Главная | Обратная связь

Ізомерія – це явище існування сполук з однаковим хімічним складом, але з різною будовою і властивостями.

Геометрична ізомерія в координаційних сполуках спостерігається тоді, коли ліганди у внутрішній сфері розміщуються по – різному відносно один одного.

Геометричні ізомери відрізняються за:

 Фізичними

 Хімічними властивостями

[Co(NH₃)₄Cl₂]Cl

Оптичні ізомери відносяться один до одного як предмет і його дзеркальне відображення. Два оптичні ізомери обертають площину поляризації світла на однаковий кут: один-вправо, а другий-вліво.

За фізичними і хімічними властивостями оптичні ізомери практично не відрізняються один від одного. Причиною сольватної ізомерії є неоднаковий розподіл молекул розчинника між внутрішньою і зовнішньою сферами координаційної сполуки. Для кристалогідратів таку ізомерію називають гідратною.

Кристалогідрат хлориду Cr(III), CrCl₃  6H₂O, [Cr(H₂O)₆]Cl₃, [Cr(H₂O)₅Cl]Cl₂  H₂O, [Cr(H₂O)₄Cl₂]Cl  2H₂O, [Cr(H₂O)₃Cl₃]  3H₂O.

Іонізаційна ізомерія зумовлена різним розподілом іонів між внутрішньою і зовнішньою сферами, наприклад: [Co(NH₃)₅Br]SO₄, [Co(NH₃)₅SO₄]Br, [Pt(NH₃)₄Cl₂]Br₂ i [Pt(NH₃)₄Br₂]Cl₂.

Координаційна ізомерія зв’язана з переходом лігандів від одного комплексоутворювача до другого: [Co(NH₃)₆][Cr(CN)₆] i [Cr(NH₃)₆][Co(CN)₆].

Ізомерія зв’язку може виявлятись тоді, коли ліганди містять два різних атоми, здатних координуватись з центральним атомом. Наприклад, у солях з [Co(NH₃)₅ONO]X₂ i [Co(NH₃)₅NO₂]X₂ група ONO зв’язана з Со(ІІІ) через кисень, а група NO₂ – через азот.

Комплексні сполуки поділяють на:

Комплексні сполуки – електроліти, по специфіці дисоціації поділяють на кислоти, основи і солі. Наприклад, розчинення у воді кристалічного комплексного гідрату H2PtCl6  6H2O описують схемою:

Ця реакція відбувається з утворенням іонів водню, відповідно, розчин цього гідрату являє собою комплексну кислоту. Розчинення у воді кристалічного(NH₄)₂SiF₆ описується схемою:

згідно якої (NH₄)₂SiF₆ – комплексна сіль.

Комплексна сполука Ag(NH₃)₂OH взаємодіє з H₂O за схемою:

тобто розчин збагачується іонами гідроксилу і набуває основних властивостей, відповідно Ag(NH₃)₂OH – основа.