Главная | Обратная связь

Повнота представлення фактів та інформації по проблемі.

Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. Тому завдання журналіста все це знайти в компетентних джерелах [6].

Дослідимо дотримання цих стандартів на матеріалі „ТСН” каналу 1+1.

„1+1” – загальнонаціональний телеканал, лідер вітчизняного виробництва й один з улюблених телеканалів українських глядачів. Технічне покриття по Україні складає 95% [8].

Протягом останніх років спостерігалося зниження рейтингів і долі „1+1”. Протягом пяти років, з 2004 до 2009, рейтинг каналу знизився з 21% до 9%, і лише в 2011 році піднявся до 13%, і то більшою мірою завдяки тому, що впали рейтинги всіх інформаційних програм інших телеканалів [1].

Щодо новин, то основний випуск „ТСН” о 19.30 протягом усього 2011 року лідирував серед праймових новинних програм. Загальний рейтинг „ТСН” за результатами 2011 року склав 21,5% [4]. Але у 2012 році „ТСН” поступилося місцем в національній телевізійній премії „Телетріумф” за сезон 2011-2012 років в номінації „Інформаційна програма”, віддавши нагороду „Подробицям” телеканалу „Інтер” [3].

ТСН або „Телевізійна служба новин” – програма новин телеканалу „1+1”, яка виходить з 1 січня 1997 року [5].

Головний випуск ТСН виходить з понеділка по суботу в незмінний час – о 19:30. Є також денні та нічні випуски, час виходу яких в ефір варіюється. Щонеділі ТСН виходить у форматі підсумкової програми тижня – „ТСН. Тиждень”.

Програма сповідує принципи оперативності, уникнення точних повторів сюжетів, визнання власних помилок, уникнення оцінок та упередженості, принципи вичерпності, доступності мови та персональної відповідальності окремих журналістів [5].

З 2008 року ТСН вирізняється легкістю та доступністю викладення інформації, простою мовою, орієнтацією на розважальний характер, перехід на принципи інфотейменту та схему „шість „С“ і одне „Г“”: „скандали, сенсації, страх, секс, смерть, сміх та гроші” [5].

Процитуємо за текстом сторінки ТСН на сайті каналу „1+1”:

„Новини стають ближчими: лише найсвіжіші, найважливіші та найцікавіші українські новини.

Новини стають мобільнішими: кореспонденти найпотужнішої в країні регіональної кореспондентської мережі реагують миттєво. Вони завжди там, де новини.

Новини стають цікавішими: ми розповідаємо про політику іронічно – так, як про неї говорять усюди, окрім телеекранів. Ми розповідаємо про соціум та економіку легко – так, щоб зрозумів кожен. Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне – так, щоби було цікаво.

Новин стає більше: у новому сезоні п’ять випусків на день з подвійною порцією регіональних новин та інформації про події в світі спорту. Плюс обов’язкове обговорення найгарячіших тем тижня в підсумковій аналітичній програмі у неділю.

Новини стають доступнішими: усі події дня – на сайті tsn.ua” [9].

Сьогодні загальним девізом новин є „ТСН” вражає”, а щоденні випуски о 19.30 виходять під назвою „Випуск ТСН: головні події дня, що минув”.

Зміна формату програми, що пов'язана із загальним новим курсом керівництва на розважальний формат каналу та відмову від суспільно-політичних проектів, викликала хвилю потужної критики медіа-експертів. Наприклад, в серпні 2011 р. на нараді в Полтавській облдержадміністрації начальник її головного управління інформаційної і внутрішньої політики Микола Перепелиця навів новини ТСН телеканалу „1+1” як негативний приклад роботи ЗМІ: „Тільки і чуємо: вбився, втопився, загинув… Від першої до останньої новини там іде передача, яка не сприяє формуванню свідомості в молоді, принижує її…” [5].

Зауважимо, що дивним є девіз подання новин, які стають цікавішими: „Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне – так, щоби було цікаво”. По-перше, як можна поєднувати антонімічні поняття „страшне” і „смішне”? По-друге, синонімічний ряд „страшне, смішне, злободенне і резонансне” змушує нас напружитись, бо виходить, що наше злободенне життя є не лише резонансним, а й страшним і смішним одночасно. По-третє, як можна розказати про щось страшне цікаво? Це додавати якісь спецефекти при підготовці сюжету чи використовувати жарти? У розділі про збільшення новин сказано, що ми „куштуватимемо” подвійну порцію регіональних новин. Чому саме регіональних? Новини окремих регіонів? Зазирнемо до „Тлумачного словника російської мови” С. И. Ожегова і Н. Ю. Шведової: „Регион – большая область, группа соседствующих стран или территории, районы, объединенные по каким-нибудь общим признакам” [2]. Як зазначалось вище, телеканал 1+1 є загальнонаціональним, тому новини мають бути не регіональні, а загальні, про всю країну. Щодо новин, які стають ближчими, то дивує чому ми лише дізнаватимемось про українські новини, якщо оприлюднюються й світові новини.

Отже, розглянемо головні випуски ТСН на початку 2012 року, у січні і лютому, проаналізуємо, чи дотримуються журналісти етичних норм та професійних стандартів, як вони подають новини.

Подивимось головний випуск за перше січня 2012 року: „В новорічну ніч у Києві вщент згоріла квартира разом з господарем”, „До депутата Павловського замість Діда Мороза прийшли міліціонери”, „Під стінами Качанівської колонії зустріли Новий рік дві сотні харків'ян”, „Прихильники Степана Бандери відзначають його день народження”, „В Аргентині стартувало славетне ралі Дакар”, далі йдуть загальні новини про новонароджених у перший день року, про рейтинг подарунків на Новий рік та про старт другого сезону власного шоу телеканалу „Пекельна кухня”. Як бачимо, головною новиною є пожежа, а далі йдуть розважальні новини, тобто випуск новин повністю відповідає зазначеним стандартам телеканалу, але після перегляду сюжету можна сказати, що новина викладена оперативно, точно, є посилання на інформагентства, але на які саме не уточнюється, немає оцінок та думок журналіста, лише факти.

Подивимось новини за 23 січня 2012 року: „Двоє людей померли від переохолодження”, „У Києві бурулька впала на 62-річну киянку”, „В столиці за три доби випала місячна норма опадів”. Головними новинами стали також смерть людей та аномальні погодні умови, бо саме з середини січня до лютого для клімату України були надзвичайно сильні морози. Далі йдуть новини про аварії на дорогах („Депутат Чернівецької обласної ради від „Фронту змін” загинув в аварії”, „Неподалік від Гостомеля "БМВ" зіткнулося з мікроавтобусом „Богдан”). Ще через кілька випусків знов повторюється сюжет про несприятливі погодні умови: „Погода внесла корективи в роботу аеропортів”.

Отже, новини „ТСН” подають швидко, оперативно, завжди є посилання на джерела інформації, точність і повнота даних поданих подій, дотримання балансу думок, відсутність оцінок та думок журналіста. Але немає новин про політику, економіку, соціум, а лише жахливі новини, в яких подаються ім’я постраждалих, показуються страшні кадри подій. Зауважимо, що кожен день новин „ТСН” спочатку розповідає про саме про такі новини, а вже потім переходить до суспільно значущих.

Перейдемо до випусків „ТСН” лютого 2012 року.

Перший день нового місяця також розпочався новинами про сильні морози („Вже 43 людини стали жертвами лютих морозів в Україні”, „-20 у найтеплішому регіоні Україні”), далі сюжет про наслідки погоди – закриття шкіл („Що дужче мороз – то більше школярів ідуть на позапланові канікули”) і, нарешті, про те, як вирішується питання холоду урядовцями („Холоднеча – головна тема сьогоднішнього засідання Уряду”). Дивує те, що три сюжети („Вже 43 людини стали жертвами лютих морозів в Україні”, „-20 у найтеплішому регіоні Україні”, „Холоднеча - головна тема сьогоднішнього засідання Уряду”), які йдуть один за один мають однакову назву „Льодовиковий період”. Не можна називати таку кількість новин однаково, не лише тому, що вони транслюються підряд, а й тому, що не для всього це є вдалою назвою. На нашу думку, така назва підходить лише для „-20 у найтеплішому регіоні Україні”, але не в жодному разі для головної теми засідання Уряду.

Далі проаналізуємо випуск новин за 29 люте 2012 року.

Як завжди розпочинається „ТСН” з аварій: „Страшна та безглузда ДТП у Києві”, „Маршрутка з пасажирами протаранила відразу дві вантажівки”, „Останній день зими відзначився рекордною аварією”. Далі, як і в інших випусках, загальні новини, між якими можна побачити сюжети про політику, соціум.

Перед тим, як робити висновки, хочу зауважити, що ми взяли лише чотири дні з двох місяців, але всі вони розпочинались однаково, висвітлювали однакові „катастрофічні” новини, не приділяючи уваги головним – тенденційним, суспільно-політичним тощо.

Отже, підбиваючи підсумки, зазначимо, що основні вимоги щодо етичних норм та професійних стандартів, загалом дотримано: оперативність, баланс точок зору і думок, відсутні власні мислення журналістів, повнота і достовірність викладених фактів.

Головною вадою, на нашу думку, випусків „ТСН” є те, що вони акцентують увагу на жахіттях сьогодення, яких і так достатньо в житті людей, краще було б, якщо б робили акцент та створювали авторитет на новинах країни, суспільства, культурних подіях.

Отже, дотримання всіх вищезазначених положень повинно стати обов’язковим для всіх журналістів, як для початківців, так і професіоналів.

Тепер проаналізуємо новинні випуски наприкінці року – за жовтень і листопад 2012 року. Візьмемо ж ті самі числа, що й брали для початкових місяців: 1 та 23 жовтня і 1 та 29 листопада.

Отже, новинний випуск за 1 жовтня 2012 року. Анонс до цього випуску: „Про розслідування стрілянини в "Каравані", криваву ДТП у Харкові, нові авторадари та алкотестери для ДАІ, заміновану столицю та долю закону про наклеп дивіться у випуску ТСН за 01.10.2012”. Вже з випуску бачимо, що жодних політичних і суспільних важливих новин ми не побачимо. Перші три сюжети „ТСН” мають однакову тематику – стрілянина („Розслідування стрілянини в „Каравані”, „По пістолету кожному українцеві”, „Стрілянина у Кременчуці”), а далі чергуються кримінальні новини із загальними („Юлія Тимошенко дві доби пролежала на підлозі біля дверей своєї палати”, „Кривава ДТП у Харкові”, „Нові авторадари та алкотестери для ДАІ”, „Замінована столиця”, „За крадіжку морозива чотири роки в'язниці”). Як бачимо, сюжети тільки про страшне, і зовсім нічого про смішне. Мабуть, так новини редакція „ТСН” вважає і злободенним.

Далі розглянемо випуск за 23 жовтня 2012 року. Цей день ознаменувався лише страшним („Суд виправдав юнаків, звинувачених у загибелі дівчини”, „У Полтаві озброєний іноземець напав на таксиста і влаштував стрілянину”, „Струс мозку отримала жінка після скандалу з колишнім чоловіком”, „Труну з небіжчиком "забули" біля будинку в Запоріжжі”). Найбільше мене вразили новини про побиту жінку та забуту труну! Новини „ТСН”, дійсно, стають цікавішими та їх більше. Репортери, мабуть, зовсім забули про людські етичні та естетичні норми, не вважаючи вже журналістські, коли знімали сюжет про труну. Сам факт вже викликає неприємність, а коли його ще доповнюють картинкою, то це перечить моральним нормам. Взагалі, цей сюжет можна було не включати у випуск. А лише наприкінці розповіли телеглядачам про те, що швидко опадає листя і його не встигають прибирати („Листя опадає так швидко, що комунальники не встигають його згрібати”), про відрізане опалення в Києві („В Києві відрізали від опалення 4 багатоповерхівки”) та про парк кам’яних писанок у Коломиї („Парк кам'яних писанок відкрили в Коломиї, на Прикарпатті”). Окрім такого розташування новин, знаходимо ще й помилки – потрібно не „В Києві”, а „У Києві”, і навіщо уточнювати, що Коломия на Прикарпатті, якщо іншою немає, та ще й відокремлювати комою?

Перейдемо до 1 листопада 2012 року. Цей випуск відзначився першими трьома сюжетами про Павла Лазаренка („Павло Лазаренко - на волі”, „Як починалась кар'єра Лазаренка і чим вона закінчилась”, „У разі повернення Лазаренка в Україну, його очікує нове ув'язнення”), потім приділи увагу попередніх даних про парламентські вибори („Хто гальмує підрахунок голосів?”, „За цілий день 223 округ просунувся в підрахунку голосів менше, ніж на відсоток”, „Андрій Іллєнко остаточно переміг свою конкурентку – Галину Герегу”), а далі знов катастрофи („В Запоріжжі зійшов з рейок швидкий потяг Київ-Севастополь”, „Маму з двома малими дітьми збили на пішохідному переході на Рівненщині”, „Про екологічну катастрофу Київ попереджає міський водоканал”). Забули ще новину про Лазаренка, тому розповіли про неї, коли пригадали – в середині випуску („Павла Лазаренка вже з нетерпінням чекає село Карпівка”). Не відхиляючись від стандарту про „страшне”, „ТСН” завершує випуск криміналом („У Житомирі цієї ночі затримали чоловіка, який спав у магазині ритуальних послуг”, „Після 15 років подружнього життя дружина стала жертвою афери власного чоловіка”). Знов таки, цей випуск не показав нічого нового, окрім трагедій, злочинів та аварій.

Подивимось випуск за 29 листопада 2012 року. Цей випуск, на нашу думку, взагалі не має між сюжетами жодного зв’язку. Звичайно, розпочинаємо з аварій („Два потужні вибухи налякали сьогодні жителів Дніпропетровська”, „Чотири життя забрала цієї ночі миколаївська дорога смерті”, „Аварія сталася на залізничній станції в Дебальцевому”). Лише потім розповідають про зміну курсу валют („Нацбанк запевняє, що курс валют і податок на неї - речі не взаємопов'язані”). Дійсно, ця тема не важлива, адже наші ціни та зарплатні в жодному разі не залежать від курсу іноземної валюти, у населення не має кредитів у банках. Лише в середині випуску розповідають про політичні та суспільні новини („Норвежці допоможуть Україні видобувати більше газу”, „Під міністерством екології сьогодні мітингували проти столичного звалища”, „Прокурори готуються до святкування свого професійного свята”). Завершення випуску має різну тематику („У Києві полюють на закордонних секс-туристів”, „Обірваний дріт від лінії електропередач забрав життя 4-річного хлопця”, „Чехія відрахувала 24 тисячі євро нагороди трьом українським заробітчанам”). Добре, що хоч остання новина добра. Цікаво, на чому основувалися випускаючі редактори при складанні випуску, адже сюжети розташовані не за тематикою, не за географічною розташуванням.

Отже, зробимо невеликий висновок з аналізу передостанніх місяців 2012 року. Як бачимо, тематика випусків майже за рік не змінилася, кореспонденти „ТСН” продовжують розповідати про „страшне, смішне, злободенне і резонансне”. Приділяють дуже мало уваги політичним, культурним, суспільним подіям. Вони витримують головні професійні стандарти, оперативно говорять, дотримуються балансу думок, точності інформації, але інколи забувають про людські етичні стандарти, приклад порушення яких ми зазначили у випуску за 23 жовтня 2012 року.

Давайте зазирнемо до майбутнього і подивимось, як можуть розвиватись випуски „ТСН”. Проведемо паралель між слоганами програми та тим, як і які новини висвітлює телеканал.

З січня 2011 року слоганом „ТСН” було „Реальні історії звичайних людей”, з листопада 2011 року – „Разючі історії, про які неможливо мовчати”, і з січня 2012 року – „Історії, що вражають”. Як бачимо, то всі випуски присвячені разючим (а чому не „вражаючим”?) історіям звичайних людей. Ми вважаємо, що це дійсно так, але ж треба вражати людей не жахами, а саме подіями. Тому, на нашу думку, якщо редакція не змінить політику випуску „ТСН”, то вони можуть віддати своє друге місце серед найпопулярнішим програм новин комусь іншому.

Нами було проаналізовано 121 випуск щоденних новин „ТСН” за січень, лютий, жовтень та листопад 2012 року. У статті подано лише по 2 приклади на кожний місяць. Аналізували саме ці дні, бо хотіли показати про що говорять на початку та наприкінці місяця, а також, щоб зазначити тенденцію розташування важливості новин та їх тематику.

Усі новини, які розглядали в нашій статті, було взято з офіційного сайту „ТСН”: http://tsn.ua/archive/.

 

Голобокова М. В. Професійні та етичні стандарти: дотримання і порушення їх в телевізійних новинах (на матеріалі щоденних випусків „ТСН” каналу 1+1)”

У статті зроблено аналіз щоденних випусків новин „ТСН” за січень, лютий, жовтень та листопад 2012 року, виявлено порушення професійних стандартів та етичних норм. Проаналізовано не лише новинні випуски, але й офіційні слогани „ТСН”, на основі яких прогнозували можливий розвиток новинної служби.

Ключові слова: новини, журналіст, етичні норми, ТСН, професійні стандарти, сюжет.

 

Голобокова М. В. Профессиональные и этические стандарты: соблюдение и нарушение их в телевизионных новостях (на материале ежедневных выпусков „ТСН” канала 1 +1)

В статье сделан анализ ежедневных выпусков новостей „ТСН” за январь, февраль, октябрь и ноябрь 2012 года, выявлены наиболее яркие нарушения профессиональных стандартов и этических норм. Проанализированы не только новостные выпуски, но и официальные слоганы „ТСН”, на основе которых прогнозировали возможное развитие новостной службы.

Ключевые слова: новости, журналист, этические нормы, тсн, профессиональные стандарты, сюжет

 

Golobokova M. V. „Professional and Ethical Standards: observance and violation of them in TV news (based on materials of daily issues „TSN” on the „1+1” channel)”.

The article presents an analysis of daily newscasts "TSN" which were issued at January, February, October and November of 2012 year, the most striking violations of professional and ethics standards were revealed here too. In this article were analyzed not only the newscasts, but the official slogans of "TSN" on which forecasted the possible development of a news service.

Keywords: news, journalist, ethical norms, tsn, proffessional standarts, the plot.

Науковий керівник:Тараненко О. В., кандидат філологічних наук, доцент, викладач кафедри журналістики Донецького національного університету.

 

УДК 654.197

 

Гриньова М. В.

 

ЕКСПАНСІЯ ЖАНРІВ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ШОУКУЛЬТУРОЮ, ШОУ ТА „АНТИШОУ” НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

 

Теорія журналістських жанрів завжди трохи відставала від більш багатої і менш послідовної практики. Підтвердження цієї закономірності знаходимо нині й у теорії жанрів тележурналістики, насамперед, на прикладі телешоу. Телешоу сьогодні у рідкісних випадках розглядають, як жанр сучасної телевізійної журналістики, а частіше за все його взагалі обходять увагою у науковому дискурсі. Однак цей жанр потребує вже не просто детального вивчення й аналізу а й негайного професійного втручання у його розвиток, адже потужний вплив цієї жанрової форми на розвиток вітчизняного телебачення може мати й негативні наслідки.

Зупинимося на сучасних визначеннях телешоу, яких у сучасному журналістикознавстві, попри поширеність формату (на українському телебаченні представлено не менше 20 його різновидів), не так уже й багато.

Згідно із тлумачним словником, телешоу – це сценічне видовище із участю відомих акторів естради, балету, цирку, що транслюється по телебаченню [5]. Хоча словникове джерело, на яке ми спираємося, є достатньо новим (2000-й рік), але наведене визначення вже не відображає всієї повноти й різноманітності реалізації цієї жанрової форми. Нині, коли телебачення країни вкрай перенасичене різноманітними телешоу, важко погодитися, що вони обмежуються лише виступами професійних акторів та телеведучих.

Визначення телешоу як такого у наукових працях вітчизняних журналістикознавців, підручниках та словниках поки що відсутнє, що свідчить про незавершеність формування жанру і в науковому дискурсі, і неоформленість типологічних особливостей у телевізійній практиці. Наріжним каменем дискусій з приводу його жанрової природи є її синкретизм.

Більшість відомих науковців, таких, як А. С. Вартанов, Н. В. Вакуров, С. Ю. Дмитровський, А. В. Юсипович, А. В. Яковець та інші, здебільшого виокремлюють у своїх роботах жанр „ток-шоу”, який є загальним поняттям для визначення шоу взагалі. Саме тому актуальність нашої роботи полягає у визначенні та виокремленні саме „телешоу”, визначенні тенденцій і проблем у його розвитку.

Із розвитком комерційного телебачення телешоу як один з найпопулярніших і найрейтинговіших останніми роками жанрів умістив у собі багато розгалужень, так званих „піджанрів”, або внутрішньожанрових різновидів, які відрізняються один від одного сценарною будовою, організаційними нюансами, обсягами або масштабами дійства, а саме: талант-шоу, співоче шоу, танцювальне шоу, реаліті-шоу, скетч-шоу, телеігри, „шоу-адреналін”, зіркові шоу, судові шоу, соціальні або психологічні шоу. Але загалом вони є проявами або частинами одно цілого – „шоу-процесу”, ідея якого полягає у створенні захопливого видовища з метою вразити глядача, привернути увагу.

Як вважає В. Й. Здоровега, шоу – це завжди спектакль естрадно-розважального характеру, а тому навіть найсерйозніші теми (наприклад, політика, кримінал, людські трагедії) сприймаються глядачем як розіграш [6].

За прикладом визначення видів судового шоу [3], ми вважаємо за доцільне розмежовувати усі шоу-формати за особливостями сценарію і його співвідношенням із реальним життям:

реальні шоу – які утворені на реальних життєвих ситуаціях або з реальними учасниками;

напівреальні – у яких усе, що відбувається, більш-менш правдиве, за винятком деяких нюансів (часу, місця дії; деяких моментів сюжету, героїв, або можлива суміш реального із запланованим (штучно утвореним));

штучні шоу – де все є заздалегідь прописаним у сценарії і тільки створюється видимість реальності.

На основі викладеного вважаємо за доцільне уточнити дефініцію поняття телешоу. У своїй роботі ми будемо користуватися таким робочим визначенням: телешоу – це насичене видовище із участю телеведучих та героїв програми, „живої” глядацької аудиторії (залу), що транслюється на телебаченні й створюється з метою привертання уваги аудиторії та впливу на неї; офіційно виконує рекреативну функцію, маючи суто комерційний характер.

Найповніше вивченим і описаним в наукових дослідженнях є один із найстаріших різновидів телешоу – „ток-шоу”, з якого, власне, все і починалося.

Ток-шоу – це розмовний жанр, сучасний аналог теледискусії (від англ. Talk show) – запозичений західний жанр, який адресовано „не всім, але кожному” [11, с. 138].

Структура ток-шоу містить три базові компоненти:

ведучий-рефері (творча група, яка працює над програмою); учасник або учасники (опоненти); внутрішній глядач (глядачі в студії, які теж можуть брати участь у дискусії).

Кожна із зазначених складових відіграє релевантну роль у драматургії розмовних видовищ. Згідно із виокремленими структурними компонентами, київський дослідник А. Яковець пропонує таку класифікацію ток-шоу: розмовні видовища (власне ток-шоу), ігрові видовища (ігрові шоу), постановочні шоу.

Наприкінці 80-х років минулого століття жанр ток-шоу набув такої популярності, що майже на кожному телеканалі США з’явилося своє ток-шоу, і цей винахід значно підіймав рейтинги телеканалів. Радянські глядачі познайомилися з ток-шоу лише у 1986 р. Але якщо спочатку у радянських республіках так звані ток-шоу відігравали суто соціальну роль, об’єднували інтереси громадян та навіть вирішували деякі соціально важливі питання, то під час перебудови та переходу країн соціалістичного табору до ринкової економіки всі схожі телепередачі перетворилися на майданчики для реклами.

Загалом весь період формування шоу-культури на радянському та пострадянському телебаченні можна, на думку Е. Могилевської, розділити на два етапи:

1) середина 1980-х – 1991 рр., коли жанр ток-шоу ще мав національну самобутність та залишався інструментом для вирішення соціальних питань;

2) 1991–1993 рр. – до сьогодні (період експансії зарубіжних жанрів на вітчизняному телеекрані) [7, с.58].

І вже сьогодні, за останніми підрахунками [10], майже 70% телепростору займає шоу-продукція, яка „штампується” кожного дня великими партіями. Шукаючи легких шляхів, українські, та загалом пострадянські, продюсери скуповують ліцензії за кордоном, насамперед у США та Великобританії, і випускають „рідний” плагіат.

Передумови розвитку такого явища легко встановити: це всім відомі зміни ідеології „тоталітарної” на „демократичну”, зміни економічного устрою (перехід на ринкову економіку), та загалом процес перебудови, що стосується усіх життєвих галузей, у тому числі й вітчизняного телебачення, яке у 1991 р. розпочало свою діяльність майже з нуля, відкриваючи для себе закони телевізійних жанрів, драматургії і телевізійної діяльності в цілому, тому використовувались будь-які приклади, що приносили успіх та економічну вигоду [2, с. 123].

Також однією із передумов виникнення такої шоу-індустрії в Україні був непоганий досвід „західних братів”, які на власному прикладі довели, що це досить прибуткова справа. А оскільки останнім часом ми намагаємося бути ближчими до Європи, то й „культура” в нас нібито має бути європейською. Тим паче не так давно впала легендарна „залізна завіса” і „голодні” глядачі та продюсери спрямували свої погляди до США. Але жодне захоплення не може тривати вічно, і вже сьогодні ми спостерігаємо процес перенасичення українського глядача західною культурою, культурою шоу-індустрії загалом.

Власне економічна вигода – це і є нова ідеологічна основа сучасного телебачення. А задля неї сучасні продюсери ладні на все, аби тільки у рейтингу зайняти першу позицію. Саме звідси бере початок „всеукраїнський фальсифікат” [1, с. 19]. Адже усі психологічні важелі та прийоми, які мали б привертати увагу, створюються штучно. Такий перебіг подій вплинув і на жанр ток-шоу. „Сучасний словник літератури і журналістики” М. Ф. Гетьманця та І. Л. Михайлина пропонує таке тлумачення жанру ток-шоу: це напрям у телевізійній журналістиці, змістом якого є інформування глядачів за допомогою „розмови” (діалогу, полілогу) перед телекамерою, а також залучення до обговорення піднятих проблем аудиторії як у студії, так і поза нею [4].

Але сьогодні звичний префікс „ток” дедалі частіше відходить на задній план. Ток-шоу сьогодні є здебільшого політичними, „тобто рекламно-політичними”, або психологічними, а все інше – просто телешоу, розгалужене на необмежену кількість жанрів. І розвиток цього жанру майже перетворився на експансію інших телевізійних жанрів.

Натомість сучасні українські медійні критики продовжують зосереджувати свою увагу на політичних „токах”, на проблемі шоу-політизації (Савіка Шустера, Євгена Кісельова, О. Ткаченка та ін.), таким чином виокремлюючи лише локальну проблему сучасного медіа простору. Глобальна ж загроза шоу-культури або шоу-експансія країни залишається поза увагою багатьох науковців. Адже політика – це не єдина галузь, яка страждає і страждатиме від безконтрольності шоу-індустрії. Тому процес розмиття жанрових кордонів тележурналістики потребує неабиякої уваги, вивчення та втручання професіоналів. Перспективи такої динаміки можуть перетворити сучасні телевізійні медіа на суцільне комерційне шоу, що цілком позбавить телебачення можливості виконувати необхідні суспільно важливі інформативні функції.

Найяскравішим представником такого процесу деградації на сучасному українському телебаченні є телеканал „ТЕТ”, який вже майже повністю відмовився від звичного телевізійного інформаційно-соціального продукту та зайняв „міцне” положення у ніші шоу-культури. Хоча називати культурою такі продукти, як „Богиня шопінгу”, „Дурнєв + 1”, „Вайфайтери”, „Кузня зірок”, „Шури-мури”, „Чортівня щодня”, „Дайош молодьож”, „Віталька”, „Надто грубо для Ю-туба” , дуже важко.

Змінюються нині навіть новинні програми, які перетинають межу ігрової політики, перетворюючи звичайну подачу новин на шоу-покази (наприклад, новини „Неформат” на телеканалі „Інтер” та „Соціальний пульс” на телеканалі „Тоніс”).

Багато хто вважає, що причиною такої деформації жанрів є попит суспільства, яке нібито потребує більш емоційного та яскравого продукту. Проте останнє дослідження компанії „ACNielsen” довело, що в світі вже втомилися від засилля шоу-продуктів на телебаченні, і за всіма показниками країни СНД опинилися на другому місці за кількістю голосів проти шоу-культури [9].

Крім того, за останніми даними рейтингів електронного видання „Медіакритика”, „найвидовищніший” телеканал „ТЕТ” серед стандартного пакету українських загальнодоступних телеканалів займає вже далеко не перші місця [10].

Проте політики шоу-індустріалізації це ніби не стосується, адже таких „культурних” проектів ніяк не меншає.

Загалом у боротьбі з цією проблемою можливі лише два шляхи: ліквідація попиту або ж ліквідація власне продукту.

Однак складним є питання про їх ефективність. На нашу думку, більш складним і тривалим, хоча й надійнішим є перший – виховання смаків аудиторії, підвищення рівня насамперед її медіа грамотності, та й культури загалом. Слід зауважити, що дещо в цьому напрямі у нас уже почало робитися. Так, цього року в експериментальних школах України вже з 1 вересня десятикласникам читається курс „медіакультура особистості” [8]. Такий самий курс у подальшому збираються впровадити і у вищих навчальних закладах, незалежно від спеціалізації. Проте чи ефективна ця боротьба з медіанеграмотністю саме проти шоу-індстрії? Адже, як видно з рейтингів та соціологічних досліджень, попит на продукт – це не показник для продюсерів та шоу-магнатів. Їм завжди вдається спіймати „свою аудиторію”.

Сьогодні в Україні не кожен споживач телепродукту навіть може вирізнити із кількох запропонованих йому продуктів, ті, що підпадають під визначення телешоу, від тих, що дотримуються загальних телевізійних жанрових класичних форм. І не кожен розуміє, що телевізійний шоу-продукт відрізняється від звичайного жанрового класичного продукту наявністю штучних методів привернення уваги. Пересічний глядач навіть не здогадується, скільки прийомів використовується в одному телешоу задля того, щоб привернути його увагу та маніпулювати ним.

Маніпуляція масовою свідомістю – один із засобів управління людьми шляхом створення ілюзій або умов для контролю поведінки. Ця дія спрямована на психічні структури людини, здійснюється приховано й ставить своїм завданням зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному напрямі. [3].

Жанр телешоу почав свою мутацію. Зі звичайного жанру він перетворився на цілу культуру, або ж „безкультур’я”, провокуючи до мутації весь вітчизняний телепростір. За останні п’ять років „шоу” перетворилося на префікс або частку, яку можна сміливо додавати до назви кожного телевізійного жанру та продукту (наприклад: шоу-новини, шоу-програми, шоу-повідомлення, шоу-інтерв’ю, шоу-погода, шоу-політика тощо). У цьому переліку не вистачає лише слів „Шоу-Ураїна” та „Шоу-Суспільство”, хоча подумки телевізійні магнати вже давно записали їх до своїх професійних словників.

А парадоксом є те, що власне „телешоу” досі немає чіткого визначення та виокремлення, як самостійний жанр в телевізійній журналістиці.

Окрім того, вже помітно деформувалися і функції та завдання телебачення. Нині все частіше вони орієнтуються на комерційні інтереси власників телеканалів та продюсерів.

Хоча зворотні процеси нині вже почались. Перенасичення українського глядача шоу-продукцією вже дається взнаки. І коли деякі телеканали, автори та продюсери ще продовжують за інерцією рух у напрямі розвитку шоу-індустрії, більш далекоглядні вже починають пошук інших шляхів, відходячи від застарілих ігрових методів привертання уваги глядачів.

Деякі телеканали та автори навмисно акцентують увагу глядача на неприналежності свого продукту до сучасної культури шоу, наприклад „Ток-НЕшоу” з Реною Назаровою, уже в самій назві телевізійного проекту.

Але таких одиничних випадків замало для протидії шоу-індустріалізації. Окрім стурбованості цією проблемою деяких журналістів, у країні не вистачає досліджень медіакритиків, які б мали аналізувати глобальні процеси. Відсутня також належна законодавча база, яка б забезпечувала належний рівень вітчизняного телебачення та гарантувала б стабільність і прозорість ринкових відносин в медіа. Саме ці проблемні питання, на нашу думку, потребують уваги спеціалістів і практиків.

Література

1. Вартанов А С. Актуальные проблемы телевизионного творчества: на телевизионных подмостках / А. С. Вартанов – Москва, 2003. − 319 с. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text6/45.htm 2. Вартанова Е. Л. Медиаэкономика зарубежных стран / Е. Л. Вартанова – Москва, 2003. – 336 с. 3. Вікіпедія / інтернет-енциклопедія // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org 4. Гетьманець М. Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики /М. Ф. Гетьманець, І. Л. Михайлин – Харків, Прапор, 2009. – 384 с. 5. Єфремова Т. Ф. Тлумачний словник / Т. Ф. Єфремова – Москва, 2000. 6. 6. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості / В. Й. Здоровега – Львів, ПАІС, 2000. – 268 с. 7. Іванова Є. А. Влияние федерального телевидения на региональные телевизионные каналы (на примере Ростовской области): дисертація / Є. А. Іванова – Ростов-на-Дону, 2003. – 198 с. 8. Медіакритика / інтернет-журнал // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/ 9. Рабель А. Реаліті-шоу відірвалися від реальності // Газета.RU. 13. 11. 06. – Режим доступу: http://www.sostav.ru/news/2006/11/13/34r/ 10. Телекритика / інтернет-журнал // [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/ 11. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика/ А. В. Яковець – Київ, 2007. – 239 с.

Гриньова М. В. Експансія жанрів сучасного українського телебачення шоукультурою, шоу та „АНТИшоу” на українському телебаченні

У статті йдеться про процес розмивання кордонів традиційних жанрів тележурналістики, експансію сучасного українського телебачення шоупродуктами. Аналізуються жанрові особливості телешоу в цілому та тенденції розвитку шоуіндустрії в країні.

Ключові слова: телешоу, ток-шоу, шоу-індустрія, шоу-культура, деформація жанрів, телевізійний простір.

Гринёва М. В. Экспансия жанров современного украинского телевидения шоукультурой, шоу и „АНТИшоу” на украинском телевидении

В статье речь идет о процессе размывания границ традиционных жанров тележурналистики, экспансию современного украинского телевидения шоупродуктамы. Анализируются жанровые особенности телешоу в целом и тенденции развития шоуиндустрии в стране.

Ключевые слова: телешоу, ток-шоу, шоу-индустрия, шоу-культура, деформация жанров, телевизионное пространство.