Главная | Обратная связь

Врахування профілю підготовки фахівців у викладанні соціальних дисциплін.

«Профілювання викладання» соціальних дисциплін.

Обираючи методи навчання, у викладанні соціальних дисциплін необхідно зважати на профіль вищого навчального закладу, факультету і спеціальності. Ця проблема зумовлена поєднанням у вищій освіті професійної та загальноосвітньої підготовки. Професійна складова вищої освіти полягає в зорієнтованості на отримання студентами певної професійної підготовки відповідно до обраних ними напряму освіти та спеціальності. Професійну підготовку забезпечують викладання і вивчення профільних навчальних дисциплін. Водночас у вищих навчальних закладах формують певний рівень загальноосвітнього, загальнокультурного розвитку студентів як майбутніх фахівців. Його забезпечує викладання загальноосвітніх навчальних дисциплін, до яких належать і соціальні.

Пріоритетною складовою вищої освіти є професійна – особа здобуває вищу освіту передусім для майбутньої практичної професійної діяльності. Загальноосвітня підготовка є допоміжною. Тому у студентів може скластися уявлення, що знання у галузі соціальних наук їм не потрібні. Формуванню такого уявлення сприяє і те, що іноді самі керівники вищих навчальних закладів і факультетів негуманітарного профілю не тільки дотримуються подібної думки, а й намагаються обмежити обсяги навчального часу, що відводиться у навчальних планах на вивчення соціальних дисциплін.

Викладачі соціальних дисциплін не мають змоги впливати на таких керівників, однак переконати студентів у важливості й необхідності вивчення соціальних дисциплін вони можуть. Для цього потрібно на заняттях розкривати значення цих наук для профільних наук факультету і спеціальності, а соціальних знань – для майбутньої професійної діяльності студентів. Такий підхід у педагогіці отримав назву «профілювання викладання» соціальних дисциплін.

Зв'язок викладання соціальних дисциплін із профілем вищого навчального закладу, факультету, спеціальності дає змогу зробити їх дохідливішими для студентів, дієвими, аргументованими, допомагає викладачеві уникати абстрактності і декларативності у викладанні. Такий зв'язок є ефективним засобом перетворення здобутих студентами знань на їхні особисті переконання.

Щодо необхідності профілювання немає єдності й серед викладачів соціальних дисциплін. Декотрі з них взагалі заперечують потребу профілювання з огляду на те, що студенти зобов'язані сумлінно вивчати дисципліну, передбачену навчальним планом, без заохочування викладача. Не вбачаючи зв'язку соціальних дисциплін з обраними науками і галуззю діяльності, студент може формально ставитися до їх вивчення, обмежуючись мінімальними знаннями, необхідними для складання іспиту чи заліку. Набуті у такий спосіб знання не можуть стати керівництвом до практичних дій. Інші викладачі, навпаки, надто розширюють зв'язок викладання соціальних дисциплін із профільними, що неминуче призводить до вульгаризації викладання. Більшість викладачів соціальних дисциплін визнає необхідність профілювання, але зазвичай не здійснює його через брак відповідного досвіду та методичної літератури.

За радянських часів профілюванню викладання соціальних дисциплін, особливо філософії, приділяли значну увагу, видавали відповідну наукову та методичну літературу. У незалежній Україні ця проблема поки що не привернула уваги науковців і педагогів. У зв'язку з цим доцільно проаналізувати деякі методичні аспекти профілювання.

Методичні аспекти профілювання викладання соціальних дисциплін.

Профілювання викладання соціальних дисциплін полягає в розкритті на навчальних заняттях їх зв'язку з відповідними проблемами профільних наук вищого навчального закладу, факультету, спеціальності. На гуманітарних факультетах і спеціальностях профільними є гуманітарні науки – історичні, економічні, філологічні, правознавчі тощо. Зв'язок із ними соціальних дисциплін як загальноосвітніх очевидний. На природничо-наукових факультетах і спеціальностях профільними є математичні, фізичні, хімічні, біологічні науки, з основними з яких викладачі соціальних дисциплін також у змозі пов'язати їх викладання.

Проте в технічних, аграрних, медичних вищих навчальних закладах профільними є прикладні науки, знань з яких викладач соціальних дисциплін не має. Його прагнення знайти зв'язок соціальних дисциплін з проблематикою прикладних наук неминуче призводитиме до вульгаризації викладання. Тому в таких вищих навчальних закладах урахування профілю треба здійснювати переважно через зв'язок із тими загальнотеоретичними дисциплінами (математикою, фізикою, хімією, біологією тощо), які є теоретичною основою прикладних спеціальних наук.

Зв'язок викладання соціальних дисциплін з профілем вищого навчального закладу, факультету, спеціальності передбачає органічне поєднання проблем цих дисциплін із соціальними проблемами профільних наук, використання матеріалу профільних наук в аналізі змісту соціальних дисциплін. Такий зв'язок має бути природним, оминати штучність і схематизм. Варто також мати на увазі, що не кожна тема дисципліни і не кожне питання містять однакові можливості щодо його реалізації, і не потрібно шукати зв'язок там, де його немає. Штучне пов'язування соціальних дисциплін із профільними науками може викликати лише негативну реакцію з боку студентів.

Можна виокремити такі основні напрями врахування профілю підготовки фахівців у викладанні соціальних дисциплін:

1) Розкриття методологічного значення законів і категорій соціальних наук для профільних наук вищого навчального закладу, факультету, спеціальності. Щодо законів суспільного розвитку та їх відображення в соціальних науках у філософії існують різні позиції – від абсолютизації їх дії (марксизм) до заперечення самої наявності (позитивізм). Так чи інакше, науці відомі, наприклад, закони визначальної ролі продуктивних сил щодо виробничих відносин, діалектики (переходу кількісних змін у якісні, єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення), підвищення потреб, циркуляції політичних еліт, взаємодії виборчих і партійних систем тощо. Можна визнавати чи заперечувати пізнавальне значення деяких із них, однак незаперечними те, що за наявності в кожної з профільних наук власного понятійно-категоріального апарату вона широко використовує в процесі пізнання категорії соціальних наук: «економіка», «власність», «виробництво», «суспільство», «держава», «влада», «демократія», «культура» тощо. Особливо велике пізнавальне значення мають категорії філософії: «матерія», «свідомість», «простір», «час», «рух», «розвиток» тощо. Категорії соціальних наук широко застосовують усі інші науки. Це означає, що категорії соціальних наук мають методологічне значення для профільних наук, хоча представники останніх можуть цього й не усвідомлювати.

2) Аналіз соціальних проблем профільних наук на заняттях із соціальних дисциплін. Соціальними є проблеми, що стосуються суспільства і людини. Різною мірою вони притаманні будь-якій науці. Наприклад, у фізиці це проблеми соціальних наслідків розвитку ядерної енергетики та політичного впливу на міжнародні відносини нових видів термоядерної зброї, в хімії – хімізації виробництва та побуту, в біології – генної інженерії, у правознавстві – співвідношення права й політики, в економіці – політики й економіки тощо. Залежно від того, які саме науки на факультеті чи спеціальності є профільними, викладач певної соціальної дисципліни виокремлює й аналізує на заняттях відповідні проблеми.

3) Використання на заняттях ілюстративного матеріалу із профільних наук для аргументації теоретичних положень соціальних наук. Йдеться про використання даних природничих наук чи досягнень технічних для обґрунтування певних теоретичних положень філософії, економічної теорії, соціології тощо. Профільними можуть бути і соціальні науки. На спеціальності «історія», наприклад, профільними є історичні науки, «філософія» – філософські, «соціологія» – соціологічні, «політологія» – політологічні, «культурологія» – культурологічні тощо. У цьому разі зв'язок загальноосвітніх і профільних соціальних дисциплін нерозривний і очевидний.

4) Читання студентам спеціальних і факультативних курсів із соціальних проблем профільних наук. Кафедра соціальних дисциплін на доповнення до основних соціальних дисциплін може пропонувати факультетам, наприклад, такі спецкурси: «Філософські проблеми математики (фізики, хімії, біології)», «Філософія техніки», «Філософія права», «Соціологія права», «Економіка і політика», «Політика і право», «Політика і література» тощо. Такі спецкурси, що читатимуться на високому науковому рівні, зацікавлюватимуть студентів і переконуватимуть їх у необхідності вивчення соціальних дисциплін.

5) Організація науково-дослідної роботи студентів із проблематики соціальних наук та соціальних питань профільних наук. Організаційними формами такої роботи можуть бути теоретичні конференції, диспути, наукові гуртки, проблемні групи, конкурси наукових праць, а їх організаторами й керівниками – викладачі соціальних дисциплін. Студенти можуть також виділяти у своїх курсових та кваліфікаційних роботах розділи з аналізу соціального аспекту досліджуваної проблеми, здійснення якого консультуватиме викладач відповідної соціальної дисципліни.

6) Урахування профілю підготовки фахівців у різних формах контролю знань студентів із соціальних дисциплін. Найпростіше це зробити шляхом виокремлення кількох відповідних питань у переліку контрольних питань до іспиту чи заліку.

Можливі й інші напрями врахування профілю підготовки фахівців у викладанні соціальних дисциплін.

Умови профілювання викладання соціальних дисциплін.

Виокремлюють такі умови профілювання викладання соціальних дисциплін:

1) викладач соціальної дисципліни має знати, які саме науки є профільними на певному факультеті чи конкретній спеціальності і мати про них загальне уявлення. Це уявлення про загальну історію профільних наук, їх основну проблематику, місце цих наук у системі наукового знання, їх теоретичне і практичне значення. Викладач також повинен мати уявлення про обсяг теоретичних знань студентів із профільних наук (його можна отримати через ознайомлення з навчальними програмами та підручниками з профільних дисциплін), особливості виробництва та умови праці фахівців відповідного профілю;

2) викладач соціальних дисциплін має більш-менш тривалий час працювати на певному факультеті чи спеціальності, щоб знати їх специфіку. Тому кафедри соціальних дисциплін повинні планувати навчальне навантаження викладача так, щоб він постійно працював на одному або на двох близьких за профілем факультетах чи спеціальностях. Щорічне переведення викладача з факультету на факультет або читання лекцій одночасно студентам різних факультетів, по суті, унеможливлює врахування профілю підготовки фахівців у викладанні соціальних дисциплін;

3) студенти мають знати, які саме науки є для них профільними на факультеті та спеціальності. Тому викладачі соціальних дисциплін повинні допомагати їм орієнтуватися в розмежуванні загальноосвітніх і профільних дисциплін та їх взаємозв'язку.

Охарактеризовані форми педагогічного впливу на студентів під час аудиторних занять, самостійної роботи студентів забезпечують глибокий і всебічний зв'язок викладання соціальних дисциплін з профілем вищого навчального закладу, факультету, спеціальності.

Провідна роль у профілюванні належить лекційному курсу. Послідовно й систематично розкриваючи в лекціях зміст конкретної соціальної дисципліни, викладач залучає матеріал профільних наук до аналізу проблем цієї дисципліни, ставить і аналізує соціальні проблеми профільних наук, розкриває методологічне значення категорій соціальних наук для розв'язання проблем профільних наук.

На семінарських заняттях здобуті на лекціях знання поглиблюються й закріплюються, формуються уміння і навички їх застосування в аналізі реальних явищ і процесів та проблем профільних наук. Плани семінарських занять слід складати з урахуванням профілю не тільки вищого навчального закладу, а й специфіки окремих груп факультетів – природничо-наукових, гуманітарних, технічних тощо. Кафедри соціальних дисциплін повинні розробляти кілька варіантів планів семінарських занять згідно зі специфікою кожного факультету або хоча б їх групи. У відповідних темах ставлять профільовані питання, залучають матеріал профільних наук.

Загальна модель профілювання трансформується відповідно до особливостей, типу і профілю конкретного навчального закладу, специфіки факультету і спеціальності, особистісних рис кожного викладача.

Профілювання викладання соціальних дисциплін необхідне, але важливо дотримуватися міри у такій роботі, щоб у студентів не складалося враження, що ці дисципліни їм нав'язують. Профілювання є завданням викладачів не лише соціальних, а й будь-яких непрофільних дисциплін, у т. ч. природничо-наукових – математики, фізики, хімії, біології тощо – у разі їх викладання на гуманітарних факультетах.