені для відображення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають фактичну собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. До калькуляційних належать рахунки: «Виробництво», «Капітальні інвестиції».
На калькуляційному рахунку «Капітальні інвестиції» підприємства ведуть облік капітальних інвестицій. Під капітальними інвестиціями розуміють затрати підприємства на придання або виготовлення (створення) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.Рахунки — активні.
Номінальні рахунки.В процесі операційної діяльності у підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Такі витрати підлягають відображенню в складі того звітного періоду, у якому вони мали місце. До таких витрат належать:
♦ адміністративні витрати;
♦ витрати на збут;
♦ інші витрати операційної діяльності.
До номінальних (тимчасових) належать також рахунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також: від надзвичайних подій.
До порівняльних належить, зокрема, рахунок «Фінансові результати». Рахунок «Фінансові результати» призначений для узагальнення інформації про доходи, витрати діяльності підприємства за звітний період і визначення фінансового результату — одержаного прибутку чи збитку. До порівняльних належить також рахунок «Брак у виробництві», призначений для відображення операцій, пов'язаних з виробничим браком, і визначення невідшкодованих втрат від браку.
Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку — основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні — складають систему рахунків, що охоплює всі активи підприємства, джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і при наявності залишків відображаються в балансі. Тому такі рахунки називаються балансовими. Поряд з балансовими рахунками у бухгалтерському обліку використовуються рахунки, які не відображаються у балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки одержали назву заблансових.
Забалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належать орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію тощо). Ці активи обліковуються на балансі тих підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на забалансових рахунках.
Відмінною особливістю за балансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на за балансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка.
- 4 -
При ведені обліку господарських операцій підприємств, слід з'ясувати питання про те, які бувають рахунки, скільки їх, яке вони мають призначення, що обліковується по дебету та по кредиту? Відповіді на ці питання дає План рахунків.
Планом рахунків бухгалтерського обліку називають перелік рахунків, що відображає всебічне систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб. На його підставі організується вся система бухгалтерського обліку на підприємствах, він є схемою реєстрації та і групування фактів господарської діяльності підприємства в бухгалтерському обліку, у якій наводяться найменування і коди синтетичних бухгалтерських рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку).
В Плані рахунків кожній назві рахунку надається умовне цифрове позначення - код (шифр). На практиці замість назви рахунків пишуться їх коди, що зменшує обсяг облікової роботи. Коди рахунків необхідні і для обробки бухгалтерських документів на комп'ютерах.
Наявність єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку дозволяє і забезпечити єдине, тотожне відображення однакових операцій як на самому підприємстві, так і на різних підприємствах незалежно від форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Єдиний План рахунків забезпечує однаковість номенклатури рахунків, визначає порядок щомісячного закриття результатних рахунків та встановлює тісний взаємозв'язок бухгалтерської звітності з поточним обліком.
Застосування єдиного плану рахунків дозволяє:
1) дати бухгалтерам, незалежно від кваліфікації, орієнтир в їх повсякденній роботі;
2) створити взаємопов'язану систематизацію, групування і узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства;
3) забезпечити діючу систему контролю показників господарської діяльності;
4) допомогти бухгалтерам при переході з однієї організації в іншу;
5) уніфікувати навчання бухгалтерському обліку;