Главная | Обратная связь

Система та структура освіти.

Нормативно-правові засади вищої освіти.

Методика викладання соціальних дисциплін має ґрунтуватися не тільки на наукових, а й на певних нормативно-правових засадах. Адже навчально-виховний процес відбувається не стихійно, його докладно регламентують правові акти, що видаються як державою, так і вищими навчальними закладами.

Нормативно-правові засади вищої освіти – норми, що містяться у правових актах і регулюють відносини у сфері вищої освіти.

Законодавство України про вищу освіту ґрунтується на Конституції України і складається із законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», постанов Кабінету Міністрів України, актів Міністерства освіти і науки України, інших міністерств та відомств, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. У конкретних вищих навчальних закладах навчальний процес регламентують також норми, що встановлені самими закладами і містяться в їхніх статутах, рішеннях вчених рад, наказах керівництва тощо. Знання основ законодавства України про вищу освіту потрібні як викладачам, так і студентам, оскільки їхня діяльність (викладання і навчання) має ґрунтуватися на свідомому і неухильному дотриманні правових норм.

Крім цього, загальні відомості про систему вищої освіти необхідні для випускника вузу вже хоча б для того, щоб він міг орієнтуватися в тій сфері, де йому в майбутньому доведеться працювати в якості викладача. Однак не всі і не відразу стають викладачами. Вуз має досить складну структуру, в якому на різних посадах потрібні висококваліфіковані фахівці. Курс методики викладання тієї чи іншої дисципліни орієнтований в основному на підготовку педагогічних кадрів і повинен включати в себе ряд суміжних питань, пов'язаних з методикою управлінської та організаторської роботи, тому що багатьом випускникам вузів доводиться працювати в якості лаборантів, методистів і т. ін., а самим викладачам виконувати на громадських засадах функції кураторів, вихователів, організаторів, що і визначає специфіку курсу методики викладання. Велике значення в цьому плані має чітке уявлення про систему організації та управління ВНЗ, про яку випускники мають дуже туманне уявлення, що заважає їм зорієнтуватися у своїй майбутній роботі.

Система освіти України.

У Законі України «Про освіту» докладно визначено систему та структуру освіти в Україні. Згідно із законом до системи освіти належать заклади освіти, наукові, науково-методичні і методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні і місцеві органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Згідно Закону «Про вищу освіту» систему вищої освіти складають: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

За своєю навчальною роботою всі вузи підпорядковуються Міністерству освіти і науки, молоді і спорту, по своїй же фінансовій частині та адміністративній підпорядкованості вони поділяються на загальноосвітні (підкоряються МОНМС) та відомчі (підкоряються відповідним міністерствам).

Деякі навчальні заклади поєднують у своїх структурах функції як вузівської, так і післявузівської підготовки. Наприклад, Академія управління при Президентові України, що здійснює перепідготовку управлінських кадрів, готує фахівців вищої кваліфікації викладачів суспільних дисциплін. Отже, грань між вузом та закладами післявузівської підготовки вельми рухлива.

Структура освіти України.

Структура освіти охоплює: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

Законом в Україні встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта, а також освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Вища освіта має такі освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

– Освітні рівні:

1) Неповна вища освіта (цей рівень не передбачено Законом України «Про освіту») – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

2) Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

3) Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

– Освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

2) Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого - четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

3) Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

4) Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією.

Закон встановив такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями: диплом молодшого спеціаліста, диплом бакалавра, диплом спе­ціаліста, диплом магістра.

Післядипломна освіта.

Крім зазначених рівнів система освіти включає в себе спеціальні установи, в рамках яких здійснюється післявузівська підготовка і перепідготовка кадрів вищої кваліфікації. В якості таких установ виступають академії та інститути, в стінах яких підвищують свою кваліфікацію лікарі, вчителі, юристи, вузівські працівники, працівники сфери управління і т. ін.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

- перепідготовку – отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

- спеціалізацію – набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

- розширення профілю (підвищення кваліфікації) – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

- стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.