 |
|
Результативність консультативної роботи
Перерозподіл напруження всередині особистісної моделі - просвітлення - справа не одного тижня і не одного місяця.
РМей
Висновок про ефективність впливу на людину є досить складним для будь-якої сфери діяльності, тим більше для психологічної чи психотерапевтичної практики. Нема жодного психотерапевтичного напряму, який би не звертався до питань оцінки власної результативності. Різні психологічні школи розробляють різні критерії ефективності. Наприклад, в гуманістичній психології результатом роботи з клієнтом є якомога повніша самореалізація людиною власних потенцій, в екзистенційній - пошук життєвих смислів, в біхевіоризмі - адаптація, в психоаналізі - усвідомлення і т.д.
В консультативній практиці питання результативності постає ще гостріше, адже на консультацію здорова людина приходить добровільно, вона сама вирішує чи слухати їй консультанта, змінювати щось у своєму житті чи ні. Вплив консультанта здебільшого є нетривалим і не директивним, тому, позбувшись вузьких рамок заданого підходу, котрі визначають очікуваний результат, консультант сам повинен вирішувати питання про те, наскільки успішною була його робота.
Результат консультативної взаємодії вважається позитивним, якщо і клієнт, і психолог-консультант задовольнять свої очікування і виконають поставлені перед собою завдання. Однак може трапитися так, що консультація набуде несподіваного розвитку, не матиме запланованого результату, і взагалі призведе до наслідків, що здаються на перший погляд негативними. Але і в такому разі отримані враження можуть започаткувати подальшу душевну роботу і здорова людина ладна з нею справитись. В цьому їй допомагає саме життя.
Практика показує, що нові відчуття щодо себе, які людина одержала в процесі роботи з психологом, тримаються кілька місяців, а потім або стають звичними, або стираються з пам'яті.
Обговорюючи проблему результативності психотерапевтичного впливу на клієнта, ми в основному виходимо з того, що при достатній професійності консультанта наслідки консультації так чи інакше проявлять себе, і клієнтові не обов'язково почувати себе щасливим після конкретної психологічної роботи, адже душевний біль, як і тілесний, загострюється при хірургічному втручанні і вщухає не одразу.
Дослідники психотерапевтичного процесу часто відзначають, що більшість клієнтів нічого не робить для реалізації змін у своєму житті (Абрамова Г.С., 1993, с. 89). Так, наприклад, за даними польських дослідників, 75% жінок з «синдромом побитої жінки» після проведеної високопрофесійної консультативної роботи все одно повертається у звичну для них життєву ситуацію. Різниця, звичайно ж, є: якщо раніше жінка мало розуміла, чому так складається її життя, то тепер вона робить свідомий вибір і вирізняє свою вторинну вигоду. Отже, консультативне завдання виконано, а особистість вільна в тому, як розпорядитися новими психологічними знаннями та навичками. Залишається лише сподіватися, що досягнутої трансформації достатньо для подальшого життя людини.
Р.С.Немов зазначає, що результати психологічного консультування можуть проявлятися: об'єктивно (достовірні факти про зміни), суб'єктивно (позитивні зрушення в переживаннях), зовнішньо (спостерігається в проявах) і внутрішньо (відчуваються зміни в психології клієнта) (Немов Р.С., 2000, с. 428). Вважається, що оцінювати наслідки психологічної роботи можна за самовідчуттями клієнта, результатами психологічного тестування, спостереженнями збоку. Однак знову постає питання, коли і в який час це треба робити, адже зміни можуть проявитися не відразу, мати відчутний ефект лише через деякий час, бути нетривкими чи залишитись на все життя.
Спроба отримати підтвердження результативності свого впливу чи контролювати виконання клієнтом своїх зобов'язань є не тільки марною, але й суперечить гуманній філософії добровільності психологічного обслуговування. Делегуючи відповідальність за результативність психологічних трансформацій клієнтові, консультант має право попередити його про те, що розраховувати на позитивні наслідки консультування можна тільки при суттєвій особистій віддачі, чіткій реалізації отриманих знань та рекомендацій.
Відмовляючись від контролю за особистістю та її життям, варто обмежити поняття про ефективність психологічної інтервенції рамками безпосередньої консультативної взаємодії.Тобто можна оцінювати свою роботу по тому, як розгортається сам консультативний процес. Критеріями ефективності у цьому випадку виступають:
• якість довірчого контакту - чи долається комунікативний бар'єр, чи існує психологічний резонанс та порозуміння;
• кількість інсайтів - нових думок та переживань, які отримує клієнт у процесі розмови;
• конструктивна стимуляція: чи відчувається психологічна напруга серйозної психологічної роботи.
А.Айві, М.Айві, Л. Саймен-Даунінг виділяють кілька основних ознак ефективності інтерв'ю:
1. Інтенціональність. Скільки напрямків для розвитку клієнта може запропонувати консультант? Скільки можливостей з'явилося у клієнта в процесі співробітництва?
2. Творчість в прийнятті рішень. Хто визначає хід інтерв'ю - клієнт чи консультант? Чи є позитивне бачення проблем? Чи є хоча б кілька (2-3) альтернатив для дій? Наскільки легко/важко клієнт приймає рішення?
3. Чи може консультант реалізувати цілеспрямований вплив на клієнта?
4. Як проявляється індивідуальна та культурна емпатія? Чи став клієнт у процесі взаємодії більш лояльним до себе та до інших?
5. Навички спостереження за клієнтом, конгруентність із клієнтом. Чи вміє консультант виділити суперечності та нівелювати їх у ході інтерв'ю? Чи помічає ключові слова та продуктивні моменти взаємодії? Чи присутній синтез нових конструкцій та нового світогляду?
6. Взаємодія «особистість» - «оточення». Чи створює консультант відповідні умови для зростання і розвитку клієнта?
7. Інтеграція. Чи вміє консультант інтегрувати методи, техніки, якості, концепції у взаємодію, що здатна викликати позитивні зрушення у клієнта?
Оцінка результату за наведеними характеристиками процесу консультативної взаємодії є чи не надійнішою, хоча й не свідчить про те, що консультування внесло в життя особистості.
Причиною недостатньої результативності психологічного консультування можуть стати: психологічна некомпетентність консультанта, який не розуміє основних закономірностей формування психологічних феноменів, відсутність достатньої практичної та технічної підготовки спеціаліста, помилки в процесі консультативної взаємодії, відсутність необхідних умов як для роботи з клієнтом, так і для реалізації отриманих ним знань та настанов, недостатня тривалість психологічної роботи, певна психологічна незрілість та мала мотивованість людини, що звернулася за допомогою.
Запитання для самоперевірки
1. Що таке результативність психологічного консультування?
2. Яким чином простежуються результати консультативної взаємодії?
3. Які об'єктивні та суб'єктивні причини невисокої результативності психологічного консультування?
4. Що таке внутрішні та зовнішні ознаки результативності консультування ?
5. Які критерії дають змогу оцінити ефективність процесу консультативного інтерв'ю?
6.Яким чином можна підвищити результативність психологічного консультування ?
Практикум