 |
|
Розвиток психіки людини.
Психіка – форма активного відображення суб’єктом об’єктивної реальності, що виникає у процесі взаємодії людини з зовнішнім світом і здійснює у поведінці (діяльності) регулятивну функцію, функціональним органом людини , основою якого є нервова система і мозок. До найважніших елементів психіки відноситься мова, яка виступає засобом звертання у «матерії» мови ідеальної форми існування якостей, зв’язків і відносин предметного світу. Цей орган забезпечує процеси відчуття, сприйняття, пам’яті, почуттів, мислення. У основі розвитку людської психіки лежить оволодіння індивідом історично сформованими у суспільстві соціальними потребами і здібностями, необхідними для трудового і суспільного життя. Розвиток психіки – послідовні, прогресуючі і в цілому незворотні її кількісні і якісні зміни. Рефлектуюче мислення створює внутрішні передумови для розвитку, фокусуючи увагу на постановку проблеми і реалізуючи спрямованість на якісні зміни дій. Якісні зміни розглядаються не в контексті прояву того, що змінюється, а самого упорядкування «плану» його механізму.
Зовнішня організація розвитку (проходження трансформацій розвиваючого типу без втручання людини) називається саморозвитком, а період становлення – дозріванням. Психіка людини дозріває, розвивається і саморозвивається, якщо людина «вбирає» в себе специфіку організації розвиваючого ефекту по тій же принциповій схемі розвитку «зовні».
Для розкриття сутності механізмів психіки і особливостей їх проявів на різних рівнях складності і розвитку розглянемо характеристики того, що пов’язано з розвитком психіки (табл. 1.3).
Таблиця 1.3.
| Зміст висказувань / автор | Ключові слова |
| Прекрасне досягається тільки зусиллями. Здібності не від природи досягаються вправами (Демокрит) | Результати виховання досягаються організацією і мотивацією саморозвитку людини з урахуванням природних задатків і проекту особистості через створення труднощів і їх подолання |
| Виховання повинно бути без насильства і воно довше залишається у душі. У пізнанні важливо уміти задавати питання і відповідати (Платон) | |
| Необхідно навчати, враховуючи розумові сили учня, знаючи якості розуму, характеру, не принижуючі, а народжуючи змагання і суперництво, і наслідування (Квинтилиан) | |
| Виховання – спрямування душі до слухняності, дисципліни, володіння собою, обов’язку. Навчаючи, необхідно відноситися поблажливо, коректно (Дис. Локк) | |
| Людина і здійснює дію, і являється її продуктом (І.Г.Фихте) | |
| Виховувати – розкривати крила і головне – запалити бажання. Воно веде до вищого, яке не зводиться до нижчого (Д.Дідро) | |
| Виховувати – керувати розвитком, маючи проект особистості, підготовлюючи прихильність. Вона реалізується через вибух, потрясіння (А.С. Макаренко) | |
| Виховання – уміння поставити людину у стан, який би заставив придбати бажане (К. Гельвецій) | |
| Навчання – керівництво самостійною мисленою діяльністю учня, формування розумових здібностей, розвиток, а не научання. Засвоєння способів має передумовою рівень розумового розвитку і здібностей як умова для більш високого рівня (С.Л. Рубинштейн) | Керівництво самостійною діяльністю |
| Розвиток – еволюція, що спрямована внутрішньою необхідністю до рівноваги структур і поведінки. Загальна лінія розвитку: від біологічного до елементарних психічних функцій, а потім до соціальних, логічних. Розвиток – це прогресуюче розширення ускладнення шляхів у поведінці і утворення нових структур (Ж.Плаже) | Еволюція прогресуючого структурного ускладнення.Гармонізація розвитку людських якостей |
| Розвиток особистості пропорційний розвитку у ній самостійності (Г.В. Плеханов) | |
| Розвиток людини не може зводитися до росту інтелекту. Повинно розвиватися емоційне життя. Головна переміна повинна відбуватися завдяки еволюції емоційного життя. Дійсний ріст полягає у гармонійному розвитку розуму, почуттів, волі, внутрішньої єдності «я». (П.Д. Успенський). Інтелект – природна здібність до глибокого всебічного розуміння сутності явищ, раціональність пізнання, спосіб мислення. | |
| У психічному розвитку здійснюється залежність по колу між психічними якостями і діяльністю. Психічні якості розкриваються і формуються у діяльності, задатки перетворюються у здібності. Згустки мотивів осідають і реалізуються, перетворюються у особисті якості. Розвиток людини не дорівнює накопиченню досвіду. Головне у розвитку – розвиток здібностей, спеціальних і загальних. Відпрацьовані операції і якість регулювання складають ядро здібностей. Важливий не результат, а розкриття процесів. Здібності розвиваються через узагальнення і закріплення дій. Узагальнення пов’язане зі згорнутими процесами мислення, де уже відсутня необхідність аналізу дій. Здібності вимірюються у процесі усвідомленості суспільно значимих продуктів, при освоєнні знань, способів дій при створенні внутрішніх умов освоєння більш високих знань і способів. У мисленні нові дані приводять до виходу за вихідні умови, до нових висновків, зв’язків, включенням нових елементів. Нове фіксується у поняттях і нових формулюваннях задачі. Це нові зв’язки, що складають джерело продуктивного мислення. Розвиток – це не лише кількісні зміни, а й перехід стрибкоподібно у нову якість (Л.Л. Рубінштейн) | Розвиток пов'язаний з удосконаленням діяльності людини, перевтіленням задатків у здібності. Розвиток відбувається якісними стрибками. Здібності розвиваються при освоєнні знань, способів, дій і створенні внутрішніх умов. |
| Розвиток психіки дитини визначає розвиток діяльності. Засвоєння соціальних форм, видів діяльності як головний механізм розвитку психіки людини. Це здійснюється в навчанні і вихованні. Засвоюється провідна діяльність для конкретного віку, в якому проходять основні зміни. Під час навчання і виховання відбувається формування змін у рамках вимог діяльності. Надається допомога, здійснюється показ способу, що забезпечує подолання логіки руху і отримання логіки засобів і предметів, адекватне володіння якими формує здібності до діяльності. Дії, трансформуються, скорочуються, узагальнюються, складають новоутворення. Змінюється місце психічних процесів у діяльності і їх зміна. Нові здібності змінюють життєві відносини, з’являються нові цілі, нові дії, обмежені засобами, якими володіє людина, і рівнем її психічного розвитку. У нових діях рівень підтягується до них (А.Н. Лєонтьєв). | Розвиток психіки визначається розвитком діяльності, засвоєнням нових форм. Розвиток подоланням логіки руху логікою засобів. Нові здібності міняють життєві цілі, підвищують рівень претензії. |
| Культурна форма дій базується на нижчій. Вона опирається на знаки, що вибудовують і організують їх процеси. Необхідно виявити труднощі до автоматизованих дій, що уповільнюють їх. Потім дати зовнішні засоби рішення задач. Вони визначають вибір форм і способів дій спочатку у думках. Установлюється єдність задач і засобів їх рішення, яка перебудовує психічні функції. Зовнішня операція має внутрішнє представництво. Спочатку оволодіння засобами відбувається соціально, під керівництвом зовні, а потім – внутрішньо, шляхом впливу на себе. До себе використовуються форми поведінки, які раніше застосовувалися до нього. У кожному віці розвиток відбувається по різному і змінюється характер співвідношення розвитку і навчання. До конкретного віку повинна змінюватися орієнтація на завтрашній день розвитку (Л.С. Виготський). | Форми мають ієрархію дій, спираються на знаки, які організовують їх. Послідовне опанування засобами розвитку. Розвиток проходить стрибкоподібно і залежить від віку. |
| Рушійна сила розвитку – протиріччя між потребою і її задоволенням (Б.М. Теплов) | Протиріччя – рушійна сила розвитку. Необхідно створити умови для розвитку, здійснити моделювання їх на знакових моделях. Необхідність внутрішніх спонукань. |
| Людина як суб’єкт діяльності характеризується не лише власними якостями, а і засобами праці, прискорювачами, перетворювачами її функцій. Становлення особистості залежить від послідовності у засвоєнні ролей (Б.Г.Ананьєв). | |
| Слід давати не готові знання, а умови їх виникнення, всезагальні умови, що виявляють їх у перевтіленні предметів, моделюючи їх, створюючи знакові моделі. При цьому необхідно забезпечувати розуміння і сприйняття навчальної задачі, здійснюючи контроль і корекцію (В.В. Давидов). | |
| Особистість виникає тоді, коли зовнішні вимоги стають внутрішнім спонуканням, складаються у систему Знак – спочатку спосіб соціального зв’язку, а потім спосіб впливу на себе. | |
| Смисл життя – рушійна сила людини. Боротьба, а не рівновага, запорука психічного здоров’я. Кожна людина вирішує, чи слід їй стати над обставинами, переборюючи себе. Знаходження смислу – у стражданнях не перестає бути стражданням (В. Франкх). | Роль смислу життя – у розвитку, у ролі, яка виконується. Спочатку виникають мотиви, проходить зміна детермінант і самостійний пошук нових зв’язків. Нові засоби виникають як рефлексивне усвідомлення труднощів і освоєння їх. |
| Під час розвитку відбувається зміна детермінант, зміна системних засад. Особистість оволодіває роллю як інструментом перебудови поведінки, переосмислення його (А.Г. Асмолов). | |
| Дитина засвоює мотиви, задачі, нормативні відносини людей. Епоха у розвитку включає розвиток потребно-мотиваційний, а потім операційно-технічний (Б.Д.Ельконим) | |
| Самостійний пошук нових зв’язків з спонукаючим рухом – порівняння, вибір, аналіз, абстрагування, планування, засвоєння загальних операцій. У ньому напруга потреби, суміжність стимулу, реакції, підкріплення, схематизація матеріалу (Є.Торндайк). | |
| Нові засоби як результат рефлексивного осмислення труднощів, оволодіння ними, освоєння засобів діяльності супроводжуються розвитком психічних функцій (Г.П.Щедровицький) |
Аналізуючи матеріал таблиці, можна зробити висновок, що розвиток у його внутрішніх (саморозвиток) і зовнішніх (формування) формах передбачає зміну джерела прояви «сутності». Розвиток забезпечується послідовністю проблемних ситуацій. Під час виконання завдання проблемна ситуація характеризується психічним станом і визначає його. Виникає необхідність у нових знаннях, у розкритті ситуації і об’єктів. У проблемній ситуації головне – це визначити невідоме як нове, що має узагальненість і передбачає пошук конкретного нового. В діях на підвалинах проблемної ситуації реалізуються здібності, достатні для її рішення, а недостатні починають змінюватися.
Таким чином, щоб мати уявлення про якісні і структурні особливості психіки, необхідно знати внутрішні і зовнішні фактори якісних переходів.
Зовнішні фактори розвитку психіки характеризуються:
- ненасильницьким впливом, створенням проблемних ситуацій, які заставляють послідовно приходити до необхідного;
- введенням умов для виявлення всезагального у перетворених предметах, вправ системи «підкріплень»;
- підготовкою внутрішніх умов для зміни і надання можливості вільного проявлення здібностей;
- розкриттям помилок, їх причин, своєчасним коректуванням з урахуванням перспективи;
- прийняттям знакових засобів, фактів, обов’язків, цінностей, абстракцій;
- урахуванням стадій розвитку, провідної діяльності, наступного етапу розвитку.
Факторну дію здійснюють функції управління – організації і стимулювання розвитку персоналу.
Особливості змісту функції організації:
1) створення суспільно значимих продуктів діяльності і освоєння способів дії;
2) перехід до нових відносин і використання схильностей;
3) розуміння необхідності змінювати себе і приймати учбові задачі;
4) моделювання і виявлення всезагального;
5) виникнення «потрясінь» і «вибухів» (внутрішніх);
6) інтеріоризація зовнішніх протиріч і їх наступного використання (інтеріоризація – процес формування внутрішніх структур психіки, обумовлений засвоєнням структур і символів зовнішньої соціальної діяльності);
7) подолання внутрішніх конфліктів, використання ролі як інструменту перебудови (поведінки і самовідношення);
8) організація переходу від логіки потреб, почуттів, руху до логіки об’єктів і засобів.
Особливості змісту функції стимулювання:
1) мистецтво задавати питання і формулювати відповіді;
2) перехід від існуючої якості до протилежного;
3) необхідність доказів, активності і суперництва;
4) перехід від від’ємного до його синтезу. З позитивним, від наслідування до розподілу функцій;
5) відношення до себе, незалежно від зовнішнього і внутрішнього (випадкового);
6) перехід зовнішньої вимоги у внутрішнє спонукання;
7) реакції на свої дії по соціальним критеріям, співробітництво з собою;
8) стимулювання і організація, інтеріоризація дій, їх узагальнення, пошук нових зв’язків і відносин у матеріалі;
9) стимулювання напруги і мобілізації передбачення, пошуку відсутності згоди між необхідним, можливості коректування мети, засобу і відношення до себе, засвоєння соціальних ролей.
Зовнішній управляючий фактор впливає на розвиваючий, викликає у ньому внутрішню і зовнішню реакції. Управління вимагає надання нормативного статусу проекту розвитку психіки.
Необхідно визначити місце і роль самого кращого, усіх учасників розвитку і виразити це проектно. Тільки тоді можливе здійснення проекту дій зацікавлених сторін і наступне самовизначення реальних осіб.
Розвиток психіки можливий лише при зацікавленості і участі того, хто розвивається. Якась частка у створенні розвиваючого ефекту вноситься природними трансформаціями тіла і душі людини (дозрівання). Інше забезпечується співучастю самої людини, яку необхідно виділити з потоку звичайного буття, реагування на вплив (внутрішнє і зовнішнє) без спрямованості на зміну якісного стану психіки. Саме ця виокремлена частина співучасті людини і є ненасильницьким впливом. Її слід берегти і удосконалювати. Форми і технології розвиваючого впливу зводяться до створення самостійних спроб у досягненні розвиваючого ефекту (саморозвиток) до повного забезпечення цих спроб, надання їм систематичності і надійності.
Таким чином, у організаційному управлінському впливі на якісний стан психіки повинна бути усвідомленість, ясність мислення у розумінні, що слід враховувати у стані психіки. Той, хто розвивається, повинен прагнути до проблемних ситуацій як умов дестабілізації попереднього якісного стану. Ця фаза повинна бути підхоплена зусиллями, що пов’язані з пізнанням нового, більш високого рівня розвиненості (рис. 1.4).
Позитивна фаза у шляху розвитку містить етап з’явлення позитивної, для нового якісного стану психіки, мотивації і самовизначення. Усвідомлений мисленим оформленням новизни і само усвідомлений її підтримкою стає етапом придбання здібностей до дії, що відповідає новому змісту думки (пізнавальної і нормуючої).
Укріплення
Проявлення Інші проявлення Необхідні проявлення
| Вплив (спеціальний) | Розуміння задумки | Прийняття задумки | Співучасть |
| Побудова малюнку шляху | Задумка шляху розвитку |
| Людина, що розвивається |
Людина, яку розвивають
Рис. 1.4. Шлях розвитку психіки