Главная | Обратная связь

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ В ОЦІНЦІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЗМІ

 

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що вплив літератури на суспільну думку в аспекті ставлення до працівників засобів масової інформації раніше не досліджувався.

Мета наукової розвідки – розкрити, як саме художня література впливає на свідомість читачів, зокрема на їх ставлення до журналістів; шляхом опитування з’ясувати якості працівників мас-медіа, якими їх наділяють читачі.

Об’єктомдослідження стали результати опитування „Як я ставлюсь до героїв літератури – журналістів”.

Предметстановлять соціально-комунікативні аспекти аналізу результату опитування.

Виконуючи аналіз найбільш популярних книжок, якими захоплюються люди будь-якого віку, можна зрозуміти, що вони дуже різноманітно впливають на світоглядні позиції. Кожний прочитаний твір сприяє розвиткові чи деградації особистості, проте однозначно формує у свідомості певні постулати.

Сьогодні кількість людей, які часто читають заради власного задоволення, а отже, стежать за новинами книжкового ринку, швидко зменшується. Проте ті, що залишилися в числі прихильників художньої літератури, сприймають її особливо, мають власне вже сформоване ставлення до авторів та творів і однозначно піддаються впливу авторського слова. Серед сучасних читачів художніх творів зустрічаються люди різного віку та професій.

Фахівцями доведено, що художня література здатна істотно впливати на масову свідомість та змінювати ціннісні орієнтири. Отже, образи, створені на сторінках романів чи детективів можуть проектуватися й у реальне життя. Автори навмисне, чи самі того не підозрюючи, керують розвитком суспільства, зокрема, соціально-комунікативними явищами. Завдяки широкому розповсюдженню книг, письменники охоплюють величезну читацьку аудиторію, у якої з прочитанням останньої сторінки складається чітка „власна” думка щодо навколишньої дійсності.

Велика дослідницька робота з вивчення проблем сприйняття літератури читачем почалася лише з 70-х років у дослідженнях В. Прозорова, Б. Кормана, Ю. Левіна, О. Никифорової, Л. Славиної, П.Якобсона, Ю. Борева, М. Гея, В. Брюховецького, Р. Гром’яка, Г. Сивоконя та інших. Також над проблемою взаємодії читача з літературним текстом працювали О. Орлова, О. Потебня, О. Литвиненко, філософ та мислитель М. Бахтін, психолог і лінгвіст О. Леонтьєв, величезна кількість зарубіжних дослідників, таких, як Ж. Лакан, К. Леві-Строс, Р. Якобсон, Р. Барт та багато інших.

У своїй праці „Образ читача в структурі художнього твору” О. Орлова зазначала: „Шляхи впливу літератури на життя суспільства, зокрема життя читачів, вивчаються за допомогою відгуків, листування, мемуарів, щоденників читачів-сучасників. Суттєвим джерелом вивчення історично конкретного читача є дослідження звернень нових поколінь реципієнтів до літератури минулого у вигляді цитацій, екранізацій, перекладів”. [4].

Задля дослідження думки наших сучасників про журналістів ми обрали метод опитування. Серед представників різних вікових категорій та професій було проведено анкетування. Першим яскравим висновком стало надзвичайно насторожене ставлення людей, до тих, хто власне проводив дослідження. Люди неохоче йшли на контакт. Більшість опитуваних не погоджувалася давати відповіді на запитання, доки для них майже повністю не було розкрито мету і завдання нашої наукової роботи. Прізвища свої називати відмовлялися, хвилювалися, що інформацію буде використано проти них. Це свідчить про те, що люди заздалегідь мають недовірливе ставлення до тих, кому потрібна інформація, хто ставить запитання.

Найбільш відкритими до співробітництва були респонденти віком від 17 до 25 років, зокрема студенти. Виявилося, що більшість опитуваних досить часто читають і віддають перевагу саме художнім жанрам. З творами про працівників медіа зустрічалися не всі, але важливий той факт, що на світогляд тих, кому такі твори зустрічалися вплив був здійснений неабиякий. 85 % опитуваних на запитання „Яким ви бачите сучасного журналіста?” відповіли: нахабним, настирним, набридливим, таким, що перекручує факти, подає неправдиву інформацію. Дехто між різкістю та байдужістю згадав про комунікабельність та освіченість. У ідеальних уявленнях респонденти бачать працівників мас-медіа розумними, ввічливими, працьовитими, компетентними, тактовними, приємними, люблячими свою професію, чесними, непідкупними, сміливими, красивими, привітними, активними людьми, які викликають довіру. Тож від ідеалу критичне ставлення відрізняється кардинально.

У ході анкетування було з’ясовано, що більшість опитуваних читають шаблонні детективи або жіночі романи. Не можна вважати збігом те, що саме ці люди, перенасичені широко розповсюдженою неякісною літературою, писали негативні відгуки щодо професії журналіста.

Серед опитуваних були й такі, що взагалі не зустрічалися з образами працівників ЗМІ в прочитаній художній літературі. Відгуки цих людей щодо журналістів були тільки позитивними.

Також слід зазначити, що люди старшого віку більш підозріло ставляться до журналістів, ніж молодь. 60% опитуваних у категорії 40-50 років визначними рисами сучасних журналістів назвали нахабність, перекручування фактів, постійне бажання копирсатися в чужих справах. Саме такими рисами наділені журналісти-персонажі шаблонних детективів, які конвеєром випускають сучасні письменники.

Часто, самі про те не думаючи, письменники подають читачам образ журналіста в негативному світлі, незважаючи на те, що кожен трактує прочитане по-своєму, а дехто проектує навіяне сприйняття в реальне життя. О. Потебня зазначає: „…читач може краще від самого поета осягти ідею його твору. Сутність, сила такого твору не в тому, що розумів під ним автор, а в тому, як він діє на читача або глядача, отже, у невичерпному можливому його змісті” [5]. Тому чіткі негативні відгуки опитуваних про діяльність працівників мас-медіа ─ не поодиноке явище.

Питання взаємодії читача з літературним текстом досліджувала й Олена Литвиненко у праці „Типологія читачів як засіб систематизації знань із психології читацтва”. Дослідниця зазначала: „Художня література, сприяючи пізнанню дійсності, розширює розумовий кругозір читачів усіх вікових категорій, надає емоційний досвід, що виходить за межі того, що могла б набути людина в повсякденному житті, формує художній смак, доставляє естетичну насолоду, яка в житті сучасної людини займає значне місце і є однією з її потреб. Але найважливішою функцією художньої літератури є формування в людей глибоких і стійких узагальнених почуттів, що спонукають особистість викристалізовувати власний світогляд, визначають цей світогляд та перетворюють його в дійсну силу, що спрямовує поведінку особистості”. [3].

Ми цілком погоджуємося з думкою вченої, адже художня література спонукає багатьох людей створити власне бачення дійсності.

Корисним є й висновок ученої щодо сприйняття художньої літератури, як психічної діяльності людини. „Сприймання художньої літератури є надзвичайно складним видом психічної діяльності, який складається з безпосереднього сприймання, обмірковування ідейного змісту твору, його естетичної оцінки і, як результат усього цього, впливу художньої літератури на особистість читачів. Під безпосереднім сприйманням літератури розуміються процеси відтворення образів твору та їх переживання читачами. Безпосереднє сприйняття дає можливість достовірно висловлюватися про властивості предмета, тобто розуміти його сутність. У філософії сприймання є засобом чуттєвого пізнання навколишньої дійсності ”. [3].

В. Біруля у статті „Естетико-виховні можливості художньої літератури” зазначав: „Художня література виконує свою соціально-історичну функцію, закріплюючи на інформаційному рівні певні факти, події, процеси, явища та надаючи їм відповідної інтерпретації, керуючись при цьому тими вимогами і нормами, які сповідує письменник і на які акцентує свою увагу”. [2]

Таким чином, автор будує у свідомості читачів стійкий образ, який міцнішає з кожним прочитаним твором, у якому наголошена певна думка. Ми вважаємо, що негнучке, спотворене, завчасно відоме ставлення за будь-яких обставин до певного явища, а в нашому випадку образу журналіста, можна назвати соціальним стереотипом. Він може виникати під впливом досвіду або, що відбувається частіше, бути нав'язаним штучно. Існування таких стереотипів впливає й на формування громадської думки.

Стереотипи масової свідомості у мас-медійному просторі вивчала М. Бутиріна. У праці „Особливості функціонування стереотипів у мас-медійному середовищі” дослідниця торкнулася стереотипу як елемента масової свідомості та зробила аналіз впливу стереотипів, запроваджених через ЗМК, на характер соціальної взаємодії. Вона дає таку характеристику стереотипам: „Стереотипи масової свідомості є феноменом, який принципово не піддається однозначному оцінюванню. Як об’єктивне психологічне явище, вони спричиняють різні соціальні наслідки, з одного боку, сприяючи пізнанню й адаптації знань, з іншого, виступаючи перешкодою на шляху до порозуміння”.[3] Також у праці зазначено, що пізнання аудиторією дійсності відбувається не як самостійна робота індивідів над створенням значень, а як „переймання від іншого” запропонованого обсягу знань, адаптованого ним до специфіки масової свідомості. [3].

Ми вважаємо, що автори книжок так само здатні створювати стереотипи, адаптуючи інформацію до сприйняття читацькою свідомістю. Отже, перетворення думки певних шарів суспільства щодо діяльності журналістів на стійке негативне переконання можна сміливо назвати соціальним стереотипом.

Це ще раз підтверджує, що від того, як читач сприйме прочитану інформацію, буде залежати його подальше ставлення до змальованих письменником образів.

Висновки.Художня література здійснює величезний вплив на думку читацької аудиторії про діяльність журналістів. Після проведеного опитування можна визначити риси, якими наділяє суспільство працівників ЗМІ. Це нахабність, набридливість, неправдивість, комунікабельність та освіченість. Такі враження склалися у людей, які часто читають та неодноразово зустрічалися з образами медійників на сторінках книжок. Якщо більшість письменників, створюючи романи чи детективи, почнуть звертати увагу на свою владу над суспільною думкою, то зможуть сприяти більш об’єктивному та неупередженому ставленню людей до дійсності, а не закріплювати соціальні стереотипи, які сповільнюють розвиток суспільства.

 

Література

1. Білецький О.Об одной из очередных задач историко-литературной науки // Зібр. праць: у 5 т. / О. Білецький. – К. : Наукова думка, 1966. – Т. 3. – 1966. – С. 255–273. 2. Біруля В. Естетико-виховні можливості художньої літератури [Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології]. – режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2012_1/1-6-45.pdf 3. Бутиріна М. В.Стереотипізація масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіа середовищі : монографія / Марія Бутиріна. – Дніпропетровськ: Слово, 2009. – 368 с. 4. Литвиненко О. Типологія читачів як засіб систематизації знань із психології читацтва / О. Литвиненко // Гуманітарний вісник №25. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Gvpkhdpi/ 2012_25/366_373.PDF 5. Орлова О. Образ читача в структурі художнього твору/ О. Орлова // Філологічні науки. Збірник наукових праць. – Полтава. – 2011. – №8. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/ fil_nauk /2011_2/ Orlova.pdf 6. Потебня А. Из записок по русской грамматике [для студ. фил. фак. пед. ин-тов] / А. Потебня. – М. : Просвещение, 1985. – Т. ІV. – Вып. І. – 319 с. 7. Прозоров В. В. Художественный текст и читательское восприятие (К теории вопроса) / В. В. Прозоров // Филологические науки. – 1978. – № 1. – С. 11–17.