Главная | Обратная связь

ТАБЛОЇДИЗАЦІЯ НОВИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

Новини репрезентують суспільні настрої, явища, події, та покликані насамперед інформувати глядача. Однак під інформуванням редактори та журналісти телевізійних новин розуміють зовсім інше значення, ніж це було п’ять років тому. Об’єктивність, збалансованість, правдивість і точність у новинах є, але постає проблема в їхньому відборі. Глядач бачить лише те, що йому пропонують медіа-творці, а не те, що він хотів би переглянути. Сьогодні телебачення в цілому і новини зокрема – це значний сегмент бізнесу. Задля того, щоб підняти рейтинги, а тим самим привернути якомога більше глядачів, а також, що, можливо, найголовніше, рекламодавців, від чого залежить фінансова успішність каналу, новини роблять таблоїдними. А таблоїд – це донесення розваги до реципієнта. Тому на інформаційну функцію звертають менше уваги. Сучасна інформаційна програма переповнена так званим „інфотейментом” (тобто розважальними новинами, які самі по собі не мають значення, глибини і перспективи) [2, с. 72].

Про зміну ситуації в медіа-просторі не говорять, тому що основним завданням для власників каналів є отримання прибутку. Звідси, перехід до аналізу подій та нівелювання сенсаційності, показ суспільних явищ „без прикрас” не може відбутися без сторонньої допомоги. Наукові розвідки не достатньо охоплюють цю тему. В окремих працях можна знайти передумови таблоїдизації та часткове розв’язання цього питання.

Так С. Муратов у дослідженні „ТБ – еволюція нетерпимості. Історія і конфлікти етичних уявлень” зазначає: „Коли репортери прагнуть вразити уяву глядача жорсткостями нашого життя, вони досягають зворотнього результату. Привчений до регулярних доз такої жорстокості, глядач стає нечутливим до їх показу, і з кожним разом дози повинні бути все більш крупними, а подробиці все більш страшними.

Потреба в такого роду видовищах збільшується в залежності від міри їхнього споживання. Крок за кроком вони стають ледве не основним змістом рубрик. Щоденним наркотиком. А масовий потяг піднімає рейтинг. І коло таким чином замикається” [6, c. 101].

Недостатнє вивчення цього питання, аналізу новин українських телеканалів у цьому аспекті зумовлює актуальність дослідження. Треба звернути увагу на те, що таблоїдність новин окреслювали у сфері публіцистики.

Зокрема, Н. Лігачова ввела термін „барбосизація” - синонім до понять „шоуізація” та „таблоїдизація” [7].

Основне завдання статті полягає в окресленні тенденцій таблоїдності телевізійних новин, наскільки глибоко вони проникли в інформаційний жанр та як вони функціонують. Ми не ставимо собі за мету розробити рекомендації щодо розв’язання цієї проблеми, тому що, по-перше, телебачення поступово інтегрується в інтернет, і як воно зміниться в найближчий час, не можна чітко визначити, де наші поради можуть втратити свою актуальність, по-друге, регулювання обігу „жовтих новин” лежить у площині медіа-власників та державної політики, від яких залежить функціонування таблоїдних новин в українському суспільстві.

Особливості проникнення „жовтих новин” на телебачення досліджували Г. Кузнецов, В. Цвік, А. Юровський, звертаючи увагу на те, що „В повсякденній редакційній практиці питання, що хвилює молодого журналіста, „пройде” чи „не пройде” в ефір зроблений ним відео сюжет чи програма, вирішується керівництвом, як правило, без особливої аргументації, на основі „професійного чуття”. Ознайомитися з формалізованою шкалою оцінки телепередач починаючому журналістові варто хоча б для того, щоб зрозуміти, на сому основане „чуття” досвічених колег”.

Відповідні критерії оцінки новин містяться і в Кодексі професійної етики українського журналіста, і в Етичному кодексі українського журналіста. Рекомендації щодо висвітлення новин можна знайти у розділі „Робота в службі новин” В. Цвіка. Він пропонує такі вимоги до новин як точність, неупередженість, відчуття міри, такт, тон, коментарі, голос, вимова. Розглядаючи ці критерії в контексті таблоїдності новин, нашу увагу привертає остання рекомендація В. Цвіка, що стосується виправлення новини. Гонитва за сенсаційним матеріалом призводить до того, що першоджерело не перевіряється, і як наслідок – в ефірі викривлена, неточна або неправдива інформація, яку необхідно спростувати. Така тенденція все більше набирає обертів українських ЗМІ, що свідчить про непрофесійність медіа та неповагу до глядача.

Варто зазначити, що телевізійні новини роблять акцент не на раціональному сприйнятті, а на емоційній складові реципієнта, про що зазначають українські дослідники. У сучасному світі інформаційного суспільства та початку настання ери „суспільства мрії” високі технології і новітні технічні засоби уже опинилися на провідних позиціях, і тому лише їх самих недостатньо, аби захопити увагу і прихильність людей. Формула успіху – це високі технології плюс емоції. Глядачів цікавить приємне – любов, радість, спогади. Ті телеканали, що нині сповідують емоційно наснажений спосіб подачі новин, а не лише традиційно і якісно відображають інформацію, якої зараз у надлишок, виграють порівняно з іншими колегами і мають вищі рейтинги [4, с. 73].

Схожа ситуація і в Росії. Таблоїдизація характерна як українському, так і російському та зарубіжного медіа-простору. На думку Н. Звєрєвої, „багато програм-страшилок на тому ж НТВ приїлись глядачеві. Їхній рейтинг став різко знижуватися. Який буде наступний крок продюсерів : нагнітання жаху чи пошук нових форматів, поки що незрозуміло” [3, с. 39].

Американський колега Е. Бойд запевняє в тому, що „існує складне поєднання устремління до прибутку і пошуку новин, коли мотив прибутку заміняє новинні цінності” [1, c. 236]. Якби телебаченню довелося висвітлювати друге пришестя Христа з усіма подробицями протягом години, значна частина станцій відмовилась би пустити це в ефір, тому що якийсь вестерн чи вікторина принесли б більший прибуток [1, с. 234].

Зважаючи на те, що телевізійний простір України достатньо великий, ми вирішили проаналізувати новинні випуски двох телевізійних каналів: „ТСН” каналу „1+1” та „Репортер” „Нового каналу” від 30 листопада 2012 року. Телеканали мають свою редакційну політику, тому визначення особливостей таблоїдизації новин на прикладі одного випуску буде достатнім, оскільки вибір тем та висвітлення сюжетів відбувається за певним сценарієм, який не змінюється протягом тривалого часу.

У переважній більшості випадків таблоїдність новин визначається тим, чи є в них посилання на такі домінанти як страх, смерть та секс. „ТСН” виставляє на перший план ті новини, що викликають страх у глядача, те, що на нашу думку, може безпосередньо зашкодити його життю. „Аварія на Волині” (детально показують обгорілу електричку та розтрощену вантажівку), „12 сімей залишилися без житла на Луганщині” (через пожежу), „Семеро людей постраждали в аварії у Криму” (зіткнення автівок та смакування журналістами наслідків аварії), „Громадський транспорт ледь не довів жінку до передчасних пологів (знову загроза життю людини, коли в звичайній маршрутці відірвалося сидіння; коментар лікаря свідчить, що жінка та дитина знаходяться у здоровому стані, проте медіа штучно роздувають новину, замість констатації факту, знаходження причин проблеми, вони її драматизують), „Вибух газу у Томську зруйнував частину житлового будинку” (наявність жертв ще більше підігріває інтерес до інформації та до випуску новин в цілому, глядач включається у подію, емоційно зацікавлений та наляканий, завдяки чому ним легко управляти, і замість суспільно значимих подій у країні, реципієнт переживатиме за своє життя, а не за те, що відбувається в суспільстві). „Вибухи у Дніпропетровську, Харкові та Запоріжжі мали політичне підґрунтя”, „П’ятьом правоохоронцям по року ув’язнення, одному – три умовно (побиття міліціонерами відвідувачів піцерії також наводить жах на глядача, тому що представники правоохоронних сил повинні асоціюватися як такі, які захищають людей, а не навпаки). „Секс та українці” (заголовок сюжету одразу привертає увагу, відповідаючи тим складовим видовищності та таблоїдності; розповідаючи про День сексу, сюжет не несе просвітницької інформації, це тільки розвага для глядача, щоб він розслабився та не перенапружувався, не включав раціональну складову). „На Буковині розшукують водія вантажівки, який збив 15-річного хлопця” (перенасичення кримінальних новин викликає у реципієнта апатію, тому значима для суспільства новина може навіть не сприйнятися глядачем, адже він такого роду новини бачить та чує кожного дня, зникає новизна та важливість повідомлення, воно губиться серед інших).

На прикладі „ТСН” прослідковується тенденція повного зникнення аналітичних сюжетів (новини подаються за формулою: інформація плюс розвага), а також їхнє переміщення в інші інфомаційно-аналітичні програми (наприклад, програма „Гроші” телеканалу „1+1”). Зауважимо, що власник телеканалу „1+1” - Ігор Коломойський, який має власне уявлення про медіа: розцінення новин виключно як засіб отримання прибутку, а не як засіб творчого мислення журналістів та соціального рупора суспільства. Тож можемо припустити, що така тенденція виникає не без його втручання.

Якщо розглядати „Репортер” „Нового каналу”, зважаючи на менший хронометраж програми порівняно із „ТСН”, то відповідно таблоїдних новин буде менше. Але потенційний глядач „Репортеру” - молода сім’я : він, вона та воно (дитина), тому новини мають ознаки інфотейнменту, вони легкі для сприйняття. Телевізійні новини мають відповідати аудиторії „Нового каналу”. Розлогі аналітичні новини ніхто б не дивився, тому що тут треба враховувати сприйняття глядача та його вікову категорію. Заголовки „Репортера” тяжіють до таблоїдності: „Еміграція чи масова евакуація” (говориться про відтік освічених молодих людей за кордон, „евакуація” вжита у переносному значенні, щоб втримати глядача біля телевізора, мимовільно змусити дивитися цю програму). „У центрі Дніпропетровська на людей впало сухе дерево” („персоналізація” новини, розповідь про подію доводить, що нещасні випадки можуть статися у будь-якому місті України).

Медіа-власником „Нового каналу” є Віктор Пінчук, про його діяльність часто говорять в телевізійних новинах цього каналу (про стипендіальну програму „Завтра.ua”, проведення виставок у „Пінчук Арт Центрі” та ін.). Очевидно, його думка відіграє не останню роль у редакційній політиці телевізійних новин.

Порівняно із випуском „ТСН” у „Репортері” менше повідомлень про катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні новини, але якщо подія стосується України або має сенсаційний характер, то її розміщують у випуску новин. Порівнюючи вищезазначені програми, варто зауважити, що заголовки обох новинних випусків лаконічні та інтригуючі. Висвітлюючи одні і ті ж події „Репортер” робить акцент на привабливості новини, щоб вона буда „гарячою”. Наприклад, „Селянська війна в Криму” („Все в диму – війна в Криму”, але війна не справжня, це журналістська метафора, що описує сутички народу за землю із представниками влади) – таким постає заголовок у „Репортері” „Нового каналу”. І про цю ж подію без пафосу, сенсаційності, сухо висвітлюючи факт „ТСН” подає його так : „Жителі трьох сіл Бахчисарайського району Криму вдруге за тиждень перекрили дорогу”.

Але в обох програмах простежується тенденція до таблоїдизації та „барбосизації”. „ТСН” та „Репортер” апелюють до емоцій глядача, нав’язуючи тільки те, що вважають за потрібне медіа-власники, редактори та продюсери телевізійних новин та самі журналісти. Задля підвищення рейтингів медіа подають сюжети про негативні події: злочини, вбивства, пожежі, катастрофи. Звісно, інформувати про відповідні події потрібно, але розповідати про них дозовано, в меншій кількості. Зважаючи на дослідження закордонних науковців, які запевняють, що надмірна кількість даного виду подій та суцільна таблоїдизація не тільки не підвищує рейтингову частку, а знижує її, ЗМІ необхідно замислитись над цією проблемою. Оскільки явище таблоїдизації охопило не тільки голубі екрани, а ще й пресу, радіо, а також інтернет-медіа.

Одним із способів вирішення проблеми таблоїдизації новин може стати розробка нових форматів новинних програм, де „жовтим новинам” приділятиметься менше місця у сегменті випуску новин, тобто зниження кількості таких новин, не забуваючи про подачу телевізійного продукту: цікавість, актуальність, точність, збалансованість та об’єктивність новин.

Невтручання власників у виробництво новин значно полегшить роботу журналістів, дасть змогу розкрити їхній потенціал, робити новини не тільки розважальними, а ще й додавати до них пізнавальний та аналітичний аспект.

Зацікавлення державних органів щодо медіа, розцінення їх як виду бізнесу, а також прийняття рішень на законодавчому рівні про відсоткову частку таблоїдної інформаці у випусках новин зможе регулювати процес переміщення інформаційно-розважальних до суто розважальних (навіть, якщо йдеться про телевізійні новини) програм.

Глядач також повинен проявити ініціативи щодо талоїдизованих програм. Адже, якщо немає скарг та незадоволення цією ситуацією, значить, українців задовольняє те, що відбувається в українських медіа. Якщо глядачеві все подобається, то і змінювати новини на краще не потрібно.

Зазначені рекомендації цілком можуть бути реалізовані не тільки каналами „1+1”, „Новим каналом”, а й взяті до уваги іншими ЗМІ. Аналіз тенденцій таблоїдизації новин потребує подальшого, більш глибокого вивчення. Подальші розвідки у цьому напрямі можуть бути представлені як в наукових статтях, так і стати об’єктом вивчення кандидатських та докторських дисертацій з соціальних комунікацій.

Література

1. Бойд Е. Ефірна журналістика. Технології виробництва ефірних новин / Е. Бойд. – К. : Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, 2007. – 430 с. 2. Демченко В. Нові формотворчі аспекти телевізійних новин з двома ведучими / В. Демченко // Теле- та радіожурналістика. – 2011. – Вип. 10. – С. 70–73. 3. Зверева Н.Школа тележурналиста / Н. Зверева. – Нижний Новгород: Издательский дом Минакова, 2009. – 272 с. 4. Кудлай-Швець Н. Основні вимоги і тенденції новинної журналістики (на прикладі українських теленовин) / Н. Кудлай-Швець, А. Мордюк // Новітні технології телерадіомовлення : світовий досвід (матеріали наукового колоквіуму, Київ, 16 листопада 2011 р./ за заг. ред. В. Різуна, Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики ; Телерадіоклуб / Передмова та упорядкування В. Гоян. К., 2012. – 181 с. 5. Г. КузнецовТелевизионная журналистика: Учебник. 4-е издание / Г. Кузнецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юровский. – М. : Изд-во МГУ, Изд-во „Высшая школа”, 2002. – 304 с. 6. Муратов С. ТВ - эволюция нетерпимости. История и конфликты этических представлений/ С. Муратов. – М.: Б.и., 2000. – 241 с. 7. Лигачева Н. Барбосизация всей страны [Електронний ресурс] / Н. Лигачева. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/nl/2008-08-04/39830 8. Цвик В. Журналист с микрофоном / В. Цвик. – М. : Издательство ДИДМНЭПУ, 2000. – 40 с.