 |
|
Сутність поняття «розвиток».
Тема1. Загальні уявлення про розвиток
1.1. Сутність поняття «розвиток».
1.2. Розвиток як об’єкт управління.
1.3. Концептуальна модель управління розвитком персоналу.
1.4. Персонал (людина) як суб’єкт і об’єкт управління розвитком.
1.5. Культура як базова основа управління розвитком людини.
1.6. Розвиток психіки людини.
1.7. Принципи духовного управління розвитком.
Сутність поняття «розвиток».
Ефективне функціонування будь-якої організації насамперед визначається ступенем розвитку її персоналу. В умовах сучасного швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність організації постійно підвищувати фаховий рівень своїх працівників є одним із найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності її на ринку, оновлення і зростання обсягів виробництва товарів чи надання послуг.
Розвиток персоналу — багатогранне та складне поняття, що охоплює широке коло взаємозв'язаних психологічних, педагогічних, соціальних і економічних проблем. З'ясування його сутності передбачає визначення змісту таких ключових понять, як особистість, гармонійний розвиток особистості, професійний розвиток особистості.
Особистість — це усталена система соціально значущих рис, які всебічно характеризують індивіда. Особистість є продуктом суспільного розвитку та включення індивідів у систему соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування. Формування особистості відбувається в процесах соціалізації індивідуумів і цілеспрямованого виховання, опанування ними соціальних норм і функцій за допомогою оволодіння різними видами і формами діяльності.
Гармонійний розвиток особистості — це різнобічний процес набуття та вдосконалення її фізичних, психологічних, моральних і економічних якостей в їх розмірності й органічній єдності. Гармонійний розвиток особистості означає всебічний розвиток людини як створіння соціального, яке володіє свідомістю (розумом), активного та здатного до результативної і продуктивної праці.
Професійний розвиток особистості— це підготовка та адаптація особи до роботи за конкретною професією чи спеціальністю. Зазначене поняття вужче порівняно з поняттям «гармонійний розвиток особистості». Професійний розвиток особистості відображає процес підготовки людини до конкретного виду трудової діяльності, охоплює оволодіння особистістю потрібними теоретичними знаннями, уміннями та практичними навичками, соціальними нормами поведінки, системою моральних цінностей і економічних якостей.
Про важливість професійних моральних цінностей, наприклад для фахівців з вищою освітою медичних та військових спеціальностей, свідчить наявність таких особливих кодексів професійної моралі, як клятва Гіппократа майбутніх лікарів чи військова присяга курсантів.
Вужчим порівняно з поняттям «гармонійний розвиток особистості» є поняття «розвиток персоналу». Нетотожними є також поняття «професійний розвиток особистості» і «розвиток персоналу». У цьому зв’язку розглянемо детальніше визначення понять.
Почнемо з терміну «розвиток».
Таблиця 1.1.
| Визначення | Ключові слова | Джерело |
| Розвиток людських ресурсів означає раціональне забезпечення і організацію процесу навчання з метою досягнення організацією поставлених цілей, щоб через удосконалення навичок і умінь, розширення об’єму знань, підвищення компетентності, здібності до навчання і ентузіазму співробітників на всіх рівнях організації відбувався безперервний організаційний і особистісний ріст і розвиток | Раціональне забезпечення і організація процесу навчання | Управление эффективностью и качеством: модульная программа / Пер. с англ. под ред. И.Прокопенко, К.:Норта: В 2-х ч. – М.: Дело, 2001. – Ч.2. – С.18 |
| Розвиток персоналу – сукупність організаційно-економічних заходів служби управління персоналом організації в області навчання персоналу, його перепідготовки і підвищення кваліфікації. Ці заходи охоплюють питання професіональної адаптації, оцінки кандидатів на вакантну посаду, поточної періодичної оцінки кадрів, планування ділової кар’єри і службово-професійного просування кадрів, роботи з кадровим резервом, питання організації винахідницької і раціоналізаторської роботи в організації.. | Сукупність організаційно-економічних заходів | Управление персоналом. Энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Кибанова.- М.: Инфра-М, 1999.- С.299. |
| Розвиток кадрів є кадрово-економічною функцією, яка спрямована на те, щоб сприяти членам робочого колективу усіх ієрархічних сходинок у оволодінні кваліфікацією, яка необхідна для виконання поточних і майбутніх професіональних вимог. Він передбачає відповідність розвитку індивідуальних схильностей і здібностей робітників, особливо із врахуванням змін характеру діяльності і з урахуванням інтересів виробничих і індивідуальних цілей. Розвиток кадрів здійснюється як процес, який проходить в певній послідовності дій з урахуванням поставлених цілей, тобто покращення виробничого потенціалу членів підприємництва | Розвиток є кадрово-економічною функцією | Хентце И. Теория управления кадрами в рыночной экономике. – М.: Междунар. отношения, 1997. – С.243. |
| Розвиток персоналу, тобто проведення заходів, що сприяють повноцінному розкриттю особистісного потенціалу робітників і росту їх здібностей робити внесок у діяльність організації | Розкриття особистісного потенціалу робітників і росту їх здібностей | Веснина В.Р. Практический менеджмент персонала. – М.: Юристъ, 1998. – С.190. |
| Розвиток – вищий тип руху, зміна матерії і свідомості, перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток характеризується специфічним об’єктом, структурою, джерелом, формами, спрямованістю. Розвиток не просто зміна, а з перетворенням у внутрішній побудові об’єкту, у його структурі, що являє собою сукупність фізично пов’язаних між собою елементів зв’язків і залежностей. Загальна лінія прогресивного розвитку переплітається зі змінами, які створюють так звані тупікові ходи еволюції чи навіть направлені у сторону регресу. | Вищий тип руху, зміна матерії і свідомості | Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов.энцикл., 1983. – С.561. |
| Розвиток об’єкту є розкриття або розгортання його внутрішніх початкових потенцій як автономне явище у силу внутрішніх закономірностей | Розкриття або розгортання його внутрішніх початкових потенцій | Зиновьев А.А. Логическая социология. – М.: Социум, 2002. |
| Розвиток – це процес невідворотніх, спрямованих і закономірних змін, що призводять до виникнення кількісних, якісних і структурних перетворень психіки і поведінки людини. Основними якостями розвитку, що відрізняють його від усіх інших змін, є невідворотність, спрямованість, закономірність | Процес невідворотніх, спрямованих і закономірних змін | Психология человека от рождения до смерти. – СПб.: Еврознак, 2002. – С.21. |
| Розвиток людини – засвоєння нею внутрішнього, індивідуально-психологічного і зовнішнього потенціалу можливостей. Провідну роль у розвитку людини відіграє навчання. Будь-яке навчання сприяє розвитку | Засвоєння нею внутрішнього і зовнішнього потенціалу. Навчання сприяє розвитку. | Педагогика: педагогические теории, системы, технологии. Под ред. С.А. Смирнова. – М.: Академия, 1999. С.8. |
Виходячи з аналізу визначень (Табл. 1.1), поняття «розвиток» використовується у різних змістовних значеннях. Розвиток може характеризуватися:
- об’єктом дослідження, що являє собою сукупність функціонально пов’язаних між собою елементів, зв’язків, залежностей, які змінюються з перетворенням у внутрішній побудові, структурі; розвиток проходить процесуально у певних умовах взаємодії з «сусідніми системами»;
- структурою (механізмом) з певною кількістю складових елементів, порядком їх розташування і кількісними змінами у процесі розвитку;
- джерелом розвитку, виникаючим у результаті протиріч між старим і новим;
- формою розвитку, що виявляється у еволюційній (поступовими якісними змінами) і революційній (раптово, різко, «скачкообразно») змінах якісних характеристик у структурі об’єкту;
- спрямованістю – прогресивною і регресивною;
- динамікою – часу і темпів росту.
Таким чином розвиток персоналу – це системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розвиток персоналу забезпечується заходами які пов’язані з оцінюванням кадрів з метою виробничої адаптації та атестації персоналу, плануванням трудової кар’єри робітників і фахівців, стимулюванням розвитку персоналу тощо.
Складові процесу розвитку персоналу організації наведені далі на рис.
1.1:
Рис. 1.1. Складові процесу розвитку персоналу організації.
Процес розвитку не є універсальним і не є однорідним.
Причиною розбіжностей у визначенні поняття «розвиток персоналу можна пояснити некоректним використанням у практичній діяльності таких понять як «навчання» і «освіта». Навчання на думку багатьох означає підготовку до тієї чи іншої діяльності, виконання певних обов’язків. Освіта передбачає навчання, виховання і розвиток людини. Це результат «замовлення» суспільства на її зміну. Наприклад, підготовка спеціаліста у відповідності до вимог державних стандартів і норм. В освіті ритм змін, зону найближчого розвитку у реальних межах часу і обставин визначає людина, яка досягає мети само вдосконалення. Людина будує траєкторію і темп своїх змін в залежності від умов і само визначення. Однак цінності самовизначення повинні бути зрощенні, а освітні системи – сприяти підвищенню культури людини.
Виховання це цілісний вплив з метою накопичення людиною необхідного для життя у суспільстві соціального досвіду і формування у неї системи цінностей. Навчання відрізняється від виховання організованістю. При навчанні повинен бути реалізований державний освітній стандарт. У вихованні стандарту не має. І навчання і виховання спрямовані на розвиток людини. Навчання допомагає накопичити досвід у науковій і предметній сферах, а виховання у соціальній.
Розглядаючи термін «розвиток» і взаємозв’язок з ним інших понять можна уявити діяльність персоналу по управлінню розвитком як внутрішню діяльність по зміні кількісних і якісних показників які проявляються у діяльності, відповідають його успадкованим програмам (біологічному і соціальному кодам) і умовам управляючих впливів зовнішнього середовища (рис. 1.2.).
   |
Рис. 1.2. Управління розвитком персоналу
Умови зовнішнього середовища – наслідок діяльності соціуму і природи, які формують певні фактори впливу. Вплив зовнішнього середовища на людину в організації проявляється через системну діяльність персоналу управління по його навчанню, вихованню, розвитку і через оточуючу природу. При цьому під освітою розуміють процес педагогічно організованої соціалізації, яка здійснюється в інтересах особистості і суспільства або опанування культурного спадку суспільства і пов’язаного з ним рівня індивідуального розвитку, під навчанням – спільну діяльність вчителя і учня по пізнанню оточуючого світу, його закономірностей, історію розвитку і освоєння способів діяльності.
Поняття «розвиток» часто використовується поряд з поняттями «доспівання» і «ріст». Ріст – це кількісні зміни під час удосконалення тієї чи іншої психічної функції. Якщо не можна виявити кількісних змін – це ріст. Доспівання – це процес, протікання якого залежить від спадкових особливостей індивіду. Він полягає у послідовності попередньо запрограмованих змін не тільки зовнішнього вигляду організму, а і його складності інтеграції, організації і функцій. Розвиток, доспівання і ріст взаємопов’язані: доспівання і ріст – зміни кількісні, які слугують засадою для розвитку якісних. У кінцевому вигляді організм – продукт не функціонального дозрівання, а функціонального розвитку. Він функціонує, розвиваючись, і розвивається, функціонуючи.
Основні форми розвитку – філогенез і онтогенез. Психічний розвиток у філогенезі здійснюється шляхом становлення психічних структур при біологічній еволюції виду або соціокультурної історії людства у цілому.
Під час онтогенезу формуються психічні структури в перебігу життя даного індивіду, іншими словами онтогенез – це процес індивідуального розвитку людини.
Як показує практика, задача розвитку персоналу в організаціях ставиться рідко. Відсутність потреби визначається низькою ціною робочої сили на ринку праці і орієнтацією на прибуток «сьогодні і зараз». Таким чином, підприємства допускають стратегічний прорахунок у формуванні майбутньої конкурентоспроможності персоналу і організацій, особливо в умовах глобалізації бізнесу.